Умови настання матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові

Підстави та умови настання матеріальної відповідальності роботодавця за ушкодження здоров'я працівника, незабезпечення збереження його особистих речей під час роботи. Регламентація матеріальної відповідальності роботодавця нормами трудового законодавства.

Реферат

З трудового права України

На тему: " Умови настання матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові"

План

Вступ

Поняття та особливості матеріальної відповідальності роботодавця

Підстави для матеріальної відповідальності роботодавця

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Проголошення України демократичною, соціальною та правовою державою, найвищою соціальною цінністю якої є людина, вимагає реформування чинного законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними нормами і стандартами. Однією з важливих галузей права і законодавства, які потребують свого реформування, є трудове. Зокрема, велику увагу слід приділити питанню матеріальна відповідальність роботодавця у трудових правовідносинах. У чинному КЗпП України в главі "Гарантії при покладенні на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації" передбачена лише відповідальність однієї сторони трудового договору - працівника і немає самостійного інституту, який знаходив би відображення в окремій главі Кодексу, де врегульовувалися б питання матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником.

Реформування трудового законодавства, в тому числі і норм, що регулюють матеріальну відповідальність, потребує не удосконалення чи уточнення окремих норм, а розробки нових концептуальних підходів щодо правового регулювання питань матеріальної відповідальності, що зумовлено становленням та розвитком ринкових відносин у нашій державі, в тому числі й у сфері праці.

Підстави та умови настання матеріальної відповідальності власника (роботодавця) у КЗпП України не встановлено. Окремі норми, які визначають матеріальну відповідальність власника перед працівником за порушення трудового законодавства, що призвело до заподіяння шкоди, розпорошені по всьому Кодексу. Матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду, завдану працівнику врегульовано як трудовим, так і цивільним законодавством. Так, якщо питання матеріальної відповідальності роботодавця за ушкодження здоров'я працівника врегульовано чинним трудовим законодавством, то в інших випадках матеріальної відповідальності власника або уповноваженого ним органу, наприклад, у випадку матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну незабезпеченням збереження особистих речей працівника під час роботи на практиці застосовуються норми цивільного законодавства. Ці та інші випадки, потребують регламентації нормами трудового законодавства.

Поняття та особливості матеріальної відповідальності роботодавця

Матеріальна відповідальність роботодавця здійснюється з урахуванням загальних принципів матеріальної відповідальності сторін трудового договору, одним з яких є те, що відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода. Для сторони роботодавця це означає, що майнова шкода складається із таких сум, на які працівник мав право, але був позбавлений їх внаслідок незаконних дій роботодавця. Тобто до шкоди входить втрачений внаслідок незаконних дій роботодавця заробіток працівника. Окрім того, на відміну від матеріальної відповідальності працівника, роботодавець зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові, порушенням його законних прав. Отже, така матеріальна шкода складається принаймні з двох частин: майнового і немайнового характеру. Крім відшкодування працівникові матеріальної шкоди, статтею 237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівником й моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться в разі, якщо порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як ми вже зазначали питання матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівнику, чинним КЗПП не регулюється. Це питання регулюється: ЗУ "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року; “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року; Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року; Правилами відшкодування власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. №472. Проект Трудового кодексу України станом на 10.12.2009 р. визначає підстави та умови відповідальності роботодавця і досить чітко. Так, роботодавці, винні у порушенні норм трудового законодавства, невиконанні умов колективних договорів і угод притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності згідно з законом. Роботодавець несе відповідальність перед працівником за умови, якщо він не доведе, що шкоду заподіяно внаслідок дії непереборної сили. Стосовно саме матеріальної відповідальності роботодавця, то відповідно до ст.421 проекту ТК України роботодавець зобов’язаний забезпечити збереження майна працівника, якщо такий обов’язок покладено на роботодавця трудовим законодавством, колективним або трудовим договором, а також у випадках, якщо знаходження майна працівника на території, в приміщеннях роботодавця або на місці виконання робіт є звичайним, а працівник не має можливості здійснювати його зберігання, хоча б він був позбавлений такої можливості тимчасово. Незабезпечення роботодавцем збереження майна працівника, а також пошкодження майна працівника внаслідок неналежних умов праці покладає на роботодавця обов’язок відшкодувати в повному обсязі вартість майна або оплатити суму, на яку його вартість зменшилась. Розмір шкоди визначається відповідно до роздрібних цін, що склалися в даній місцевості на день відшкодування шкоди. За наявності згоди працівника шкода може бути відшкодована в натурі. Крім того передбачається матеріальна відповідальність роботодавця за невиконання обов’язків щодо надання працівникові матеріальних благ і послуг. Невиконання роботодавцем передбачених колективним або трудовим договором обов’язків щодо надання працівникові або членам його сім’ї матеріальних благ і послуг дає працівникові право на стягнення з роботодавця вартості зазначених благ і послуг відповідно до роздрібних цін, що склалися в даній місцевості, незалежно від того, чи здійснював працівник витрати в порядку оплати цих благ і послуг. Роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником також в інших випадках, встановлених цим Кодексом, законом або трудовим договором. Проект ТК України також зобов’язує роботодавця відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові власними діями або бездіяльністю, які порушують права працівника, відповідно до цивільного законодавства. Роботодавець зобов’язаний відшкодувати моральну шкоду в разі невиконання свого обов’язку шанувати честь, гідність та інші особисті права працівника. Моральна шкода визначається відповідно до цивільного законодавства. Обов’язок доказування факту наявності моральної шкоди покладається на працівника.

Підстави для матеріальної відповідальності роботодавця

В основі матеріальної відповідальності роботодавця лежить його обов’язок створити умови, необхідні для нормальної роботи; забезпечити здорові та безпечні умови праці, а також впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки та санітарно-гігієнічні умови, які запобігають виробничому травматизмові і виникненню професійних захворювань працівників (ст.153 КЗпП). Підставами матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові є такі трудові майнові правопорушення:

1) порушення права працівника на працю (у випадках порушення правил прийому на роботу, законодавства про переведення на іншу роботу, незаконного відсторонення від роботи, при порушенні законодавства про підстави і порядок звільнення працівника);

2) незабезпечення власником здорових і безпечних умов праці (у випадку ушкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків, каліцтва, у разі смерті працівника);

3) порушення обов'язків власника або уповноваженого ним органу щодо видачі документів про його працю і заробітну плату (у разі неправильного заповнення, оформлення і затримки видачі трудової книжки, документів про працю і заробітну плату);

4) незабезпечення збереження особистих речей працівника під час роботи (у випадках їх зіпсуття, знищення, крадіжки).

Умови матеріальної відповідальності роботодавця

Варто зазначити, що елементи трудового майнового правопорушення, що вчиняється роботодавцем є одночасно умовами його матеріальної відповідальності . Взявши за основу загальні умови матеріальної відповідальності пропонуємо визначити особливості цих умов для матеріальної відповідальності роботодавця. До таких умов можна віднести:

1) Наявність прямої дійсної шкоди, заподіяної працівникові незаконними діями (бездіяльністю) власника чи уповноваженого ним органу. Під нею слід розуміти втрачений працівником заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, переведенні, затримці видачі трудової книжки при звільненні; витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва чи професійної хвороби (втрачений заробіток, додаткове харчування, придбання ліків, санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди та ін.); вартість особистих речей працівника, які зіпсовані чи знищені (викрадені) внаслідок незабезпечення їх збереження власником. Крім того варто наголосити, що до цієї умови матеріальної відповідальності роботодавця також може відноситись моральна шкода. 2) Протиправність дії або бездіяльності роботодавця. До протиправних дій роботодавця можна віднести такі, як незабезпечення здорових і безпечних умов праці, умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження майна, незаконні звільнення, переведення, відсторонення від роботи та інші. 3) Причинний зв'язок між протиправним порушенням роботодавцем свого обов'язку і майновою шкодою, що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння. Відповідальність не може наступити за випадкові наслідки діяння. 4) Вина роботодавця . Вина являє собою відношення роботодавця до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності. На відміну від цивільно-правової майнової відповідальності, коли передбачаються випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність у трудовому праві не може наступити без вини. На відміну від матеріальної відповідальності працівника для матеріальної відповідальності власника чи уповноваженого ним органу форма вини значення не має. Доказом вини роботодавця можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання; висновок посадової особи (органу), яка здійснює контроль і нагляд за охороною праці, відносно причин пошкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів попереднього слідства; рішення про залучення винних до адміністративної або дисциплінарної відповідальності, рішення органів соціального захисту про відшкодування власником витрат на допомогу працівнику в разі тимчасової непрацездатності в зв'язку з ушкодженням здоров'я; свідчення свідків та інші докази.

Висновки

Отже, одним з різновидів юридичної відповідальності є матеріальна відповідальність, яка являє собою обов'язок однієї сторони трудового договору - працівника або власника чи уповноваженого ним органу відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й порядку. Підставами ж виникнення матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне порушення ним своїх обов'язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди працівнику. Так, роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок невиконання обов'язків щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці; за незабезпечення збереження особистих речей працівника при виконанні ним трудових обов'язків; за порушення права працівника на працю: при необґрунтованій відмові в прийомі на роботу, незаконному відстороненні від роботи, незаконному переведенні на іншу роботу, при незаконному звільненні з роботи, у разі неправильного або не відповідного чинному законодавству формулювання причини звільнення в трудовій книжці, що перешкоджає працевлаштуванню працівника, у зв'язку із затримкою трудової книжки при звільненні, у разі затримки виконання рішення про поновлення працівника на роботі. Що ж стосується умов матеріальної відповідальності роботодавця, то їх складають елементи відповідного трудового майнового правопорушення, вчиненого цим суб’єктом трудових правовідносин. Умови матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівнику мають певні особливості порівняно із загальними умовами матеріальної відповідальності та умовами матеріальної відповідальності працівників. Для притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності необхідні всі вказані умови у сукупності. Підстави та умови настання матеріальної відповідальності власника (роботодавця) у КЗпП України не встановлено. Окремі норми, які визначають матеріальну відповідальність власника перед працівником за порушення трудового законодавства, що призвело до заподіяння шкоди, розпорошені по всьому Кодексу. Недосконалість правового врегулювання матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником, а з багатьох питань відсутність такого врегулювання не сприяє дотриманню роботодавцями норм трудового законодавства, призводить до труднощів вирішення трудових спорів у суді, а часто і до неможливостівідшкодування працівникові заподіяної йому роботодавцем шкоди. Успішне здійснення реформи трудового законодавства неможливе без дослідження міжнародного та зарубіжного досвіду щодо правового регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору, приведення законодавства, що регулює матеріальну відповідальність роботодавця, у відповідність з міжнародними та європейськими стандартами. Зарубіжний досвід треба використовувати, керуючись передусім правилом: не нашкодити. Використовувати його там, де справді в цьому виникає потреба, з урахуванням особливостей української правової системи, процесу економічних реформ, менталітету українського народу. Основним шляхом реформування трудового законодавства повинно бути збереження діючих і створення нових норм, що відповідають соціально-економічним умовам. Отже, використання зарубіжного досвіду, зближення із зарубіжним законодавством повинно сприяти створенню власної прогресивної моделі трудового права і трудових відносин, у тому числі й у сфері матеріальної відповідальності роботодавця. Тому, на нашу думку, існує гостра необхідність у прийнятті нового Трудового кодексу України, в якому були б повно і всебічно врегульовані питання матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником.

Список використаної літератури

1. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України, 1971, додаток до № 50, Ст.375

2. Закон України "Про охорону праці" // Відомості Верховної Ради України, 1992, N 49, Ст.668

3. Закон України “Про загально обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" // Відомості Верховної Ради України, 1999, N 46-47, Ст.403

4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" вiд 23.06.1993 № 472.

5. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2003, NN 40-44, Ст.356

6. Постанова пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".

7. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; За ред.П.Д. Пилипенка. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2006.

8. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої.2-ге вид., стер. - К., "Знання", 2006.