Смекни!
smekni.com

Розподіл та поєднання трьох влад (стр. 1 из 7)

Курсова робота

З дисципліни

„ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА”

На тему:

„РОЗПОДІЛ ТА ПОЄДНАННЯ ТРЬОХ ВЛАД”

План

Вступ

Розділ І. Сутність ідеї розподілу влад як засобу існування правової демократичної держави і громадянського суспільства

1.1 Чи доцільним є ослабляти державну владу шляхом поділу: погляди науковців

1.2 Місце ідеї розподілу влад в філософії права

1.3 Мета функціонування та характеристика політичної влади та її основної складової – державної влади

Розділ ІІ. Історія виникнення ідеї розподілу влади в філософсько-правовому розумінні

2.1 Ідеї обмеження одноосібно правління, які існували в епоху Античного світу і Середньовіччя

2.2 Ідеї Нового часу. Ш. Монтеск’є та інші просвітники

2.3 К. Маркс і Ф. Енгельс: розподіл влад і диктатура пролетаріату

2.4 Основні здобутки історії розвитку концепції взаємозалежності та неподільності влад і водночас їх самостійності

Розділ ІІІ. Система стримувань і противаг як невід’ємна частина концепції поділу влади

3.1 Зміст інституту стримувань і противаг

3.2 Суперечки щодо кількості гілок влади

3.3 Принципи поділу і гармонізації влади

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Темою даної роботи є єдність, взаємодія влади в контексті теорії поділу влад, яка знайшла своє відображення в чинному українському законодавстві, зокрема на високому конституційному рівні в ст. 6 Конституції України. Проблема розподілу влади актуальною являється завжди, так як людина є владолюбною істотою, і кожна з гілок влади постійно намагається зосередити в своїх руках якомога більше повноважень. Прикладом того є недавні події в Україні. Політична реформа, яка відбулася одночасно з початком терміну президентства В. Ющенка, розставила нові акценти між повноваженнями президента і парламенту, а прем’єр-міністр став більш незалежною фігурою. Метою політичної реформи було удосконалення, перш за все механізму стримувань і противаг і введення суворої політичної відповідальності Кабінету міністрів перед виборцями. Однак, з нововведенням почалися проблеми, які зумовлені все тим же недосконалим механізмом стримувань і противаг балансу трьох влад..

Тому, зважаючи на той факт, що об’єм курсової роботи є досить обмеженим, ми намагатимемося торкнутися суті основної ідеї розподілу і взаємодії трьох влад, прослідкувати її історичну трансформацію, торкнутися принципів, в рамках яких має розвиватися національна правова система. Досягнення вказаної мети зумовлює структуру даної роботи. Дана робота побудована з розділів, які розкривають сутність самої ідеї розподілу влад, історії виникнення такої ідеї та її розвитку у різні епохи, систему стримувань і противаг як невід’ємну частину концепції поділу влади. Ми вважаємо за доцільне зупинитись саме на філософсько-правовому аспекті, так як вважаємо, що це є необхідним і достатнім для зрозуміння суті, причин виникнення, мети функціонування та прогнозування подальшого розвитку такого державного інституту, як розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову.

В роботі була використана наступна методологія:

1. метод аналізу,

2. формально-логічний метод,

3. методи абстрагування,

4. метод дедукції,

5. метод юридичного аналізу,

6. метод юридично-догматичного тлумачення.

За допомогою використання вказаних методів наукового пізнання, на наш погляд, ми матимемо змогу дослідити інститут розподілу влад та зробити певні висновки, які допоможуть в майбутньому при практичній діяльності захищати права та законні інтереси громадян шляхом розвитку національної правової системи.


Розділ І. Сутність ідеї розподілу влад, як засобу існування правової демократичної держави і громадянського суспільства

1.1 Чи доцільним є ослабляти державну владу шляхом поділу: погляди науковців

Дослідженим проблеми функціонування гілок державної влади викликає необхідність визначити філософсько-правові й теоретичні основи концепції поділу влади. Це стає особливо актуальним, тому що нині висловлюється точка зору, що принцип поділу влади як конституційний принцип був реальним лише в епоху промислового капіталізму і став формулюванням тієї об'єктивної політичної закономірності, яку породили і визначили зароджені в надрах феодалізму капіталістичні виробничі відносини, розвитку яких перешкоджала феодальна політична організація суспільства, зокрема, абсолютна монархія.

Один із захисників цього міркування Д. О. Ковачов стверджує, що "смертна година" для "вічного" принципу поділу влади пробила, коли "капіталізм досяг своєї останньої. стадії розвитку - імперіалізму", і хоча й залишається проголошеним у конституціях деяких буржуазних держав, на сьогодні - це свого роду гасло, що використовується як засіб для омани легковірної публіки, яка продовжує вірити в демократизм сучасної буржуазної держави". Д.О. Ковачов вважає, що реальним принципом, на якому будується така держава, є принцип бюрократичного централізму, тобто зосередження всієї державної влади в руках центральних органів "виконавчої влади" та її чиновницького і військового апарату, що виражається в праві законодавчої ініціативи, законодавчого вето, праві центральних виконавчих органів скликати вищу представницьку установу і розпускати її тощо [ 9; 81].

Аналіз даної концепції дає підстави вважати, що в ній виражено не зовсім правильне розуміння сутності концепції поділу влади і поєднуються воєдино дві сторони цієї теорії: поділ влади і взаємодія гілок влади. Видається, що в даному випадку можна застосувати діалектичний закон єдності і боротьби протилежностей, згідно з яким саме співробітництво між споконвічно самостійними гілками влади може призвести до прогресивного розвитку держави і суспільства.

Інший дослідник - О. М. Пилипенко - критикує принцип поділу влади, на якому базується більшість сучасних конституцій, відзначаючи його значеннєву алогічність: "Відомо, що операція поділу цілого на частини знищує саме ціле. У цьому значенні механічне тлумачення поділу влади позбавляє змістовного початку державну владу, що, будучи розподіленою між її різними суб'єктами, втрачає цілісність і фактично знищується. Тобто абсолютизація принципу поділу влади логічно веде до знищення державної влади як цілісного явища, а практично - до паралічу держави" . Але, висловивши таку думку, автор далі сам відкидає цю тезу, підтверджуючи виголошене багатьма дослідниками, насамперед, автором доктрини -Ш. Монтеск'є. Очевидно, що теорія поділу влади має досить відносний характер, а дійсність, у якій функціонують усі гілки влади, змушує їх діяти, щоб перетворити в єдине ціле те, що іменується державною владою. Звичайно, важливо не лише проголосити та закріпити принцип поділу влади, а й визначити оптимальний баланс між гілками влади і створити такий механізм їхньої взаємодії, який дозволив би їм бути ефективно діючим цілісним організмом, тобто справжньою державною владою. І тут я згоден думкою О.М. Пилипенка, що пошук політичних рішень у визначенні на основі принципу поділу влади статусу державних інститутів, у тому числі виконавчої влади, не повинен переступати межу, за якою поділ влади веде до вивільнення енергії розпаду державної влади.[15;25]

Однак, незважаючи на критику, багато вчених і фахівців усе-таки вважають найбільш плідним підхід до проблеми державної влади з позиції теорії поділу влади. Цей висновок ґрунтується По-перше, на тому, що вона (теорія) показала, свою життєвість. По-друге, її залучення означає використання величезного наукового потенціалу, накопиченого вченими і практикою державного будівництва багатьох країн. Хоча, звичайно, успішна реалізація доктрини поділу влади залежить від багатьох умов. Необхідно, скажімо, щоб ці влади співробітничали, доповнювали одна одну, але при цьому певною мірою були незалежні, мали можливість контролювати, впливати одна на одну. Наявність системи стримувань і противаг реально перешкоджає концентрації влади, призводить до її правильного використання, сприяє встановленню ефективних відносин держави а громадянським суспільством, з кожною людиною зокрема. У результаті створюються умови для забезпечення прав і свобод людини, становлення громадянського суспільства, реалізації на практиці ідеї правової держави.

1.2 Місце ідеї розподілу влад в філософії права

Історія виникнення і розвитку доктрини поділу влади та її теоретичне обґрунтування займає особливе місце у філософсько-правовій науці. Тривалий час філософсько-правову думку цікавила проблема кращого устрою людського суспільства, ідея побудови справедливої, правової (як її пізніше назвали) держави. І важливою складового цієї ідеї стала проблема "правильної" організації державної влади, що відповідала б потребам громадянського суспільства.

Слід зауважити, що ідея влади тісно пов'язана з державою, вона ніби іманентно притаманна їй. "Якщо держава - не, насамперед, інституціоналізована влада...., то влада - особлива загальна сфера... Влада щось структурне, безособове, тому що здатна представляти вище благо, виражати кагальний інтерес, у тому числі й у формі держави" .

Відзначаючи важливе значення влади в державі, Б. М. Чичерін писав, що Посередником між протилежними елементами, на які поділяється суспільство, може бути лише єдина державна влада, яка стоїть над ними, зважує протиборчі інтереси, стримує непомірні прагнення і дає кожному належне йому місце в загальному організмі. [ 18; 43].