МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
за темою «РОЛЬ РЕЛІГІЇ І ВЛАСТІ У РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА МЕСОПОТАМІЇ»
ЗМІСТ
Вступ
Розділ I. Релігійні погляди і вірування народів Месопотамії
1.1 Функції міфу
1.2 Релігія та її функції
1.3 Хронологія історії Месопотамії
1.4 Релігійні вірування народів Межиріччя
Розділ II. Система влади серед народів Дворіччя
Розділ III. Роль релігії і влади у розвитку мистецтва Месопотамії
3.1 Релігійні і міфологічні сюжети у культурній спадщині Месопотамії
3.2 Роль влади і постаті царя у мистецтві Межиріччя
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Актуальність теми. Слово «Месопотамія» у перекладі з грецької означає «Межиріччя». Це родюча долина, яка знаходиться між двома річками – Тигром і Євфратом.
Новітні наукові дослідження підтверджують, що район Межиріччя – один із тих, які був заселений з глибокої старовини. У цій місцевості виникли найперші, найстародавніші цивілізації з тих, які нам відомі [19, с. 10].
На цій території жили арійські і семітські племена, які засновували міста зі своїм устроєм, релігією і мистецтвом. Згодом на цій території оформився складний культурно-етнічний комплекс.
Народи, що населяли Месопотамію і прилеглі до неї області, на які вона справляла вплив, мали, не зважаючи на всю їх відмінність, загальні риси. Їх вплив відчувається у різних частинах світу: Індії, архаїчній і класичній Греції, на більшій частині Європи і, природно, у самій Азії [21, с. 23].
Дві річки Межиріччя – Тигр і Євфрат – грали таку ж життєво важливу роль, як Ніл у Давньому Єгипті. Тому у всіх релігіях Месопотамії велике значення надавалося символізму річок і особливо прісних вод.
Таке географічне положення сприяло розвитку у мешканців цього регіону працьовитості і заповзятливості. Річки полегшували налагодження торгових зв'язків, але і відкривали дорогу завойовникам (абсолютно природно, що такий ласий шматочок землі не залишився без уваги інших народів) [17, с. 5].
Народи Межиріччя навчилися виживати у постійних війнах, вони були дуже законопокірними і старанними, коли справа стосувалася пристрою їх суспільства. Їх релігії мали синтетичну практичну мораль – поради для віруючих, як поводитися у цьому та іншому житті [12, с. 54; 17, с. 7].
Мешканці Месопотамії вірили у своїх богів, а також у те, що все, що розповідалося у їх міфах, було колись насправді.
Міф завжди був частиною і основою для розвитку культури будь-якого з народів нашої планети. Міфи існують і у наш час. Витоки міфологічного мислення знаходяться у стародавніх культурах, таких як Шумер, Вавилон, Давній Єгипет, Стародавня Греція, Стародавній Рим. Цивілізація, що склалася у долинах Тигра і Євфрату, є однією з найдавніших на Землі. Тому ми вважаємо актуальним проаналізувати міфологію, релігію і культуру Стародавньої Месопотамії як джерела ідей, які потім були перейняті іншими народами і цивілізаціями аж до сучасного суспільства.
Аж до середини XIX ст. культурне життя народів, що колись населяли цю обширну частину земної кулі, залишалося майже зовсім невідомим людству. Відомості, почерпнуті з легендарних біблейських оповідей, так само як і описи стародавніх міст, зроблені грецьким істориком V століття до н.е. Геродотом, були, по суті, єдиним джерелом знання.
Причиною цього була повна відсутність будь-яких зримих пам'яток стародавньої архітектури і мистецтва. Та наполегливі зусилля археологів увінчалися успіхом, і в XIX столітті мир був приголомшений грандіозністю археологічних відкриттів, зроблених у долинах річок Тигр і Євфрат, а також у прилеглих до них районах [11, с. 44].
Розшифровка вченими клинописних знаків була не менш важливою віхою в історії. Вона дала можливість не тільки зрозуміти закони життя держав Передньої Азії, але і проникнути у чарівний світ стародавньої поезії, міфічних оповідей про богів і героїв [21, с. 52].
З середини XX століття археологи проникли ще далі вглиб століть, відкривши доісторичну культуру Стародавнього Сходу, яка була ще в VIII-V тис. до н.е. Так перед людством поступово, хоча далеко не повністю, вимальовувалася картина життя великих стародавніх народів, чиї досвід і мудрість поклали початок багатьом нашим сучасним пізнанням, науковим і художнім уявленням [11, с. 20].
Передня Азія не випадково іменується колискою людської цивілізації. Багато що з того, що оточує нас зараз і чим ми користуємося у повсякденному житті, існувало вже більше трьох і чотирьох тисяч років тому. У державах Стародавнього Дворіччя зародилися основи математичних знань, склалася десяткова система рахунку, встановилося поділення годинного циферблату на 12 частин. Вивчення небесних світил перетворилося там на точну науку. Вавилонські жерці з великою точністю вміли обчислювати рухи планет, час оберту Місяця навколо Землі. Шумерські і вавилонські архітектори навчилися зводити високі башти, будувати не тільки плоскі перекриття, але і арочні конструкції, згодом перейняті стародавніми римлянами [4, с. 40].
Важливий вплив на культурну спадщину справляла влада. Цар був посередником між богами і людьми. Для нього і знаті будували і оздоблювали палаці, складалися хвалебні та інші вірші і т.д.
Художня культура шумерів була достатньо високо розвинена. Їх архітектура і скульптура відрізняються красою і художньою досконалістю. В Уруку був побудований комплекс священних споруд-зикуратів, які стали центром духовної культури.
Історія культур Межиріччя, їх релігія дають приклад інтенсивного взаємовпливу, культурного спадкоємства, запозичень і спадкоємності між культурами.
Ступінь розробленості проблеми. Аж до ХIХ століття практично єдиним джерелом інформації про культуру Стародавньої Месопотамії були праці Геродота – грецького історика, – датовані V століттям до н.е. Археологічні розкопки, проведені у цих районах, дали дивовижні результати.
Темі, що вивчається, присвячено безліч книг. Цією проблемою займалися Крамер С., Вуллі Л., Дияконов І., Чабб М., Чадвін М. та багато інших.
Метою даної роботи було вивчити міфологію, релігію, систему влади народів Месопотамії, а також прослідкувати, в яких художніх формах вони проявлялися.
Для вирішення поставленої мети були поставлені наступні завдання:
- вивчити міфологічні і релігійні погляди мешканців Месопотамії у різні історичні проміжки часу;
- дослідити систему влади держав Месопотамії%
- знайти художні форми існування міфологічних, релігійних образів, а також вплив на художню культуру влади, яка існувала.
У зв'язку із цим об'єктом нашого вивчення стали історія, міфологія і культура Месопотамії.
Предметом дослідження слугували міфи, релігійні погляди, система влади і пам'ятники культури Межиріччя.
Цивілізації Месопотамії до нашого часу залишаються загадкою, і тому представлялося цікавим проаналізувати існуючі у літературі дані про релігійні переконання і пов'язані з ними міфи цих стародавніх народів, систему керування країнами, а також ту культурну спадщину, джерелом якої вони стали.
РОЗДІЛ I. РЕЛІГІЙНІ ПОГЛЯДИ І ВІРУВАННЯ НАРОДІВ МЕСОПОТАМІЇ
Міф і релігія – це форми культури, які у ході історії проявляють глибинний взаємозв'язок. Релігія як така, припускає наявність певного світогляду і світовідчуття, які центруються на вірі в незбагненне, божеств, джерело того, що існує. Релігійний погляд на світ і супутній йому тип світовідчуття спочатку складаються у межах міфологічної свідомості [1, с. 30].
1.1 Функції міфу
Міф є першою формою раціонального пізнання світу, його образно-символічним відтворенням і поясненням, яке вимагає певної поведінки у житті. Він створює можливість збагнення світу як організованого цілого, виражає його у простій і доступній схемі, яка могла втілюватися у ритуальних діях як засіб підкорення незбагненного [7, с. 150].
Міфологічні образи вважаються такими, що реально існували або існують. Вони дуже символічні, будучи продуктом поєднання плотсько-конкретного і понятійного моментів.
Міф також є засобом зняття соціокультурних суперечностей, їх подолання. Міфологічні уявлення отримують статус релігійних не тільки через їх орієнтацію на незбагненне, але і завдяки їх зв'язку з обрядами та індивідуальним життям віруючих [7, с. 152].
За самою своєю суттю міф – це одна з форм історії, і у цьому чи не головне, що відрізняє його від казки. Он має вдовольнити притаманну роду людському потребу у власній ідентифікації та відповісти на виниклі питання про походження світу, життя, культури, відносин, що склалися між людьми і природою. Характер відповідей на ці та інші запитання залежить від багатьох причин, але насамперед від стану самого суспільства та об’єму інформації, що знаходиться у його розпорядженні.
Намагаючись пояснити скудність відомостей про минуле свого народу, мислителі Месопотамії висували гіпотези про природні катастрофи, які руйнували на їх землі все живе [8, с. 23].
1.2 Релігія та її функції
Якщо міфологія олюднює світ, упорядковує соціальну практику, підтримує життєві начала культури, то релігія виводить людину за рамки реальності. У цьому полягає її головна відмінність, хоча міфологія і є неодмінним атрибутом будь-якої релігії. Ці дві сфери людської духовності ближче за останніх стоять одна до одної.
Визначень суті релігії так само багато, як і культури. З позиції сучасної філософії, слово «релігія» походить від латинського слова «relegio» – благочестя, набожність, святиня. Виходячи з цього, релігія визначається як світогляд і світовідчуття, а так само відповідна поведінка, визначена вірою в існування Бога; відчуття зв'язаності, залежності і покірності у відношенні до таємної сили, яка дає опору і гідна поклоніння [24, с. 82].
У розумінні релігії як культурного явища важливу роль грає пояснення її походження і функцій. Ці сюжети складають предмет особливого інтересу для соціології, психології і філософії релігії.