регистрация /  вход

Конституційно-правові передумови становлення в Україні громадянського суспільства (стр. 1 из 3)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

на тему "Конституційно-правові передумови становлення в Україні громадянського суспільства"

з дисципліни " Конституційне право України"

Харків 2011

Зміст

Вступ

1. Поняття громадянського суспільства

2. Конституційно-правові передумови становлення в Україні громадянського суспільства

Список літератури

Вступ

Громадянське суспільство — це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, що забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів і колективів, для життєдіяльності соціальної і духовної сфер, їх відтворення і передачі від покоління до покоління.

Структурними елементами громадянського суспільства є:

а) добровільно сформовані первинні самоврядні соціальні групи та асоціації (сім'я, різні асоціації, господарські корпорації, клуби за інтересами, інші громадські об'єднання);

б) сукупність недержавних суспільних відносин;

в) господарська і приватна частина життєдіяльності людей, їх звичаї, традиції;

г) сфера самоврядних організацій і індивідів.

1. Поняття громадянського суспільства

Конституційно-правове регулювання у країнах з демократичним політичним режимом спрямоване на підтримку громадянського суспільства. В основі будь-якого громадянського суспільства покладені такі найбільш загальні ідеї і принципи, як:

1) економічна свобода, багатоманітність форм власності, ринкові відносини;

2) визнання і захист природних прав і свобод людини і громадянина;

3) легітимність і демократичний характер державної влади, рівність усіх перед законом і правосуддям, належна правова захищеність особи;

4) правова держава, яка базується на принципі поділу і взаємодії гілок державної влади;

5) політичний і ідеологічний плюралізм, наявність легальної опозиції; 6) свобода слова і друку, незалежність засобів масової інформації;

7) невтручання держави у приватне життя громадян, їх взаємні обов'язки і відповідальність;

8) класовий мир, партнерство і національна злагода;

9) ефективна соціальна політика, яка забезпечує гідний рівень життя людей.громадянський суспільство конституційний правовий

У політологічній і юридичній літературі немає усталеного розуміння щодо поняття "громадянське суспільство", про складові елементи такого суспільства, які в літературі йменуються інститутами і структурами. Одні автори вважають, що інститути громадянського суспільства — це комплекс соціокультурних, етнонаціональних, сімейно-побутових та інших зв'язків, які забезпечують соціалізацію і виховання особи. На думку інших авторів, інститутами громадянського суспільства є вільна підприємницька діяльність, гарантована державою свобода підприємницької, трудової і споживчої діяльності. Більшість дослідників вважають, що інститутами громадянського суспільства є такі його структури, як сім'я, різні системи освіти, церква, наукові, професійні та інші об'єднання, асоціації, організації, з допомогою яких забезпечується задоволення економічних, професійних, культурних, релігійних та інших інтересів і потреб різних соціальних прошарків, груп і окремих індивідів.

Досить поширеною є точка зору, що громадянське суспільство охоплює сукупність моральних, правових, економічних, політичних відносин, включаючи власність, працю, підприємництво, організацію і діяльність суспільних об'єднань, систему виховання, освіти, науки і культури, сім'ю, систему засобів масової інформації, неписані норми людської поведінки. Для такого широкого розуміння обсягу громадянського суспільства є всі підстави.

Громадянське суспільство починається з громадянина, його прав і свобод, забезпечення гідності особи. Саме звання "громадянина" є синонімом рівноправності і самоповаги особи і не допускає привілеїв, відмінностей і обмежень у правах. Правовий статус рабів та кріпаків був ущемленим, ураженим, принизливим. Тому без забезпечення свободи особи неможливо говорити про наявність у країні громадянського суспільства.

Становлення громадянського суспільства пов'язане з відповідним етапом у розвитку людства, держави і права. Суспільство на відміну від держави існувало завжди. Але не завжди воно було громадянським. Термін "громадянське суспільство" вперше вживається у працях Арістотеля, де він вивів це словосполучення від слова "громадянин", тобто "суспільство громадян", які є вільними і освіченими. Проблема громадянського суспільства як наукова проблема аналізувалася Г. Гроцієм, Т. Гобсом, Дж.Локком, Ж.-Ж. Руссо, III.-Л. Монтеск'є, В. Гумбольтом, Д. Віко, Гегель тощо. Зокрема, Дж. Локк на перше місце ставив не державу, а суспільство й визнавав за державою тільки той обсяг повноважень, який санкціонований суспільним договором між громадянами. Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, А. Фергюсон також підкреслювали, що громадянське суспільство має верховенство над державою.

Історія становлення і розвитку громадянського суспільства на теренах України доволі драматична, оскільки були голодомори, репресії, переслідування за політичними мотивами, внаслідок чого загинули мільйони людей. Тоталітарний політичний режим часто переслідував несанкціоновані громадські ініціативи й тому суспільство не було громадянським.

У цілому XX ст. стало періодом безпрецедентної експансії держави у сферу приватного життя громадян, особливо у СРСР у радянський період та у фашистській Німеччині.

Світовий досвід свідчить, що й на сучасному етапі держава намагається втручатися у справи громадянського суспільства, розширює свій вплив на його елементи, вводить додаткові правові механізми контролю над громадянами. Це проявляється в установленні ідентифікаційних кодів для платників податків, здійсненні різноманітних заходів у зв'язку з тероризмом, боротьбою з наркобізнесом тощо. Це проявляється у розширенні компетенції відповідних органів державної влади. Така тенденція, наприклад, досить яскраво проявляється у законодавчому розширенні після терористичного акту 11 вересня 2001 р. повноважень Президента США та деяких правоохоронних органів цієї держави Ускладнення суспільного життя, посилення загроз національній безпеці у різних країнах світу веде до того, що держави намагаються посилити контроль над громадянами, політичними партіями, асоціаціями, профспілками тощо.

Водночас у 70—80-х роках XX ст. розширюється простір громадянського суспільства, виникають нові форми громадських рухів, оригінальні форми суспільно-політичної мобілізації (партії-рухи, народні фронти тощо), які не суперечать конституційним нормам. Усе це, з одного боку, спонукало до наукових досліджень з проблем громадянського суспільства, а з другого — розширення нормативно-правової регламентації організації і діяльності основоположних структур громадянського суспільства, зокрема політичних партій. Так, уперше в історії конституційно-правового регулювання в Україні в статтях 36 і 37 Конституції України 1996 р. широко закріплюється правовий статус політичних партій, інших об'єднань громадян, визначається характер їх зв'язків з державою. Принципове значення в цьому аспекті має закріплення в ст. 15 Конституції положення щодо політичної та ідеологічної багатоманітності.

Взаємовідносини держави і громадянського суспільства — це не рух в одному напрямі. Практика України, Росії, інших пострадянських держав, країн західної демократії свідчить, що громадянське суспільство намагається дедалі активніше впливати на державу, спонукаючи її належним чином виконувати притаманні їй функції. Наприклад, щодо впровадження численних заборон і обмежень екологічного характеру. Є підстави вважати, що таким чином громадянське суспільство в межах конституційних приписів виконує свою головну функцію – виявлення визрілих у надрах соціуму запитів і трансляцію їх насамперед через політичні партії на рівень державних інституцій. Так, частина друга ст. 36 Конституції України встановлює, що "політичні партії в Україні сприяють формуванню і впровадженню політичної волі громадян".

Громадянське суспільство в сучасному його розумінні являє собою необхідний і раціональний спосіб співіснування людей, який базується на свободі, праві і демократії при розумно необхідному й мінімально достатньому втручанні держави. Таке суспільство є природною формою соціальної організації. З такої моделі і виходить чинна Конституція України, закріплюючи засади правового статусу основоположних інституцій громадянського суспільства, характер, принципи і зміст їх взаємовідносин з державними органами.

У ідеалі громадянське суспільство можна розглядати як суспільство, в якому існують розвинуті економічні, культурні, правові, соціальні відносини між його індивідами. У такому суспільстві є досить широкою сфера публічних відносин, в якій активно діють політичні партії, масові громадські рухи, групи за інтересами, переконаннями, за іншими ознаками. Таке суспільство добивається демократизації влади, всебічного захисту і гарантування прав людини і громадянина, оптимальної взаємодії більшості і меншості на основі узгодження позиції державних і громадських інститутів.

У реальному житті суспільства завжди є такий соціальний простір, в якому люди взаємодіють між собою без контролю держави. Ці зв'язки між людьми і їх групами мають суттєве значення для підтримання соціальної і духовної сфер життєдіяльності держави і суспільства. Вони підтримуються і відтворюються від покоління до покоління. Інтереси й потреби окремих індивідів та соціальних груп повинні і можуть мати самостійну і незалежну від велінь держави основу для своєї реалізації. Конституційно-правове регулювання спрямоване на такий підхід щодо взаємозв'язків держави та інститутів громадянського суспільства.