Смекни!
smekni.com

Трудове майнове правопорушення як підстава матеріальної відповідальності (стр. 1 из 3)

Реферат

З предмету: Трудове право України

На тему: «Трудове майнове правопорушення як підстава матеріальної відповідальності»

Київ 2010 р.


План

Вступ.

1. Підстави та умови матеріальної відповідальності.

2. Поняття трудового майнового правопорушення.

3. Склад трудового майнового правопорушення.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Одним із різновидів юридичної відповідальності є матеріальна відповідальність. Вона становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору - працівника або власника (уповноваженого ним органу) відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й порядку [24]. Матеріальній відповідальності властиві усі ознаки юридичної відповідальності. Дискусійними та досить цікавими у юридичній літературі з трудового права, на нашу думку, залишаються питання підстав матеріальної відповідальності.


Підстави та умови матеріальної відповідальності

Із аналізу ст. 130 чинного Кодексу законів про працю України (далі КЗПП) можна зробити висновки, що підставами матеріальної відповідальності є шкода, порушення трудових обов’язків та причиновий зв’язок. Умовами матеріальної відповідальності є протиправні дії, вина, шкода та інші [1]. В науці трудового права та в трудовому законодавстві немає єдності думок з приводу підстав і умов відповідальності.

Юридична відповідальність наступає за наявності певного складу правопорушення (шкода, протиправна дія чи бездіяльність, причиновий зв’язок та вина). Щодо умов матеріальної відповідальності, то це обставини, за яких реалізується матеріальна відповідальність.

Ряд вчених дотримуються думки, що умовами матеріальної відповідальності є

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) особи, що спричинила шкоду;

3) причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою;

4) вина заподіювача шкоди.

Заслуговує на увагу позиція Н.М. Хуторян: шкода, протиправність, вина, причинний зв’язок є елементами підстави, без цих елементів немає підстави, тобто самого правопорушення.

А умовами матеріальної відповідальності вона вважає обставини чи фактори, за яких уже здійснюється, реалізується сама матеріальна відповідальність за наявності підстави. До таких умов, зокрема, відносяться: дотримання порядку притягнення до неї, правильне визначення розміру матеріальної відповідальності [17].

Отже, до умов матеріальної відповідальності, на нашу думку, слід віднести наявність трудового правового зв’язку між суб’єктом правовідносин: ці відносини повинні бути саме трудовими; дотримання порядку притягнення до матеріальної відповідальності; правильне визначеня розміру матеріальної відповідальності; деліктоздатність та інші.

На наш погляд, підстави матеріальної відповідальності слід розглядати у 2-х значеннях:

1) як юридична підстава, тобто на підставі чого особа несе відповідальність;

2) фактична підстава, тобто за що саме особа несе відповідальність.

Правовою підставою є норми, закріплені на рівні КЗПП або на рівні спеціального нормативно-правового акту. Стосовно фактичної підстави, то нею виступає правопорушення. Зокрема, С.С. Алексєєв зазначає, що правопорушення є загальною і єдиною підставою для юридичної відповідальності [6].

Склад правопорушення є тим юридичним фактом, що породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим і створює певні вимоги потерпілого щодо відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями.

Поняття трудового майнового правопорушення

В науковій юридичній літературі відсутня єдність думок стосовно того, яке саме правопорушення слід вважати підставою матеріальної відповідальності.

Висловлюються думки, наприклад, що дисциплінарний проступок є підставою для матеріальної відповідальності. Сировацька Л. О. висунула ідею наявності трудового правопорушення, що поділяється на 2 види, а саме дисциплінарний проступок і майнове правопорушення. За вчинення першого настає дисциплінарна відповідальність, а за вчинення другого – матеріальна [14].

На трудове майнове правопорушення як підставу матеріальної відповідальності вказує П.Р. Стависький. Науковець вважає, що дисциплінарний проступок – це не майнове правопорушення, оскільки не заподіює майнової шкоди. Одночасно з підставою він виділяє й умови матеріальної відповідальності (чи елементи правопорушення): майнову шкоду, порушення в трудовому правовідношенні обов’язку, причинний зв’язок між порушеним обов’язком і майновою шкодою, вину [10].

Отже, автор елементи підстави одночасно вважає умовами відповідальності. В. С. Венедиктов визнає підставою матеріальної відповідальності в трудовому праві майнове правопорушення [12].

Майнове правопорушення вимагає наявності певних умов для настання матеріальної відповідальності: дійсна шкода; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою; вина особи, що спричинила шкоду. Ці умови є одночасно і елементами складу майнового правопорушення, причому дійсна майнова шкода, протиправна поведінка і причинний зв’язок утворюють об’єктивну, а вина – суб’єктивну сторону майнового правопорушення.

Тобто умови матеріальної відповідальності є, на думку В.С. Венедиктова, і елементами правопорушення. У більш пізніх виданнях він уникає поділу на підставу та умови відповідальності і визначає наступні елементи в структурі відповідальності: об’єктивна та суб’єктивна сторона, суб’єкт та об’єкт [13]. Таким чином можемо зробити висновки, що фактичною підставою матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне порушення однією зі сторін трудового договору своїх обов'язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні.

Погоджуємося із дослідником Яковлєвим В. В., який з аналізу термінів “трудове” і “майнове” робить висновок про самостійність та відокремленість згадуваного правопорушення від інших видів правопорушень. Трудове майнове правопорушення – це винне, протиправне діяння працівника, вчинене під час виконання трудової функції, яке порушує його трудові обов’язки, тягне за собою майнову шкоду для роботодавця і обумовлює застосування майнових санкцій, передбачених нормами трудового права [21].

Власник або уповноважений ним орган у відповідності до статей 131, 153 КЗПП України зобов'язаний створити умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого працівникам майна, створити безпечні й нешкідливі умови праці. Працівники повинні дбайливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів для запобігання шкоди. Невиконання сторонами трудового договору цих обов'язків може привести до заподіяння шкоди і притягнення до матеріальної відповідальності [27].

Елементи трудового майнового правопорушення є одночасно умовами матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Такими умовами є:

— наявність прямої дійсної шкоди, під якою потрібно розуміти втрату, погіршення або пониження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей або зробити зайві виплати. До прямої дійсної шкоди відносяться, наприклад, нестача, ушкодження цінностей, витрати на ремонт зіпсованого майна, штрафні санкції за невиконання господарських зобов'язань. Згідно зі ст.130 КЗпП не підлягають відшкодуванню нестримані доходи (упущена вигода), під якими розуміються прибутки, які були б отримані, якби працівник не здійснив протиправного діяння. Не може бути стягнена шкода, що відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також шкода, заподіяна працівником, який перебуває у стані крайньої необхідності. До нормального виробничого ризику відноситься шкода, яка заподіяна, наприклад, при випробуванні нових технічних засобів виробництва, коли неможливо було досягти бажаного результату іншим шляхом і було вжито всіх заходів щодо запобігання шкоди. Щодо прямої дійсної шкоди, заподіяної працівникові незаконними діями (бездіяльністю) власника чи уповноваженого ним органу, то під нею слід розуміти втрачений працівником заробіток за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні, переведенні, затримці видачі трудової книжки при звільненні; витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва чи професійної хвороби (втрачений заробіток, додаткове харчування, придбання ліків, санаторно-курортне лікування, відшкодування моральної шкоди та ін.); вартість особистих речей працівника, які зіпсовані чи знищені (викрадені) внаслідок незабезпечення їх збереження власником;

— протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків). Коло обов'язків сторін трудового договору, встановлених нормами трудового права, досить багатоманітне, і дії, які порушують ці норми, є неправомірними або протиправними. Протиправною є поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, трудовим договором, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу. До протиправних дій власника (уповноваженого ним органу) можна віднести такі, як незабезпечення здорових і безпечних умов праці, умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження майна, незаконні звільнення, переведення, відсторонення від роботи тощо;

— причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і майновою шкодою, що наступила, тобто результат з неминучістю випливає із заподіяного особою діяння. Відповідальність не може наступити за випадкові наслідки діяння. Слід зазначити при цьому, що п. 2 ст. 133 КЗПП встановлює матеріальну відповідальність керівників підприємств, установ, організацій, керівників структурних підрозділів та їх заступників у випадках, коли майнова шкода виникла у зв'язку з неправильною постановкою обліку і зберігання грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей. У цих випадках дії (бездіяльність) названих осіб були лише умовою в розвитку причинно-наслідкового зв'язку, і притягти їх до матеріальної відповідальності можна тоді, коли безпосередній заподіювач шкоди не відшкодував заподіяну шкоду в повному розмірі. Коли шкода відшкодована повністю, вказаних керівників підприємств, структурних підрозділів (їх заступників) можна притягти до дисциплінарної відповідальності;