Смекни!
smekni.com

Види господарсько-правових санкцій (стр. 1 из 5)

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Господарське право»

на тему:

«Види господарсько-правових санкцій»


Реферат

ВИДИ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИХ САНКЦІЙ

Предметом дослідження є Господарський кодекс України, інші закони та нормативно-правові акти України, а також наукові джерела з питань господарського права та підприємництва.

Об’єктом дослідження є конкретні відносини, що виникають при застосування господарсько-правових санкцій.

Мета дослідження – проаналізувати предмет дослідження; узагальнити та порівняти різні точки зору на предмет дослідження.

Завдання дослідження: 1) проаналізувати поняття господарського правопорушення та господарсько-правової відповідальності; 2) розглянути різні види господарсько-правових санкцій.

Метод дослідження – теоретичний (аналіз і синтез), порівняльний.

АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОРДАРСЬКІ САНКЦІЇ, ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ, ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА САНКЦІЯ, ОПЕРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ, ШТРАФНІ САНКЦІЇ


Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин

1.1 Поняття господарського правопорушення та господарсько-правової відповідальності

1.2 Функції господарсько-правової відповідальності

Розділ 2. Поняття та види господарсько-правових санкцій

2.1 Поняття господарсько-правових санкцій, їх класифікація

2.2 Відшкодування збитків

2.3 Штрафні та оперативно-господарські санкції

2.4 Адміністративно-господарські санкції

2.5 Підстави застосування окремих видів господарсько-правових санкцій

Висновки

Список використаних джерел


Вступ

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, визначених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих наслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Предметом дослідження є Господарський кодекс України, інші закони та нормативно-правові акти України, а також наукові джерела з питань господарського права та підприємництва.

Об’єктом дослідження є конкретні відносини, що виникають при застосування господарсько-правових санкцій.

Мета дослідження – проаналізувати предмет дослідження; узагальнити та порівняти різні точки зору на предмет дослідження.

Завдання дослідження: 1) проаналізувати поняття господарського правопорушення та господарсько-правової відповідальності; 2) розглянути різні види господарсько-правових санкцій.

Метод дослідження – теоретичний (аналіз і синтез), порівняльний.

Робота складається зі вступу, двох глав, висновків та списку використаних джерел.

При написанні роботи використовувалися Господарський кодекс України, інші закони України, а також праці українських науковців з господарського права (таких, як Щербина В.С., Вінник О.М. та ін.).


Розділ 1. Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин

1.1 Поняття господарського правопорушення та господарсько-правової відповідальності

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Основні питання щодо відповідальності за правопорушення у сфері господарювання регулюються розділом V Господарського кодексу України.

Господарське правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність суб’єкта господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб. Господарські правопорушення можна класифікувати за видами і систематизувати їх групи за певними критеріями.

Так, залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняють договірні та позадоговірні правопорушення.

Договірна відповідальність – це вид відповідальності, що передбачена за порушення зобов’язань, які виникли з договору. Такий вид відповідальності визначається відповідно до закону і не суперечними йому умовами укладеного між сторонами договору.

Позадоговірна відповідальність настає безпосередньо за порушення зобов’язань, що виникли з закону, адміністративного акта чи інших правомірних дій. Особливим різновидом такої відповідальності є відповідальність за заподіяння майнової чи моральної шкоди, що виникає саме з факту заподіяння шкоди.

В свою чергу договірні правопорушення поділяються на:

· правопорушення на стадії виникнення договорів: порушення строків укладання договорів; процедури врегулювання розбіжностей, що виникають при їх укладанні; укладання договорів, що суперечать вимогам закону, цілям діяльності юридичної особи, або укладання договорів з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства;

· порушення строків виконання договірних та інших господарських зобов’язань щодо поставки продукції та товарів (найпоширеніші в господарській практиці), перевезення вантажів, виконання робіт та ін. Прострочення виконання зобов’язання загалом тягне за собою сплату боржником визначеної законом чи договором неустойки, штрафу, пені;

· порушення господарських зобов’язань щодо якості поставленої продукції (товарів), виконаних робіт, наданих послуг;

· порушення державної дисципліни цін, пов’язані з виконанням договорів;

· порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин, пов’язані з виконанням господарських договорів;

· порушення господарських зобов’язань щодо перевезень вантажів: зобов’язань з планів перевезень (неподача перевізних засобів, непред’явлення вантажів до перевезення); простій транспортних засобів під навантаженням і розвантаженням понад встановлені терміни; втрата, нестача, пошкодження вантажу; прострочення доставки вантажу тощо.

Предметом господарсько-правової відповідальності є також позадоговірні правопорушення:

· порушення законодавства про захист економічної конкуренції (анти конкурентні і узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; анти конкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю);

· порушення прав власника як поєднаних, так і не поєднаних з позбавленням прав володіння тощо.

Вчинення суб’єктом господарських відносин правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відповідальності. Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

Господарсько-правова відповідальність – це економічні за змістом і юридичні за формою методи впливу на економічні інтереси суб’єкта господарювання – правопорушника.

Основні ознаки господарсько-правової відповідальності:

1) така відповідальність є реакцією на протиправну поведінку суб’єкта господарювання, яка може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування);

2) ця відповідальність полягає у зменшенні благ суб’єкта господарювання, однак вона спрямована не на саму особу суб’єкта господарювання, а на його майнову базу (безпосередньо чи в кінцевому рахунку);

3) передбачається юридично – в законі та/або договорі;

4) забезпечується державним примусом, який проявляється по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов’язань неустойки) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту);

5) застосовується як за принципом вини (відшкодування збитків, сплата неустойки), так і безвідносно щодо її наявності (господарсько-правова конфіскація, господарсько адміністративний штраф, оперативно-господарські санкції, планово-госпрозрахункові санкції, господарсько-організаційні санкції).

З точки зору форми ця відповідальність є юридичною, тобто являє собою дію (вплив) кредитора (потерпілого) на правопорушника безпосередньо або за допомогою господарського (третейського) суду. Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу, пені тощо. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових санкцій. Держава гарантує застосування їх завдяки системі спеціальних і загальних правозахисних державних органів, функцією яких є саме застосування майнових санкцій.