Зміст
Вступ
Розділ І. Костянтин та Мефодій їх життя та діяльність
1.1 Життєвий шлях Костянтина
1.2 Життєвий шлях Мефодія
1.2.1 Боротьба німецького духовенства проти Мефодія
1.2.2 Останні роки життя Мефодія
Розділ ІІ. Діяльність Костянтина та Мефодія та їх культурне значення
2.1 Місіонерська і проповідна діяльність Кирила та Мефодія
2.1.1 Сарацинська місія
2.1.2 Триязична Єресь
2.1.3 Брати в Римі
2.2 Походження слов’янського письма. Створення абетки як акт культурного значення для слов’янських народів
2.3 Праця братів в Моравії
2.4 Послідовники і учні Кирила та Мефодія та їх культурна діяльність
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми: Доба раннього середньовіччя визначається появою слов’ян на історичній арені. Загальні характеристики слов’ян, які дають автори VІ – VII століття вказують на самобутність слов’янського світу, наявність культури певного рівня розвитку. Слов’янська писемність і література зародилася шляхом боротьби за слов’ян між Візантією і західними католиками. Її підвалиною стала епохальна діяльність геніальних братів Кирила та Мефодія. Культурна діяльність Кирила та Мефодія стала визначною подією в житті слов’ян, а саме запровадження давньо - слов’янської абетки. Найбільш ґрунтовне дослідження цього питання висвітлене у праці сучасного болгарського вченого Емила Георгієва «Слов’янська писемність до Кирила і Мефодія». Автор на основі гіпотези, висунутої ще у 1884 році російським медієвістом В.Міллером про виникнення кириличного письма у процесі спілкування слов’ян із греками, дійшов висновку, що кирилиця не була ніким винайдена, а склалася еволюційно – історичним шляхом для практичних потреб слов’ян. Наукове припущення В.Міллера та Е.Георгієва щодо еволюційного шляху формування кириличного письма було пізніше підтверджено й іншими вченими. Зокрема, видатний український історик С.Висоцький знайшов на стінах Софії Київської графіті (від італ.graffiti – видряпаний) неповної кириличної абетки, яка складалася ще із 27 літер. З цього приводу С.Висоцький пише: «На два важливих питання походження слов’янської писемності, яку саме абетку винайшов Кирило і яка з них є старішою – глаголиця чи кирилиця – однозначної відповіді немає. Проте можна твердити, що Кирило не міг винайти кирилицю, тому що вона склалася еволюційним шляхом. На друге питання відповімо так: глаголицю винайдено у 863 році, і вона старша від кирилиці, але проти кирилиця значно старша від глаголиці. Проте існування протиглаголиці виникає великі сумніви».
Тому тема курсової роботи є актуальною на даний час і потребує детального розгляду.
Мета даної роботи: дослідити та проаналізувати життєвий та творчий шлях Кирила та Мефодія. Виявити місце місіонерської діяльності Кирила та Мефодія в культурному процесі. Проаналізувати набутки цих процесів.
Щоб досягти мети і розкрити тему потрібно вирішити такі завдання:
Дослідити біографічні відомості щодо Кирила та Мефодія
Проаналізувати місіонерську діяльність Кирила та Мефодія
Прослідкувати походження слов’янського письма
Виявити особливості щодо створення слов’янської абетки
Об’єкт роботи: культура раннього середньовіччя.
Предмет: культурологічна діяльність Кирила та Мефодія.
Джерельна база: при написанні роботи використана методична, наукова, історична література. Посібники з історії української та зарубіжної культури, історично-літературні монографії, енциклопедії, дослідження окремих зарубіжних та українських вчених, статті в журналах, наукових збірниках тощо.
Професор Іван Огієнко в книзі «Костянтин і Мефодій їх життя та діяльність» [ ] докладно висвітлює життя та діяльність солунських братів Кирила та Мефодія, звичайно на широкому фоні тодішнього культурного та політичного життя.
Автор відмічає, якою була віковічна сила кирило - мефодіївських ідей, в чому полягала геніальність їхньої праці, чому праця їхня мала безприкладно великі наслідки а також чому ці праці ми повік не забудемо.
Овчинніков В.С. у книзі «Історія книги: еволюція книжкової структури» [ ] констатує свою увагу на походження слов’янського письма. Аналізує походження слов’янських абеток – глаголицю та кирилицю. Намагається виявити спільність та відмінність між обома абетками.
Яровий В.І. у книзі «Історія західних і південних слов’ян» [ ] дає загальну характеристику слов’ян. Аналізує етапи поширення книжкової писемності слов’ян. Відмічає головне завдання Кирила та Мефодія та їхніх праць, виникнення церковнослов’янської мови і основ писемності слов’ян.
Професор Іван Огієнко у книзі [ ] 2 том достеменно висвітлює життя та діяльність Мефодія. Його культурно – просвітницька діяльність після смерті брата Костянтина. Констатує свою увагу також на боротьбі німецького духовенства проти Мефодія та його останні роки життя.
Бокань В.А. у книзі «Історія культури України [ ] висвітлює виникнення церковно – слов’янської літератури. Аналізує зародження слов’янської літератури, походження та здобуття освіти Кирила та Мефодія, створення слов’янської абетки та переклад Святого Письма.
Митропольська Н.Є. у книзі «Художня культура світу: Європейський регіон» [ ] відмічає, що найбільшою групою народів Європи споріднених за мовою та походженням є слов’яни. Аналізує спільні риси цих народів. Згадує, що першовчителями слов’ян були брати Кирило та Мефодій. Лаконічно аналізує їх місіонерську діяльність, та значення праці братів Кирила та Мефодія.
Методи дослідження: аналогічний метод, компілятивний метод, історичний метод, метод узагальнення.
Структура роботи: складається зі вступу, І Розділу, який вміщує два параграфи, розглядаються біографічні відомості Кирила та Мефодія, їх життя та діяльність.
ІІ Розділ «Місіонерська діяльність Кирила та Мефодія», який вміщує два параграфи, де розглядається найбільш плідна місіонерська та просвітницька праця Кирила та Мефодія. Також у параграфі 2.2. висвітлюється походження слов’янського письма, а саме - створення слов’янської абетки.
У висновку підсумовується спостереження всіх основ – проблем.
Розділ І. Констянтин та Мефодій, їх життя та діяльність
1.1 Життєвий шлях Костянтина
Слов’янський народ був народом численним і сильним, та займав широкі простори. На Сході Європи жили руси, на півдні – болгари й серби, на заході мешкали чехи, словаки, поляки. Усі ці народи трималися своїх стародавніх вірувань, але християнства ще не знали. З південними та частиною східних слов'янських народів межувала Візантія, - велика, міцна і найкультурніша грецька держава в усій Європі. Держава ця глибоко сповідувала християнство в східній Греції у православній формі. Багато працювала, щоб розповсюдити свою Віру по всіх східних народах. Про це все життя дбав великий тодішній патріарх Константинопольський Фотій, найосвіченіша людина всієї тодішньої Європи. Церква оголосила його святим, і святкує його пам'ять 6 лютого. Патріарх Фотій замислив і виконав величезну історичну працю – християнизував всі слов'янські народи і тим приєднав їх до європейської культури. Тобто дав новий зміст слов'янським культурам. Слов'яни не знали тоді добре європейської культури, - не мали своєї впорядкованої азбуки, а тому не мали й писаної літератури.
У грецькому місті Солуні (тепер Фессалоніки) в Македонії жили два брати: молодший Костянтий і старший Мефодій. Їх батько був губернатором Солуня в Македонії. У місті Солуні того часу люди були двомовні: знали державну грецьку мову і свою мову - слов'янську, тобто болгарську.
Просвітитель Костянтин народився в 827 році в Солуні, в заможній родині. Батька його звали Лев, а матір Марія. Батьки Костянтинові походили із знатного роду в Солуні. Як свідчить «Успіння Кирилла», батьки мали семеро дітей, з них наймолодший був Костянтин.
Місто Солунь, в південній Македонії, був на той час другою столицею Візантії, яка розташована в затоці Егейського моря. Християнство з'явилося в Солуні дуже рано, його заснував апостол Павел. Це було місто двоязичне з самої природи своєї: вищий міський клас – то був клас служилий та торговий, складався з греків, Але нищий міський клас – то були слов'яни. Ось через це майже кожен солунянин вже від народження свого був двоязичним. Навкруги Солуня скрізь жили слов'яни, котрі становили в Солуні національну більшість.
Хто були за походженням батьки Костянтнові, Лев та Марія джерела не розповідають про це однаково. Паннонські Життя про походження батьків прямо не розповідають, хоч деякі вирази в них натякають на їх грецьке походження. Пізніші слов'янські пам'ятки, з патріотичного почуття не могли змиритися з думкою, що святі брати були греки, і досить швидко зробили їх слов'янами.
У 7 років Костянтинові наснився дивний сон, про що він розповів своїм батькам так. Хлопцю наснилося, ніби «стратег зібрав усіх дівиць нашого міста та й сказав мені: «вибери собі рівну в них котра тобі люба, на потругу й на поміч». Я розглянувся, і перебравши всіх, побачив одну найкращу за всіх, світлу лицем, прикрашену золотим намистом та перлами, і всіма прикрасами, а ім'я їй було Софія, тобто мудрість. Ось цю я собі й обрав».
В школі Костянтин навчався краще за всіх, бо мав на диво всім скору пам'ять. Навчання в школі не задовільняло всіх духовних потреб Констянтина, тому він доповнював їх вдома. Констянтин був високоталановитим і надмірно полюбив слов'янський народ. Патріарх Фотій мав тоді високу школу в столиці Костантинополі. Костянтин одержав вищу освіту там. Здобувши найкращу на той час загальну різнобічну освіту. Він вивчив арабську, грецьку, єврейську, латинську і слов'янську мову.
Особливо полюбив молодий Костянтин твори Григорія Богослова чи Назіянзіна (326 – 389), і ці твори завчав собі на пам'ять.