Порядок створення нових або реорганізації снуючих страхових компаній регулюється як загальними законами, так і страховим законодавством. У вивченні цього питання доцільним є використання діючого нормативного та інструктивного матеріалу. Особливу увагу слід звернути на порядок створення та функціонування товариств взаємного страхування (ТВС), головною метою яких є надання взаємодопомоги своїм членам.
За спеціалізацією страхові компанії поділяються на три групи (такі, що страхують життя; здійснюють інші види страхування; надають винятково перестрахувальні послуги).
Слід звернути увагу на те, що в даний час за Законом України "Про страхування" страхова діяльність в Україні здійснюється винятково страховиками-резидентами України, а загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 відсотків. Таким чином, іноземні страховики не мають права займатися страховою діяльністю на території України. Хоча програмою розвитку вітчизняного страхового ринку передбачається, що таке обмеження для нерезидентів на страхову діяльність в Україні поступово буде знято.
Треба визначити, що діяльність страховика не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і обігових коштів;
трудових, фінансових та інформаційних ресурсів, які складають його інфраструктуру. Їх сукупність і раціональне використання визначають потенціал компанії та забезпечують її економічне зростання.
Доцільно визначити, що особлива увага у страховій компанії приділяється питанню організаційної структури, тобто зв'язкам, що існують між різними її частинами. Організаційна структура відображується у таких формах, як поділ праці, створення спеціалізованих департаментів (відділів) та відокремлених підрозділів (філій, представництв), ієрархія посад, внутрішньоорганізаційні процедури. Слід звернути увагу на те, що органи управління страховою компанією визначаються залежно від того, на яких засадах створено організацію.
На завершення вивчення цієї теми необхідно звернути увагу на те, що страховики можуть створювати професійні об'єднання для координації діяльності захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм. Кожне об'єднання призначено для виконання певних функцій і сприяє розвитку страховиків та стабілізації їх на страховому ринку. Рекомендується звернути увагу на принципи та основні завдання цих об'єднань (ЛСОУ, МТСБУ, Авіаційного і Морського бюро), керуючись діючим нормативним та інструктивним матеріалом. Програмою розвитку
вітчизняного страхового ринку до 2005 року передбачено створення об'єднань за основними видами страхування (цивільної відповідальності власників транспортних засобів, морських ризиків, авіаційних ризиків, ядерних ризиків, експортно-імпортних операцій, медичного страхування).
Ключові положення та поняття для засвоєння
1. Визначення страхової компанії
2. Поняття страхової системи як частини сфери послуг.
3. Характеристика особливостей різних видів страхових компаній.
4. Відмінності страховиків за приналежністю.
5. Особливості діяльності страховиків за спеціалізацією.
6. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній.
7. Особливості роботи товариств взаємного страхування.
8. Перспективи діяльності нерезидентів на страховому ринку України.
9. Інфраструктура страховика та її характеристика.
10. Організаційна структура страхової компанії
11. Принципи структури управління страховою компанією.
12. Функції та роль філій і представництв страховика.
13. Об'єднання страховиків та їх функції.
Рекомендована література
Основна:2, 4,5,8,15,16,17, 19.
Додаткова:13, 24, 28, 32, 34.
Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності
Міні-лексикон
Державний нагляд за страховою діяльністю. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, реєстрація, ліцензування страхових організацій, ліцензія страхова.
У вивченні цієї теми слід усвідомити, що оскільки страхування виконує функції захисту економічної та соціальної сфери суспільства, його ефективне проведення є можливе лише на основі розробки і послідовного проведення державної страхової політики. Висока частка відповідальності страховика за соціальні наслідки своєї діяльності потребує організації державного страхового нагляду. Метою державного регулювання страхової діяльності є: забезпечення формування та розвитку ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення необхідних умов для діяльності страховиків та захист інтересів страхувальників.
Необхідно зазначити, що Законом України "Про страхування" визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює нагляд
за страховою діяльністю в країні - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). У визначених Законом рамках Укрстрахнагляд має права та обов'язки, виконує конкретні функції та завдання, які сприяють розвитку національного страхового ринку.
Регулююча роль його полягає у застосуванні в основному трьох методів: реєстрації, ліцензування та контролю за страховою діяльністю. В ході реєстрації з'ясовується професійна придатність страховика, його фінансовий стан. Призначення ліцензування полягає у перевірці підготовленості страхової організації до проведення страхової діяльності та у визначенні сфери цієї діяльності У процес засвоєння цього питання рекомендується ознайомитися з Інструкцією про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцезій на здійснення страхової діяльності на території України. Здійснення контролю з боку Укрстрахнагляду сприяє підтриманню правопорядку в галузі
Діюча нормативна система регулює страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямками й питаннями. Законодавче регулювання страхової діяльності в Україні має певну специфіку, яка значною мірою накладає свої особливості в цілому на систему правового забезпечення. Програмою розвитку вітчизняного страхового ринку до 2005 року передбачається подальший розвиток законодавчої та нормативної бази, розробка й прийняття низки законодавчих актів, які розвивають страхове законодавство України і наближають його до міжнародних стандартів.
Державне регулювання дуже є важливе і для проведення послідовної політики стосовно форм, методів та масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі на території України.
Ключові положення та поняття для засвоєння
1. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності
2. Шляхи наближення законодавчої і нормативної бази зі страхування до міжнародних стандартів.
3. Тенденції збільшення обсягів статутного фонду страховиків.
4. Функції, права та обов'язки Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.
5. Методи державного регулювання страхової діяльності
6. Умови і порядок ліцензування страхової діяльності
7. Санкції до страхових компаній за результатами перевірок Укрстрахнагляду.
Рекомендована література
Основна:2, 7, 8, 9,15,16,17,18,19.
Додаткова:.l, 12, 13, 19, 20, 29, 34, 35.
Розділ З. Галузі страхування
Тема 7. Особисте страхування
Міні-лексикон
Особисте страхування, страхування життя, змішане страхування, нещасний випадок, вигодонабувач, відмова у виплаті страхового відшкодування, добровільне страхування, довгострокове страхування, застрахований, індивідуальне страхування, колективне страхування, медичне страхування, асистанс
Перед вивченням кожної теми, яка стосується окремого виду страхування, доцільно згадати функції та принципи страхування і засвоєний матеріал теми "Класифікація страхування".
Слід зазначити, що особисте страхування є однією з галузей страхування та домінуючим видом страхування у світі Воно зумовлено ризиковим характером діяльності людей різних професій, підвищеним ступенем ризику, пов'язаним із погіршенням довкілля, зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній кількості населення. Метою особистого страхування є організація страхового захисту окремих громадян на випадок виникнення різних подій, що відбиваються на їх житті, здоров'ї та працездатності
Особисте страхування включає три підгалузі: страхування життя, страхування від нещасних випадків та медичне страхування.
Особливу увагу треба звернути на те, що страхування життя є особливим видом страхування, який містить у собі функції захисту і накопичення. Відповідно існують і певні особливості договорів страхування.
Страхування життя передбачає відповідальність страховика щодо здійснення страхових виплат у разі:
-смерті застрахованої особи;
- дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договорустрахування;
- досягнення застрахованою особою пенсійного віку (страхуваннядодаткової пенсії) або віку, який визначений у договорі страхування;
- настання події в житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорістрахування (укладання шлюбу, народження дитини, смерть близькогородича застрахованої особи - дружини, чоловіка, дітей, батьків).
Умови договору страхування життя можуть додатково передбачати обов'язок страховика здійснити страхові виплати у разі:
- хвороби застрахованої особи;
- тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок нещасного випадку;
- стійкої непрацездатності (інвалідності) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.
Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що це ризиковий вид страхування, який суттєво відрізняється від накопичувального довгострокового страхування життя та передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку. Виплати страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається. Страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму. Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на державне обов'язкове та обов'язкове. Перелік їх визначається Законом України "Про страхування". Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страховиком та страхувальником на основі правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств.