Вступ
Релігія відігравала величезну роль в житті народів і багато в чому залежала від соціально-економічного і політичного рівня розвитку. Культи богів і героїв в давньогрецьких містах підрозділялися на еллінські, полісні та іноземні (варварські) а за характером сакральних дій - на державні (офіційні) і приватні (домашні) Зазвичай пантеон складався з олімпійських божеств, але кожному полісі були свої особливості. Протікали соціально-економічні та політичні процеси впливали на формування тих чи інших культів богів. Різні культи видозмінювалися так як переходили «з уст в уста» або були перенесені колоністами в Боспорське царство. Метою роботи є аналіз культу Аїда в Північному Причорномор'ї. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: 1.Розглянути місце Аїда в грецькому пантеоні. 2. Простежити еволюцію даного культу. Джерела: При розгляді культу Аїда ми використовували такі групи джерел:
• Дані античних авторів вкрай нечисленні і фрагментарні. Такими є повідомлення Гомера, Гесіода Геродота, Павсанія, Діодора Сицилійського, які можуть бути використані для загальної характеристики культу Аїда.
• Епіграфічні пам'ятники заповнюють відсутність письмових джерел. Для дослідження державних культів велике значення мають декрети, присвятні і будівельні написи. Вони дозволяють у деяких випадках виділити періоди найвищого розквіту, простежити еволюцію, розглянути характер і особливості культу, визначити місцезнаходження храмів і вівтарів. Особливе значення мають написи зроблені від імені держави чи офіційних осіб
• Нумізматичний матеріал Величезне значення в дослідженні даної проблематики має нумізматичний матеріал, оскільки передає зображення різних богів і богинь. Поява того чи іншого божества на монеті свідчить про його значне поширення та загальнодержавному значенні, так як монетні магістрати, що відповідали за карбування монет, були державними службовцями • Археологічні джерела представлені в основному дрібними культовими і побутовими предметами.
Розділ 1. Загальні відомості
Уявлення греків про світ принципово не відрізнялися від уявлень багатьох інших народів. Вважалося, що спочатку існували Хаос, Земля (Гея), підземний світ (Тартар) і Ерос-життєве начало. Гея породила зоряне небо-Уран, який став першим володарем світу та чоловіком Геї. Від Урана і Геї народилося друге покоління богів-титани. Титан Кронос (бог землеробства) скинув влада Урана. Таким чином, олімпійські боги-третє покоління божеств. Історія дослідження релігії і культу античних держав Північного Причорномор'я налічує вже півтораста років. Але робіт, присвячених вивченню саме культу Аїда не так багато. [2] Аїд у давньогрецькій міфології бог підземного царства мертвих. Аїд - син Кроноса, брат Зевса (бог неба, грому і блискавок) і Посейдона (бог моря) Гери (покровителька шлюбу) Гестії (Богиня домашнього вогнища) і Деметри (богиня родючості та землеробства) Згідно Геосіду, коли Аїд народився, батько проковтнув його , як і всіх своїх дітей (за версією Гигин, він був скинутий батьком у Тартар) Після здобутої перемоги над титанами (Боги другого покоління, діти Урана і Геї). Аїду дісталося у спадок підземне царство й владу над тінями померлих. За Гомером, Аїд сам стереже своє царство, яке знаходиться десь «на крайньому заході, за річкою Океан, що омиває землю». У жертву богу підземель і родючості приносили чорних биків. [3] Гомер називає Аїда «щедрим» і «гостинним», так як смертна доля не мине жодної людини. Міф про Аїді, як страшний і нещадному бога не знаходить підтвердження. Гомер називає його так само «Зевсом Підземним».(мал.3) Як бог смерті, Аїд був страшним богом, саме ім'я якого боялися вимовляти, замінюючи його різними епітетами. Назва Плутон, увійшло у вжиток починаючи з 5века, і остаточно витіснило оригінальне ім'я. Таки м чином Аїд увібрав в себе бога Плутоса (другорядне божество багатства і родючості) У зв'язку з цією інтеграцією разом з зміною імені відбулася і зміна самого уявлення про Аїді, значно пом'якшити його безрадісне і невблаганний істота[4]. Похмурий Аїд - олімпійський бог, хоча знаходився постійно в своїх підземних володіннях. Піднімався нагору він тільки по справах або ж коли не міг побороти в собі чергове любовне захоплення.
Аїд царював разом з дружиною Персефоною (Дочкою Зевса і Деметри), яку викрав, коли вона збирала на лузі квіти.(мал.1) Викрадаючи Персефону, він з'явився на упряжці з чотирьох коней. Цей міф у Гомера не згадується й локалізовані в різних місцях древнього світу, особливо в Елевсіні і острові Сицилія, де, як вважалося, і сталося викрадення. Мають Персефони Деметра, богиня родючості землі, в сумних пошуках дочки забула про свої обов'язки, і землю охопив голод. Зевс наказав повернути Персефону матері. Однак Аїд змусив її проковтнути кілька зерен граната, і дочка Деметри вже не могла остаточно залишити підземне царство, вона тільки частину року проводить з матір'ю на землі, а решту часу царює в підземному світі. [5] Зевс вирішив, що Персефона дві третини року буде проводити на землі з матір'ю і одну третину - з Аїдом. Згідно Суді, Аїд і Персефона мали дочка Макарію (богиню блаженної смерті) (мал.2)
Культ Аїда зустрічався в Греції не часто. Згідно Павсанію, Аїда ніде не шанували, громе Еліди, де раз на рік відкривався храм бога (подібно до того як люди тільки раз спускаються в царство мертвих), куди дозволялося входити тільки священнослужителів. [6] У всіх інших випадках культ Аїда з'єднаний з культом інших хто нічних божеств, причому Аїд є більш як подавця благ земних, ніж в сенсі страшного бога смерті. Місця вшанування Аїда локалізували звичайно поблизу глибоких печер, розколин в землі і т. п., в яких марновірство бачило» входи до підземного царства» Аїд мав скіпетр зображає трьох псів. Так само в різних переказах згадується чарівний шолом Аїда (із шкіри тварини), що мала властивість робити невидимим її хазяїна. Вона була подарована йому циклопами за те, що він звільнив їх; цією шапкою користувалися також Зевс під час битви з титанами. [7]
Жертвоприношення
Для того щоб боги піклувалися про людей і про державу, їм потрібно було приносити жертви і підносити молитви-прохання і робити особливі ритуальні дії. Жертовну тварину підводилося до спеціального вівтаря і вбивали. При жертвопринесенні зачитувалася молитва, причому особливо стежили за тим, щоб молитва була виголошена точно, оскільки найменше скажені робило її недійсною. Спостерігали за культом окремих богів, стежили за точністю молитов і ритуальних дій, могли дати пораду особливі колегії знаючих людей - жерці. [8] Грецька релігія носила печатку формалізму і тверезої практичності: від богів чекали допомоги в конкретних справах і тому скрупульозно виконували встановлені обряди і приносили потрібні жертви. Греки звертали велику увагу на зовнішню сторону релігії, на дріб'язкове виконання обрядів, а не на духовне злиття з божеством. Для грецького релігійної свідомості, особливо на цій стадії розвитку, не характерна ідея всемогутності божества[9]. Через політичної роздробленості і відсутності жрецького стану у греків не склалася єдина релігія. Виникла велика кількість дуже близьких, але не ідентичних релігійних систем. У міру розвитку полісного світогляду оформлялися уявлення про особливу зв'язку окремих божеств з тим чи іншим полісом, покровителями якого вони виступали. Так, богиня Афіна особливо тісно пов'язана з містом Афінами, Аполлон-с Дельфами, Зевс-з Олімпією і т. д.
Розділ2. Культура Північного Причорномор'я
За часів античності в Елладі були неймовірно популярні поезія, театр,філософія,риторика, етика, історіографія. Досягнення давньогрецької цивілізації і культури поселенці продовжували розвивати в містах і передмістях Північного Причорномор'я. Туди з Мілета, Афін та інших культурних центрів метрополії доставлялося величезна кількість високохудожніх творів мистецтва, дивовижною по красі кераміки, шедеврів скульптури. Загальний культурний рівень жителів Ольвії, Херсонеса, Тіри та особливо багатого Пантікапея був високий і сприяв бурхливому розвитку місцевої архітектури, скульптури, живопису, керамічному та ювелірному промислів.[10] Завдяки тісним зв'язкам з Афінами, на береги Понта Евксинського зі столиці охоче приїжджали кращі керамісти, ювеліри, архітектори, скульптори. Важливе місце в грецьких полісах Північного Причорномор'я відводилося будівництва храмів. За своїми розмірами і оздобленню вони, звичайно, поступалися величним спорудам Афін, тим не менш, відрізнялися своєрідним декором, оригінальною формою і стильовими особливостями. [11] Основні кольори, що застосовувалися причорноморськими греками для розфарбовування своїх споруд - синьо-жовтий і червоний. Підлоги храмів і будинків багатих городян прикрашалися мозаїкою. При розкопках міст Північного Причорномор'я знайдено багато різноманітних скульптур. [12] Мармурові, вапнякові та бронзові статуї богів, героїв, знатних громадян встановлювалися на площах, перехрестях, в некрополях. Серед місцевої художньої богеми було чимало талановитих скульпторів, хоча і поступаються в техніці кращим афінським майстрам, проте зі своїм, притаманному саме цьому регіону стилем: богів і людей вони зображували чіткіше, реалістичніше, більш істота, хоча і трохи недбало.
Прагнули до оригінальності художники. Вони створили своєрідний "боспорський" мальовничий канон, для якого характерна еклектика, свідома непропорційність, відсутність перспективи, незвичайне застосування фарб (наприклад, зелена кінь). Сильною стороною боспорських художників була портретна живопис. І, знову ж таки, богів живописці зображували глибоко людськими образами - приклад того лик Аїда на зведенні одного з пантікапейських склепів.
Джерела для дослідження приватних культів, що є перевагами і віруваннями окремих городян не розглядаються. До них відноситься: графіті, дрібна кам'яна скульптура, домашні кам'яні вівтарі, діпінті, невеликі кам'яні рельєфи, теракотові статуетки, бронзові статуетки, світильники з зображенням бога, культові чаші-курильниці, глиняні грузила, розписана кераміка, золоті ювелірні вироби, кістяні, скляні, бронзові та мідні вироби, розписи склепів тощо.