Розвиток слов’яно-хозарських стосунків на Дніпровському Лівобережжі

Міністерство освіти та науки України

Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г. С. Сковороди

Кафедра Історії України

КУРСОВА РОБОТА

«Слов’яно-хозарськия відносини»

Виконав: Студент 2-го курсу

Історичного факультету

Репринцев Д.І.

Науковий керівник: Костирко А.П.

Харків-2011


План

Вступ

1. Розвиток слов’яно-хозарських стосунків на Дніпровському Лівобережжі

2. Початковий етап слов’яно-кочівницьких стосунків

3. Взаємини східних слов’ян і Хозарського каганату (сер. VIII - IX ст.)

4. Слов’яно-хозарські стосунки: матеріали до нового бачення

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. « Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього» . М.Т.Рильський.

Звичайно, теми з історії України завжди актуальні, тому що це наше минуле, це наша Батьківщина і це наші предки, ми зобов'язані знати їхню історію, якщо ми є громадянами України, ми повинні їх пам’ятати. Моя робота буде присвячена стосункам Русі та Хазарії і в ній я буду дотикатися до різних територій, а також згадаю і Слобожанщину, наш рідний край. Я опирався на нові факти та наукові джерела, я думаю, що зможу розповісти щось нове, наприклад, що в літописах не завжди розкрита вся суть їхніх відносин і що Русь та Хазарія не завжди ворогували, а були відомі і мирні часи. Археологічні матеріали, обсяг яких щорічно зростає, дозволяють знову розглянути проблему слов'яно-хозарських взаємовідносин. Нові матеріали потребують нових підходів і дозволяють внести певні корективи у попередні висновки.

Ступінь наукової розробленості теми. Ми знаємо, що в Україні розвинений інститут з дослідження історії Київської Русі, у нас зберігаються книги з того періоду, які ми активно вивчаємо і намагаємося віднайти в них ще щось нове, проте мало хто знає, що в нас розвинений і інститут хозарознавства, ціль якогоє виявлення та вивчення спадщини Хозарського каганату в матеріальній та духовній культурі народів Східної і Центральної Європи. Дослідження слов'яно-хозарських стосунків має, більш ніж вікову історію і цією темою займалися не мало науковців і вчених, серед них такі як: Айбабин, Бунарджич, Новосельцев, Плетнева, Красильников, Приходнюк, Сухобоков, Колода та багато інших талановитих істориків.

Мета даної роботи. Перед нами постає завдання пізнати суть слов’яно-хозарських відносин , визначити тонкощі між їхньою взаємодією, чому вони ворогували і чому так мало відомо про мирний час. Я буду писати, опираючись на археологічні дослідження, на мій погляд вона найкраще допомагає віднайти забуте і закарбувати в пам’яті.

Характерною рисою розвитку лісостепового населення Дніпро-Донською межиріччя наприкінці І тис. н.е. є наявність двох великих етнополітичних об'єднань: східних слов'ян і Хозарського каганату. Перші представлені пам'ятками волинцевської, роменської і боршевської археологічних культур, дві з яких репрезентують старожитності сіверянського, а остання — в'ятицького племінних об'єднань переддержавного і ранньодержавного періоду Київської Русі. Хозарський каганат, який був ранньофеодальною державою з різноетнічним населенням (тюрко-болгари, угри, рештки асимільованих іранців, а також слов'яни), лишив після себе значну кількість пам'яток салтово-маяцької культури (СМК), що знайшло свій прояв у значній етнічній строкатості регіону.

Це певною мірою стосується і території сучасної Полтавщини, яка є найбільш західною частиною контактної зони східних слов'ян і Хозарського каганату. З точки зору міжетнічних взаємин неабиякий інтерес викликають такі населені пункти, як Дмитрівка та Перев’язки Кременчуцького району, де на лівому березі Псла, неподалік від місця його впадіння у Дніпро, виявлені залишки салтівських поселень, що містять матеріали і часу Київської Русі.


1. Розвиток словяно - хозарських стосунків на Дніпровському Лівобережжі

Наприкінці І тисячоліття н. е. південь Східної Європи опанували дві потужні етнополітичні сили - племена східних слов'ян, що консолідуючись йшли шляхом державотворення, та Хозарський каганат. Останнє державне утворення виникло в середині VII ст. внаслідок політичної кризи й розпаду Західного тюркського каганату та активності хозарської верхівки на чолі з родом Ашина. Практично відразу після створення каганату хозари починають проводити агресивну зовнішню політику по відношенню до сусідніх племен та країн по усіх можливих напрямках. Об’єктом агресивних дій на півдні був Кавказ і Закавказзя, де протистояння Хозарського каганату та Арабського халіфату тривало з перемінним успіхом майже двісті років. Наприкінці VII - на початку VIII ст. хозари підкорили частину Криму. Згодом, об’єднавши практично всі народи степового Подоння та Поволжя, вони спрямовують свою агресію на північ та північний захід, де в Лісостеповому Дніпровському Лівобережжі та у Подонні зустрічаються із племенами східних слов’ян.

На той час Хозарія являла собою ранньофеодальну багатоетнічну державу, що простяглася від Північного Кавказу на півдні до середньої течії Сіверського Дінця й Дону на півночі; від Нижньої Волги на сході до Нижньої течії Дніпра на заході. Вона об'єднувала в собі численні степові та лісостепові племена: тюрків, болгар, угрів, нащадків колишнього іраномовного населення східноєвропейського степу, племена гірського Криму та Північного Кавказу, які знаходилися на різному рівні розвитку матеріальної та духовної культури. Акумулюючи найкращі здобутки практично всіх народів, що входили до складу каганату, збагатившись окремими надбаннями візантійського виробництва та користуючись певним політичним спокоєм під проводом хозарів, що являли собою по суті військово-політичну верхівку, населення означеної країни створило високорозвинену матеріальну та яскраву і самобутню духовну культуру. В сучасній науці вона отримала назву салтівської (салтово-маяцької) археологічної культури - згідно назви селища Верхній Салтів на Харківщині, де вперше був розкопаний катакомбний могильник вказаної спільноти.

Агресивність каганату по відношенню до східних слов'ян зафіксовано в головному давньоруському літопису - «Повісті временних літ». В тексті недатованої частини повідомляється:

«По сих же лђтђх по смерти братьђ сея (Кий, Щек и Хорив) бьіша обидим древлями и инђми окольными. И наидоша я хозарђ, сђдяще на горах сих в лђсђхъ, и реша Козарђ: «платите нам дань». Обдумавше же поляне и вдаша от дыма мечъ, и несома хозари ко князю своєму и къ старђйшинымъ своимъ».

Не вдаючись в коментарі цього уривку, який міститься чи не з кожній праці з історії Київської Русі, хочеться відзначити, що, виходячи з нього, ініціаторами слов'яно-хозарських зносин виступають саме останні.

В статті, що повідомляє про події 858 р., зафіксовано:

«В лђто 6337. Имаху дань варязи изъ заморья на чуди и на словђнах, на мђри и на всђхъ, кривичђхъ. А хозари имаху на полянђх, и на сђверђхъ, и на вятичђхъ, имаху по бђлђ и вђрвице от дьіма».

Тут ми вже бачимо назву племені сіверян (сђверђ), які проживали на території Дніпровського Лісостепового Лівобережжя. Вони сплачували хозарам чітко встановлену, хоча, на мій погляд, й необтяжливу данину.

В статті ж 862 р. говориться, що мешканці Києва на запитання Аскольда і Діра до них:

«Чий се градокъ?», - відповіли: «Была суть 3 братья, Кий, Щекъ, Хоривъ, иже сдђлаша градокъ съ, и изгибоша, и мы сђдим родъ их, платяче дань хозарамъ».[1]

Наведені вище літописні дані стали базою конфронтаційної теорії, основою якої була ідея перманентної протидії східних слов'ян і мешканців степу. Наслідком цього є більш глибоке протиставлення «лісового» світу з його упорядкованим регулярно-циклічним укладом і степу, який для опонентів завжди уявлявся постійним джерелом тривоги, турбот та нестабільності. В межах цієї теорії протягом понад століття і розглядалися слов’яно-хозарські стосунки, протиставляючи ці дві групи народів одне одному - слов'ян і Київську Русь Хозарському каганату. Не змогли до кінця подолати «конфронтаційну» теорію і ранні роботи археологів, які знаходять позитивні аспекти взаємодії народів Хозарії та слов'ян лише у впливі останніх на життя сусідів-кочовиків у переході від кочового способу життя до осілого, в домобудуванні, керамічному виробництві тощо.

Роботи фахівців з вивчення салтівських і східнослов'янських старожитностей, що вийшли наприкінці XX - на початку XXI ст., а також ряд міжнародних форумів[2] свідчать, що одним з важливих напрямків сучасної східноєвропейської медієвістики є виявлення та вивчення культурних взаємовпливів різних народів, в тому числі слов'ян та мешканців Хозарського каганату.

Археологічні матеріали, обсяг яких щорічно зростає, дозволяють по новому розглянути взаємовідносини двох означених етнічних масивів враховуючи сучасні та переосмислюючи вже відомі дані. Нові матеріали потребують нових підходів і дозволяють внести певні корективи у попередні висновки щодо означеної проблеми. Виявляється, що слов’яно-хозарські стосунки мають більш глибоке коріння, ніж воно представляється в літописі.

2. Початковий етап словяно - кочівницьких стосунків

Слов’яни Дніпровського Лівобережжя вперше зіткнулися із мешканцями східноєвропейського степу вже наприкінці IV ст. З тих пір і до кінця XVIII ст. (часи Катерини II) життя слов'ян та тюркомовних мешканців Південно-Східної Європи перебувало в тісній взаємодії. З самого початку ці взаємодії були нестабільними та неоднозначними. Згідно писемних джерел, захисниками слов'ян виступали гуни, а непримиренними ворогами - авари. Співіснування із войовничими кочовими сусідами робило неможливою повну незалежність для слов'ян, які в VI - VII ст. лише опановували лісостепову територію на лівому березі Дніпра. Скоріш за все, вони були конфедератами Великої Болгарії, приймаючи участь у військових діях протоболгар у Подунав’ї та на Балканах. Про мирне співіснування слов'ян і кочовиків-болгар тих часів, на думку О. М. Приходнюка, свідчить ряд пам’яток з території сучасної Полтавщини: поховання представників дружинної верхівки перещепинського типу (Мала Перещепина, Нові Санжари, Макухівка), гончарний центр у с. Мачухи та сусідство синхронних поселень осілих землеробів-слов'ян та стійбище кочовиків біля с. Полузор’є.


Видео

Труп в Дніпровському районі столиці  [ВИДЕО]У Дніпровському суді розглядають справу затриманих активістів  [ВИДЕО]
ДНІПРОВСЬКІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАТРИМАЛИ СЕРІЙНОГО РОЗБІЙНИКА  [ВИДЕО]
оперативне відео вибух в Дніпровському районі м Києва  [ВИДЕО]
Затримання молодиків з гранатами в Дніпровському районі  [ВИДЕО]
Оперативне відео з вбивства у Дніпровському районі  [ВИДЕО]
У Дніпровському районі Києва пограбували ювелірну крамницю  [ВИДЕО]
Слідчий відділ МВС Дніпровського району визначається з правоміоними діями  [ВИДЕО]
Постапокаліптичний фотоматеріал другого корпусу у Дніпровському військовому госпіталі  [ВИДЕО]
Поліція розслідує вибухи в Києві  [ВИДЕО]
коментар дільничного інспектора міліції Дніпровського РУ Віталій Єфименко  [ВИДЕО]
коментар слідчого Дніпровського РУ Роман Бай щодо виготовлення фальсифікату в Дніпровському р ні  [ВИДЕО]

Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.