Реферат
На тему: "Героїчна оборона Севастополя"
Виконала:
Учениця 11-А класу
Лукашова Анастасія
План
1. Підготовка і провал плану швидкого опанування Севастополем
2. Перший штурм Севастополя
3. Другий штурм Севастополя
4. Третій штурм Севастополя
Висновок
Перелік використаної літератури
1. Підготовка і провал плану швидкого опанування Севастополем
(30 жовтня 1941 г.- 4 липня 1942 р.)
Операція по захвату Севастополя отримала кодове найменування "Лов осетра" (Störfang). 24 вересня німецькі війська силами двох піхотних дивізій за підтримки артилерії і авіації перейшли в наступ на Перекопському перешийку. 26 вересня їм удалося прорватися через Турецький вал і опанувати містом Армянськ. До 30-го вересня радянські війська відійшли до Ішуньських позицій, де відбили спроби німців розвинути наступ. Манштейн відмовився відподальшого просування. За німецькими даними в результаті боїв було захоплено 135 знарядь, 112 танків і 10 тисяч пленних.
18 жовтня 11-а німецька армія силами трьох дивізій почала наступ на Ішуньські позиції. Їх обороняли частини 9-го стрілецького корпусу за допомогою берегових батарей і окремих підрозділів Чорноморського Флоту. Протягом 5 днів продовжувалися важкі бої, в яких німці поступово тіснили радянські війська. 24 жовтня прибулі частини Приморської Армії нанесли контрудар і два дні вели з ворогом люту зустрічну битву. Проте 26 жовтня Манштейн ввів на стику армій дві свіжі піхотні дивізії і 28 жовтня прорвав оборону. Частини Червоної Армії відійшли до Севастополя, Керчі і частково розсіялися в гористій місцевості. Спроба відступаючих радянських військ закріпитися на Керченському півострові виявилася безуспішною. Залишки Червоної армії не змогли утриматися в Криму і до 16 листопада були евакуйовані на Таманський півострів. Приморська армія у складі п'яти стрілецьких і трьох кавалерійських дивізій відійшла до Севастополя.
До середини жовтня з Одеси була перекинута Приморська армія. Таким чином, радянські війська стали налічувати 12 стрілецьких і 4 кавалерійських дивізії. В той же час, німці змогли виділити для захвату Криму 11-у армію у складі 7 піхотних дивізій і румунського гірського корпусу з двох бригад.
22 червня 1941 р. о 3 годині 15 хвилин Севастополь піддався нальоту фашистської авіації.
Першою завдала удару по фашистських літаках зенітно-артилерійська батарея Чорноморського флоту N 74, якою командував лейтенант І.Г.Козовник. Услід за нею відкрили вогонь 76, 80, 78 і 75-я батареї і успішно відобразили перший наліт фашистів. В кінці жовтня радянське командування вирішило підсилити гарнізон Севастополя силами Приморської армії (командувач — генерал-майор І. Е. Петров), що доти захищали Одесу.
16 жовтня оборона Одеси була припинена і Приморська армія була морем перекинута в Севастополь.
За рішенням міських організацій, штабу Чорноморського флоту воїни гарнізону і севастопольці в стислі терміни, до 1 листопада 1941 р., звели довкола Севастополя три рубежі оборони: тиловий, головний і передовий з дотами, дзотами і іншими оборонними спорудами. Цю роботу очолював інженерний відділ флоту, керований військовим інженером 1 рангу В.Г.Парамоновим.
23 жовтня 1941 р. за рішенням Кримського обкому ВКП(б) в Севастополі був створений надзвичайний орган влади - Міський комітет оборони, до якого увійшли перший секретар міськкому партії Б.А.Борісов (голова комітету), голова міськвиконкому В.П.Ефремов, начальник гарнізону контр-адмірал Г.В.Жуков (незабаром його змінив генерал-майор берегової служби П.А.Моргунов), начальник місцевої протиповітряної оборони В.І.Кулібаба і начальник міського відділу НКВД К.П.Нефедов.
29 жовтня 1941 р. в Севастополі було введено облогове положення. 30 жовтня першого удару по моторизованій колоні 11-ої німецької армії генерала Манштейна завдала 54-я берегова батарея Чорноморського флоту під командуванням лейтенанта І.І.Заїки. Артилеристи три дні вели безперервні запеклі бої з насідаючими фашистами. Майже одночасно з артилеристами в бій вступили частини морської піхоти, сформовані з курсантів військово-морського училища і матросів бойових кораблів і берегових частин флоту, при підтримці берегових і зенітно-артилерійських батарей.
Для оборони Севастополя 4 листопада був створений Севастопольський оборонний район (СОР). Севастопольський оборонний район (СОР) на початок Великої Вітчизняної війни був одним з самих укріплених місць в світі. Споруди СОР включали десятки укріплених гарматних позицій, мінні поля та ін. У систему оборони входили також дві так звані "бронебашенні батареї" (ББ), або форту, озброєних артилерією крупного калібру. Форти ББ-30 (командир — Р. А. Александер) і ББ-35 (командир — А. Я.Лєщенко) були озброєні зброєю калібра 305 мм, знятою з лінкора "Імператриця Марія".
На флангах оборонного району розташовувалися найпотужніші в Севастополі берегові батареї: № 30 — в районі села Любимівка, в гирлі річки Бельбек № 35 — в районі мису Херсонес, що отримали у німців назву "Максим Горький I" і "Максим Горький II". Кожна батарея мала по чотири 305-мм зброї, розміщених в 2-гарматних броньованих баштах (стінки — 305 мм, дах — 203 мм). Дві баштові установки батареї були цілим підземним містечком, укритим товстим шаром бетону. Об'єм бетонних робіт лише на одній батареї приблизно дорівнював об'єму робіт при будівництві Дніпрогесу. Довкола кожної башти розташовувалися 2 знарядних і 2 зарядних льохи. У кожному розміщувалося 201 знаряд, в зарядному — 402 напівзаряди. У підбаштовому приміщенні була рейкова залізниця з ручними вагонетками, в яких боєприпаси доставлялися до заряднику. Підйом боєприпасу, заряджання, наведення здійснювалося за допомогою електроприводів. Розрахунок однієї башти складався з 54 чоловік.
Для зручності управління військами СОР було роздільне на 4 сектори, очолили які дослідні командири дивізій - П.Г.Новіков, І.А.Ласькин, Т.К.Коломієц, В.Ф.Воробйов.
Для руйнування укріплень, що захищають Севастополь з землі, ворог застосував облогову артилерію крупних калібрів. Всього на периметрі в 22 км. було розташовано понад 200 батарей важкої артилерії. Більшість батарей складалися із звичайної польової артилерії крупних калібрів, включаючи важкі гаубиці 210 мм, і важкі гаубиці 300 і 350 мм, що збереглися з часів Першої світової війни. Були також застосовані унікальні надважкі облогові знаряддя:
-6 гаубиць типа Gamma, калібр — 420 мм
-3 мортири типа Karl, калібр — 600 мм
Самохідна мортира "Карл" (нім. Gerät 040, "установка 040") — німецька важка самохідна мортира періоду Другої світової війни. Одна з найпотужніших САУ свого періоду. Всього було побудовано 6 мортир. Використовувалися при штурмі фортець і сильно укріплених позицій ворога.Разміри: довжина корпусу 11,37 м, ширина корпусу 3,16 м, висота 4,78 м. Тип броні-стальна.Боєкомплект пушки-4 вистрели,швидкість по шосе 10 км/год.
Найбільш великокаліберною і ваговитою артсистемой всіх часів і народів, такою, що застосовувалася в бойових діях, стала 800-мм експериментальна залізнична установка "Дора",созданная в кінці 1941 року. Ініціатором і гарячим прибічником цієї зброї був сам Гітлер, що обожнював подібні проекти. бойову роботу "Дори" під Севастополем забезпечували майже 5000 чоловік. На думку Гітлера "Дора" повинна була зіграти важливу роль в останньому штурмі російської приморської фортеці. Знаряддя загальною масою більше 1000 тонн було таємно переправлено з Німеччини та секретно розміщено в спеціальній схованці, зроблений у скальній місцевості.
Після провалу спроби опанувати Севастополь одразу німецько-фашистське командування здійснило три наступи на місто: перше почалося 11 листопада 1941 р., друге - 17 грудня 1941 р., третє - 7 червня 1942 р.
2. Перший штурм Севастополя
З 30 жовтня по 11 листопада велися бої на далеких підступах до Севастополя, з 2 листопада почалися атаки зовнішнього рубежу оборони фортеці. Сухопутних частин в місті не залишалося, захист здійснювався силами морської піхоти Чорноморського флоту, береговими батареями, окремими (учбовими, артилерійськими, зенітними) підрозділами при вогневій підтримці кораблів. Правда, і у німців до міста вийшли лише передові загони. Одночасно в місто відходили частини розсіяних радянських військ. Радянське угрупування налічувало спочатку близько 20 тисяч чоловік.
9 — 10 листопада вермахту вдалося повністю оточити фортецю з землі, проте протягом листопада до своїх пробивалися сили ар'єргарду, зокрема, частини 184-й стрілецької дивізії НКВС, що прикривала відхід 51-й армії 11 листопада з підходом основного угрупування 11-й армії зав'язалися сутички по всьому периметру. Протягом 10 днів гітлерівцям вдалося трохи уклинитися в передову смугу оборони після чого в битві настала пауза.
У ті дні героїзм захисників міста був масовим. Єфрейтор Іван Богатирь скосив своїм кулеметом не одну сотню фашистів. Снайпер-інструктор Ной Адамія знищив до 200 гітлерівців. Розвідниця Марія Байда винесла з поля бою сотні поранених бійців і командирів, вивела з оточення поранених воїнів до своїх. І.Богатирю, Н.Адамія, М.Байде було привласнене звання Героя Радянського Союзу.В дні оборони жителі міста проявили ратний і трудовий героїзм. Робітники Морського заводу під обстрілом ворога ремонтували кораблі, створювали бойову техніку вдень і вночі, обладнали два бронепоїзди, побудували і оснастили плавучу батарею N 3, що отримала назву "Не чіпай мене", яка надійно прикривала місто від нальотів фашистської авіації з моря. Німці називали її "Квадрат смерті". У гірських виробленнях (штольнях) на березі Севастопольської бухти були створені підземні спецкомбінати; N 1 - для - для виробництва озброєння і боєприпасів N 2 - по пошиттю білизни, взуття і обмундирування. Тут же, під землею, працювали амбулаторії, їдальня, клуб, школа, дитячі ясла і сад, а згодом - госпіталь, хлібозавод.В дні оборони відважно захищав своє місто гарнізон Севастопольської міліції під керівництвом начальника міського відділу міліції В.І.Бузіна. Велику допомогу надавали севастопольські партизани.Безсмертний подвиг зробив гарнізон дзоту N 11. Червонофлотець комсомолець Іван Голубец ціною власного життя врятував бойові кораблі і їх екіпажі в Стрілецькій бухті. Йому посмертно привласнено звання Героя Радянського Союзу. За подвиги в ті дні звання Героя Радянського Союзу були удостоєні кулеметник Ніна і снайпер Людмила Павличенко.Непохитну мужність і відвагу проявили в дні оборони медичні працівники флоту і міста. За 8 місяців оборони вони врятували життя десяткам тисяч людей, повернули в загони 30927 поранених і 10686 хворих.