регистрация /  вход

Соціальна держава та шляхи її розбудови в Україні (стр. 1 из 8)

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇСЛУЖБИ УКРАЇНИ

Факультет юридичний

Кафедра теорії та історії держави і права

КУРСОВА РОБОТА

з курсу:"Теорія держави і права"

на тему:"СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ РОЗБУДОВИ В УКРАЇНІ "

Робота виконана студентом

І курсу групи ПБ-18

Єнько Маргарити Олександрівни

Науковий керівник:

Боярчук Сергій Миколайович

старший викладач

Ірпінь – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

1.1 Історія ідеї про соціальну державу

1.2 Методологічні аспекти дослідження сутності та призначення соціальної держави

1.3 Поняття, основні завдання, ознаки та функції соціальної держави

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА І СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА: ДІАЛЕКТИЧНА ЄДНІСТЬ ЇХНІХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ

РОЗДІЛ 3. УКРАЇНА ЯК СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА

3.1 Конструювання моделі соціальної держави в Україні

3.2 Проблеми будівництва соціальної держави в Україні

3.3 Соціальні права громадян в умовах формування України як соціальної і правової держави

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Процеси національного відродження України, державного будівництва спричиняють істотні зміни в усіх сферах суспільного життя. У зв'язку з цим чи не найважливішою стає проблема розбудови молодої держави, вибір шляху розвитку якої було остаточно зроблено із прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України. Так, у ст. 1 підкреслено, що Україна є не тільки демократичною і правовою, а й соціальною державою [13, 243]. Безперечно, таке проголошення в умовах сьогодення відображає не стільки реальну дійсність, скільки прагнення та орієнтацію Української держави, є декларацією її намірів.

Актуальність теми даного дослідження полягає у тому, що значна частина питань, пов'язаних із функціонуванням і розвитком соціальної держави, ще залишається малодослідженою. В процесі дослідження є намір поглибити загальнотеоретичні знання про сутність, завдання, ознаки, різновиди соціальної держави, що сприяло б її становленню в Україні [21, 325].

Компетенція сучасної соціальної держави поширюється на такі сфери, як освіта, охорона здоров'я, ринок праці, система соціального страхування від таких класичних ризиків, як хвороба, безробіття, вік тощо. В різних країнах прийняті програми, покликані гарантувати загальнодоступність і безкоштовність медичного обслуговування, основної загальної і середньої професійної освіти, допомога інвалідам, пенсіонерам та іншим соціально незахищеним групам, програми зі створення нових місць праці і розвитку системи перенавчання безробітних і з працевлаштування молоді. Подібним чином держава гарантує право своїх громадян на "достойне проживання", право на мінімальний стандарт благополуччя, а в ідеалі - приблизно однакові для всіх соціальних груп стартові можливості для реалізації життєвих завдань[8, 75].

Дослідниками даної теми є представники різних суспільних наук - правознавців, політологів, економістів, соціологів, філософів. Їй присвятили праці такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як О. Аграновська, С. Алексєєв, В. Бабкін, М. Баглай, Д. Баялджиєв, О. Беребіна, П. Гончаров, М. Гриценко, Р. Дарендорф, А. Етціоні, М. Козюбра, В. Копєйчиков, І. Ледях, О. Лукашова, Л. Мамут, Т. Мацонашвілі, В. Медведчук, В. Новіков, П. Рабінович, Г. Ріттер, В. Роїк, В. Селіванов, А. Сіленко, О. Скакун, О. Скрипнюк, Ф. Фабрициус, К. Хессе, X. Цахер, В. Четверній, Й. Штрассер, І. Яковюк, В. Якушик та інші [20,365].

Метою дослідження є :

- виходячи з аналізу саме тих завдань, що їх покликана виконувати соціальна держава, запропонувати конкретизовану характеристику її ознак та відповідне визначення загального поняття;

- уточнити співвідношення властивостей правової держави й держави соціальної;

- здійснити порівняльне дослідження основних моделей соціальної держави;

- виявити і проаналізувати основні сучасні тенденції розвитку та діяльності соціальної держави;

- дослідити процес забезпечення соціальних прав людей в соціальній державі.

Завдання — розкрити сутність, завдання, ознаки та функції саме соціальної держави, обґрунтувати її загальнотеоретичну характеристику, визначити шляхи побудови такої держави в Україні. Останнє, а воно логічно випливає з попередніх, видається особливо важливим. Та цілком зрозуміло, що без чіткої й цілісної науково-теоретичної концепції соціальної держави неможливо забезпечити її становлення та функціонування.

Об’єктом даного дослідження є сучасні теорії соціальної держави.

Предметом є шлях становлення соціальної держави в Україні.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

1.1 Історія ідеї про соціальну державу

Сучасне розуміння соціальної держави набуло розвитку в низці концепцій, матеріалізувалося у конституційному принципі, законодавчо закріпленому у конституціях ряду країн, у діяльності державних інститутів. Зародження ідеї соціальної держави пов’язане з природно – правовими традиціями античного періоду, з уявленнями Сократа, Арістотеля, Платона та інших мислителів про ідеальний державний устрій, здатний забезпечити загальне благо всіх громадян [28, 34].

Доба Передвідродження та наступний період значно збагатили і розвинули ідею соціальної держави. Її просвітниками були Ніколо Макіавеллі, Еразм Роттердамський, Гуго Гроцій, Шарль - Луї Монеск’є, Жан – Жак Руссо, Імануіл Кант, Томас Гобс, Джордж Локк., Ієремія Бентам. Їхні ідеї соціальної держави невіддільні від ідеї розвитку взагалі.

Важливим етапом виокремленні поняття «соціальної держави» від інших понять державності стали ідеї Томаса Пейна, Томаса Джефферсона, Джорджа Медісона. Дальший розвиток ідейної основи соціальнї держави пов'язаний зі зростанням соціальної ролі держави в регулюванні суспільних відносин. Соціальний антагонізм між провідними класами буржуазного суспільства - робітниками та буржуа - зумовив необхідність пошуку шляхів соціального примирення. В останні десятиліття 19 століття ідея соціальної держави сприяла формуванню оптимальної соціально-реформістської моделі облаштування суспільства на основі вдосконалення існуючого ладу, побудови соціального суспільства та реалізації концепції соціальної держави засобами соціально-економічної і політичної реформ [7, 323].

Поняття соціальної держави у сучасному тлумаченні застосовував у середині 19 століття німецький юрист і державознавець Луї фон Штейн. Він вбачав призначення соціальної держави у здійсненні прогресу в інтересах усіх членів суспільства, забезпеченні рівності й свободи громадян, підтримці малозабезпечених прошарків, захисті панівних верств, які свідомо мають служити інтересам усього народу [18, 146].

Згодом ідеї соціальної держави набули розвитку в соціально-правових конструкціях німецького політичного економіста, фінансиста Вагнера (1835-1915), який заперечував соціальну революцію, був прихильником трансформації ранньобуржуазної держави в державу всезагального добробуту, посилення її регулюючої ролі в економіці та соціальній сфері.

Активне втручання держави в економічні та соціальні відносини підтримував німецький політик і соціальний теоретик, публіцист Ф. Науманн (1860-1919). Ідеї соціальної держави стали домінуючими в соціал реформістській ідеології та робочому русі. Робітничі і профспілкові організації сповідували ідеї перетворення держави в народну засобами соціальних реформ, у державу добробуту всіх громадян.

Соціально - економічний розвиток європейських країн 2-ї половини 19 — початку 20 століття об'єктивно сприяв розробці та законодавчому закріпленню заходів, спрямованих на соціалізацію держави: поліпшення соціально-економічного становища трудящих, підтримка знедолених, обов'язкове пенсійне страхування, поступове запровадження державного регулювання соціальними відносинами.

Світова економічна криза кінця 20-х - початку 30-х років 20 століття сприяла реалізації у США американського варіанта концепції соціальної держави. «Новий курс» Рузвельтазаконодавчо закріпив права робітників на утворення профспілок, укладення колективних договорів, скорочення робочого дня, пенсійне забезпечення за старістю, подолання безробіття тощо [7, 324].

В 2-й половині 30-х років 20 століття Джордж Кейнс і Джеймс Стречі (Великобританія) та Гарольд Мюрдаль (Швеція) сформували концепцію держави «загального добробуту», спрямованої на досягнення блага для всіх членів суспільства, посилення державного регулювання економіки, створення системи охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, соціального захисту, регулювання відносин між найманою працею і роботодавцями. Ідеї держави загального доброботу були співзвучними соціально-державним ідеям.

«План Беверіджа», здійснюваний лейборист, урядом Великобританії у 2-й половині 40-х років 20 століття, був наступним етапом втілення ідей соціальної держави. «План Беверіджа» ґрунтується на взаємозв'язку в здійсненні економічної і соціальної політики, обмеженні приватної власності на засоби володіння, розширенні соціального страхування, повній зайнятості населення, створенні доступної системи охорони здоров'я, контролю за зарплатою і цінами. Згодом «План Беверіджа» поклали в основу своєї соціальної політики Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Швеція та інших країн.

Успіхи у формуванні соціальної держави у повоєнній Європі сприяли дальшому розвиткові соціально-державної теорії. Завдяки працям К. Аридта, Д. Кліпка, Р. Дарендорфа, Р. Нозіка, Дж. Ролза, А. Альбрехта, Е. Арато, Д. Когена, Дж. Б'юкенена, А. Кайзера концепція соціальної держави поступово позбулася політично-ідеологічної риторики і у 80-90-х роках 20 століття увійшла до понятійного апарату державно-правової теорії. Вона стала конституційним принципом і отримала визначення держави нового типу [4, 126].