Смекни!
smekni.com

Глобальні проблеми сучасності (стр. 1 из 4)

1. Глобальні проблеми сучасності

Термін «глобальні проблеми сучасності» був введений у науковий обіг в кінці 60-х років XX ст. Глобальні проблеми - це сукупність таких найгострїших проблем, від вирішення яких залежить подаль ше існування всього людства. Проблеми, які відносяться до глобальних - це наявність зброї масового ураження, стрімке зростання чисельності населення Земної кулі, виснаження природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища, поглиблення нерівності у розвитку окремих країн, стандартизація життя у масштабах всієї планети. Особливе загострення вказаних проблем спостерігається в останні два десятиліття, тобто в період, що вже отримав свою назву: «епоха глобалізації».

Що ж таке глобалізація і яким чином вона загострює ті протиріччя що ставлять на карту саме існування людства? Вивчення наукових публікацій та документів, які відносяться до даної проблеми, показує різні, а подекуди й суперечливі думки відносно визначення даного феномену. На наш погляд, досить обґрунтоване визначення поняття глобалізації дається в монографії В.П. Ващекіна, ІА Мунтя- на та А.П.Урсула «Глобализация: что это такое?», що вийшла в Москві у 2002 р. В заключному розділі цієї монографії автори викладають своє концептуальне бачення сучасного світу через поняття «глобалізація»:

а) глобалізація - це характерна риса та ведуча тенденція етапу універсалізації постіндустріально-інформаційного суспільства, який веде до залучення людства у новий цивілізаційний етап його розвитку;

б) глобалізація - це нелінійний, пульсуючий, незворотний у принципі і в цілому і зворотний в окремих своїх виявленнях у діалектичний процес зростання цілісності світу на етапі транснаціоналізації життя всього людства;

в)глобалізація - це комунікативне «стискання» планети, інформаційне взаємопроникнення та взаємозалежність, інтеграція багатьох сторін життя сучасного світу як наслідок бурхливого с науково-технічного прогресу;

г)глобалізація - це процес становлення глобальної економіки, що спирається на сектор транснаціональних економічних агентів;

д) глобалізація - це формування світового порядку взаємозалежності, постміжнародних і транснаціональних відносин, які все більше перетворюються в механізми вирішення внутрішніх проблем;

е) глобалізація - це стратегічний проект, що реалізується людством у його спробах свідомого і цілеспрямованого впливу на стихійні процеси світового розвитку для створення бажаного та сприятливого для людей майбутнього, переводу їхнього життя на рейки сталого розвитку;

ж) глобалізація - це, нарешті, камуфляжна форма ідеології глобалізму, яка сповідує об'єктивні тенденції світового розвитку для обґрунтування пріоритетів егоїстичних національних інтересів «грандів» сучасних міжнародних відносин, виправдання політики гегемонізму в світових справах. Проблеми сучасної глобалізації викликають тривогу серед політиків, вчених, громадськості багатьох країн. В цьому зв'язку наочною є позиція лідерів держав та урядів, що була сформована в комюніке «Групи-8» у 1999 р. «Завдання полягає в тому, - сказано в комюніке, - щоб застосувати величезний потенціал глобалізації і при цьому звести до мінімуму пов'язані з нею ризики, розвіявши побоювання з приводу недостатнього контролю за її наслідками. Наша діяльність мусить бути направлена на збереження і примноження благ глобалізації та забезпечення того, щоб вони були доступні для людей у всьому світі. Тому ми закликаємо до спільних дій з метою вирішення цього завдання, а також для повної реалізації можливості глобалізації та підвищення добробуту і сприяння соціальному прогресу за умови бережливого ставлення до навколишнього середовища».

Глобалізація - це складний та багатовимірний феномен, вплив якого стрімко зростає. Останнє актуалізує питання про її структуру і сутність. Концептуалізація процесу глобалізації створює основу для припущення, що даний процес має два рівні - природну, некеровану глобалізацію і глобалізацію штучну, організовану, керовану. Природна глобалізація являє собою еволюційний процес сприйняття різними соціокультурними традиціями досягнень інших соціокультурних традицій. Це сприйняття відбувається переважно добровільно і залежить від рівня розвитку тієї чи іншої соціокультурної традиції, її бажання засвоїти та застосувати в практиці ті чи інші досягнення других соціокультурних традицій.

Штучна глобалізація - це спроба нав'язати силою чи іншими методами - обманом, переконанням, підкупом і т.д. ті чи інші уявлення про світ. При цьому, так як штучна глобалізація пов'язана з примусовим впровадженням економічних, політичних, ціннісно-світоглядних уявлень, то це є революційним процесом. Але насилля не може продовжуватись без кінця, воно святкує тимчасову перемогу, або ж зразу поспіль зазнає поразки. Тому штучна глобалізація характеризує претензії тієї чи іншої країни, релігії, політичної ідеї і т.д. на те, щоб стати універсальною, загальною абсолютною цінністю. Поява такої претензії об'єктивна, вона відображає послаблення інших країн, релігій, політичних ідей, які не змогли втримати ту рівновагу, що склалася раніше у світі в тій чи іншій області. Порушення рівноваги призводить до активізації рівнонаправлених сил, яка завершується прагненням до штучної глобалізації.

Так як глобалізація в її сучасному трактуванні складається з двох складових: із її природної частини, що продовжує природний процес взаємопроникнення різних за своєю суттю соціокультурних досягнень, та її штучної складової, пов'язаною з прагненням ведучих індустріально-розвинутих країн, особливо США, отримати домінуюче становище в світі за допомогою глобалізації, а інструментом в цьому прагненні виступають світові транснаціональні компанії, то процес цей досить складний і суперечливий, його постійно супроводжують як старі, добре вивчені, так і нові, не знані раніше проблеми. Глобалізація безпосередньо або опосередковано торкається не тільки статусу національних держав, але й кордонів концепцій суспільного розвитку, ролі інформації, технології та науки у світі, що трансформується. У цьому світі змінюється роль простору, в ньому одночасно протікають два суперечливих процеси: децентралізація світу, стирання державних і національних кордонів, а з іншої сторони - процес уніфікації на основі поляризації і централізації влади в руках індустріально-розвинутої частини планети на чолі із США. При цьому централізація світу не означає, що протиріччя між США та іншими індустріально-розвинутими країнами планети, що утворюють центр сучасної цивілізації знімаються самі по собі. Сам центр - це складна система, зі своїми внутрішніми суперечками. Цей центр досить рухливий і розвивається за законами складних систем. Важливим джерелом розвитку цієї системи виступають відносини з навколишнім середовищем, що змінюється з часом. Центр являє собою єдине ціле з ряду принципових питань, особливо тих, що торкаються відносин із периферією. Але і в цьому питанні мають місце відмінності серед країн, які входять до центру, оскільки країни центру переслідують не тільки загальні для всього індустріального світу, а свої власні інтереси. Одночасно різнорідною і суперечливою є і «периферія». Країни, що не входять до так званого «золотого мільярду», відрізняються н значній мірі і цей світ є більш нестабільним і нестійким, ніж сні і індустріально-розвинутих країн. Протиріччя в середині цього світу зумовлені рівнем економічного та технологічного розвитку, їх коріння сягає глибин історії. Але для того, щоб зрозуміти найважливіші, глибинні процеси, що відбуваються у світі в XX і на початку XXI ст., достатньо звернутись до двох фундаментальних взаємодій, - взаємодії між людством та біосферою і взаємодії в середині самого світового співтовариства. Ці взаємодії у кількісному відношенні по суті являють собою фундаментальні закономірності динаміки саморуйнування сучасного світу, про що говорять дані, наведені в таблицях 1 і 2.


Таблиця 1. Динаміка взаємодії між людством та біосферою залежність індексу сталості розвитку світу від часу

Рік 1910 1930 1950 1970 1990 2000
Індекс сталості розвитку світу 0,36 0,44 0,54 1,18 1,84 2.1

Індекс сталості розвитку світу являє собою відношення фактичної щільності та міцності антропогенного навантаження на сушу Землі до допустимого, рівного приблизно 70 кВт/км2.

Таблиця 2 Динаміка взаємодії в середині світового товариства залежність індексу соціально-економічної дисгармонії світового співтовариства від часу

Рік 1820 1870 1913 1960 1980 1990 1997
Індекс соціально-економічної дисгармонії світового співтовариства 3 7 11 30 30 45 60

Із даних таблиці 1 виходить, що в 60-х роках фактичне антропогенне навантаження на біосферу Землі перевищило допустиме. Світ перейшов від стану стійкості до стану саморуйнування. В наш час індекс досягнув значення 2,1 і продовжує зростати. Зростання індексу сталості розвитку світу відображає зростання напруги взаємодії біосфери і людства.

Перша фундаментальна закономірність динаміки світу (таблиця 1) є, по суті, аналітичним узагальненням для XX ст. сценарію 1, розробленого американськими вченими подружжям Медоуз, які по казали, що супернапруга у взаємодії між людством і біосферою призведе традиційний світ (світ такий, яким він є) до стану колапсу десь в районі 2025 р.

Друга фундаментальна закономірність динаміки єдиного світу відображає напругу у взаємодіях в середині світового співтовариства, мірою якої є індекс соціально-економічної дисгармонії. Ця закономірність представлена в таблиці 2. Цей індекс є також мірою матеріального і духовного розшарування людей, тероризму, починаючи із міжнародного, а також наркобизнесу, воєнних та релігійних конфліктів, безробіття, деградації культури та особи.