Смекни!
smekni.com

Сучасна кримінально-правова кваліфікація злочинів (стр. 1 из 4)

Міністерство освіти і науки України

Європейський університет

Юридичний факультет

Контрольна робота з

Сучасної кримінально-правової кваліфікації злочинів

Варіант 2

Київ 2008


Зміст

Вступ. 3

1 Підстави і принципи кваліфікації злочинів. 4

2 Кваліфікація незаконного заволодіння транспортним засобом. 9

Загальні висновки. 16

Використана література. 18


Вступ

У кримінальному праві кваліфікацією називається юридична оцінка злочину і встановлення (застосування) тієї кримінально-правової норми, яка найбільш повно описує ознаки цього злочину. Кваліфікувати злочин означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, яка передбачає відповідальність за вчинення саме цього злочину. Термін «кваліфікація» походить від латинського qualis— який, якої якості. Кваліфікація взагалі — віднесення певного явища, речі за їхніми властивостями (якістю) до певного класу чи категорії. Правова кваліфікація — це пошук, вибір і застосування до певної події, випадку конкретної правової норми.

У кримінальному праві кваліфікація злочину — це реалізація кримінального закону, застосування до вчиненого діяння конкретної кримінально-правової норми, або підведення певного злочину під ознаки конкретної норми.

Для кваліфікації діяння важливо встановити і застосувати саме ту норму, що містить певний, конкретний склад злочину. Глибинною сутністю кваліфікації злочинів є встановлення всіх ознак певних злочинів і додатково ще однієї ознаки цього певного, конкретного діяння і складу злочину, що його передбачає.

Практичне значення кваліфікація злочинного діяння має тому, що вона визначає: юридичну оцінку вчиненого діяння, його суспільну сутність і небезпечність (тяжкість); міру відповідальності і міру покарання; обтяжуючі обставини, що суттєво посилюють кримінальну відповідальність за вчинення наступних злочинів; підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності; правові наслідки кримінальної відповідальності.

Для правильної кваліфікації злочину необхідно вибрати і застосувати ту норму, яка найповніше описує ознаки вчиненого діяння. У цьому і полягає юридична сутність кваліфікації злочинів. Визначити з багатьох подібних найнеобхіднішу норму буває складно, що призводить до помилок.

Все це показую важливість дослідження питань, пов’язаних з кваліфікацією злочинів.


1 Підстави і принципи кваліфікації злочинів

Кваліфікація злочинів — визначення конкретної суті, якості певного суспільне небезпечного діяння, його фактичних об’єктивних і суб’єктивних ознак, встановлення їх тотожності юридичним об’єктивним та суб’єктивним ознакам певного складу злочину[1].

Оскільки будь-який склад злочину містить обов’язкові елементи (об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону), то кваліфікація саме і полягає у встановленні таких факт, ознак, які б точно відповідали цим елементам конкретного злочину. Кваліфікація злочинів може розглядатися як процес і як результат цього процесу.

Як процес кваліфікація злочинів є логічною послідовністю діяльності правозастосовчих органів, логічним процесом пізнання, що характеризується такими основними етапами:

¾ виявлення фактичних об’єктивних та суб’єктивних ознак вчиненого суспільне небезпечного діяння як конкретного соціального явища, аналіз їх змісту;

¾ вибір конкретної кримінально-правової норми, яка передбачає таке діяння, усвідомлення і правильне тлумачення закріплених у законі юридичних об’єктивних і суб’єктивних ознак;

¾ встановлення тотожності факт, діянь юридичним: встановлення точної відповідності об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони вчиненого діяння ознакам об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони конкретного складу злочину, який передбачається в Особливій частині Кримінального кодексу України.

Кваліфікація злочинів як результат цього процесу відображається у правильному виборі конкретної статті (частини статті) Особливої частини КК, а в деяких випадках (наприклад, при незакінченому злочині, при співучасті) — і статті (частини статті) Загальної частини. Саме на цьому етапі дається офіційна оцінка вчиненого діяння як певного складу злочину (легальна кваліфікація).

Кваліфікація злочинів, визначаючи юридичну характеристику злочину, одночасно розкриває характер і ступінь його суспільної небезпечності, місце в класифікації злочинів, ступінь суперечності його інтересам суспільства, правам та інтересам конкретних осіб, встановлюючи таким чином правові наслідки конкретного злочину — підстави і межі кримінальної відповідальності особи, яка його вчинила.

Принципи кваліфікації злочинів мають важливе теоретичне і практичне значення, оскільки є основними положеннями для правозастосовника в питаннях кваліфікації злочинів. Проте вітчизняною наукою кримінального права це питання практично не розглядається, і лише деякі автори у своїх роботах, присвячених кваліфікації злочинів, торкаються цієї теми. Але і серед учених, що говорять про спеціальні принципи кваліфікації злочинів, немає єдності думок щодо їхнього змісту і кількості[2], хоча усі вони відзначають, що кваліфікація кримінально-правових діянь ґрунтується на закріплених у кримінальному законодавстві принципах кримінальної відповідальності: законності, рівності громадян перед законом, провини, справедливості і гуманізму.

Правовий принцип — це обумовлена закономірностями суспільства і закріплена в праві керівна ідея, що обумовлює спрямованість, характер і обсяг правового регулювання суспільних відносин[3]. Принципи кваліфікації кримінально-правових діянь можна визначити як основні, самі загальні положення, якими керується правозастосовник при встановленні точної відповідності фактичних ознак зробленого діяння й ознак складу злочину, у результаті чого визначається, яке злочин зроблений і яка стаття КК для нього передбачена. Ці принципи чи закріплені в кримінальному законі, чи прямо не сформульовані в ньому, але випливають зі змісту норм Конституції РФ, кримінального і кримінально-процесуального права. Ці принципи можна розглядати як підставу для побудови принципів кваліфікації кримінально-правових діянь.

Особливе значення для кваліфікації злочинів мають принцип законності і принцип рівності громадян перед законом.

Принцип законності перш за все означає, що всі положення, які лежать в основі притягнення особи до кримінальної відповідальності за скоєне, призначення покарання, звільнення від нього чи настання інших правових наслідків скоєння злочину, повинні бути сформульовані виключно в законі, зміст якого повинен тлумачитися у точній відповідності з його текстом. Закріплення і послідовне здійснення цього принципу в кримінальному праві має також важливе значення для громадян, посадових осіб, державних органів і громадських організацій, підвищення рівня правової культури населення.

Правове закріплення рівності громадян у всіх сферах суспільного життя має важливе значення і утворює фундамент правового статусу громадян у правовій державі. На загальноправововому рівні цей статус закріплений у ст. 24 конституції України: “громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.” У сфері кримінального права даний принцип можна сформувати наступним чином: особи, що скоїли злочин, рівні перед законом і підлягають відповідальності незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання та іншими ознаками.

Що стосується спеціальних принципів кваліфікації злочинів, то, на наш погляд, представляється обґрунтованим виділяти наступні:

1) принцип точності;

2) принцип повноти;

3) принцип суб’єктивного зобов’язання;

4) принцип неприпустимості подвійного зобов’язання;

5) принцип тлумачення всіх сумнівів на користь особі, діяння якої кваліфікується.

Принцип точності, заснований на принципі законності, установлює, що при визначенні будь-якого окремого конкретного складу злочину і кваліфікації злочинів у слідчій і судовій практиці обов’язковий облік всіх ознак складу злочину, передбачених у статтях Особливої і Загальної частин КК України, а також інших законах і нормативно-правових актах, на яких зроблені посилання в бланкетних диспозиціях статей Особливої частини КК.

Обов’язковою умовою реалізації принципу точності кваліфікації злочинів є дотримання кримінально-правових норм КК про чинність кримінального закону в часі і просторі і зворотній силі кримінального закону. Злочин повинний кваліфікуватися відповідно до кримінального закону, що діяли під час його здійснення. Часом здійснення злочину визнається час здійснення суспільно небезпечного діяння незалежно від часу настання наслідків. Кримінальний закон, що усуває злочинність діяння, що зм’якшує покарання чи іншим способом поліпшує положення особи, що зробила злочин, має зворотну силу, тобто поширюється також на діяння, зроблені до вступу його в дію. Кримінальний закон, що встановлює злочинність діяння чи іншим способом погіршує положення особи, зворотної сили не має.

Принцип точності кваліфікації злочину також припускає, що офіційна кваліфікація злочину, здійснюваний особами, спеціально уповноваженими на це державою, що є в основі обвинувачення, повинна базуватися на точно встановлених фактичних даних, доказаних відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства.

Принцип повноти кваліфікації визначає, по-перше, те, що кримінально-правовій оцінці підлягають всі зроблені особою діяння; по-друге, ці діяння повинні бути кваліфіковані по всіх статтях КК, якими вони передбачені; по-третє, кваліфікації підлягають дії всіх осіб, причетних до здійснення злочину виконавцем (організатора, підбурювача, посібника). Відповідно до кримінально-процесуального закону, неповнота кваліфікації вчиненого служить підставою повернення справи слідчому, дізнавателю чи прокурору.