Функції та класифікація адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Особливості юридичної діяльності органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно: типологія, суб’єкти, призначення. Характеристика її основних функцій - реєстраційно-посвідчувальної (закріплювальної), правоконкретизуючої та правоохоронної.

Функції та класифікація адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно


Повне, максимально глибоке виявлення закономірностей у процесах юридичної діяльності обумовлює необхідність вирішення проблеми класифікації форм, функцій і типів цієї діяльності. Класифікація розглядається як науковий метод пізнання, основу якого становить логічна операція поділу сукупності понять. Звичайно критеріями класифікації є істотні ознаки аналізованого предмета.

Класифікація сукупності об’єктів за найбільш істотними ознаками, що є відмінними одна від одної, називається типологією. Вона базується на понятті типу як одиниці розподілу реальності, яка є предметом вивчення, конкретної ідеальної моделі [18, c. 200]. Під типом розуміють об’єкт, який виділяється за рядом критеріїв із великої кількості об’єктів [13, с.685]. Вказаний метод сприяє поясненню існуючого розмаїття юридичної діяльності, упорядкуванню опису їхньої конструкції, природи функціонування і дозволяє виявити схожість і розбіжності, специфічні закономірності розвитку конкретних типів, їхнє місце у правовій системі суспільства.

Цінність класифікації обумовлюється наслідками класифікаційних процесів, якщо в результаті їхньої реалізації відбувається отримання нових знань про досліджуваний об’єкт або накопичені дані зводяться у певну систему, яка дозволяє більш чітко відобразити його особливості чи унікальність. Тому в дослідженні проваджень у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно теоретичні висновки, які існують у теорії права як класифікація юридичної діяльності, використані для аналізу юридичної діяльності адміністративних органів у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Особливості юридичної діяльності реєстраційних органів обумовлені наступним:

1) саном на сьогодні система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється двома інституціями. До існуючої системи реєстраційних органів входять органи двох видів: уповноважені державою органи на вчинення реєстраційних дій речових прав на неземельні об’єкти нерухомості — БТІ, які за своєю юридичною природою є комунальними підприємствами; і органи земельних ресурсів — органи державної виконавчої влади, уповноважені на вчинення реєстраційних дій речових прав на земельні ділянки;

2) у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснюється більшість відомих видів юридичної діяльності з визнання державою речового права на об’єкт нерухомого майна, обмеження такого речового права та його обтяження.

Якщо розглядати діяльність держави в цілому, то можна побачити виокремлені правові форми такої діяльності, які становлять власне юридичну діяльність, і неправові форми, до яких включено організаційну (фактичну) діяльність [6, с. 105].

Правові форми діяльності держави характеризуються наступними особливостями:

1) правові форми пов’язані з реалізацією державними та іншими органами лише тієї компетенції, яка носить спеціально-правовий характер;

2) вони являють собою однорідну за своїми зовнішніми ознаками і змістом діяльність незалежно від того, якими суб’єктами вона здійснюється;

3) ці форми функціонально обмежені організацією фактичного перетворення в життя вимог правових норм (і правових активів, які видаються ними), кажучи іншими словами, — обмежені організацією правозастосування;

4) базуються на спеціальних нормах, які функціонально призначені регламентувати їхню діяльність;

5) реалізуються в рамках специфічних правовідносин, направлених на здійснення наданих їм повноважень.

Наприклад: законотворча діяльність для Верховної Ради України; управлінська діяльність в галузі транспорту для Міністерства транспорту та зв’язку України; реєстраційна діяльність БТІ у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно тощо.

Межі функціонування правових форм діяльності держави мають "надвідомчий" характер і можуть розповсюджуватись на всі без винятку ланки механізму держави, а результати їхньої діяльності проявляються виключно в правових або організаційно—правових наслідках (правових актах).державний реєстрація нерухомий майно

Організаційна діяльність здійснюється в рамках чинного законодавства і в межах компетенції того чи іншого органу. При цьому процедура здійснення дій регламентується правовими приписами. Організаційні дії, як правило, не потребують видання спеціальних юридичних актів, що породжували б правовідносини. Вони провадяться в порядку поточної, насамперед управлінської діяльності. Передумови і результат виконання організаційних дій можуть фіксуватися і юридично. Так, установи по реєстрації прав фіксують усі документи, які надходять на державну реєстрацію, у спеціальних книгах обліку, а результат діяльності фіксується в спеціальних розділах державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень. Разом з цим, як стверджує угорський теоретик права Імре Сабо, у державного органу завжди залишається сфера "вільної" діяльності, яка визначається принципом доцільності, який інколи закріплюється у правовій формі. Звичайно, така "вільна" діяльність не є вільною, оскільки детермінована не лише правовими факторами, а й загальною правовою регламентацією порядку діяльності державних органів [15, с. 118]. Тобто мова йде про доцільністьу рамках законності.

Теоретики держави та права розрізняють наступні напрямки організаційної (фактичної) діяльності держави: культурно-масова, технічно-виконавча, організаційно-економічна діяльність і збройна охорона держави. Прикладом технічно-виконавчоїдіяльності органів по реєстрації речових прав на нерухоме майно є діяльність щодо забезпечення вічного збереження Єдиного державного реєстру прав, а також реєстраційних справ, які встановлюють речове право чи обмеження речового права, збереження книг обліку документів. Окрім власне організаційної діяльності, А. Р. Кірсанов відносить до не правових форм здійснення матеріально-технічних операцій такі, як підготовка матеріалів для видання юридичних актів, складання довідок, звітів, ведення діловодства тощо [6, с. 107].

Здійснення організаційної діяльності призначено для забезпечення чіткої та ефективної роботи державних органів. При цьому організаційні дії можуть бути направлені як всередину апарату держави, так і назовні — щодо фізичних і юридичних осіб.

Наука адміністративного права до числа організаційних дій відносить: інспектування державних органів і посадових осіб, їх структурування, роз’яснення змісту і цілей законів, проведення нарад, розповсюдження інформаційних матеріалів, надання практичної допомоги на місці, тощо. Усі ці дії через їхнє розмаїття і неповторність не набувають форм позитивного права. Однак їх реалізація перебуває в безпосередньому зв’язку з основними видами індивідуально-юридичної діяльності. Не випадково А. П. Глєбов вважає, що ці відмінності носять відверто умовний характер [3, с. 45].

Отже, відмежування діяльності щодо здійснення державної влади, яка регламентується юридично і тягне за собою юридично значущі наслідки, від організаційної (фактичної) діяльності держави, яка перебуває в тісному зв’язку зі спільним напрямом правового регулювання суспільних відносин, є умовним. Тому терміни, що побутують у науковому слововживанні: "правові форми" і "не правові (фактичні, організаційні) форми" діяльності держави, є не зовсім точними. Ми поділяємо точку зору тих авторів, які пропонують використовувати як науковий інструмент категорію "юридична діяльність", умовно виділяючи в її змісті два різновиди: "власне юридичну" і "організаційно-юридичну" діяльність. У цьому випадку вказані етимологічні і змістовні проблеми нівелюються.

В. Б. Ісаков стверджує, що форма — це безпосередній атрибут юридичної діяльності, яка забезпечує взаємний зв’язок, найбільш доцільну залежність елементів діяльності і вносить у всі співвідношення впорядкованість. Для вивчення цього аспекту юридичної діяльності важливою є класифікація процедурно-процесуальних форм [7, с. 111 — 113]. За ступенем їхнього розвитку можна виділити:

а) прості процедурно-процесуальні форми, в яких відсутня детальна регламентація дій суб’єктів і учасників юридичної діяльності (наприклад, прийом документів установами, що здійснюють реєстраційні провадження у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно);

б) процедурно-процесуальні форми середнього розвитку (наприклад, процедура видачі реєстраційною установою інформації про зареєстровані права або прийняття нормативних актів органами місцевого самоврядування);державний реєстрація нерухомий майно

в) розвинуті процедурно-процесуальні форми, які пропонують чітку і детальну регламентацію усіх сторін юридичної діяльності (наприклад, процес, за яким здійснюють провадження у справах державної реєстрації прав на нерухоме майно).

Ступінь складності однієї і тієї ж процесуальної форми залежить від характеру юридичної діяльності, стадій провадження та інших обставин. Так, найбільш складною юридичною діяльністю є провадження державної реєстрації набутого речового права, більш спрощений вигляд має провадження у справах державної реєстрації арештів та судових заборон (забезпечень).

Залежно від сфери охоплюваних правовідносин виділяють процедурно-процесуальну форму індивідуального типу, яка створена для суворо визначеного типу правовідносин (наприклад, провадження з реєстрації арештів), галузевого типу (наприклад, провадження з реєстрації прав власності на нерухоме майно чи прав оплатного користування нерухомим майном), процесуальну форму загально—правового типу (наприклад, процедури участі Міністерства юстиції України в законодавчій та іншій нормотворчій діяльності по регулюванню реєстраційних проваджень).

За рівнем нормативно-правової закріпленості усі процедурно-процесуальні форми поділяються на регламентовані:

1) окремими правовими приписами (наприклад, реєстрація рішень державного органу про вилучення земельної ділянки для державних або громадських потреб (статті 146 та 147 ЗК України) [5];

2) спеціальними процесуальними інститутами (наприклад, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень);

3) самостійними процесуальними галузями (наприклад, процесуальне право у випадку судового оскарження дій та бездіяльності органів чи посадових осіб, уповноважених здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень).

За галузевою приналежністю норм, які встановлюють ті чи інші процесуальні вимоги, виділяють форми, що регулюються державним (конституційним), адміністративним, фінансовим, земельним, процесуальним правом. До процесуального права слід віднести норми, які встановлюють як порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, так і норми, що регулюють адміністративне та цивільне судочинство у спорах, пов’язаних з реєстрацією речових прав та їх обмежень.

Залежно від характеру юридичної діяльності розрізняють процесуальні форми правотворчої, установчої, контрольної, право пояснювальної, правозастосовної діяльності. У науковій літературі вказується форма оперативно-виконавчої та юрисдикційної діяльності. Можлива класифікація процесуальних форм за сферою суспільного життя, яку вони обслуговують. Так, процес державної реєстрації речових прав та їх обмежень обслуговує сферу цивільного обороту нерухомості. Можна також класифікувати процесуальні форми і за іншими критеріями.

Другою ознакою для класифікації юридичної діяльності є її функції. Функціональний підхід дозволяє детальніше розкрити динамічну сторону юридичної діяльності, її системність, структурні якості, місце в юридичній системі суспільства, конкретніше показати, яким чином і в яких межах вона змінює реальну дійсність.

Продуктивну сторону юридичної діяльності, яку В. Н. Кудрявцев називає динамічною стороною, утворюють, перш за все, юридичні дії і операції [8, с. 12 — 13]. Юридичні дії являють собою зовнішньо виражені, соціально-перетворюючі акти суб’єктів, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки і становлять початкову ланку, основу будь-якої юридичної діяльності. Сукупність взаємопов’язаних дій, направлених на досягнення локальної мети і вирішення більш або менш відособленогов рамках юридичного процесу завдання, становить операцію. У змісті юридичної діяльності операції дії відіграють неоднакову роль. За різноманітними критеріями дії можна поділяти на групи. За своїм характером дії поділяються на правотворчі, право пояснювальні і правозастосовні та ін. Виділяють регулятивні і правоохоронні, попереджувальні і заохочувальні акти, залежно від функціонального характеру дій і операцій компетентних органів. За способом здійснення розрізняють реально-перетворюючі юридичні дії і операції, які здійснюються з метою утримання, переміщення, усунення якого-небудь учасника, засобу або об’єкта (затримка правопорушника, передача речі власнику і т.п.), а також соціально—комунікативні дії. Останні, у свою чергу, субкласифікуються на власне комунікативні дії і організовуючі дії, направлені на спонукання учасників та інших суб’єктів до дії або бездіяльності. Приклад перших — обмін інформації між реєстраційними установами, координуючі і контролюючі дії Міністерства юстиції та центрального виконавчого органу з питань управління земельними ресурсами України (Держкомзем). Приклад організуючих дій — обов’язок реєстратора повідомити заявника у випадку виникнення у нього сумнівів щодо наявності підстав для державної реєстрації речового права. Заявник має право надати додаткові докази про наявність у нього підстав для державної реєстрації речового права.

Під функцією юридичної діяльності в теорії права розуміють основні напрямки її позитивного впливу на соціальну реальність, в яких проявляється і конкретизується її природа. У функціях особливо яскраво проявляється державно—владний, творчо—перетворюючий і конструктивний характер юридичної діяльності, її властивість пов’язувати разом усі елементи юридичної системи, пояснювати і конкретизувати необхідні правові приписи, забезпечувати реалізацію прав і обов’язків, контролювати їх реалізацію і створювати відповідні передумови для встановлення суспільних і особистих інтересів [6, с. 16].

У функціях предметно конкретизуються окремі якості і сторони юридичної діяльності, відображається її сутність, зміст, соціальне призначення і визначені форми. З точки зору В. Н. Карташова, функції — це завжди цілеспрямована однорідна взаємодія юридичної діяльності на ті або інші сфери суспільного життя, стверджує [6, с. 40]. Тому вони безпосередньо пов’язані із завданнями і цілями, що стоять перед суб’єктами юридичної діяльності. Завдання обумовлюють наявність та існування тих або інших функцій, їхній конкретний зміст і способи впливу на суспільні відносини. Водночас не лише декілька функцій можуть бути задіяні у виконанні якогось конкретного завдання, але за допомогою лише однієї функції можуть одночасно виконуватися декілька завдань. Наприклад, правотворча, право виконавча, правозастосовна функції власне юридичної діяльності мають одне спільне завдання — охорону порядку у суспільстві.

Разом з тим зміна завдань та функцій юридичної діяльності відповідним чином впливає на її зміст або окремі елементи на її зовнішню та внутрішню форми. Відмирання чи виникнення нового напрямку дії пов’язане з необхідністю адаптації усієї само регуляційної системи, якою виступає юридична діяльність. Кожна з функцій покликана відображати той чи інший аспект впливу юридичної діяльності на суспільні відносини.

Взаємодіючи з іншими соціальними системами, юридична діяльність сама виступає складною динамічною системою, кожен з елементів якої несе відповідне функціональне навантаження. Наприклад, суб’єкт здійснює планування та прогнозування юридичних дій та операцій, координацію поведінки учасників суспільних відносин. За допомогою засобів та способів відбувається встановлення меж правового регулювання, роз`яснення змісту нормативно-правових приписів, винесення та оформлення рішення, здійснення контролю за його виконанням.

Не можна вважати, що функції юридичної діяльності зводяться лише до суми функцій окремих її компонентів. Система різноманітних внутрішніх та зовнішніх зв’язків (структурних, координаційних, субординаційних та інших) юридичної діяльності приводить до появи в неї таких функцій, які не притаманні або притаманні в такій мірі кожному її компоненту, наприклад, організаційно-юридичній діяльності.

Слід також зважати на те, що кожна функція юридичної діяльності складається з підфункцій. Якщо функція — це головний, основний напрям впливів, у яких найбільш виразно спостерігається сутність, природа, роль юридичної діяльності в суспільстві, то підфункція показує в рамках цього провідного напрямку деякі особливі, специфічні сторони впливів. У рамках правоохоронної функції можна виділити цивільно-процесуальну, кримінально-процесуальну, адміністративно-процесуальну, господарсько-процесуальну та інші підфункції.

Юридична діяльність відноситься до багатофункціональних систем, що вимагає розмежування окремих напрямків її впливу на реальну дійсність. Необхідно розрізняти функції юридичної діяльності як реально існуючого соціального феномена і основні напрямки впливу самої теорії юридичної діяльності, яка є відповідною системою знань і виконує гносеологічну, світоглядну, ідеологічну, методичну, прогностичну та практично-прикладну функції. Загальна теорія юридичної діяльності виконує також інтегральну функцію, об`єднуючи, систематизуючи відповідні знання, накопичені внаслідок провадження інших наукових досліджень (тобто добуті іншими науками).

Об’єктивним критерієм класифікації функцій юридичної діяльності виступає та або інша сфера суспільного життя, на яку впливає юридична діяльність. На цій підставі можна виділити перш за все економічну, політичну, соціальну та ідеологічну функції юридичної діяльності.

Проаналізуємо ці функції на прикладі проваджень у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, як виду юридичної діяльності.

На думку дисертанта, економічна функція є провідною. Відносини у сфері економіки набувають правової форми, яка має істотне значення для регульованих відносин. Законодавство, нормативні акти, а також акти індивідуальної дії, видані органами управління, практика правозастосовних органів, посадових осіб — усе це ті фактори, які активно впливають на процеси економічного розвитку [18, с. 229.]. У зв’язку з цим сьогодні досить актуальним є питання про межі правового регулювання економічних відносин, про допустимі засоби та методи юридичного впливу на суворо визначені ланки економічного життя. В умовах переходу до ринку від правильного співвідношення правових і не правових, цивільних і адміністративних, нормативних і казуальних, імперативних та диспозитивних, заохочувальних та примушувальних засобів впливу на економічні відносини залежить ефективність державного управління економічною сферою та міра його впливу на інтенсифікацію економічних процесів [9, с. 240 — 255].

Зміст економічної функції залежить від багатьох факторів, у тому числі різновиду юридичної діяльності. Так, М. В. Кравчук вважає, що економічна функція правової держави складається з таких основних підфункцій: а) господарсько-стимулюючої (створення умов для розвитку виробництва, захист різних форм власності); б) господарсько-організаційної (програмування і організація виробництва на державних підприємствах, розпорядження об’єктами державної власності, забезпечення прав громадян на підприємницьку діяльність); в) науково-організаторської (організація та стимулювання наукових досліджень) [7, с. 42]. Так, за допомогою правотворчої діяльності центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів України створюється та вдосконалюється законодавство про реєстрацію речових прав на земельні ділянки, яке служить нормативною базою для учасників економічних відносин на ринку нерухомості. Правозастосовна діяльність усіх органів, що входять до системи реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, вносить організованість та порядок в економічні відносини стосовно обороту нерухомості, забезпечує умови для інвестування в економіку країни, дисциплінує учасників ринку нерухомості, створює індивідуально-конкретні юридичні умови для нормального функціонування суб’єктів, які господарюють.

Політична функція юридичної діяльності, на думку А. С. Солдатова, полягає в тому, що будь-яка юридична діяльність більшою або меншою мірою носить політичний характер, оскільки через неї виражена публічна воля влади. За допомогою юридичної діяльності закріпляються і охороняються основні інститути державної влади, встановлюються основні функції держави, вирішуються важливі політичні питання в суспільстві [9, с. 41]. Юридична діяльність повинна служити надійним інструментом розвитку та вдосконалення, створення демократичних умов суспільного життя. Юридична діяльність органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, у частині провадження відповідних адміністративних справ, забезпечує дотримання проголошених у Конституції України прав та свобод громадян, охоронюваних законом інтересів юридичних осіб і публічно-правових утворень. Саме це сприяє реальному втіленню в життя демократичних принципів побудови сучасної Української Держави.

Соціальна функція юридичної діяльності направлена на перетворення важливого завдання, яке стоїть перед суспільством, — ствердження принципу соціальної справедливості. Наприклад, юридична діяльність органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в частині такої діяльності щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки, покликана забезпечити дотримання принципу справедливості при оподаткуванні земельної власності. Усі фізичні та юридичні особи, чиї речові права на земельні ділянки зареєстровані, зобов’язані платити податки з належних їм земельних об’єктів нерухомості. Принцип соціальної справедливості вимагає, щоб величина податку залежала від розмірів нерухомості.

Ідеологічна (виховна) функція юридичної діяльності відноситься до кола основних суспільних функцій. Так, сам процес розроблення, обговорення та прийняття нормативно-правових актів у сфері регулювання майнових відносин та відносин, що виникають у процесі державної реєстрації прав на нерухоме майно, справляє значний виховний вплив на спеціалістів та посадових осіб, які безпосередньо беруть участь у цьому процесі. Слід зважати і на виховний ефект, який справляють на громадян результати цієї діяльності, що опубліковані в офіційних джерелах та відображені в наукових працях. Великий ідеологічний потенціал закладений в інтерпретаційній та в правозастосовній діяльності органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Ефективність виховних впливів залежить від рівня та якості юридичної діяльності цих органів, їхнього престижу в очах населення та міри заінтересованості з боку громадян та посадових осіб. Виховний ефект визнання державою речового права на нерухоме майно за певною особою, що відбувається внаслідок реалізації реєстрової справи, буде результативнішим, якщо рішення, які прийматимуться реєстраційними органами, будуть законними, обґрунтованими, справедливими, а тому переконливими.

Ступінь задоволення громадських та суспільних потреб у процесі юридичної діяльності органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майн залежить від багатьох факторів. Звернемо увагу на головне:

— по-перше, діяльність державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень повинна бути забезпечена необхідною законодавчою базою;

— по-друге, така діяльність має бути забезпечена організаційно-технічними засобами;

— по-третє, установи державної реєстрації повинні мати висококваліфікований кадровий склад.

Велика роль у теорії та практиці належить класифікації функцій юридичної діяльності на реєстраційно-посвідчувальну (закріплювальну), правоконкретизуючу та правоохоронну [19, c.190]. В основу цієї класифікації покладено різні операції, які входять до змісту впроваджувальної діяльності.

Реєстраційно-посвідчувальна функція полягає в юридичному закріпленні необхідних суспільних відносин. Цю функцію виконують органи реєстрації прав на нерухоме майно у процесі здійснення відповідного адміністративного провадження.

Правоконкретизуюча функція юридичної діяльності полягає в "перетворенні, переведенні абстрактного змісту юридичної норми на більш конкретний рівень, що здійснюється шляхом операції обмеження поняття, яке міститься в нормі" [16, с. 6]. Таку функцію виконує Міністерство юстиції України у частині юридичної діяльнофсті з реєстрації речових прав на неземельні об’єкти нерухомості та центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України у частині юридичної діяльності щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки. Зазначені суспільні інституції виконують правоконкретизуючі функції, приймаючи відомчі акти у сфері регулювання суспільних відносин, які складаються з приводу реєстраційних проваджень.

Правоохоронна функція юридичної діяльності складається з чотирьох підфункцій:

- превентивної;

- правовідновлювальної;

- каральної;

- компенсуючої.

Превентивна діяльність є одним з найбільш важливих інструментів попередження правопорушень. Підтвердженням ефективності превентивної діяльності органів державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень є зниження рівня злочинних та інших протиправних посягань у сфері нерухомості після запровадження внесення інформації про речові права та їх обмеження до державного реєстру по усіх областях України.

Превентивна діяльність може здійснюватись за допомогою правотворчих та правозастосовних, правороз’яснювальних та контрольних, правозакріпляючих та правоконкретизуючих заходів. До числа правозакріпляючих заходів слід віднести захист суб’єктивних прав, здійснюваних органами державної реєстрації прав на нерухоме майно шляхом визнання речового права на нерухомість.

Правовідновлювальна підфункція пов’язана з відновленням порушеного правопорядку, правовідносин, захистом суб’єктивних прав і забезпеченням примусового виконання обов’язків.

Каральна підфункція юридичної діяльності проявляється у формулюванні та закріпленні в системі права штрафних санкцій, а також у тому, що до певної особи (юридичної чи фізичної) застосовуються такі заходи державного впливу, які пов`язані з позбавленням або обмеженням благ матеріального, особистого чи організаційного характеру. Тут мова йде не про встановлення та застосування заходів захисту, а про заходи юридичної відповідальності, які реалізуються на нормативному чи казуальному рівнях.

Як самостійну підфункцію юридичної діяльності можна виділити компенсуючий напрям її впливу.

А. Я. Риженков ототожнює цю функцію з правовідновлювальною [15, с. 9 — 11]. Досліджуючи провадження у справах про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно як вид юридичної діяльності, розглядаємо не відновлення порушеного права, обов’язку чи законного інтересу, а відшкодування за втрачене чи відступлене, яке може бути пов’язане з правопорушенням чи правомірною поведінкою осіб — фізичних, юридичних, посадових. За відновленням порушених прав повинна наступати (проте не завжди наступає) компенсація завданого збитку.

Залежно від характеру змін, які відбуваються у правовій сфері, юридична діяльність виконує правоперетворюючу діяльність, правоутворюючу, правоприпиняючу та контрольну функції.

Правоутворююча функція направлена на створення нових правових норм, на виникнення нових правовідносин, конкретних суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Так, на створення нових правових норм спрямована як діяльність Міністерства юстиції України, так і центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів України, що полягає в підготовці змін та доповнень до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Ця діяльність находить своє вираження також і в наказах цих центральних органів державної виконавчої влади, якими затверджуються інструкції з державної реєстрації речових прав на окремі види нерухомості чи окремих обмежень та обтяжень таких прав. Правоутворюючу функцію виконують і безпосередні реєстраційні органи, оскільки внесення до державного реєстру речових прав створює правовідносини, за яких речове право є визнаним державою, а державна реєстрація такого обтяження речового права, як земельний сервітут, є відповідно до статей 98 — 102 ЗК правоутворюючою діяльністю, оскільки згідно зі ст. 100 ЗК суб’єктивне право обмеженого використання чужої земельної ділянки наступає з моменту державної реєстрації правовстановлюючого документа, яким встановлено сервітут: договору чи рішення суду [5, ст. 100].

Правозмінююча функція юридичної діяльності пов’язана зі зміною змісту діючих нормативних та інших правових актів, компетенції суб’єктів реєстраційної діяльності, суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. Правозмінюючу функцію також виконують центральні органи державної виконавчої влади в системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та відповідні їхні територіальні підрозділи. Міністерство юстиції України і центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України ініціюють розгляд законопроектів в Кабінеті Міністрів України, який володіє правом законодавчої ініціативи та виносить законопроекти на розгляд законодавчого органу. Цю ж функцію Міністерство юстиції України і центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України виконують, коли вносять зміни до своїх інструктивних документів, які затверджені їхніми наказами.

Правоприпиняюча функція виражена в тому, що юридична діяльність уповноважених органів направлена на припинення дій правових приписів (нормативних, індивідуально-конкретних, інтерпретаційних та ін.), суттєвих правових відносин або конкретних правомочностей, зобов’язань. Таку функцію виконують установи з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно при внесенні реєстрової інформації до Єдиного державного реєстру прав про припинення майнових прав на об’єкти нерухомості.

Зміст контрольної функції юридичної діяльності полягає у зіставленні фактичного стану справ з поставленою метою, в оцінюванні практично зробленого та розробленні відповідних заходів щодо усунення виявлених недоліків. Повноваженнями для здійснення контрольної функції наділене Міністерство юстиції України у частині державної реєстрації речових прав та їх обмежень на неземельні об’єкти, а центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України — у частині реєстрації речових прав та їх обмежень на земельні ділянки.

Правороз’яснювальна функція характерна для усіх видів юридичної діяльності. Особливого значення вона набуває, коли ставиться спеціальна мета тлумачення нормативних чи правозастосовних актів. У цьому випадку вказаний напрям впливів на суспільні відносини набуває домінуючого значення та переростає в особливий різновид юридичної діяльності.

Прикладом правоконкретизуючого акта як результату такої діяльності можуть служити Рекомендації та роз’яснення по застосуванню в практичній діяльності бюро технічної інвентаризації "Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб", наданих реєстраційним установам Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству [12].

Залежно від суб’єктів, що здійснюють юридичну діяльність, усі функції можна класифікувати на адміністративні, судові, слідчі, нотаріальні, реєстраційні, деліктно-карні тощо. Такий умовний поділ дає можливість показати роль існуючих органів у системі юридичної діяльності, зіставити їх функціональні засоби впливу на особливі правовідносини.

Таким чином, кожна функція відображає відносно відособлене, специфічне визначення направлення юридичної діяльності на суспільне життя. Тільки в сукупності вони створюють більш або менш цілісне уявлення про місце юридичної діяльності в юридичній системі суспільства, її роль серед інших засобів перетворення соціальної дійсності.

У юридичній літературі існують різноманітні точки зору щодо виділення тих чи інших типів юридичної діяльності. При цьому зазначена проблема іноді розглядається стосовно поняття "правові форми державної діяльності".

Такі науковці, як І. С. Самощенко та Н. Г. Александров змогли виділити три основних типи юридичної діяльності:

— правотворчу;

— правовиконавчу;

— правоохоронну [18, с. 21].

А. П. Міцкевіч та В. М. Горшеньов доповнили цей ряд контрольно-наглядовою діяльністю компетентних органів [10, с. 75 — 76]. Вчені запропонували також наступні типи юридичної діяльності:

— правозастосовчу;

— правотворчу;

— засновницьку;

— контрольну [4, с. 7].

Заслуговує уваги класифікація державної діяльності, котра включає в себе:

— управлінську;

— контрольно-облікову;

— інформаційну;

— процесуальну [9, с. 105].

В. Н. Карташов вважає, що можливе виділення також інших типів юридичної діяльності, які містять, у свою чергу, значну кількість її різновидів, що мають специфічні властивості, елементи змісту і форм, напрями і способи впливу на суспільні відносини [6, с. 57] .

Врахування наведених наукових думок є достатнім для розуміння юридичної діяльності, її місця в юридичній системі суспільства, що дозволяє виділити її основні типи:

1) правотворчу;

2) інтерпретаційну;

3) засновницьку;

4) координаційну;

5) правоконкретизуючу;

6) правозастосовну;

7) контрольну.

Особливе місце в юридичній системі посідає правотворча діяльність — продуктивно-моделююча діяльність уповноважених органів, пов’язана з розробленням, виданням та вдосконаленням (зміною та скасуванням) нормативних правових актів. Вона направлена на формування позитивного права, встановлення та зміну сфери правового регулювання, нормативної основи державного та суспільного життя, загальнообов’язкових програм державного управління. Правотворчу діяльність можна поділити на окремі види, наприклад правотворчу діяльність, котра здійснюється шляхом референдуму, правотворчість державних органів та органів місцевого самоврядування. У свою чергу, правотворчість державних органів містить законодавчу та іншу правотворчу діяльність. Правотворча діяльність може бути первинною та делегованою.

Вказані різновиди правотворчої діяльності відрізняються суб’єктами та учасниками, обсягом їх повноважень, колом застосовуваних засобів та способів, характером та своєрідністю дій і операцій, юридичною силою та специфікою правових актів, процесуальною формою. Кабінет Міністрів України, здійснюючи правотворчу діяльність в рамках нормативного забезпечення провадження у справах реєстрації речових прав на нерухоме майно, готує і подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" [13, ч. 4 Прикінцеві положення].

Ю. А. Тихомиров, досліджуючи правотворчість, визначає її як складну конструкцію, що складається з кількох елементів:

— по-перше, це пізнання, вивчення та аналіз процесів, які потребують правової регламентації або допускають її;

— по-друге, визначення органу або іншого суб’єкта, який уповноважений приймати той або інший правовий акт;

— по-третє, вибір форми передбаченого акта;

— по-четверте, підготовка, прийняття чи зміна його в рамках відповідних процедур [11, с. 157].

Міністерство юстиції України активно бере участь у правотворчій діяльності, направленій на розвиток і вдосконалення законодавства про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і операцій з ним. Воно здійснює підготовку змін і доповнень до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", видає нормативні правові акти, що регламентують процедуру державної реєстрації неземельних об’єктів нерухомого майна, здійснює розроблення методичних матеріалів з питань практики ведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Рекомендації, що містяться в методичних матеріалах Міністерства юстиції України, не містять норм, що регулюють відносини з учасниками юридичної діяльності. Вони скеровані на надання практичної допомоги реєстраційним установам по державній реєстрації прав. У той же час вони позитивно впливають на організацію процесу проведення державної реєстрації і сприяють вдосконаленню правозастосовної діяльності реєстраційних органів, установ по реєстрації прав.

До правотворчої діяльності щодо впорядкування та забезпечення адміністративних проваджень у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно слід віднести також і діяльність Державного комітету України з питань житлово—комунального господарства. Прикладом такої правотворчості є прийняття Збірника норм часу на роботи та послуги, що виконуються БТІ України, розробленого відповідно до Положення про Державний комітет України з питань житлово—комунального господарства, з метою встановлення цін (тарифів) згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін" [12]. Ці норми часу передбачено на роботи з державної реєстрації, технічної інвентаризації, оцінки, паспортизації об’єктів нерухомого майна, технічної інвентаризації зелених насаджень, інвентаризації інженерних мереж, що виконують бюро технічної інвентаризації України [12, п. 2].

Про інтерпретаційну діяльність як самостійний тип юридичної діяльності у науковій літературі йдеться в тих випадках, коли інтерпретатором юридичних розпоряджень виступає спеціально уповноважений на те орган і її результати розраховані на забезпечення потреб практики. Вона здійснюється органами державної влади, органами юстиції, органами судової влади та іншими уповноваженими органами. У теорії права виділяється автентична і неавтентична (легальна), нормативна і казуальна інтерпретаційна діяльність.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України здійснює інтерпретаційну діяльність шляхом розроблення відомчих актів з питань практики ведення державної реєстрації прав. Таку ж діяльність сьогодні здійснює і Міністерство юстиції України, розробляючи відповідно до п. 11. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно Методичні рекомендації із застосування в практичній діяльності БТІ Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. У тих випадках, коли відомчі акти Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів набувають сили нормативних правових актів (після державної реєстрації і офіційної публікації), ми маємо справу з легальною нормативною інтерпретаційною діяльністю. Казуальне тлумачення містять методичні матеріали Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, які мають велике значення для уніфікації правозастосовної практики. У випадках, коли у правозастосовній діяльності установ юстиції по реєстрації прав виникають проблеми із застосуванням правових актів, виданих Міністерством юстиції України, яке має право вдатися до автентичного тлумачення в інформаційних листах.

За умов створення єдиної державної реєстраційної системи відповідно до Закону зазначені функції виконуватимуться центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у повному обсязі, а не тільки в обсязі, що стосується реєстрації правовстановлювальних документів, предметом яких є земельний об’єкт нерухомого майна.

Засновницький тип юридичної діяльності відрізняється своєрідністю. Залежно від характеру організаційних змін розрізняється діяльність зі створення, перетворення або ліквідації юридичних осіб, окремих структурних підрозділів державних органів, що здійснюють реєстраційну діяльність, а також з припинення їхніх окремих повноважень. За способом формування ця діяльність зводиться до призначення, дозволу, затвердження, реєстрації тощо.

У системі державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень цей тип діяльності вправі здійснювати Кабінет Міністрів України, створюючи як структурні підрозділи органів системи реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, так і органи допоміжного характеру, наприклад держателя реєстру речових прав та їх обмежень, інші організації, а також реєстраційні (кадастрові) округи — території адміністративно-територіальної одиниці (місто, район), у межах яких діє один місцевий орган державної реєстрації прав [13, ст. 2].

Координаційна діяльність властива усім державним органам. На жаль, і на практиці, і в науковій літературі цій діяльності приділяється дуже мало уваги, тоді як вона усуває паралелізм, дублювання в роботі відповідних органів та установ. Така діяльність дозволяє встановлювати доцільне та оптимальне співвідношення між діями органів в цілому та в їхніх ланках (структурних підрозділах) зокрема, повно та ефективно використовувати наявні засоби та прийоми, налагоджувати облік, обмін отриманими результатами та інформацією, ліквідовувати значне розпилення сил, скорочувати матеріальні, трудові та інші витрати при вирішенні однотипних справ.

Координаційну діяльність можна класифікувати за ознаками суб’єктів, за сферою застосування та за іншими класифікаційними ознаками. Не викликає сумнівів, що координації потребує будь-який тип (вид) юридичної діяльності: правотворча, правозастосовна, контрольна та ін. Така діяльність відіграє системоутворюючу роль серед інших видів юридичної діяльності.

Сутність правоконкретизуючої діяльності полягає в переведенні правових приписів, процесів та інших явищ з більш високого рівня узагальнення на більш низький рівень. Об’єктом конкретизації можуть бути норми права, окремі їх частини, акти тлумачення правовідносин чи окремих елементів правовідносин (наприклад, суб’єктивне право чи юридичні обов’язки) або інші правові феномени. Тому конкретизація може бути правотворчою, правозастосовчою або інтерпретаційною.

Правоконкретизируюча діяльність може бути автентичною і легальною, загальнонормативною та індивідуальною, первинною чи похідною. Легальною загальнонормативною правоконкретизируючою діяльністю є діяльність Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів України з розроблення відомчих нормативно-правових актів, в яких основні (первинні) норми, що містяться в ЦК України та ЗК України, перетворюються в конкретизуючі (похідні) норми, за якими здійснюється провадження.

Правозастосовча діяльність дозволяє загальні нормативно-правові приписи на основі конкретних соціальних фактів перетворити в індивідуально-владні волевиявлення і перетворювати їх в реальні дії та вчинки людей. Будучи самостійним типом, дана діяльність охоплює оперативно-виконавчу та правоохоронну (юрисдикційну) діяльність. У свою чергу, перша поділяється на реєстраційно-посвідчувальну, правонадільну та заохочувальну, а друга — на правозабезпечувальну, превентивну, каральну, правовідновлювальну та компенсаційну діяльність.

Правозастосовну діяльність у системі державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюють, як ми зазначали вище, два органи: стосовно неземельних об’єктів — БТІ, стосовно земельних ділянок — органи земельних ресурсів. Реєстраційні органи в частині реєстрації речових прав здійснюють правозастосовну діяльність, а в частині призначення на посаду реєстраторів — правонадільну.

Контрольна діяльність здійснюється різними органами, що дозволяє виділити судовий, прокурорський контроль (нагляд), контрольну діяльність органів державної влади. Контрольну діяльність, керуючись організаційною взаємодією контролюючого та підконтрольного органу, слід розрізняти, як відомчу, міжвідомчу і надвідомчу. Контроль може бути загальним, спеціалізованим, попереднім, поточним, послідовним тощо.

Спеціалізований відомчий контроль за діяльністю реєстраційних органів, що здійснюють реєстрацію речових прав на неземельне нерухоме майно здійснює Мін’юст України. Спеціалізований відомчий контроль за діяльністю реєстраційних органів, що здійснюють реєстрацію речових прав на земельні ділянки, здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України.

Загальний надвідомчий контроль здійснює прокуратура. Формою надвідомчого контролю за реєстраційними органами слід вважати також і діяльність органів правосуддя в процесі розгляду справ, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

С. С. Алексєєв зазначає, що розподіл правових відносин на регулятивні та охоронні відповідає двом напрямкам впливу права на суспільне життя — безпосередньо регулятивному та охоронному, та двом однопорядковим різновидам юридичних норм. До регулятивних він відносить більшість цивільних, трудових, сімейних та інших правових відносин, котрі складаються з встановлених для осіб юридичних прав та обов’язків. Охоронні правові відносини мають змістом застосування до правопорушника засобів державного примусу, санкцій. Вони зустрічаються переважно у кримінальному та адміністративному праві і пов’язані з юридичною відповідальністю [8, с. 67].

М. І. Матузов та О. В. Малько до регулятивних правовідносин відносять правові відносини, що виникають з правомірних дій суб’єктів, до охоронних — такі, що виникають з протиправних дій і пов’язані із застосуванням державного примусу [9, с. 477].

Такої ж точки зору щодо цього питання дотримується Л. С. Явич, котрий регулятивні правові відносини називає правовстановлювальними, тому що тут йдеться про нормальний процес реалізації об’єктивного та суб’єктивного права, про відповідне виконання юридичних обов’язків. Охоронні правові відносини спрямовані на здійснення юридичної відповідальності, або на поновлення порушеного правопорядку, на охорону суб’єктивних прав, на застосування санкцій норм права. Такі правові відносини пов’язані, на думку вченого, з правовою патологією [21, с. 219].

Класифікація юридичної діяльності можлива і на інших підставах. Наприклад, можна виділити її типи, які здійснюються переважно колективними чи індивідуальними суб’єктами. Колективним суб’єктом слід вважати БТІ як орган (як юридичну особу) чи територіальний орган земельних ресурсів, а індивідуальним суб’єктом — реєстраторів речових прав.

Для тих чи інших органів та посадових осіб юридична діяльність може бути постійною чи тимчасовою, основною чи допоміжною тощо [19, с. 190]. Як для БТІ, так і для органів земельних ресурсів юридична діяльність є допоміжною, а з огляду на чинне Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно юридична діяльність з реєстрації речових прав на неземельне нерухоме майно для БТІ є тимчасовою діяльністю. Що ж стосується реєстраторів, то така діяльність є для них основною.

Залежно від характеру здійснюваних дій юридична діяльність може носити повідомлювальний чи дозвільний характер. Діяльність, що носить повідомлювальний характер, як правило, регламентується окремими правовими приписами. У цьому випадку заінтересованій особі достатньо звернутися до державного органу або до уповноваженої особи цього органу, щоб нею були здійснені заявлені юридичні дії. При цьому необхідно дотримуватись певних нескладних формальних вимог, які поставлені до оформлення заяви та необхідних інших документів. Ймовірність відмови при дотриманні цих вимог є невеликою. Діяльність, врегульована, як правило, спеціальними процесуальними інститутами або процесуальними галузями права, має інший характер — дозвільний.

Вивчення діяльності органів у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень через свою багатогранність дозволяє проаналізувати різні види юридичної діяльності. На думку автора дисертаційного дослідження, науковий інтерес становить вивчення юридичної діяльності кожного з видів органів у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: органів земельних ресурсів, як центрального, так і місцевих, а також районних, міжрайонних, міських та міжміських бюро технічної інвентаризації, які за нині діючими нормами здійснюють реєстрацію неземельних об’єктів нерухомості.

Розглянувши юридичну діяльність органів у системі державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, слід конкретизувати наші уявлення про суб’єктів досліджуваної діяльності. Дослідження було б неповним, якщо б ми обмежувались дослідженням правового становища органів. З метою дотримання наукової точності та практичної значущості необхідно розглядати також правове становище посадових осіб реєстраційних органів — реєстраторів речових прав як органів земельних ресурсів, так і БТІ.


1. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін: постанова Кабінету Міністрів України від 25 груд. 1996 р. № 1548: за станом на 2 квіт. 2009 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=1548—96—%EF.

2. Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні: закон України: за станом на 25 трав. 2008 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=2939—12.

3. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: закон України № 1952—IV // ВВР. — 2004 . — № 51. — Ст. 53).

4. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців: закон України: за станом на 20 лют. 2009 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України[Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=755—15.

5. Про затвердження Збірника норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України: наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21 листоп. 2003 р. № 198: за станом на 20 жовт. 2005 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=z1235—05.

6. Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: постанова Кабінету Міністрів України від 14 квіт. 1997 р. № 348: За станом на 1 січ. 2009 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=348—97—%EF.

7. Про затвердження Положення про покращання роботи з депутатськими запитами і зверненнями: розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 квіт. 2003 р. № 216—р (Розпорядження втратило чинність на підставі Розпорядження КМ N 51—р від 03 берез. 2005 р.) // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=216—2003—%F0.

8. Про затвердження Примірної інструкції з діловодства: постанова Кабінету Міністрів України від 17 жов. 1997 р. № 1153: за станом на 9 квіт. 2009 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg= 1153—97—%EF.

9. Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно: наказ Міністерства юстиції України від 07 лют. 2002 р. №7/5: за станом на 6 лют. 2009 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України-. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=z0157—02.

10. Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель: наказ Державного комітету по земельних ресурсах України від 2 лип. 2003 р. № 174: за станом на 27 черв. 2007 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] — Режим доступу: URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=z0641—03.

11. Про звернення громадян: закон України: за станом на 9 лют. 2005 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=393%2F96—%E2%F0.

12. Про інформацію: закон України: за станом на 23 черв. 2005 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg= 2657—12.

13. Про мови в Українській РСР: закон Української РСР // Відомості Верховної Ради. —1989. — № 45. — Ст. 631.

14. Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів: Указ Президента України від 14 квітня 2004 р. № 434 (втратив чинність 7 лют. 2008 р.) // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=434%2F 2004.

15. Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування: Указ Президента України від 7 лютого 2007 р. № 109: за станом на 7 лют. 2008 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=109%2F2008.

16. Про прокуратуру: закон України: за станом на 25 верес. 2008 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=1789—12.

17. Про статус депутатів місцевих рад: закон України: за станом на 16 січ. 2009 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi? nreg= 93—15.

18. Про статус народного депутата: закон України: за станом на 31 січ. 2009 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg= 2790—12.

19. Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру: постанова Кабінету Міністрів України від 17 лип. 2003 р. № 1088: за станом на 23 лют. 2009 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi—bin/laws/main.cgi?nreg=z0408—03.

20. Про шляхи удосконалення нормативно-правової бази та результативність діяльності бюро технічної інвентаризації України за 2003 — 2004 роки: рішення № 48 колегії Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 11 листоп. 2004 р. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://www.uazakon. com/document/fpart59/idx59186.htm.

21. Проект Вотчинного устава с объяснительной к нему запиской. Спб., 1893г. — [цит. по: Дмитриев А. В. От "укрепления прав" до государственной регистрации прав на недвижимое имущество: опыт России]. // Законодательство. — Июль 2000 г. —№ 7.

22. Протасов В. Н. Юридическая процедура / В. Н. Протасов. —М. : Юрид. лит., 1991. — 79 с.

23. Пухтецька А. Європейські погляди на принцип верховенства права / А. Пухтецька // Правовий тиждень . — № 19 (92) . — 6 трав. 2008 р.

24. Рекомендації "круглого столу" на тему: "Концептуальні засади ведення державного земельного кадастру в Україні", що відбувся 8 вересня 2006 року в Держкомземі України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://dzk.gov.ua/control/main/uk/publish/ article/157431. — Назва з екрану.

Похожие материалы

Учасники адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
Порівняльно-правовий аналіз регулювання адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Україні та за кордоном
Забезпечення законності здійснення адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
Адміністративно-правова характеристика проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
Основні етапи процесу державної реєстрації підприємства
Державна система реєстрації прав на нерухоме майно в Україні
Загальні положення рієлторської діяльності
Порядок провадження по застосуванню адміністративних стягнень у вигляді конфіскації та оплатного вилучення
Захист інтелектуальної власності
Об єкти цивільних прав