Міністерство освіти та науки України
Реферат на тему:
Річка Самара.
Змінити ставлення до природи. Очистити навколишнє середовище. Зберегти й своє здоров'я... Це завдання не тільки місцевих Рад народних депутатів, любителів природи, але й кожною з нас. Одне з найважливіших завдань перебудови.
Ось чому масові товариські організації все частіше ставлять питання щодо оздоровлення водного басейну Дніпропетровщини. А бити тривогу, дійсно, є чому!
Наведу кілька фактів статистики, що торкаються усього Подніпров'я.
Викиди шкідливих речовин в області роблять 586 промислових підприємств. Складний водогосподарський стан склався у Кривбасі, Західному Донбасі, частково у Новомосковську. Майже же з 840 тисяч кубометрів промислових стічних вод Дніпродзержинська, які щодобово впадають ся у Дніпро, 102 тисячі кубометрів - неочищені. Споживаючи в масштабах республіки тільки 14,6 процента води, промисловість Дніпропетровщини викидає в Дніпро та інші водоймища більше третини забруднених стоків.
Турбота про природу й тривога за її долю ось ті рушійні сили, які можуть зберегти здоров'я і сили природи не тільки для сучасників, але й для майбутніх поколінь. А що ж робиться нині для цього?
Виконкомом обласної Ради народних депутатів при участі ряду інститутів розроблена програма охорони навколишнього середовища на дванадцяту п'ятирічку і на період до 2005 року. Вона передбачає корінне поліпшення екологічного стану і вихід на граничне допустимі концентрації по всіх забруднювачах. Для цього слід освоїти більше 3,5 мільярда карбованців капітальних вкладень. Намічені крупні, конструктивні, конкретні заходи. Але для того, щоб вони успішно здійснювалися, крім постійного контролю, потрібна корінна психологічна перебудова у ставленні до охорони природи. На всіх рівнях. Слід подолати відомчі бар'єри, перейти до управління природоохоронною діяльністю від адміністративних до переважно економічних методів, повести кінець кінцем ціле направлене екологічне виховання населення, особливо молоді. Одним словом, потрібна висока свідомість і висока відповідальність кожного...
За останні десять років зникло чимало малих річок — артерій Присамар'я. Нині вся надія на їх дідуся-Славутича. Невже не виручить? І кожний місцевий житель замислюється: звідки ж брати силу Дніпрові? Адже черпає він її поки що з нечисленних малих річок. Звідси й висновок: необхідно не тільки оберігати їх від забруднення, але й приступити до активного відродження.
На річкових пляжах міста Новомосковська нещодавно з'явилися застережливі таблички: «Обережно! Купатися в Самарі не можна!», «Небезпечно для життя!» Як трапилось, що одна з найчистіших, кришталево-прозорих і повноводних річок раптом перетворилась в джерело небезпечних захворювань? На міському пляжі, наприклад, бактеріальна забрудненість води за останніми даними в багато разів перевищує гранично допустиму норму. І це все трапилось тому, що в багатотисячному місті до думки компетентних людей ніхто не прислухався. Давно спеціалісти та любителі природи б'ють тривогу щодо повільного замирання Самари. Старожили пам'ятають, що ще в 30-х роках навіть на Воронівці ширина ріки досягала 250 метрів, а глибина її становила 25—ЗО метрів. Нині річку в. деяких місцях можна перейти вбрід.
Обміління викликано знищенням водоохоронних боліт, брудними стоками промислових підприємств. Його очисні споруди, сховища, відстійники переповнені, подекуди навіть в аварійному стані. Потрапляють нечистоти в Самару особливо під час паводків та зливи.
Ріка вже не спроможна природним шляхом; очищати себе від побічних продуктів господарської діяльності, іноді отруйних, які до неї потрапляють. Подібних до тих, що частенько надходять з міських очисних споруд, розташованих на західній околиці селища Кулебівки (неподалік Новомосковська).
На очисній діє пісковловлювач, а мул не пропарюється, щоб знешкодити в ньому всі гельмінти. Три роки його відстоюють у восьми спеціальних картах-майданчиках, щоб вбити бактерії. Але під час дощів рідина переливається поверх гребенів, і стоки розносять її по всьому навколишньому лиману, а разом з нею й небезпечні живі організми.
На цьому місці не побачиш рибалок чи любителів природи — смердить так, хоч протигаза натягай. Керівникам трубного заводу байдуже, а риба задихається...
Прикладів засмічення ріки Самари та навколишнього середовища багато. Це і озеро Хащівка (неподалік Орлівщини), що сполучається протокою з Самарою. Але її загатили «штучною дамбою» будівельники Дніпропетровського буд-заводу, які ремонтували базу відпочинку «Золотий пляж». Довкола — будівельні відходи, сміття, різний мотлох. У результаті порушено біологічний режим озера — створився застій води, розпочалося гниття.
На базі відпочинку «Сосновий гай» вкрай у аварійному стані очисні споруди. Ефективність полів фільтрації (якщо можна їх так назвати) низька і ненадійна.
Біда в тому, що й місцеві жителі свідомо забруднюють нечистотами навколишнє середовище. Орлівщини, наприклад, перетворили береги озера Крилівське на звалище сміття, битої цегли, скла. Сюди ж стягують і жертви водіїв — забитих собак та котів.
Є у відділі планової комісії Новомосковського міськвиконкому протокол № 2/99-04 «Про будівництво каналізаційних у базах відпочинку», розташованих на околицях міста.
А справи з очисними спорудами тут, як ми вже згадували, катастрофічні. Якщо не буде ближчим часом єдиної комплексної системи у цьому регіоні, Самара захлинеться від бруду та нечистот. З цього приводу дивує надто спокійна позиція керівників міськвиконкому. Мовчать, мов риба. А справжня риба і раки задихаються в річках та озерах від брудних стоків.
Що вже говорити про околиці Новомосковська, коли в його центрі кілька років «пустує» таке людне місце, як парк імені Сучкова. На лівобережжі дерева занехаяні — щорічно тут панують «джунглі» амброзії. 1 тис грн. витрачено на «озеленення» парку, але ні дерев, ні грошей. Кажуть, що ґрунт не підходить. Не завадило б нашим «парковим господарям» повчитися у севастопольців, які на гравії сади плекають...
Не в пошані й урочище Осички, що за Червоним Кутом. Чималий пустир заростає дурманом та колючкою. Дехто з господарників хвацько «оживлював» цю місцину, та балачками все й скінчилось.
Новомосковський лісгосп приступив до реконструкції рідколісся молодими деревцями, а потім забув про нього. Саджанці зачахли, бо ніхто за ними не доглядав. Хтось розпочав будівництво турбаз на цьому місці, та їх було визнано незаконними. Тепер тут височать піраміди піску, купи битої цегли, понівечено ґрунт.
Але всі вищезгадані порушення аж ніяк не зрівняти з варварським наступом на дубовий гай дачників з Новомосковського ремонтно-транспортного підприємства.
Розпочалося масове вирубування дубів 20-річного віку. Трактор С-100 вивертав з корінням дерева, люди обрубували віття, а К-700 відтягував стовбури до місця спалення. Дуби, яких налічувалось аж 130, на превелике нещастя «дачників», не горіли. Все це неподобство творилося на очах у всіх орлівщан... Але чи покарано порушників? Ще й як! Мізерною сумою оштрафовано деяких організаторів цієї дикої баталії...
На Дніпропетровщині створено спеціальний; штаб по оздоровленню малих річок. Але коли бути відвертим, усі вони на межі замирання, бо дуже мало робиться для їх врятування. Тому що ми, як правило, дбаємо не стільки про здоров'я природи, як про показуху.
Навіть деякі журналісти намагаються видати бажане за дійсність, замість глибокого і тверезого аналізу стану справ підтримують у своїх кореспонденціях тих, кого показуха більше всього влаштовує.
Мимоволі пригадалася стаття одного з республіканських журналістів, який на всі заставки розхвалював керівників новомосковського водогоспу за те, що в місті збудували очисні споруди. Автор робив оптимістичний висновок, мовляв, віднині здоров'ю Самари ніщо не буде загрожувати. При цьому намалював таку ідилічну картину: на березі красуні-річки сидять члени комітету по охороні Самари і п'ють чай з печивом місцевого заводу продтоварів. А самовар заправлений водою, яка за смаком не поступається джерельній. Воду в самовар наливали, з такого «життєдайного» джерела, як очисні споруди.
Дійсно, картина ефектна. Але ми все ж не радимо пити чай зі стоків, які впадають в Самару, навіть якщо він заправлений газетною клюквою.
Як уже згадувалось, нові очисні споруди не врятували річки: надто довго їх будували. До того ж, як виявилось, не продумана була екологічна сторона очищення: побутові стоки змішуються з промисловими, хоч відомо, що технологія їх очищення різна.
Довго демонтували напорний колектор, майже півроку «проривали» 300 метрів траншеї, зволікався пуск спускного колектора, повільно впроваджувалася в дію дренажна насосна станція, хлораторна тощо.
Висновок остаточний: аби приймальна комісія в свій час була принциповою, не підписала державний акт (очисні споруди було прийнято на кілька місяців раніше), то експлуатаційникам не довелося б «дотягувати» весь цикл робіт до умовної норми.
Нині упорядкували територію, обладнали санітарні та побутові кімнати, а невирішених проблем ще дуже багато. На ділі виходить, що державний принцип випередження будівництва природоохоронних об'єктів залишається на папері. В місті на Самарі темпи введення промислових потужностей у кілька разів перевищують темпи будівництва очисних споруд...
Є й інші питання, що стосуються охорони навколишнього середовища і потребують дальшого вивчення й творчого вирішення. Це, передусім, проблема осушення боліт. Адже болота є акумуляторами води, вони протягом значного часу підтримують водність малих і великих річок - водоносних прісних артерій. Настав час провести інвентаризацію усіх великих і малих боліт і на науковій основі вирішити, які з них слід залишити для зберігання водності річок. Звичайно, треба заборонити осушення цих акумуляторів вологи, а для решти встановити обов'язкове подвійне регулювання, щоб не допустити їх пересушення й вивітрювання ґрунтів. Отже, знову проблеми води й землі потребують одноразового вирішення...