Смекни!
smekni.com

Сучасна сутність права (стр. 1 из 7)

7Зміст

Вступ

Розділ І. Право як спеціальне соціальне явище

1.1 Соціальне регулювання суспільства

1.2 Соціальна цінність і призначення права

Розділ ІІ. Поняття і ознаки права

2.1 Поняття права

2.2 Ознаки права

2.3 Функції права

2.4 Походження права

Розділ ІІІ. Правова держава, як результат взаємодії держави та права

3.1 Взаємозвязок держави та права

Розділ ІV. Сутність і соціальне призначення права

4.1 Сутнісні ознаки права

4.2 Сутність права

4.3 Соціальне призначення права

4.4 Сутнісні особливості та призначення сучасного права

Висновок

Список використаної літератури


Вступ

Актуальність. Актуальність даної теми полягає у визначенні походження права, звідки і завдяки чому з’явилось право, також у пізнанні сучасної сутності права.

Мета. Метою даної курсової роботи є визначення походження і сутності права.

Завдання. Для даної курсової роботи потрібно дослідити такі завдання:

Охарактеризувати право як соціальне явище, а саме, соціальне регулювання суспільства та соціальна цінність і призначення права. Поняття, ознаки, функції і походження права, потім потрібно розкрити взаємозв’язок між державою та правом, визначити сутність та соціальне призначення права.

Предмет дослідження. В даній курсовій роботі виписані усі основні терміни, що стосуються сутності права: поняття права, основні сутносні ознаки права, правові функції, висвітлення історичного походження права і класифікація основних складових сутності права.

Методи аналізу. В основному в даній курсовій роботі, я використовувала такі методи як конкретно-історичний та соціологічний метод.

Розпочинаючи до визначення поняття права, ми повинні знати, що йтиметься не про безпосередньо-соціальне, а про юридичне право, не про природне, а про позитивне право, тобто про право, виражене в законах, інших джерелах, які є результатом цілеспрямованої вольової діяльності законодавців, суддів, самих суб'єктів права. Відокремлюючи позитивне право від при­родного, слід зважувати й на те, що юридичні норми можуть бути одночасно втіленням природного права, носієм природно-правових цінностей. Коротше це можна сказати так: "позазаконодавче" (природне) право може стати і стає "законодавчим".

Отже, ми розглядатимемо, головним чином, "законодавче" право, юридичне право, позитивне право, котре є волевиявленням держави, полягає у регулюванні суспільних відносин за допомогою норм і забезпечується її примусовою силою.

Кожна історична епоха виробляла своє розуміння права. Є кілька оригінальних концепцій походження, сутності та призначення права, створених за тисячоліття.

Сучасні наукові концепції (теорії) праворозуміння можна звести до трьох підходів:

1. Ідеологічний (аксіологічний), або природно-правовий; вихідна форма буття права - громадська свідомість; право - не тек­сти закону, а система ідей (понять) про загальнообов'язкові норми, права, обов'язки, заборони, природні умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності. При такому підході право і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативно закріпленій справедливості, а закон розглядається як його форма, покликана відповідати праву як його змісту.

2. Нормативний (позитивістський): вихідна форма буття, права - норма права, право - норми, викладені в законах та інших нормативних актах.

При такому підході відбувається ототожнення права і закону. Водночас

нормативне праворозуміння орієнтує на такі властивості права, як формальна

визначеність, точність, однозначність правового регулювання.

3. Соціологічний: вихідна форма буття права - правовідносини; право - порядок суспільних відносин, який проявляється у діях і поведінці людей. При такому підході правом визнається його функціонування, реалізація, його "дія" у житті - у сфор­мованих і таких, що формуються, суспільних відносинах, а не його створення правотворчими органами у формі закону та інших нормативно-правових актів. При усій цінності врахування "життя" права в суспільному середовищі, прихильники цього підходу плутали самостійні процеси правотворчості та застосування права, тоді як умовою дотримання і забезпечення режиму законності може бути діяльність правозастосувальника в межах, встановлених законом.

Віддати перевагу слід інтегративному підходу, який враховує і поєднує усе цінне в зазначених концепціях праворозуміння.

Розділ І. Право як спеціальне соціальне явище

1.1 Соціальне регулювання суспільства

Кожне суспільство потребує не лише система підкорення, але й упорядкована системних відносин, тобто соціального регулювання.

Воно здійснюється за допомогою соціальних норм - правил поведінки загального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, мають певний зміст і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Соціальні норми можна розмежувати і згрупувати таким чином

За змістом розрізняють політичні, організаційні, культурні, естутичні, технічні та інші норми.

Політичні норми регулюють відносини між класами, націями, народностями їх участь в органах державної влади і організації держави, відносин держави з іншими елементами політичної системи суспільства.

Організаційні норми закріплюють структуру, порядок створення і діяльності державних органів і об"єднань громадян.

Норми культури - це правила культурної поведінки людей. В них відображується духовний розвиток народу.

Естетичні норми встановлюють правила поведінки людей в зв'язку з уявленнями про красоту людських вчинків (норм етикету).

Технічні норми – правила необхідного, доцільного поводження людей зпредметами природи, знаряддями праці та іншими технічними засобами. До них належать інструкції про користування електропобутовими приладами, правила виконання певних будівельних робіт, норми витрачення сировини, топлива та інші нормативи.

Норми права - норми, які встановлюються і охороняються державою.

Норми моралі - це норми, принципи, правила поведінки, які склались в суспільстві під впливом громадської думки і у відповідності з обумовленими економічним базисом уявленнями людей про добре, зле, обов"язок справедливість, честь тощо, і забезпечуються в результаті внутрішнього переконання та засобами громадського впливу.

Звичаї - це норми, які склались історично, закріпились у суспільній практиці в результаті багаторазового застосування певного роду відносин і ввійшли в звичку дій людини, колективу людей.

Норми громадських організацій - це норми, які встановлюються і охороняються громадськими організаціями. Деяким з них держава надає обов"язковість. [3,18-20]

Релігійні норми - норми, що регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існування бога (богів). Вони відображені в Статутах, священних книжках, інших релігійних документах.

Особливостями правових норм порівняно з іншими соціальними нормами є те, що вони виникають, коли формується держава; встановлюються або санкціонуються державою; виражають волю виробничої частини суспільства; утворюють внутрішньо-узгоджену систему; формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов"язків; формально визначенні і мають чітко визначені форми зовнішнього виразу.

1.2 Соціальна цінність і призначення права

Соціальна цінність і призначення права можуть бути охарактеризовані як здатність служити засобом і метою для задоволення потреб соціальної справедливості, прогресивних інтересів громадян і суспільства в цілому.

Соціальна цінність і соціальне призначення права характеризується такими його проявами:

1) Право визначається як міра свободи й недоторканості людини, окреслює межі свободи, скеровується на виключення з соціального життя свавілля, безконтрольності та беззаконня.

право соціальне правова держава

2) Воно об’єднує в собі загальну волю учасників суспільних відносин, впливає на поведінку й діяльність людей через узгодження їх специфічних інтересів.

3) Цінність і призначення права полягає в тому, що воно є виразником соціальної справедливості, виступає критерієм правильного розподілу матеріальних благ, утвердженням рівності та правового статусу людини в суспільстві.

4) Право являє собою джерело оновлення суспільства, виступає в демократичному громадянському суспільстві як чинник прогресивного соціального розвитку.

5) Як явище культури і цивілізації воно має планетарний характер і забезпечує вирішення проблем міжнаціонального та міжнародного характеру.

Праву як особливому виду соціальних норм притаманні певні ознаки. Вони дають можливість встановити відмінності правових норм поведінки у первісному соціально однорідному суспільстві; показати місце норм права серед інших соціальних норм державного суспільства; визначити поняття та властивості права як основного засобу державного регулювання суспільних відносин.

Отже, за допомогою соціальних норм - правил поведінки загального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, мають певний зміст і забезпечуються різними засобами соціального впливу та соціальні норми можна розмежувати таким чином: політичні норми; організаційні норми; норми культури; естетичні норми; технічні норми; норми права; норми моралі; звичаї; норми громадських організацій; релігійні норми. [1,34-37]

А, соціальна цінність і призначення права можуть бути охарактеризовані як здатність служити засобам і метою для задоволення потреб соціальної справедливості та характеризуються такими проявами: право визначається як міра свободи і недоторканості; цінність і призначення права полягає в тому, що воно є виразником соціальної справедливості; право як вище культури і цивілізації.