Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чернівецький національний університетімені Юрія Федьковича
Факультет історії. політології та міжнародних відносин
Кафедра історії нового та новітнього часу
Курсова робота
тема: Радянська система органів державної влади і управління
Чернівці - 2011
Вступ
Утворення та розвиток державного апарату, як і будь-яке історичне явище, являє собою результат поєднання і взаємодії ряду факторів: суб'єктивних уявлень керівників держави про найбільш оптимальний пристрій керування; об'єктивних потреб розвитку політичної, економічної і духовної сфер з урахуванням ролі держави; внутрішніх джерел саморозвитку самого апарату.
При народженні радянської держави її лідери проголосили повний розрив з минулим, руйнування старої державної машини та створення абсолютно нової держави, ще не баченої в історії людства. Вони були впевнені у швидкому початку світової пролетарської революції, в її переможному ході насамперед у Європі. По суті, мова йшла про створення нової людської цивілізації, побудованої, в кінцевому рахунку, на принципах загальної рівності, справедливості та ліквідації всякого гноблення. У реальності ж, практика все більше корегувала колишні теоретичні уявлення, змінюючи або відсуваючи їх здійснення на більш далеку перспективу. Період з 25 жовтня 1917 року до грудня 1922 року був часом спроб реалізувати на практиці ідею «держави-комуни» у важких умовах внутрішньої економічної і політичної розрухи, розвалу армії, крихкого перемир'я на фронті. Це означало руйнування старого державного апарату управління, передачу влади Радам, налагодження горизонтальних і вертикальних зв'язків між вищими, центральними і місцевими органами влади і управління. Він закінчився перемогою реальної політики над теоретичними уявленнями, що не витримали випробування суворою дійсністю.
В цей час будівництва реально працюючого механізму державного управління в умовах громадянської війни та інтервенції. Головним завданням було зберегти владу в руках комуністичної партії, забезпечити перемогу над численними збройними супротивниками. Одночасно зберігалася надія на те, що за допомогою нових органів влади вдасться зробити ривок у соціально-економічній сфері, в найкоротший термін побудувати соціалістичне суспільство. Все це визначало особливості побудови вищих органів влади та центральних установ управління. Саме з цих причин тема моєї курсової роботи дуже актуальна і цікава, так як саме в період з 1917-1922 рр.. створювалася абсолютно нова, унікальна соціалістична держава. Саме в цей період формувалися всі вищі органи влади та управління, які грали найважливішу роль у подальшому розвитку держави.
Метою даної курсової роботи є розгляд системи державної влади в період з 1917 по 1922 рр.. Для цього необхідно виділити наступні основні питання:
1. Розглянути Радянську систему органів державної влади і управління.
2. Розглянути партійні організації, а також визначити їх роль у системі державного управління.
Предметом цієї курсової роботи є основні тенденції формування та розвитку системи державної влади і управління даного періоду. Об'єктами є безпосередньо вищі органи влади та центральні установи управління, а також партійні організації.
При написанні даної курсової роботи я користувався аналітичним, а також кількісним методами.
Слід зазначити, що цьому періоду історії Російської держави присвячено багато наукової, науково-методичної, історичної літератури. Серед авторів, які зверталися в різний час до початків історії Радянської держави можна відзначити таких, як Верт Н.[1], Мунчаев Ш.М.[2], Сирих В.М.[3], Орлов О.С.[4],
Піхоя Р.Г.[5], Чібіряєв С.А .[6], Сєраєв С.А.[7], Ігнатов В.Г.[8].
Всі автори, до робіт яких я звертався, вважали, що це п'ятиріччя стало переломним в Російській історії, вирішальним у становленні радянської форми державності. Народної влади і управління. Росія стала радянською, вийшла з першої світової війни, а також захистила свою державність від спроб реставрувати старий лад.
Розділ І. Радянська система органів державної влади і управління
25 жовтня в Смольному відкрився II Всеросійський з'їзд Рад. На цей з'їзд з'їхалися делегати від чотирьохсот Рад робітничих і солдатських депутатів. На з'їзді були представлені окремі селянські Ради. З 649 делегатів, які були зареєстровані на початку з'їзду, 390 було більшовиків, 160 лівих есерів. Інші фракції - праві есери, меншовики - становили меншість.
До порядку денного з'їзду було включено питання: про організацію влади, про війну і мир, про Установчі збори[9].
З'їзд прийняв резолюцію, в якій рішуче засуджувалася зрадницька позиція опортуністів. У ній говорилося: «заслухавши заяви есерів і меншовиків, II Всеросійський з'їзд продовжує свою роботу, завдання якої зумовлена волею трудящого народу і його повстанням 24 і 25 жовтня. Геть угодовців! Геть прислужників буржуазії! Хай живе переможне повстання солдатів, робітників і селян!! »
З'їзд постановляє: вся влада на місцях переходить до Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, які і повинні забезпечити справжній революційний порядок. З'їзд Рад, взявши державну владу, проголосив створення Російської Радянської Республіки, першого в світі соціалістичної держави робітників і селян.
26 жовтня 1917 р. з доповідями про мир і про землю виступив В.І. Ленін[10]. У доповіді про мир він коротко визначив генеральну лінію зовнішньої політики соціалістичної держави. З'їзд обговорив і затвердив Декрет про мир, де говорилося, що імперіалістична війна є найбільшим злочином, який необхідно негайно припинити. Декрет пропонував всім країнам, всім народам, втягнутим у війну, «почати негайно переговори про справедливий демократичний мир», світі без анексій і контрибуцій, а до закінчення переговорів укласти перемир'я[11].
Декрет про мир був прийнятий одноголосно і набув чинності закону. Тим самим було покладено початок радянської зовнішньої політики, в основу якої було взято ленінський принцип мирного співіснування держав з різним соціально-економічним устроєм.
Декрет про землю, прийнятий по другій доповіді В.І. Леніна, негайно скасовував поміщицьку власність на землю і безоплатно передавав її селянству. Маєтки поміщиків, монастирські, церковні, питомі землі з усім інвентарем, садибними будівлями переходили в розпорядження волосних земельних комітетів і повітових Рад селянських депутатів. Земля, надра, ліси, води оголошувалися всенародним надбанням. У декреті було зазначено, що земля рядових селян і козаків конфіскації не підлягає.
Складовою частиною декрету з'явився селянський наказ про землю, складений ще есерами до Жовтневої революції на підставі 242 місцевих селянських наказів. Однак есери, що перебували при владі, нічого не зробили для проведення наказу в життя. Більшовики в перший же день приходу до влади узаконили селянські накази. Відповідно до них наказами встановлювалося зрівняльне землекористування. Земля ділилася за трудовою або споживчою нормами.
За декретом про землю селяни отримали від Радянської влади безоплатно 150 млн. десятин землі і звільнялися від сплати 3 млрд. рублів боргу банкам і поміщикам, а також від щорічної сплати 700 млн. рублів золотом за оренду землі. Декрет про землю матеріально закріплював союз робітників і трудящих селян, ліквідував залишки феодально-кріпосницьких пережитків і розчистив шлях для подальших соціалістичних перетворень, підвищення рівня матеріальної і культурного життя трудящих селян.
На II з'їзді Рад було обрано перший Радянський уряд - Рада Народних Комісарів (РНК) на чолі з В.І. Леніним[12]. З'їзд обрав також Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК) в кількості 101 чоловік (62 більшовика, 29 лівих есерів, 6 соціал-демократів інтернаціоналістів та 4 представники інших партій)[13].
Таким чином, II Всеросійський з'їзд Рад узаконив перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, повалення поміщицько-буржуазної влади і встановлення диктатури пролетаріату в формі Рад, керованих більшовицькою партією. Рішення, прийняті на з'їзді, відкривали новий етап у розвитку революції - етап будівництва соціалізму в Радянській Росії[14].
III з'їзд. 10 січня 1918 відкрився III Всеросійський з'їзд Рад. На ньому були заслухані звітні доповіді Я.М. Свердлова про діяльність ВЦВК і В.І. Леніна про діяльність РНК. 13 січня 1918 відкрився III Всеросійський з'їзд Рад селянських депутатів, який прийняв рішення про злиття з III з'їздом Рад робітничих і солдатських депутатів. Тим самим була завершена організація нової державної влади, створеної Жовтневою соціалістичною революцією.
Об'єднаний з'їзд з більшою наснагою прийняв «Декларацію прав трудящого і експлуатованого народу»[15]. Цей документ проголосив великі завоювання Жовтневої соціалістичної революції в якості основ Конституції РСФРР. У ньому викладалися основні завдання диктатури пролетаріату в перехідний період від капіталізму до соціалізму. Декларація закріпила суспільну власність на землю, схвалила найважливіші урядові декрети про революційному перетворенні економіки, про ліквідацію національного гніту в Росії. Були затверджені нові принципи устрою життя народів, підтверджено позбавлення експлуататорів права брати участь в управлінні державою, проголошено створення дійсно добровільного союзу трудящих класів всіх національностей Росії.
З'їзд прийняв рішення про перетворення Радянської республіки в Російськоу Соціалістичну Федеративну Радянську Республіку (РСФРР) на основі добровільного союзу народів Росії.