Смекни!
smekni.com

Оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку (стр. 1 из 12)

Дипломна робота з страхової справи

Оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку.

Зміст

Вступ....................................................................................................................................................2

Розділ 1. Організаційно-правові засади страхування життя в Україні:

1.1. Страхування життя як економічна категорія............................................................................4

1.2. Законодавче регулювання діяльності страховика....................................................................7

Розділ 2. Соціально-економічні аспекти страхування життя в Україні:

2.1. Оцінка кон’юнктури страхового ринку України....................................................................17

2.2. Роль страхування життя в соціальному розвитку держави...................................................24

Розділ 3. Основні напрямки розвитку ринку страхування життя:

3.1. Удосконалення державного нагляду та регулювання...........................................................30

3.2. Удосконалення системи законодавчого забезпечення страхових компаній.......................38

Висновки...........................................................................................................................................46

Список літератури............................................................................................................................49

Додатки

„…Життя – важка справа,

особливо перші сто років…”

/Уілсон Мізнер/

Вступ

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін – політичних, юридичних, економічних, соціальних, технологічних. Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхових відносин між дійовими особами ринку – страховиками та страхувальниками. У перших – досягнення надійності та платоспроможності на час їх дії за рахунок розширення страхового поля та точного визначення страхових тарифів. У других – ріст довіри до страховиків. Страхування життя є необхідним атрибутом ринкової економіки.

Саме страхування життя в розвинених країнах світу є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім джерелом інвестування національних економік. У розвинутих країнах страховий бізнес забезпечує дієвий захист соціальних і майнових прав та інтересів громадян від ризиків, сприяє підтриманню соціальної стабільності суспільства та економічної безпеки держави; він є потужним засобом акумулювання коштів для інвестування в економіку. Тобто страхування на Заході є нормою життя. У нас ще на клієнтів страхових компаній позирають як на диваків.

Страхування життя в країнах з розвинутою економікою є надійним джерелом інвестиційних надходжень і займає від 30 до 40 % на ринку страхових послуг. Страхування життя в США та передових країнах Західної Європи має багаторічну історію. Наявність страхових полісів у населення є одним з чинників його добробуту і надає людям упевненості у завтрашньому дні. При цьому людина покладається виключно на власні сили для забезпечення свого майбутнього.

Наразі страхування розвивається за рахунок фактичної відсутності конкуренції, яке багато в чому пояснюється побоюваннями потенційних конкурентів перед неврегульованістю законодавства і необхідністю дуже великих стартових вкладень при тому, що віддача починається через 5 - 10 років. Україна стоїть на порозі реформування галузей страхування, де не останню роль відіграє страхування життя.

Отже, метою нашого дослідження є оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку.

Досягнення нашої мети здійснюватиметься через виконання наступних завдань:

1. визначення сутності понять страхування та страхового ринку, виду страхової послуги як страхування життя;

2. характеристика законодавчого підґрунтя здійснення „лайфового” страхування;

3. аналіз кон’юнктури на страховому ринку України;

4. виокремлення проблемних питань функціонування страхових компаній на ринку „лайфового” страхування;

5. розробка та методологічний аналіз питань щодо реформування галузі.

Об’єктом нашого дослідження є страховий ринок України.

Предметом - вид страхового продукту – страхування життя.

В даній роботі були використані наступні методи аналізу: монографічний, порівняння, узагальнений та статистичний.

Розділ 1. Організаційно-правові засади страхування життя в Україні:

1.1. Страхування життя як економічна категорія.

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб’єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з’ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб’єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі. Страхування у ринковій економіці ґрунтується на попередньому створенні страхових фондів із страхових внесків та на відшкодуванні збитків потерпілим-учасникам.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, соціальний, юридичний, міжнародний. І саме ця необхідність викликана прагненням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов’язані з певними ризиками.

Об’єктами страхування можуть бути три групи майнових інтересів:

— пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

— пов’язані з відшкодуванням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

— пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, чи шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

На відміну від об’єктів майнового страхування, об’єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Підгалузями особистого страхування є страхування від нещасних випадків, медичне страхування та страхування життя – довгострокові договори, в т. ч. і пенсійне страхування.

За формою розрізняють добровільне та обов’язкове страхування.

Добровільне передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін на підставі „Правил страхування”. В обов’язковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів. Страхування життя є різновидом як добровільного, так і обов’язкового страхування [8, 40].

Сьогодні в Україні практикуються три основні програми страхування життя:

— ризикове страхування життя, тобто страхування на випадок смерті, страхування від нещасних випадків, захворювань та інвалідності;

— змішане страхування життя: накопичувальне страхування з одночасним страховим захистом на випадок смерті з метою забезпечити певний капітал до потрібної дати (приміром, для придбання будинку, навчання у вузі, весілля тощо);

— пенсійне страхування: накопичувальне страхування для забезпечення додаткового періодичного (приміром, щомісячного) доходу протягом певного терміну чи довічно, після виходу на пенсію або досягнення певного віку.

Змішане страхування життя — вид страху­вання, який об'єднує в одному договорі кілька само­стійних договорів страхування, зокрема три випадки:

— дожиття до закінчення строку страхування;

— смерть застрахованого;

— втрата здоров'я від нещасних випадків. Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи.

Договори змішаного страхування життя уклада­ються з громадянами віком від 16 до 75 років стро­ком на 3, 5, 10, 15 або 20 років. Розмір страхової суми визначає страхувальник [2, 83].

При страхуванні на дожиття до закінчення до­говору страхування страхувальник отримує повну страхову суму, на яку було укладено договір, неза­лежно від того, отримував він страхові суми у зв'яз­ку з нещасними випадками впродовж дії договору, чи ні.

У разі смерті застрахованого в період дії страхо­вого договору страхова сума в розмірі 100% випла­чується правонаступнику, зазначеному в договорі страхування. Природна смерть як наслідок хвороби, старості і т. ін. не є страховим випадком.

При страхуванні від нещасних випадків з настан­ням страхової події застрахований отримує певний відсоток від страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я. Отримання страхової суми за стра­ховим договором від нещасних випадків не зале­жить від виплат, на які має право страхувальник з державного соціального та пенсійного забезпечення.

Нещасними випадками за цим видом страхуван­ня вважаються:

— утоплення;

— опіки, враження блискавкою або електричним струмом;

— обмороження;

— гострі отруєння газами або парами, отруйними та хімічними речовинами, ліками, харчовими продуктами.

Хвороба не вважається страховою подією. При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованим - дитина від дня її народження до 18 років. Термін страхування визначається як різниця між віком 18 років та віком (у повних роках) застрахованого при укладенні договору.

Страхова сума виплачується застрахованому в разі нещасного випадку, що стався в період дії до­говору (певний відсоток), та при дожитті дитини до 18 років.

Страхування до шлюбу. Договір може бути укладено на користь дітей, котрі постійно прожива­ють в Україні. Вік дитини на день підписання дого­вору не може перевищувати 15 повних років.

Страхова сума виплачується застрахованому при його вступі до законного шлюбу в період з дня закін­чення строку страхування до досягнення 21 року. При невступі до шлюбу страхова сума виплачуєть­ся по дожитті застрахованого до 21 року [2, 84].

Вирішення проблеми соціального захисту за рахунок страхування перевірено часом і стимулюється державою (у розвинутих країнах), оскільки зменшує кількість людей, що залежать від підтримки держави. Таким чином, держава може зосередитися на соціальному забезпеченні найменш захищених прошарків суспільства - працюючі ж громадяни, в основному, піклуються про себе самі. Накопичені страховими компаніями активи забезпечують одне з основних джерел довгострокового інвестування і служать важливим ресурсом для стабілізації економіки і зниження інфляції.