Консервація і реставрація бібліотечних фондів (стр. 1 из 11)

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальні положення щодо консервації і реставрації документів

1.1 Поняття "консервація" і "реставрація", історія питання

1.2 Правове забезпечення, напрямки та сучасний стан збереженнядокументних ресурсів в Україні

2. Зміст і фактори консервації документів

2.1 Чинники, що впливають на збереження документів. Вимоги дозберігання документів

2.2 Сучасні методи консервації документів

2.3 Превентивна, фазова консервація як технологія зберігання документів

3. Реставрація документів: основні правили та методи

Висновки

Список використаних джерел


Вступ

Багата інтелектуальна спадщина України розосереджена у фондах тисяч бібліотек, що відповідають за забезпечення збереження і доступності документів, створених на різних носіях за допомогою різних засобів запису інформації. Всі документи з часом втрачають свої експлуатаційні властивості через їх активне використання, природне старіння матеріального носія, або внаслідок несприятливих умов зберігання, аварійних і надзвичайних ситуацій. Тому завдання збереження цінних інформаційних ресурсів, які забезпечують поступовий розвиток України, набуває особливої значущості і важливості.

Забезпечення збереження бібліотечних фондів – це безперервний процес, який починається з моменту надходження документа до бібліотеки і триває весь час його зберігання та використання.

Питання збереження бібліотечних фондів – питання світового значення. Міжнародна Федерація бібліотечних асоціацій (ІФЛА) ще в 1984 р. ухвалили програму "Збереження та консервація", яка спрямована на розроблення правил зберігання та використання бібліотечних фондів. Організацією Об’єднаних Націй (ЮНЕСКО) були ухвалені "Директиви можливих міжнародних дій щодо збереження бібліотечних матеріалів". ІФЛА разом з ЮНЕСКО розробила документ "Планування заходів щодо забезпечення готовності до стихійного лиха, природних катастроф та ліквідації їх наслідків у бібліотеках та архівах". У рамках цього проекту в багатьох країнах світу (Росія, Франція, Канада, Японія, Індія) були створені національні програми щодо забезпечення збереження бібліотечних фондів.

Такий документ було розроблено і в Україні. Це міжвідомча "Програма збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000-2005 роки", затверджена Постановою Кабінету Міністрів України в 1999 році. Державним замовником робіт з виконання Програми було визначено Міністерство культури і мистецтв України (МКіМ України), а організаційно-методичне, координаційне та матеріальне забезпечення, відповідно до чинного законодавства здійснювала Національна парламентська бібліотека України (НПБ України). Основними завданнями Програми були такі: державний облік документів, які є національним культурним надбанням; консервація і репрографія бібліотечних та архівних фондів, зокрема, аналіз їх фізичного стану, проведення низки досліджень; охорона бібліотечних та архівних фондів, кадрове та технічне забезпечення.

Проте, Програма була виконана лише частково і бібліотечним фондам продовжує загрожувати руйнування. У найгіршому стані перебувають видання другої половини XIX- початку XXстоліття, надруковані на кислотному папері. Сьогодні проблема збереження фондів далека від вирішення. На те є низка об’єктивних причин. Практично у всіх бібліотеках немає умов для виконання нормативних вимог до зберігання: сховища бібліотек переповнені, в них немає систем кондиціонування повітря і вентиляції. Бібліотеки не забезпечені належним чином системою охорони, сигналізації, пожежогасінні. Відсутні обладнання для масової консервації фондів, а також необхідні інструменти і матеріали для реставраційних робіт. Відчувається гострий брак кваліфікованих специалістов-реставраторов. Тому немає можливості використовувати нові технології і методи, розроблені найбільшими бібліотеками миру. Проблема посилюється недостатньою захищеністю бібліотечного фонду українським законодавством. В умовах складної криміногенної ситуації в країні, а також підвищеного риску природних і техногенних катастроф, зростання екологічної небезпеки зростає загроза фізичної втрати значущій частині культурної і інформаційної спадщини України. Все це вказує на актуальність теми курсової роботи.

Ціль дослідження – проаналізувати методи і технології консервації і реставрації документів на сучасному етапі.

Для досягнення цієї цілі у роботі намічено виконати наступні задачі:

– дати поняття "консервація" і "реставрація", прослідкувати історію питання;

– проаналізувати правове забезпечення, напрямки та сучасний стан збереження документних ресурсів в Україні;

– надати характеристику чинникам, що впливають на збереження документів та вимогам, які пред’являються до зберігання документів;

– дати оцінку сучасним методам консервації документів;

– надати характеристику превентивної, фазової консервації як перспективної технології зберігання документів;

– проаналізувати основні правили та методи реставрації документів.

Об’єкт дослідження – зберігання документів. Предмет дослідження – правова основа, теоретико-методологічні засади, форми і методи консервації і реставрації документів Методи дослідження: науковий, аналітичний, історичний, порівняний метод.

Враховуючи важливе значення теми, яка розглядається, багато спеціалістів вивчають різні аспекти даної проблеми. Серед них: Ю.М.Столяров, М.П.Васильченко, Т.О.Дмитренко, Л.А.Дубровіна, Г.О.Ковальчук, Н.М.Кушнаренко, І.Я.Лосієвський, В.А.Мільман, А.А.Соляник та інші. Цінним виданням є однозначно посібник Ю.М. Столярова "Как сохранить библиотечный фонд" (М, 2001), де розкриті правові, соціальні і технологічні фактори захисту фондів від протиправних дій читачів, техногенних, екологічних і інших дій, а також навчальний посібник "Бібліотечні фонди" Васильченко М.П. та ін. (Х, 1993), де у розділі "Зберігання бібліотечного фонду" розкрито такі питання, як зміст і чинники зберігання фонду, зокрема, фізико-хімічні, біологічні, соціальні та ін.

В Україні, як і у всьому світі збереження бібліотечних документів розглядаються як стратегічний напрямок діяльності фахівців бібліотек, і не тільки. Тому вони постійно обговорюють ці питання на різного рівні науково-практичних конференціях, після чого друкують збірники доповідів та повідомлень учасників конференції. Зокрема, ці науково-практичні конференції "Збереження бібліотечно-інформаційних ресурсів України: нова політика і нові технології" (Харьків, 20-22 листопада 2006 р.); "Проблеми формування та використання бібліотечних фондів публічних бібліотек України" (М. Севастополь, 3-7 вересня 2007 р.), а також самостійні збірники по цієї проблемі, наприклад, "Інноваційні технології збереження докуметних фондів: запобігання надзвичайній ситуації у бібліотеці, шляхи її подолання: Зб. Наук. Праць. Вип. 17 (К., 2007). Практичне значення мають методичні рекомендації "Збереження документів у бібліотеках і архівах" (К., 2006), в яких представлено нормативні вимоги до організації робіт із забезпеченням довгочасної збереженості бібліотечних документів у процесах зберігання, використання та захисту від шкідливої дії навколишнього середовища, "Ураження документів плісеневими грибами та заходи з охорони праці під час роботи з ушкодженими документами (К., 2005), де наведено відомості про мікроскопічні (плісеневі) гриби, які пошкоджують документи з паперових носіях, подано їх характеристика, викладено зміст заходів боротьби з ними; "Дослідження впливу біоцидних препаратів на старіння реставраційних паперів", де надаються відомості про вплив на старіння документів нових біоцид них препаратів; "Реставраційні та палітурні роботи у бібліотеках" (Х., 2003), в них представляють загальні та доступні прийоми і методи реставраційних та палітурних робіт та ін. Тема консервації та реставрації постійно розглядається на сторінках періодичних видань, перерахувати їх занадто важко, тому відмітимо окремих авторів: М.П. Васильченко, Л.В. Муха, С. Шульженко, Л. Черепанова, В.В. Мірошникова, М. Ільчишин, М.М. Омельченко, Л.П. Затока, С. Добрусіна, Г. Ковальчук, Г.М. Новікова, М.М. Задорожнюк, Ю.П. Нюкша, Г.А. Кисловська, І. Скобець, А.Г. Суббота, О.В. Сурмашева, Г.І. Корчак, Л.П. Затока, А.І Міхієнкова, Н.О. Ніконова, З.А. Подзерей та ін. Матеріал викладений у трьох главах. У першої главі надано поняття "консервація" і "реставрація", аналіз правового забезпечення, сучасного стану і напрямків роботи зі збереження документів в Україні. У другої главі розкрито зміст і фактори, які впливають на консервацію документів, проаналізовані сучасні методи і технології консервації документів, Третя глава присвячена реставрації документів.

1. Загальні положення щодо консервації і реставрації документів

1.1 Поняття "консервація" і "реставрація", історія питання

Відповідно до міждержавного ГОСТУ 7.48–2002 "консервація документів – це забезпечення зберігання документів на різних носіях за допомогою дотримання відповідного режиму зберігання, стабілізації і реставрації і виготовлення копії", "реставрація (від латинського – restauraio – відновлення) означає відновлення експлуатаційних властивостей, а також форми і зовнішнього вигляду документа" [13]. Міждержавний ГОСТ 7.50–2002 встановлює загальні положення щодо консервації, стабілізації і реставрації документів, зокрема, "консервація документів забезпечує їх збереження за допомогою режиму зберігання, стабілізації, реставрації і виготовлення копій. Консервацію документів виконують, встановлюючи пріоритети відповідно до унікальності, історико-культурної значущості, стану і частоти використання документів. Консервацію документів виконують особи, що мають спеціальну підготовку. Стабілізацію і реставрацію документів виконують з урахуванням характеру і ступеня пошкоджень, умов подальшої експлуатації, максимально зберігаючи ознаки достовірності документів і не створюючи утруднень для використання [12].