Фінансова діяльність комерційних банків (стр. 1 из 9)

Вступ

Банківська система – одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і звернення йшло паралельно і тісно перепліталося. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Сучасна банківська система – це найважливіша сфера національного господарства будь-якої розвиненої держави. Її практична роль визначається тим, що вона управляє в державі системою платежів і розрахунків; велику частину своїх комерційних операцій здійснює через внески, інвестиції і кредитні операції; разом з іншими фінансовими посередниками банки направляють заощадження населення до фірм і виробничих структур. Комерційні банки, діючи відповідно до грошово-кредитної політики держави, регулюють рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їх обороту, емісію, загальну масу, включаючи кількість готівки, що знаходиться в обігу. Стабілізація ж зростання грошової маси – це застава зниження темпів інфляції, забезпечення постійності рівня цін, досягши якого ринкові відносини впливають на економіку народного господарства найефективнішим чином.

Сучасна банківська система – це сфера багатообразних послуг своїм клієнтам – від традиційних депозитний-позикових і розрахунковий-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до новітніх форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, використовуваних банківськими структурами (лізинг, факторинг, траст і т.д.).

Сьогодні, в умовах розвинених товарних і фінансових ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З’являються новий вигляд фінансових установ, нові кредитні установи, інструменти і методи обслуговування клієнтури. Саме тому дослідження фінансової діяльності комерційних банків є досить актуальним.

Об’єктом даної курсової роботи є фінансова діяльність комерційних банків.

Предметом роботи є безпосередньо різні види операцій, що проводять комерційні банки, а також фінансовий стан останніх.

Метою курсової роботи є визначення місця комерційних банків в банківській системі України та значення їх фінансової діяльності в умовах становлення ринкової економіки.

В ході написання даної роботи відповідно до мети ми намагалися вирішити слідуючи:

─ дослідити поняття “комерційний банк” як економічну одиницю;

─ визначити та дати характеристику основним банківським операціям;

─ проаналізувати теоретичний аспект фінансового стану комерційного банку.

Наша курсова робота складається з трьох розділів.

Перший розділ визначає суть комерційного банку, його характерні ознаки, принципи, функції та організаційний устрій.

В другому розділі практично розглянуто фінансову діяльність банку на прикладі Державного Ощадного банку України.

В третьому розділі дається характеристика пасивним, активним та комісійним банківським операціям.

Розділ четвертий розкриває шляхи оцінки фінансового стану комерційного банку, а також визначає основні характеристики, що формують капітал банку.

При написанні курсової роботи ми використали наступні джерела: підручники В.М. Гринькової, А.Г. Загороднія, Т.М. Журавель, Г.О. Партина, А.Г. Голуб, Сачка М.І. – науковців, які зробили великий внесок у розбудову національної науки як теорії фінансів загалом, так і фінансів підприємств, а також виданням своїх праць сприяють вдосконаленню знань банківської справи.


Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика комерційних банків

1.1 Поняття комерційного банку

Банк – це організація, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поворотності, платності і терміновості.

Основне призначення банку – посередництво в переміщенні грошових коштів від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців. Разом з банками переміщення грошових коштів на ринках здійснюють і інші фінансові і кредитно-фінансові установи: інвестиційні фонди, страхові компанії, брокерські, дилерські фірми і т.д. Але банки як суб’єкти фінансового ринку мають дві істотні ознаки, що відрізняють їх від всіх інших суб’єктів.

По-перше, для банків характерний подвійний обмін борговими зобов’язаннями: вони розміщують свої власні боргові зобов’язання (депозити, ощадні сертифікати і ін.), а мобілізовані таким чином засоби розміщують в боргові зобов’язання і цінні папери, випущені іншими. Це відрізняє банки від фінансових брокерів і дилерів, які не випускають своїх власних боргових зобов’язань.

По-друге, банки відрізняє ухвалення на себе безумовних зобов’язань з фіксованою сумою довга перед юридичними і фізичними особами. Цим банки відрізняються від різних інвестиційних фондів, які всі ризики, пов’язані із зміною вартості її активів і пасивів, розподіляє серед своїх акціонерів.

В Україні створення і функціонування комерційних банків ґрунтується на Законі України “Про банки і банківську діяльність”. Відповідно до цього закону банки України діють як універсальні кредитні установи, що здійснюють широкий круг операцій на фінансовому ринку: надання різних по видах і термінах кредитів, покупка-продаж і зберігання цінних паперів, іноземної валюти, залучення засобів у внески, здійснення розрахунків, видача гарантій, порук і інших зобов’язань, посередницькі і довірчі операції і т.п.

В Україні банки можуть створюватися на основі будь-якої форми власності – приватною, колективною, акціонерною, змішаною. Не виключається можливість створення банків, заснованих виключно на державній формі власності, які відповідно до чинного законодавства можуть здійснювати свою діяльність на комерційній основі. Для формування статутних капіталів українських банків допускається залучення іноземних інвестицій. Під банками за участю іноземних інвестицій розуміються:

- сумісні банки, тобто банки, статутної капітал яких формується за рахунок засобів резидентів і нерезидентів;

- іноземні банки – банки, статутної капітал яких формується за рахунок нерезидентів;

- філії банків-нерезидентів.

Рішення про відкриття кожного окремого банку за участю іноземних інвестицій ухвалюється Радою директорів Національного Банку України. НБУ встановлює ліміт участі іноземного капіталу в банківській системі країни. Обмеження на участь іноземного капіталу переслідують мету створити найбільш сприятливі умови для становлення вітчизняних комерційних банків і захисту від експансії зарубіжних банків.

За способом формування статутного капіталу банки підрозділяються на акціонерні (відкритого і закритого типу) і пайові. Можливість створення банків, що належать одній особі (юридичному або фізичному) виключається чинним законодавством, згідно якому статутний капітал банку формується із засобів не менші три учасники.

Якщо на початковому етапі реформування кредитної системи комерційні банки створювалися головним чином на пайовій основі, то для нинішнього етапу характерне перетворення пайових банків в акціонерні і створення нових банків у формі акціонерних суспільств. Для акціонерного суспільства характерний, що власником його капіталу виступає саме суспільство, тобто банк. А пайові комерційні банки власниками свого капіталу не є, оскільки кожен з пайовиків зберігає право власності на свою частку капіталу. Пайові комерційні банки організовані на принципах суспільства з обмеженою відповідальністю, тобто суспільства відповідальність кожного пайовика обмежена межами його внеску в загальний капітал банку. Розширення статутного фонду може здійснюватися як за рахунок внесення учасниками додаткових внесків, так і за рахунок вступу до банку нових учасників. Питання про вступ нових учасників і розміри їх внеску до статутного фонду банку вирішується на загальних зборах учасників.

У банків, що функціонують як акціонерне суспільство, статутний капітал роздільний на певне число акцій рівної номінальної вартості, що розміщуються серед юридичних і фізичних осіб. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення цього внеску, що підвищує стійкість і надійність банку і створює для банку міцні основи для управління його ліквідністю. Акціонерні банки бувають закритого і відкритого типів. Акції закритих банків можуть переходити з рук в руки тільки з відома більшості акціонерів. Акції банків відкритого типу можуть переходити з рук в руки без згоди інших акціонерів і розповсюдяться в порядку відкритої підписки. Підписка на цінні папери вважається відкритою, якщо список покупців цінних паперів не затверджується заздалегідь засновниками або керівними органами банку-емітента, і в результаті ці папери може придбати будь-яка особа. Відкрита підписка вимагає від банку широкої інформації про свою діяльність.

1.2 Принципи діяльності та функції комерційних банків

Першим і основоположним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реальних наявних ресурсів.

Робота в межах реальних наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і добиватися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих ним ресурсів. Перш за все, це відноситься до термінів тих і інших. Так якщо банк привертає засоби головним чином на короткі терміни, а вкладає їх переважно в довгострокові позики, то його ліквідність виявляється під загрозою. Наявність в активах банку великої кількості позик з підвищеним ризиком вимагає від банку збільшення питомої ваги власних засобів в загальному об’ємі його ресурсів.

Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є економічна самостійність, тобто економічна відповідальність банку за результати своєї діяльності. Економічна самостійність припускає свободу розпорядження власними засобами банку і привернутими ресурсами, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку.


Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.