РЕФЕРАТ
Поняття, сутність та елементи інтегративної моделі використання спеціальних криміналістичних знань у кримінальному судочинстві
Розглянуті у попередньому підрозділі тенденції розвитку методологічних засад криміналістики та судової експертології, системний підхід до розгляду слідів, слідоутворюючих та слідосприймаючих об’єктів, зумовили більш високий рівень пізнання причинно-наслідкових зв’язків між взаємодіючими об’єктами, що розглядаються в якості окремих елементів, об’єднаних подією конкретного злочину, комплексного дослідження. Тому комплексність має втілитися при розробці як методик не тільки судово-експертного дослідження, а й інших форм використання спеціальних криміналістичних знань, відповідного науково-методичного та організаційного забезпечення.
Багаторічна практика діяльності експертної служби ОВС з техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів свідчить про застосування трьох видів криміналістичних знань: 1) участі спеціаліста-криміналіста у проведенні слідчих дій; 2) проведення обліків по конкретних видах кримінальних справ; 3) проведення криміналістичних експертиз.
Однак, всі зазначені види застосування спеціальних криміналістичних знань поки що не створюють інтегровану взаємодіючу систему, скріплену єдиними методологічними, організаційними та правовими засадами. Цьому, насамперед, перешкоджає низка недоліків.
Процесуальні недоліки. По-перше, аналіз напрямків та функцій діяльності спеціаліста по кримінальній справі, що містяться у КПК України, дає змогу дійти до висновку про допоміжну роль спеціаліста, адже у законодавця відсутнє чітке уявлення як щодо ролі спеціаліста у кримінальному процесі, так і про брак теоретичної ясності про те, що відносити до прав та обов’язків спеціаліста, а що до конкретних напрямків його діяльності та функцій, що можна пояснити особливостями законодавчої техніки, використаної при підготовці КПК.
По-друге, облікова діяльність не має процесуального статусу і не є повноправною формою застосування спеціальних криміналістичних знань, а результати досліджень, у процесі яких фактично використовуються експертні технології оформляються довідкою з позначкою «до кримінальної справи не долучати», не мають процесуального значення джерела доказів, яким є висновок експерта. Тому після порушення кримінальної справи необхідне додаткове дослідження тих самих носіїв криміналістичної інформації в рамках експертного провадження.
По-третє, невизначеним залишається формулювання завдання експерту з огляду на необхідність забезпечення принципу повноти дослідження, який можна розуміти як всебічне дослідження матеріального носія криміналістичної інформації; неврегульованість комплексної експертизи.
Науково-методичні недоліки. Процес техніко-криміналістичного забезпечення відбувається без повного врахування інформаційних можливостей криміналістичної характеристики конкретних видів злочинів. Це негативним чином позначається на всіх стадіях роботи з речовими доказами. На стадії збирання відсутність чітких засад тактичного забезпечення діяльності спеціаліста-криміналіста перешкоджає процесу відтворення останнім уявної моделі минулої події за допомогою сприйняття тих чи інших змін об’єктивної обстановки місця події, виявленню не тільки окремих груп слідів, а слідових комплексів, тобто інтеграційному дослідженню речової обстановки. На стадії дослідження вилучених слідів: по-перше, відсутність методики постановки об’єктів на облік, системи константних ознак злочинів проведенню якісного моніторингу кримінальних справ; по-друге, методична скерованість на рішення ідентифікаційної задачі («абсолютизація» ідентифікаційної задачі) і відповідно – недооцінка низки діагностичних задач.
Організаційні недоліки. По-перше, відбувається поєднання співробітниками експертної служби в одній особі функцій з техніко-криміналістичного забезпечення ОВС і судово-експертного забезпечення дізнання та досудового слідства, коли перед одним універсальним спеціалістом ставиться завдання зі здійснення на місці події комплексу дій з пошуку, фіксації та вилучення різноманітних слідів, постановка їх на низку криміналістичних обліків та подальше експертне дослідження, тоді як розмежування цих функцій може значно оптимізувати процес техніко-криміналістичного забезпечення кримінального судочинства.
По-друге, обов’язок моніторингу інформації при проведенні обліку кримінальних справ фактично покладений на підрозділи, що забезпечують функціонування дактилоскопічних обліків, отже виявлення серій злочинів відбувається, зазвичай, випадково в результаті перевірок лише слідів пальців рук, тому цілеспрямована аналітична робота з виявлення серійних злочинів проводиться нерегулярно та неефективно.
Це призводить до відсутності чіткої кореляції зазначених видів спеціальних криміналістичних знань, важкій інтеграції в єдину систему, дублюванні функцій та, як наслідок, дискретності процесу техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. Можливо, така тенденція триватиме ще деякий час, втім, розглянутий у попередньому підрозділі процес трансформації спеціальних криміналістичних знань, умови глобалізації інформаційних процесів, розвиток інформаційних технологій, швидка «оптимізація» способів вчинення злочинів вже створили передумови серйозного впливу на процес техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів.
У теперішній час на порядок денний постало питання переосмислення низки положень та розробки концепції техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів, яка має відповідати сучасному рівню теорії і практики криміналістики та судової експертизи.
Варто зазначити, що зазначені процеси не пройшли осторонь криміналістики, зокрема, формою адекватної реакції на них слід вважати статті Г.О. Зоріна: «Евристичні прийоми та методи для побудови та реалізації інтегративно-модульної тактики» (2003 р.), «Інтегративний модуль в системі розслідування високоекономічних злочинів» (2007 р.); Є.В. Назаркіна «Взаємозв’язок судових експертиз та оперативних перевірок за системою криміналістичної реєстрації при розкритті та розслідуванні квартирних крадіжок» (2006 р.), А.В. Гусєва «Про концепцію неекспертної реалізації спеціальних криміналістичних пізнань у кримінальному судочинстві» (2007 р.), які слугували втіленням прогресивної криміналістичної технології в галузі створення інтегративних систем .
Зважаючи на це, реалізація завдання оптимізації техніко-криміналістичного забезпечення має ґрунтуватися на можливостях системного, діяльнісного (праксіологічного) та комплексного підходів, використання яких дає змогу розглядати діяльність як систему, розділяти її на елементи, простежувати функції кожного з них і зв’язки (структуру системи) між ними та завдяки утворюваній теоретичній перспективі, будувати відповідну модель будь-якої системи діяльності – кримінальної, криміналістичної (облікової, експертної тощо), ґрунтуючись на згадуваному криміналістичному вченні про сліди, що є методологічною основою використання спеціальних криміналістичних знань в різних видах діяльності.
Дана система містить перспективи подальшого вдосконалення шляхом створення інтегративної моделі, з ознаками комплексності за модульним принципом, а також принципами розумної достатності, ефективності, чіткої структуризації функцій з техніко-криміналістичного забезпечення проведення слідчих дій, проведення судових експертиз та аналітичної діяльності з прогнозування та моделювання при розслідуванні серійних злочинів та оптимізації цих напрямків, які в сукупності й визначають сучасні підходи до перспективи оптимізації процесу техніко-криміналістичного забезпечення розслідування злочинів.
При цьому комплексність інтегративної моделі має досягатися за рахунок єдності організаційних, процесуальних та науково-методичних засад оптимізації. Тому запропоновану інтегративну модель слід визначити, як композиційно збалансовану криміналістичну систему оптимізації науково-методичних, організаційних та процесуальних засад використання спеціальних криміналістичних знань при проведенні слідчих дій, в судово-експертній та обліковій діяльності у вирішенні завдань кримінального судочинства.
При цьому основної уваги потребує опрацьовування інтегративних* засад взаємодії елементів даної моделі, їх методологічних функцій у формуванні безперервного процесу ТКЗ розслідування злочинів.
І.В. Блауберг, В.М. Садовський та Е.Г. Юдін стверджують, що з погляду системи важливо в першу чергу те, чому слугує елемент у рамках цілого, як вони між собою пов’язані. Слушною є й думка М.О. Розова, який вважає, що потреби сучасного виробництва вимагають зменшення його дискретності та підвищення ступеню інтеграції.
Вважаємо за доцільне врахувати й думку В.В. Давидова, який твердить: «Створення нового продукту буде пов’язано з конструюванням нових форм організації діяльності шляхом переходу до парадигми «організація виробництва на основі проектування взаємозв’язків різних систем діяльності й конструювання діяльнісно-природничих систем».
Практична реалізація запропонованої теоретичної концепції передбачає виконання низки заходів правового, науково-методичного та організаційного характеру, які можуть бути представлені наступними завданнями.
1. Стосовно участі спеціаліста-криміналіста у проведенні слідчих дій:
а) надання статусу самостійного процесуального суб’єкта (шляхом прийняття в КПК України спеціального підрозділу «Участь спеціаліста у проведенні слідчих дій») з чітким визначенням його функцій та форм їх фіксації (пропозицію підтримали 100% опитаних слідчих та 94,2% експертів-криміналістів), зокрема:
- виявлення, фіксація та вилучення доказів під час проведення слідчих дій та форму їх фіксації, як обов’язкового додатку до протоколу слідчої дії з об’єктивним відображенням отриманих результатів;