Смекни!
smekni.com

Правове регулювання праці українських прокурорів (стр. 1 из 7)

Зміст

Вступ

1. Загальні засади правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників

2. Правове регулювання проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками

2.1. Правове регулювання процедур прийняття на службу та проходження служби в органах прокуратури

2.2. Правове регулювання підвищення кваліфікації та атестації прокурорсько-слідчих працівників

2.3. Правове регулювання переведення та припинення служби прокурорсько-слідчих працівників

3. Дисциплінарна відповідальність та заохочення прокурорсько-слідчих працівників

Висновки

Список використаної літератури

правовий прокурорський слідчий служба

вступ

Праця прокурорсько-слідчих працівників, в силу особливостей їх правового становища, повноважень та місця в системі державних органів, відзначається особливим характером. Службова діяльність прокурорсько-слідчих працівників спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань соціально-економічних, політичних прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства та держави, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародно-правовими актами.

Але не зважаючи на специфіку проходження служби в органах прокуратури, особливості її регламентації містяться не в законах, а в підзаконних актах. Тому, на думкусучасних дослідників, назріла потреба належного законодавчого врегулювання даної сфери правових відносин [17].

Виконання завдань, покладених на прокурорсько-слідчих працівників, можливо лише за умови належного виконання ними службових обов’язків. Випадки порушення службової дисципліни завдають шкоди авторитету прокуратури ставлять під сумнів, а іноді й унеможливлюють виконання прокуратурою своєї соціальної ролі – гаранта законності, захисника законних прав і свобод людини та інтереси держави. У цьому зв’язку підвищення та підтримання авторитету прокурорсько-слідчих працівників найтіснішим чином пов’язано із забезпеченням дисципліни засобами трудового права.

Актуальність дослідження даної тематики підкреслюється не лише специфікою служби в органах прокуратури, але й тим, що в рамках правової реформи, що провадиться в державі, трансформації та приведенню у відповідність до демократичних принципів підлягає як трудове право взагалі, так і окремі його інститути, одним з яких виступає інститут трудових відносин прокурорсько-слідчих працівників.

Ступінь наукової розробки проблеми. Дослідженню даного правового інституту при святили свою увагу такі українські вчені, як В.В.Су хонос, І.Є.Марочкін, В.В.Богуцький, А.В.Пшонка, В.П.Рябцев, Г.П.Середа, В.В. Устименко, А. Юшко, М.К. Якимчук та інші. В своїх дослідженнях вони встановили, що специфіка праці прокурорсько-слідчих працівників зумовлена в першу чергу особливостями призначення, проходження служби прокурорсько-слідчими працівниками в прокуратурі, а також особливістю системи правових джерел, що дану службу врегульовують.

Отже, об’єктом дослідження є прокурорсько-слідчі працівники, до числа яких належать прокурори й слідчі прокуратури України. Об’єкт дослідження не охоплює слідчих органів внутрішніх справ, податкової міліції і Служби безпеки.

Предметом дослідження в цій курсовій роботі є праця прокурорсько-слідчих працівників як об’єкт правового регулювання у трудовому праві.

Мета курсової роботи. Метою цієї роботи є розкриття сутності правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників. Для досягнення цієї мети при написанні курсової роботи поставлено такі завдання:

- схарактеризувати загальні засади правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників;

- розкрити особливості правового регулювання комплектування та професійного навчання прокурорсько-слідчих працівників;

- визначити правові засоби дисциплінарної відповідальності та заохочення прокурорсько-слідчих працівників.

1. Загальнізасадиправовогорегулюванняпраціпрокурорсько-слідчихпрацівників

Особливий характер діяльності прокурорів і слідчих прокуратури зумовили необхідність визначення низки суттєвих професійних і морально-етичних вимог щодо осіб, яких призначають на ці посади.

Прокурорами та слідчими можуть призначати громадян України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові й моральні якості. Працівники прокуратури повинні мати високі людські якості, бути принциповими й непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків із громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержуватися вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм і правил суспільного життя.

Статтею 92 Конституції України [1] закріплено, що засади регулювання праці й зайнятості, організація та діяльність органів виконавчої влади, державної служби визначаються виключно законами. Правове регулювання праці категорій працівників, подібних до найманих — державних службовців, прокурорсько-слідчих працівників, суддів — регулюється спеціальними законами, а в частині, не врегульованій таким чином — законодавством про працю. Разом з тим спостерігається процес зближення правового статусу цих категорій працівників, зокрема, в питаннях надання гарантій відносно зайнятості, норми робочого часу, часу відпочинку, матеріальної відповідальності, соціальних гарантій, пов'язаних з материнством.

В.С. Венедиктов вважає, що трудові відносини працівників, «подібних найманим», до яких він відносить державних службовців, працівників ОВС, податкової міліції, прокуратури, служби безпеки України, також входять до предмета трудового права, оскільки такі працівники реалізують своє конституційне право на працю шляхом установлення трудових правовідносин з державою, яка виступає як роботодавець в особі відповідного органу [10, 14].

Служба в органах прокуратури – вид державної служби, а прокурорські працівники є державними службовцями державної служби України, що виконують обов’язки за державною посадою. Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок держав них коштів. Виходячи зі статті 1 Закону України «Про державну службу», прокурорсько-слідчі працівники є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження [2].

Правову основу праці прокурорсько-слідчих працівників складають Конституція України, Закон України «Про прокуратуру», деякі інші закони, накази Генерального прокурора України, якими відповідно до законодавства визначаються порядок прийняття, переміщення та звільнення про курортів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, а також нормативно-правові акти деяких інших державних органів. Правове положення та умови служби про курорсько-слідчих працівників визначаються у відповідності з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну службу” [2].

Прерогатива правового регулювання праці прокурорсько-слідчих працівників в органах прокуратури надається спеціальному Закону України “Про прокуратуру”, оскільки “питання функціонування державної служби в державних органах, правове становище яких регламентується спеціальними законами України, вирішується цими законами” [2]; однак, з питань, що ним не визначені регулювання правового становища державних службовців, які працюють в апараті органів про куратури, здійснюється відповідно до Закону України “Про державну службу” [2].

Порядок проходження служби військових прокурорів і слідчих військових прокуратур регулюється законами України “Про прокуратуру” та “Про загальний військовий обов’язок і військову службу.

2. Правоверегулюванняпроходженняслужбипрокурорсько-слідчимипрацівниками

2.1 Правове регулювання процедур прийняття на службу та проходження служби в органах прокуратури

Праця прокурорсько-слідчих працівників розпочинається з пропозиції конкретному кандидатові обійняти певну посаду в відповідних органах від компетентного керівника, оформлення вступу на службу наказом керівника органу про прийом конкретної особи, а завершується з ініціативи як працівника, так і відповідного органу прокуратури, органу внутрішніх справ, податковій міліції тощо.

Усі працівники прокуратури перебувають у трудових відносинах із її органами. Прокурорсько-слідчі працівники приймаються на державну службу безстроково, а прокурори прокуратур обласного, районного рівня та прирівняних до них прокуратур призначаються на посаду з моменту укладення строкового трудового договору – відбувається зміна посади, обумовленої при укладенні попереднього трудового договору, строку укладення договору і трудової функції державного службовця. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України “Про прокуратуру”, строк повноважень прокурорів становить п’ять років [3]. Однак у даній статті не уточнено, яких саме прокурорів дане положення стосується, сказано лише: підпорядкованих Генеральному прокуроруУкраїни. Тлумачення поняття “прокурор”, викладене в ст. 56 даного закону, на згадану статтю не поширюється, але у ній сказано, що “під поняттям» прокурор" . слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники...”[3]. Тобто, ви ходячи зі змісту даної статті, під підпорядкова ними прокурорами належить розуміти прокурорів, що очолюють органи прокуратури, а саме: прокурорів областей, прокурора міста Києва, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокурорів, лише вони призначаються на строк п’ять років.