Механізм проведення фючерсних та форвардних операцій

Міністерство освіти та науки України Чернігівський державний інститут економіки та управління

Кафедра фінансів

Курсова робота з дисципліни «Фінансовий ринок»

на тему «Механізм проведення ф'ючерсних та форвардних операцій»

Студентки: Крупички М.О.

Чернігів, ЧДІЕУ

2010 р.


Зміст

Вступ

1. Механізм проведення ф'ючерсних угод

1.1 Суть та види фінансових ф'ючерсів

1.2 Товарні ф'ючерси як фінансовий інструмент проведення угод

1.3 Механізм укладання ф'ючерсних угод

1.4 Хеджування за допомогою ф'ючерсів

2. Механізм проведення форвардних угод

2.1 Форвардні контракти і їх основні характеристики

2.2 Угоди про форвардні процентні ставки

2.3 Форвардні угоди з купівлі-продажу валюти

3. Перспективи становлення ф'ючерсних та форвардних торгів в Україні

Висновки

Використана література


Вступ

От уже два десятиліття в країнах Заходу строковий ринок, і зокрема ринок ф'ючерсів, виступає як повноправний елемент фінансового ринку. В Україні ця сфера діяльності ще відносно молода і знаходиться лише в стадії розвитку, у той час як в індустріальних країнах строкові угоди вже давно є фінансовим інструментом, який широко застосовується для страхування від ринкового ризику і не виключає при цьому можливості одержання прибутку.

Форвардні біржові контракти надзвичайно ризикові і на біржах світу не використовуються. Спотова та ф’ючерсна – ось дві ціни, що постійно порівнюються при біржовій торгівлі.

Ф'ючерсними називають угоди, пов'язані з взаємною передачею прав і обов'язків у відношенні стандартних контрактів на постачання біржового товару. При цьому такі угоди на відміну від угод на реальний товар не передбачають зобов'язання сторін поставити чи прийняти реальний товар (у термін, обумовлений контрактом), а припускають купівлю і продаж прав на товар (паперові угоди).

Крім того ф'ючерсна торгівля дозволяє прискорювати повернення авансованого капіталу в грошовій формі в кількості, максимально близькому спочатку авансованому капіталу плюс відповідний прибуток. При цьому відбувається своєрідний поділ функцій між банком і біржею: банк кредитує тільки ту частину товарної вартості, що, на його думку, буде відшкодована незалежно від кон'юнктурних коливань, а ф'ючерсна біржа покриває різницю між банківським кредитом і ціною реалізації товару. Ф'ючерсна торгівля забезпечує економію резервних засобів, які підприємець тримає на випадок несприятливої кон'юнктури.

Розгляд даної теми є актуальним на даний момент, оскільки ф'ючерсні біржі нині переважають і діють практично у всіх країнах Заходу. Вони дозволяють швидше реалізовувати товар, зменшувати ризик втрат від несприятливих змін цін, прискорювати повернення авансованого капіталу в грошовій формі в кількості, максимально близькому спочатку авансованому капіталу, плюс відповідний прибуток.

Біржа потрібна державі для виконання макроекономічних функцій: ціноутворення на сировину, капітал, цінні папери, валюту, хеджування (страхування ризику від негативної зміни цін та курсів валют), інформаційної, стабілізаційної. Біржа потрібна як чутливий барометр, що буде офіційно котирувати (реєструвати) ціни на біржові інструменти, вносячи стабілізаційний ефект в економічну діяльність.

Об'єкт дослідження виступають форвардні і ф'ючерсні контракти.

Предметом дослідження є фондовий ринок, зокрема біржі та операції, які на ньому проводяться.

Метою даної курсової роботи є дослідження механізму проведення ф'ючерсних і форвардних операцій.

Завданнями курсової роботи є:

- розкриття сутності ф'ючерсів та їх видів;

- визначення понять форвардна угода, хеджування;

- характеристика товарних ф'ючерсів;

- розгляд угод про форвардні процентні ставки та угод з купівлі-продажу валюти;

- порівняльна характеристика ф'ючерсних та форвардних угод;

- вивчення механізму проведення ф'ючерсних та форвардних угод;

- аналіз становлення ф'ючерсних та форвардних торгів в Україні.


1. Механізм проведення ф'ючерсних угод

1.1 Суть та види фінансових ф'ючерсів

Ф'ючерс – це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди[6, 96].

Основною метою ф’ючерсної торгівлі є не купівля-продаж товару, головне її призначення полягає у нейтралізації (страхуванні) цінових ризиків. Ф’ючерсний ринок породжує людей, готових ризикувати. Це біржові ділки, які ризикуючи, можуть отримати значну вигоду, якщо їх прогнози про майбутні коливання цін, були правильними. Учасниками ф’ючерсного ринку є потужні трейдери або фінансові інституції (торговці – дилери, що купують і продають ф’ючерсні контракти для власних потреб), брокери (виконують замовлення клієнтів на купівлю-продаж контрактів) та арбітражери (спекулянти, що купують або продають контракти з метою отримання доходу від різниці у цінах).

Ф'ючерсні угоди укладаються лише на біржах. Сторонами виступають не продавець і покупець контракту, а продавець (покупець) і біржа або її розрахункова (клірингова) палата. Вона виплачує стороні, яка виграла і відповідно отримує від сторони, яка програла, різницю між вартістю контракту в день його укладення і вартістю контракту на момент його виконання. Тобто ф'ючерсна угода є законною угодою між покупцем (продавцем) і біржею або її кліринговою палатою, в якій покупець (продавець) погоджується прийняти (здійснити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці визначеного періоду часу.

Предметом угод можуть бути різні активи. За цією ознакою виділяють два основних види ф’ючерсних контрактів:

1. товарні ф’ючерси базуються на купівлі-продажі, як правило, сільськогосподарської, промислової сировини;

2. фінансові ф’ючерси – базою контрактів є фінансові інструменти (депозити, облігації, валюта, індекси тощо).

Розвиток ф’ючерсного ринку передбачає:

- спрощення торгівлі шляхом стандартизації угод;

- централізовані ринки (біржі);

- використання клірингової організації як посередника між продавцем та покупцем при укладенні кожної угоди і, таким чином, необмежені можливості для вирівнювання позицій.

Фінансовий ф’ючерс – це договірне зобов’язання купити або продати до стандартної дати виконання контракту певну кількість фінансових інструментів за ціною, погодженою в момент укладення угоди під час біржової сесії.

Згадана стандартизація належить до обсягів угод. Ф’ючерсні контракти з однаковою базою мають ті самі обсяги. Терміни виконання фінансових зобов’язань, як правило, встановлюються щоквартально (наприклад, третя п’ятниця березня, червня, вересня, грудня поточного, іноді наступного або третього року). Стандартизація в даному випадку є суттєвою умовою створення ліквідного активного ринку.

Фінансові інструменти, якими торгують на ф’ючерсних біржах, поділяються на дві групи:

- фінансові ф’ючерси з конкретною базою;

- фінансові ф’ючерси з абстрактною базою.

Фінансові ф’ючерси з конкретною базою ґрунтуються на реальних об’єктах торгівлі. При цьому реальна поставка базового фінансового інструмента, як правило, можлива. До фінансових ф’ючерсів з конкретною базою належать:

- відсоткові ф’ючерси (іnterest rate futures);

- валютні ф’ючерси (currency futures).

Відсотковий ф’ючерс – договірне зобов’язання продати (поставити) та, відповідно, купити (прийняти) відсотковий інструмент з обумовленими в контракті термінами та процентною ставкою за погодженим курсом (ставкою) на момент укладення угоди на певну стандартну дату в майбутньому.

Валютний ф’ючерс – договірне зобов’язання продати (поставити) та купити (прийняти) стандартну кількість валюти за курсом, погодженим на момент укладення угоди, на певну стандартну дату в майбутньому.

До фінансових ф’ючерсів з абстрактною базою належать ф’ючерсні та опціонні контракти на фондові, товарні індекси та ф’ючерси на свопи.

Відсоткові ф’ючерси є реальним інструментом страхування ризику зміни відсоткових ставок. Найбільш відповідальними відсотковими ф’ючерсами є контракти на папери з фіксованим доходом. Їх предметом є майбутня поставка цінних паперів з гарантованим фіксованим доходом. Насамперед, це векселі та облігації Казначейства США. Продавець ф’ючерса зобов’язується продати (поставити) на певну дату конкретні цінні папери, кількість і ціна яких вказані в контракті. Покупець відповідно зобов’язується прийняти їх. Суть таких угод випливає з того положення, яке займають цінні папери з гарантованим фіксованим доходом серед інших фінансових інструментів. Уже сама назва паперів передбачає, що інвестор матиме нульовий ризик, інвестуючи в них кошти. Однак його позиція характерна ще й тим, що він не може розраховувати на високу доходність таких вкладів. Порівнявши переваги та недоліки цих інструментів, кожен інвестор визначається щодо них, саме так і формуються попит і пропозиція, а відповідно й ціна.

Як і більшість інших фінансових ф’ючерсних контрактів на момент виконання, цінні папери, як правило, не передаються від продавця покупцеві. Практика свідчить, що реально виконуються майже 2% всіх укладених угод. Решта закривають контругоди (офсетні) або сплата відповідної цінової різниці однією стороною за рахунок іншої. Завдяки цьому наступним кроком стало використання як бази контракту фіктивного об’єкта торгівлі. Першим таким відсотковим ф’ючерсом став тримісячний євродоларовий контракт.

До фінансових ф’ючерсів з конкретною базою деякі західні фахівці відносять і ф’ючерси з коштовними металами (Precіons Metals Futures). До певної міри з цим твердженням можна погодитися, оскільки метал в угодах є лише базовим активом для укладання угоди. Реальна поставка відбувається дуже рідко. Однак ціни на золото, срібло та платину формуються на дуже специфічному ринку коштовних металів, який хоча й істотно впливає на валютний та інші ринки, все ж не пов’язаний з ними настільки тісно, як, наприклад, ринок грошових ресурсів (кредити, депозити, позики) та ринок валют. Тому ці контракти мають належати до специфічних товарних ф’ючерсів.


Видео

Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.