Загальні методичні рекомендації до курсу Страхування

Методичні рекомендації до самостійного вивчення курсу "Страхування" призначені для студентів заочної форми навчання базової освіти з економіки. Вивчення курсу передбачає засвоєння студентами теоретичних знань та придбання практичних навичок, потрібних для якісної підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які володіють професійними знаннями, необхідними в сучасних ринкових умовах, формування відповідного рівня економічного мислення та "страхової культури".

Загальні методичні рекомендації до курсу “Страхування”

Методичні рекомендації до самостійного вивчення курсу "Страхування" призначені для студентів заочної форми навчання базової освіти з економіки. Вивчення курсу передбачає засвоєння студентами теоретичних знань та придбання практичних навичок, потрібних для якісної підготовки висококваліфікованих спеціалістів, які володіють професійними знаннями, необхідними в сучасних ринкових умовах, формування відповідного рівня економічного мислення та "страхової культури".

Головною метою дисципліни є послідовне формування у студентів знання основних положень теорії та практики страхування фізичних та юридичних осіб.

Вивченню навчальної дисципліни "Страхування" передують оглядові лекції, на яких розглядаються предмет курсу та його зв'язок з іншими дисциплінами (економічною теорією, фінансами, менеджментом, маркетингом, бухгалтерським обліком, економічним аналізом, статистикою, основами права). Студенти мають ознайомитись із програмою курсу "Страхування", головними питаннями кожної теми та основними літературними джерелами (навчально-методичною літературою, законодавчим та інструктивним матеріалом, періодичними виданнями, в яких висвітлюються питання страхування), які слід використовувати при самостійному вивченні курсу.

На початку кожної теми зазначено мінілексикон основних страхових термінів, що застосовуються для викладення теми і вивчення яких є необхідною умовою для розуміння та якісного засвоєння матеріалу. В кінці кожної теми наводиться перелік ключових положень, ґрунтовне засвоєння яких е обов'язковою вимогою вивчення дисципліни. При підведенні підсумків засвоєння кожної теми третього розділу доцільно визначити реалізацію принципів та функцій страхування у кожному окремому виді страхування, його значення та стан і розвиток в Україні Наприкінці вивчення курсу рекомендується зробити коротку порівняльну характеристику видів страхування, відмітити спільні та специфічні риси, притаманні кожному окремому виду страхування. Таким чином буде закріплено вивчений матеріал та реалізовано взаємозв'язок між усіма темами курсу.

Методичні рекомендації щодо вивчення тем курсу "Страхування"

Відповідно до програми курсу "Страхування" самостійне його вивчення рекомендується проводити за такою структурою:


Розділ 1. Страхування і його місце в управлінні ризиками

Тема1. Сутність, принципи і роль страхування.

Тема 2. Класифікація страхування.

Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка.

Розділ 2. Страховий ринок.

Тема 4. Страховий ринок.

Тема 5. Страхова організація.

Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності

Розділ 3. Галузі страхування.

Тема 7. Особисте страхування.

Тема 8. Страхування майна.

Тема 9. Страхування відповідальності

Розділ 4. Перестрахування.

Тема 10. Перестрахування і співстрахування.

Розділ 5. Основи фінансової діяльності страховика.

Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика.

Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії

Розділ 1. Страхування і його місце в управлінні ризиками

Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування

Міні-лексикон

Страхування, страховий фонд, централізований страховий фонд, фонд самострахування, суброгація, страховий ризик, страховий інтерес, страхове відшкодування, франшиза, самострахування, співстрахування, страхове поле, страхова компанія, товариство взаємного страхування, страховий захист, страховий портфель, заходи превентивні

Засвоюючи цю тему, необхідно усвідомити, що за умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового проживання кожної людини існує нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійним лихом та нещасними випадками. Без її задоволення неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей. Відносини, що складаються у суспільстві з цього приводу, мають об'єктивний характер і в своїй сукупності формують зміст економічної категорії "страховий захист".


Слід зазначити, що виникнення страхування, як соціального інституту, було закономірним наслідком вдосконалення превентивних форм постійної боротьби людини з оточуючими небезпечностями. Страхування зародилося тоді, коли людство зрозуміло, що побоювання наслідків трагічних подій в непередбачуваному майбутньому може бути значно зменшено шляхом їх розподілу між ймовірно більшою кількістю людей. Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери і до цього часу розвиток його продовжується.

Окремо, при вивченні теми, необхідно приділити увагу вивченню страхування як економічної категорії та зробити порівняльну характеристику між категорією фінансів та кредиту. Страхування виступає як сукупність особливих замкнених перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування збитків підприємствам, організаціям та громадянам. Слід звернути увагу на те, що виступаючи у грошовій формі, закріплюючи ці відносини юридичними документами, страхування має риси, які об'єднують його з категоріями "фінанси" та "кредит", і в той же час, як економічна категорія має характерні тільки для неї функції, виконує тільки властиву їй роль і керується специфічними принципами (страховий інтерес, максимальна добросовісність суб'єктів страхування, відшкодування втрат у межах збитків, франшиза, суброгація).

Доцільно визначити, що матеріальною основою страхового захисту виступають страхові фонди, які є обов'язковим елементом суспільного виробництва. Створені у вигляді резерву матеріальних та грошових засобів, вони забезпечують безперервність процесу суспільного . відтворення та вирішують існуючі протиріччя між людиною та природою, між людиною та суспільством. Страховий фонд сприяє економічному прогресу суспільства. Акумульовані у страховому фонді значні фінансові ресурси поряд із цільовим використанням є джерелом інвестицій в державні цінні папери, нерухомість, різноманітні галузі виробництва і тим самим впливають на розвиток економіки.

В економіці ринкового типу страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу та добробуту людей, а з іншого - комерційною діяльністю, яка приносить прибуток. Страхування є важливим фактором стимулювання господарської діяльності в умовах ринкової економіки.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Необхідність страхового захисту як важливого засобу економічної безпеки.


2. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту та його форми.

3. Самострахування, його джерела і межі доцільного застосування.

4. Виникнення та етапи розвитку страхування.

5. Сутність страхування та його місце в системі грошових відносин.

6. Загальні та специфічні риси економічних категорій - страхування, кредиту та фінансів.

7. Функції страхування.

8. Принципи страхування.

9. Сфери застосування страхування.

10. Роль страхування у розвитку ринкової економіки.

Рекомендована література

Основна; 1,5, 8, 9,17, 19.

Додаткова: 1,12,20,27,29, 34.

Тема 2. Класифікація страхування

Міні-лексикон

Класифікація страхування, об'єкт страхування, галузь страхування, вид страхування, форми страхування, добровільне страхування, обов'язкове страхування, обсяг відповідальності страховика, системи страхування, операції страхові

При вивченні цієї теми, студентам потрібно звернути увагу в першу чергу на те, чим зумовлена необхідність класифікації страхування та визначити її основу. Необхідно усвідомити, що під поняттям класифікації розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини і використання її як засобу для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами). Чим складніший об'єкт, що потребує класифікації, тим нагальніше відчувається потреба в ній. Слід усвідомити, що без такої впорядкованості неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в будь-якій галузі

Така система підпорядкованих понять будується на основі використання певних спільних ознак, притаманних цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації. В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування та інше. У зв'язку з цим можна виділити найістотніші класифікаційні ознаки, що мають


найбільш важливе значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні а саме:

- економічні ознаки (сфера діяльності, або спеціалізація страховика;об'єкти страхування; рід небезпек; статус страхувальника; статусстраховика);

- юридичні ознаки (за вимогами міжнародних угод і внутрішньогозаконодавства; за формою проведення).

- класифікація страхування дає змогу, наприклад, страховикам:

- розробляти єдині правила страхування певних об'єктів від характернихдля них ризиків;

- застосовувати методи розрахунку тарифів для різних видів страхування;

- визначати особливості формування резервів страхової компанії

-cтрахувальникам класифікація допомагає визначити:

- договір з якого виду страхування та на який строк слід укласти;

- свої права та обов'язки в укладенні того чи іншого договорустрахування;

- до якої страхової компанії доцільно звернутися за страховою послугоюта інше.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Поняття класифікації, її наукове та практичне значення.

2. Ознаки класифікації.

3. Класифікація страхування за об'єктами. Визначення галузей та видів страхування.

4. Системи страхового забезпечення.

5. Класифікація за родом небезпек.

6. Форми проведення страхування. Принципи добровільного і обов'язкового страхування.

7. Визначення обов'язкових видів страхування Законом України "Про страхування".

8. Класифікація за статусом страхувальника.

9. Класифікація страхування за спеціалізацією страховика.

Рекомендована література

Основна: 5, 8, 9, 17,19.

Додаткова: 12, 20.


Тема 3. Страхові ризики та їх оцінка

Міні-лексикон

Ризик, майнові ризики, особисті ризики; катастрофічні, великі, середні, малі ризики; чисті та спекулятивні ризики; відбір ризиків, ризик-менеджмент; аналіз ризику; страховий ризик, нестройовий ризик, методи оцінки ризику, страховий тариф, страховий платіж (премія, внесок), страхова сума, страхова оцінка, статистика страхова, ступінь ризику, нетто-ставка, брутто-ставка, надбавка, актуарні розрахунки, актуарій, андеррайтер.

Приступаючи до вивчення цієї теми, необхідно зазначити, що саме ризик слугує передумовою виникнення страхових відносин. Без наявності відповідного ризику немає страхування, оскільки немає страхового інтересу. Фактор ризику та необхідність його покриття в результаті проявлення викликають потребу в страхуванні Зміст ризику та ступінь ймовірності настання визначають зміст та межі страхового захисту. Ризик існує протягом дії договору страхування.

Після розкриття поняття ризику, слід звернути увагу на те, що прояв різноманітних ризиків у всіх сферах суспільно-економічного життя зумовлює необхідність їх видової класифікації з метою застосування системного аналізу та прийняття раціональних управлінських рішень. Наскільки точно оцінюється імовірність настання даної події, настільки об'єктивно може бути оцінений розмір ризику. Страхування і розмір ризику є тісно пов'язані Вирівнювання ризику, його розподіл та управління складають арсенал технічних прийомів страховика, за допомогою яких на практиці організується проведення страхування.

Доцільно визначити, що ризик - величина непостійна. Його зміни у багатьох випадках зумовлені змінами в економіці, а також рядом інших факторів. Страховик повинен постійно стежити за розвитком ризику. Для цього ведеться відповідний статистичний облік, аналіз, обробка зібраної інформації, виходячи з якої страховик робить відповідну його оцінку, що полягає в аналізі усіх ризикових обставин. Результатом такої роботи є виділення відповідних груп ризику, які слугують мірою та критерієм оцінки.

Оцінка об'єкта страхування є необхідна для встановлення страхової суми, що визначає міру обов'язку з боку страховика або максимальну межу відшкодування збитку. Величина якого визначається ступенем понесеного збитку, вона може збігатися або бути меншою за страхову суму залежно від видів та умов страхування. Крім того, страхова сума визначає можливість та неможливість прийняття на страхування конкретного ризику.


Для оцінки ризику в страховій практиці використовують наступні методи:

- середніх величин;

- відсотків;

- індивідуальних оцінок.

За результатами оцінки приймаються рішення, до якої ризикової групи слід віднести той чи інший об'єкт, яка тарифна ставка найкращим чином відповідає даному ризику. Ціна страхового ризику та інших витрат, адекватних грошовому виразу обов'язків страховика по укладанню договору страхування, носить назву тарифної ставки. Розгляд структури страхового тарифу доцільно здійснювати за схемою.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Поняття ризику.

2. Основні характеристики ризику.

3. Визначення страхового ризику та його ознаки.

4. Класифікація ризиків у різних видах страхування.

5. Методи оцінки ризику.

6. Управління ризиком у страхуванні

7. Визначення ціни ризику у страхуванні

8. Структура страхового тарифу.

Рекомендована література

Основна: 1, 2, 6, 8, 9, 17, 19.

Додаткова:1, б, 8, 10, 11, 18, 30, 31.

Розділ 2. Страховий ринок Тема 4. Страховий ринок

Міні-лексикон

Страховий ринок, страховик, страхувальник, страхова послуга, страховий агент, страховий брокер, сліп, аквізиція, "Ллойд", страховий маркетинг, страховий договір, інфраструктура страховика, строк дії договору страхування, правила страхування, страховий поліс.

Перш ніж приступити до роботи над цією темою, доцільно згадати з попередніх навчальних дисциплін, які вивчали студенти, що являє собою ринок як економічна категорія. Після чого, вже усвідомлюючи сутність страхування, спробувати самостійно дати визначення страхового ринку та зазначити об'єктивну необхідність його існування.


Після розкриття поняття страхового ринку, доцільно самостійне опрацювання питання впливу основних економічних законів (вартості попиту та пропозиції, конкуренції) на його формування та функціонування.

У процесі вивчення цієї теми особливу увагу слід звернути на те, що однією із трьох головних дійових осіб на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком виступає страховий посередник. Оскільки на страховому ринку України діють два основні типи посередників -страхові агенти та страхові брокери, слід чітко визначити їх основні функції та усвідомити відміни між ними. Для цього необхідно ознайомитися з діючим інструктивним та нормативним матеріалом.

Визначивши загальну характеристику страхового ринку, необхідно здійснити аналіз стану та перспектив його розвитку. Для цього слід визначити, що відноситься до основних параметрів розвитку страхового ринку (політична ситуація, правова система, економічні зв'язки з країнами-партнерами та ін.), та дві групи фінансових і нефінансових показників, які сприяють розвитку на ринку повноцінних суб'єктів страхових відносин. Після цього можна дати характеристику основних етапів розвитку страхування в Україні (визначити основні недоліки та зробити висновки), аналізуючи відповідний статистичний та графічний матеріал.

Особлива увага у цій темі приділяється питанню сутності та завдання маркетингу у страхуванні Перш ніж приступати до його вивчення, слід згадати раніше засвоєний курс маркетингу та спробувати самостійно визначити, що являє собою маркетинг у страхуванні Такий метод сприяє кращому засвоєнню та розумінню питання. Маркетинг у страхуванні може бути визначений як комплекс заходів страхової компанії, включаючи планування, ціноутворення, рекламу, організацію мережі просування страхових полісів, виходячи з наявного реального та потенційного попиту на страхові послуги. Користуючись інформацією рекламного характеру та матеріалами періодичних та статистичних видань, доцільно з'ясувати реалізацію цих головних завдань на практиці

Окреме і дуже важливе питання цієї теми - договір страхування, який є правовою основою взаємовідносин між страховиком і страхувальником. Такий договір виконує дві основні функції - юридичного факту виникнення договірних зобов'язань та засобу регулювання відносин і умов, на яких будується правовий зв'язок його учасників. При вивченні цього питання необхідно ознайомитися із чинним законодавчим та інструктивним матеріалом. Особливу увагу слід звернути на те, що основою укладання договору страхування є правила страхування, а факт його укладання може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом), що є формою договору.


Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Поняття страхового ринку, умови його формування і розвитку.

2. Структура страхового ринку залежно від критерію, покладеного в основу його класифікації.

3. Учасники страхового ринку та взаємовідносини між ними.

4. Визначення страховиків та страхувальників згідно із законодавством України.

5. Страхові послуги як об'єкт купівлі-продажу на страховому ринку.

6. Роль посередників на страховому ринку.

7. Характеристика основних етапів розвитку страхового ринку України.

8. Перспективи розвитку страхового ринку України.

9. Страховий маркетинг.

10. Функції маркетингу страховика.

11. Страхові договори, порядок їх підготовки й укладання.

Рекомендована література

Основна: 1, 2, 4, 5, 8, 9, 17, 18, 19.

Додаткова:7, 17, 19, 20, 24, 34.

Тема 5. Страхова організація

Міні-лексикон

Страхова компанія, страхова система, акціонерне страхове товариство, командитне товариство, страхові об'єднання, представництво страхової компанії, агентство страхової компанії, філіал (відділення) страхової компанії, кептивні страхові компанії. Ліга страхових організацій України, холдинг, страховий пул, страхове бюро.

Вивчаючи цю тему, слід усвідомити, що діяльність будь-якої страхової компанії як історично визначеної організаційної форми страхового фонду завжди знаходиться в залежності від економічного середовища, в межах якого здійснюють свою діяльність страховики. Сукупність страхових компаній, які функціонують у даному економічному середовищі, створює страхову систему, основною метою якої є надання комплексу страхових послуг. Таким чином страхову індустрію можна визначити як частину сфери послуг, але слід зазначити, що страхова послуга має специфічний характер.

Необхідно звернути увагу на те, що страхові компанії складають основу інституціональної структури страхового ринку та поділяються на види залежно від критерію, покладеного в основу класифікації (за формою


власності; за характером виконуваних операцій; за зоною обслуговування, за величиною статутного капіталу).

Порядок створення нових або реорганізації снуючих страхових компаній регулюється як загальними законами, так і страховим законодавством. У вивченні цього питання доцільним є використання діючого нормативного та інструктивного матеріалу. Особливу увагу слід звернути на порядок створення та функціонування товариств взаємного страхування (ТВС), головною метою яких є надання взаємодопомоги своїм членам.

За спеціалізацією страхові компанії поділяються на три групи (такі, що страхують життя; здійснюють інші види страхування; надають винятково перестрахувальні послуги).

Слід звернути увагу на те, що в даний час за Законом України "Про страхування" страхова діяльність в Україні здійснюється винятково страховиками-резидентами України, а загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 відсотків. Таким чином, іноземні страховики не мають права займатися страховою діяльністю на території України. Хоча програмою розвитку вітчизняного страхового ринку передбачається, що таке обмеження для нерезидентів на страхову діяльність в Україні поступово буде знято.

Треба визначити, що діяльність страховика не може здійснюватися без наявності необхідних факторів, а саме: основних і обігових коштів;

трудових, фінансових та інформаційних ресурсів, які складають його інфраструктуру. Їх сукупність і раціональне використання визначають потенціал компанії та забезпечують її економічне зростання.

Доцільно визначити, що особлива увага у страховій компанії приділяється питанню організаційної структури, тобто зв'язкам, що існують між різними її частинами. Організаційна структура відображується у таких формах, як поділ праці, створення спеціалізованих департаментів (відділів) та відокремлених підрозділів (філій, представництв), ієрархія посад, внутрішньоорганізаційні процедури. Слід звернути увагу на те, що органи управління страховою компанією визначаються залежно від того, на яких засадах створено організацію.

На завершення вивчення цієї теми необхідно звернути увагу на те, що страховики можуть створювати професійні об'єднання для координації діяльності захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм. Кожне об'єднання призначено для виконання певних функцій і сприяє розвитку страховиків та стабілізації їх на страховому ринку. Рекомендується звернути увагу на принципи та основні завдання цих об'єднань (ЛСОУ, МТСБУ, Авіаційного і Морського бюро), керуючись діючим нормативним та інструктивним матеріалом. Програмою розвитку


вітчизняного страхового ринку до 2005 року передбачено створення об'єднань за основними видами страхування (цивільної відповідальності власників транспортних засобів, морських ризиків, авіаційних ризиків, ядерних ризиків, експортно-імпортних операцій, медичного страхування).

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Визначення страхової компанії

2. Поняття страхової системи як частини сфери послуг.

3. Характеристика особливостей різних видів страхових компаній.

4. Відмінності страховиків за приналежністю.

5. Особливості діяльності страховиків за спеціалізацією.

6. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній.

7. Особливості роботи товариств взаємного страхування.

8. Перспективи діяльності нерезидентів на страховому ринку України.

9. Інфраструктура страховика та її характеристика.

10. Організаційна структура страхової компанії

11. Принципи структури управління страховою компанією.

12. Функції та роль філій і представництв страховика.

13. Об'єднання страховиків та їх функції.

Рекомендована література

Основна:2, 4,5,8,15,16,17, 19.

Додаткова:13, 24, 28, 32, 34.

Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності

Міні-лексикон

Державний нагляд за страховою діяльністю. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, реєстрація, ліцензування страхових організацій, ліцензія страхова.

У вивченні цієї теми слід усвідомити, що оскільки страхування виконує функції захисту економічної та соціальної сфери суспільства, його ефективне проведення є можливе лише на основі розробки і послідовного проведення державної страхової політики. Висока частка відповідальності страховика за соціальні наслідки своєї діяльності потребує організації державного страхового нагляду. Метою державного регулювання страхової діяльності є: забезпечення формування та розвитку ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення необхідних умов для діяльності страховиків та захист інтересів страхувальників.

Необхідно зазначити, що Законом України "Про страхування" визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює нагляд


за страховою діяльністю в країні - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). У визначених Законом рамках Укрстрахнагляд має права та обов'язки, виконує конкретні функції та завдання, які сприяють розвитку національного страхового ринку.

Регулююча роль його полягає у застосуванні в основному трьох методів: реєстрації, ліцензування та контролю за страховою діяльністю. В ході реєстрації з'ясовується професійна придатність страховика, його фінансовий стан. Призначення ліцензування полягає у перевірці підготовленості страхової організації до проведення страхової діяльності та у визначенні сфери цієї діяльності У процес засвоєння цього питання рекомендується ознайомитися з Інструкцією про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцезій на здійснення страхової діяльності на території України. Здійснення контролю з боку Укрстрахнагляду сприяє підтриманню правопорядку в галузі

Діюча нормативна система регулює страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямками й питаннями. Законодавче регулювання страхової діяльності в Україні має певну специфіку, яка значною мірою накладає свої особливості в цілому на систему правового забезпечення. Програмою розвитку вітчизняного страхового ринку до 2005 року передбачається подальший розвиток законодавчої та нормативної бази, розробка й прийняття низки законодавчих актів, які розвивають страхове законодавство України і наближають його до міжнародних стандартів.

Державне регулювання дуже є важливе і для проведення послідовної політики стосовно форм, методів та масштабів участі іноземного капіталу в страховому бізнесі на території України.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності

2. Шляхи наближення законодавчої і нормативної бази зі страхування до міжнародних стандартів.

3. Тенденції збільшення обсягів статутного фонду страховиків.

4. Функції, права та обов'язки Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю.

5. Методи державного регулювання страхової діяльності

6. Умови і порядок ліцензування страхової діяльності

7. Санкції до страхових компаній за результатами перевірок Укрстрахнагляду.

Рекомендована література

Основна:2, 7, 8, 9,15,16,17,18,19.

Додаткова:.l, 12, 13, 19, 20, 29, 34, 35.


Розділ З. Галузі страхування

Тема 7. Особисте страхування

Міні-лексикон

Особисте страхування, страхування життя, змішане страхування, нещасний випадок, вигодонабувач, відмова у виплаті страхового відшкодування, добровільне страхування, довгострокове страхування, застрахований, індивідуальне страхування, колективне страхування, медичне страхування, асистанс

Перед вивченням кожної теми, яка стосується окремого виду страхування, доцільно згадати функції та принципи страхування і засвоєний матеріал теми "Класифікація страхування".

Слід зазначити, що особисте страхування є однією з галузей страхування та домінуючим видом страхування у світі Воно зумовлено ризиковим характером діяльності людей різних професій, підвищеним ступенем ризику, пов'язаним із погіршенням довкілля, зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній кількості населення. Метою особистого страхування є організація страхового захисту окремих громадян на випадок виникнення різних подій, що відбиваються на їх житті, здоров'ї та працездатності

Особисте страхування включає три підгалузі: страхування життя, страхування від нещасних випадків та медичне страхування.

Особливу увагу треба звернути на те, що страхування життя є особливим видом страхування, який містить у собі функції захисту і накопичення. Відповідно існують і певні особливості договорів страхування.

Страхування життя передбачає відповідальність страховика щодо здійснення страхових виплат у разі:

-смерті застрахованої особи;

- дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договорустрахування;

- досягнення застрахованою особою пенсійного віку (страхуваннядодаткової пенсії) або віку, який визначений у договорі страхування;

- настання події в житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорістрахування (укладання шлюбу, народження дитини, смерть близькогородича застрахованої особи - дружини, чоловіка, дітей, батьків).

Умови договору страхування життя можуть додатково передбачати обов'язок страховика здійснити страхові виплати у разі:

- хвороби застрахованої особи;


- тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок нещасного випадку;

- стійкої непрацездатності (інвалідності) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що це ризиковий вид страхування, який суттєво відрізняється від накопичувального довгострокового страхування життя та передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку. Виплати страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається. Страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму. Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на державне обов'язкове та обов'язкове. Перелік їх визначається Законом України "Про страхування". Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страховиком та страхувальником на основі правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств.

Особлива увага у вивченні цієї теми приділяється медичному страхуванню, яке займає важливе місце у системі заходів щодо поліпшення соціальної захищеності громадян і надає їм можливість одержання необхідної, своєчасної та якісної медичної допомоги. Медичне страхування — це страхування на випадок втрати здоров'я від будь-якої причини, в тому числі у зв'язку із хворобою та нещасним випадком. Суть його полягає в тому, що сплативши одноразово страховий внесок значно менший, ніж вартість всіх медичних послуг, громадяни мають змогу протягом певного періоду безкоштовно користуватися комплексом медичних послуг. Рекомендується ознайомитись з одним із варіантів концепції медичного страхування в Україні, який надруковано в періодичних виданнях. На завершення цієї теми, доцільним буде скласти порівняльну характеристику добровільного та обов'язкового медичного страхування. Це допоможе детально розібрати особливості цього виду страхування та визначити принципи, на яких воно будується.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Класифікація особистого страхування.

2. Розрахунок страхових тарифів в особистому страхуванні

3. Страхування життя і його основні види.

4. Особливості договорів змішаного страхування життя.

5. Страхування пенсій.

6. Сутність страхування від нещасних випадків.


7. Характеристика окремих видів обов'язкового особистого страхування.

8. Особливості індивідуального та колективного страхування від нещасних випадків.

9. Медичне страхування як один з методів поліпшення соціальної захищеності громадян.

10. Особливості програм обов'язкового та добровільного страхування.

11. Напрямки розвитку медичного страхування в Україні

Рекомендована література

Основна:1, 5,8,9,12,13,14, 15,16,17,19.

Додаткова:17, 21, 27, 28, 39, 43.

Тема 8. Страхування майна

Міні-лексикон

Майнове страхування, оцінка страхова, аварія, авіаційне страхування, автотранспортне страхування, генеральний поліс, збиток прямий, збиток страховий, карго страхування, каско страхування, конструктивна загибель, повна загибель, рівень виплат страхового відшкодування, рівень страхового відшкодування, рівень страхового забезпечення, система депозитного страхування, страхування кредитів.

Приступаючи до вивчення цієї теми, доцільним буде повторення раніше вивченого питання систем страхового відшкодування, франшизи та матеріалу відносно договорів страхування. Особливу увагу слід звернути на визначення прав та обов'язків страховика і страхувальника при виконанні договору страхування.

Треба зазначити, що об'єктом страхових відносин цієї галузі страхування виступає майно в різноманітних його видах. Для цілей страхування прийнято класифікувати майно за видами господарюючих суб'єктів, яким воно належить (промислових підприємств;

сільськогосподарських підприємств; громадян). Залежно від цього, існують досить суттєві відміни у методах страхування.

В першу чергу, треба визначити, що відноситься до складу майна кожного з цих суб'єктів страхових відносин, тобто визначити об'єкти страхування. Надалі слід навчитись розрізнювати види страхових подій, які є основою для розробки методів визначення збитку і страхового відшкодування по кожній з груп. Особливу увагу необхідно звернути на питання розрахунку ставок страхових платежів при страхуванні майна та визначити, які вартісні показники є основою для розрахунку страхового тарифу. Майнове страхування має чітко виражену специфіку. Тут виникає


складна задача оцінки реальної вартості об'єкта страхування та визначення вартості реального збитку. Оскільки величина збитку - випадкова та може бути досить низькою, виникають сумніви у доцільності вимагати відшкодування малих збитків. Так з'явилась франшиза, елемент договору, неможливий у страхуванні життя.

Таким чином, за умовами договору майнового страхування страховик зобов'язується за обумовлену договором страхову премію при настанні передбаченого в договорі страхового випадку відшкодувати страхувальнику спричинені внаслідок цієї події збитки у застрахованому майні або збитки у зв'язку з іншими майновими інтересами та виплатити страхове відшкодування в межах узгодженої у договорі страхової суми. Особливу увагу слід звернути на те, що страхова сума у майновому страхуванні не може перевищувати дійсної вартості майна, яке страхувальник бажає застрахувати на момент укладання договору страхування. Договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Особливу увагу у вивченні теми слід звернути на страхування майна сільськогосподарських підприємств, яке є досить специфічним. Специфіка, в першу чергу, полягає у визначенні об'єктів страхування (врожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень; дерева і плодово-ягідні кущі та виноградники; сільськогосподарські тварини;

будівлі, споруди та сільськогосподарська техніка). Тут снують характерні відміни у визначенні страхових ризиків, страхових сум та платежів, збитку та страхового відшкодування, відміни у договорах страхування. Необхідно чітко усвідомлювати, що головним критерієм відмінності тут виступає об'єкт страхування. Доцільно звернути увагу, що концепція розвитку страхування в Україні на період до 2005 року передбачає уніфікацію умов страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних надсаджень у державних, колективних та фермерських господарствах на основі принципу добровільності страхування.

Слід зазначити, що винахід складних та високовартісних промислових технологій, створення та використання яких тягне за собою високий ризик виникнення аварій і катастроф, що загрожують значними збитками їх власникам, призвело до з'явлення особливого виду майнового страхування - страхування технічних ризиків, котре пов'язано з впровадженням нової техніки та технології. Під страхуванням технічних ризиків розуміють наступні види страхування: страхування будівельного підприємця від усіх ризиків; страхування всіх монтажних ризиків;

страхування машин; страхування електронних пристроїв. Їх можна розділити на два напрямки:


- страхування самої техніки, устаткування, технологічних ліній та ін. Навипадок виводу їх зі строю, порушення роботи, загибелі (захист відпрямих збитків застрахованих об'єктів);

- страхування від непередбачених несприятливих наслідків, викликаних впровадженням технічних та технологічних новинок або їх зупиненням та зруйнуванням (захист від побічних збитків у вигляді додаткових витрат та нестриманого прибутку).

Особлива увага у майновому страхуванні приділяється транспортному страхуванню як сукупності видів страхування від небезпек, що виникають на різних шляхах сполучення (страхування водного транспорту, авіаційне страхування, страхування наземного транспорту). Страхування транспортного засобу без страхування вантажів, що ним перевозяться, має назву каско страхування. Обсяг страхової відповідальності, який надається за договором страхування каско, докладно викладається у відповідних умовах страхування, що розробляються кожною страховою компанією окремо. Необхідно звернути увагу на те, що об'єктом транспортного страхування виступає майновий інтерес страхувальника, пов'язаний не тільки із володінням транспортним засобом, але і з його розпорядженням, збереженням та використанням. У вивченні цього питання доцільно зробити порівняльну характеристику умов страхування у страхуванні різних засобів транспорту.

Слід зазначити, що перевезення матеріальних активів транспортними засобами може в окремих випадках призвести до збитків їхніх власників, що зумовлює необхідність страхування вантажів (карго страхування). Умови страхування вантажів, що перевозяться різноманітними видами транспорту, базуються на правилах морського страхування, що сформувалися значно раніше, а відмінність полягає у визначенні специфічності ризиків, які виникають під час експлуатації різних засобів перевезення. Цей вид страхування є найбільш розробленим та традиційним. Необхідно чітко усвідомлювати, що договір карго страхування може бути укладено тільки після детального збору інформації, її аналізу, оцінки та визначення ризику, розміру страхової премії.

Важливим питанням цієї теми є страхування особистого майна. З погляду на важливість для задоволення сімейних потреб, майно громадян, за винятком власного автомобільного транспорту, як правило, поділяється страховиком на наступні типи об'єктів страхування: житлові приміщення;

будівлі та споруди; домашнє майно та предмети домашнього вжитку;

тварини, які належать громадянам. Істотно, що відміни у об'єктах страхування є найбільш суттєвим критерієм у визначенні умов страхування. Вивчення цього питання доцільно здійснювати на детальному розгляді прикладів, наведених у підручнику.


Одним із найбільш складних та специфічних видів страхування як на стадії укладання договору, так і протягом всього періоду його дії, є страхування кредитних та фінансових ризиків. Специфіка його полягає в тому, що відповідальність страховика із забезпечення захисту цих ризиків полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, котрі виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни ринкової кон'юнктури та погіршення інших умов для здійснення кредитних та фінансових операцій. Необхідно з'ясувати, що страхова практика, спираючись на спільні засади кредитного страхування та враховуючи особливості обслуговування цих ризиків, класифікувала кредити за організаційними формами страхування:

1. Страхування товарних кредитів.

2. Страхування кредитів під інвестиції.

3. Страхування споживчих кредитів.

4. Страхування кредитів, виданих під заставу.

5. Страхування кредитів довіри.

Для усвідомлення цього питання, залежно від форми кредиту, доцільно з'ясувати, які особи можуть виступати у ролі страхувальника в тому чи іншому випадку, визначити об'єкти страхування, методи та форми кредитування, обсяг страхової премії та умови і обсяги страхового відшкодування.

Слід зазначити, що в умовах ринкової економіки банки виконують функції основних інститутів фінансового ринку, і така операція банків, як привернення вкладів (депозитів) фізичних осіб, передбачає перш за все задачу збереження цих вкладів. Спосіб додаткового захисту інтересів вкладників засновано в ряді країн на створенні системи взаємної відповідальності комерційних банків (системи депозитного страхування) і передбачає при цьому використання страхових принципів. Таким чином, сутність системи депозитного страхування (СДС) полягає у створенні цільового фонду, який може витрачатись на відшкодування збитку, спричиненого вкладникам банка, що збанкрутив. Після розкриття поняття СДС слід визначити типи їх створення, переваги та недоліки. При опрацюванні цього питання необхідно ознайомитись із Законом України "Про банки і банківську діяльність" та з Тимчасовим порядком формування комерційними банками фонду страхування фізичних осіб.

Слід також звернути увагу на те, що згідно з класифікацією ризиків, пропонованою Першою директивою ЄЕС від 24 липня 1973 року, до групи фінансово-кредитних ризиків віднесено крім ризиків, що виявляються у зв'язку із наданням кредиту, ризики, які призводять до інших фінансових збитків. Найбільш загрозливим у цій групі є ризик втрати прибутку. При опрацюванні цього питання доцільно визначити види збитків, які охоплює страхування від втрат прибутку, та з'ясувати його особливості


Зміст та орієнтація страхування фінансово-кредитних ризиків спричиняє деякі обов'язкові умови до укладання договорів страхування, які необхідно з'ясувати у процесі вивчення матеріалу.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Специфіка страхування майна юридичних осіб.

2. Економічна ефективність страхування сільськогосподарських підприємств.

3. Методика розрахунку збитку у рослинництві

4. Особливості страхування технічних ризиків.

5. Характеристика каско і карго страхування.

6. Страхування авіаційних та морських ризиків.

7. Економічне призначення страхування будівель, які належать фізичним особам.

8. Особливості страхування домашнього майна населення.

9. Страхування тварин, які належать громадянам.

10. Особливості страхування ризику непогашеного кредиту.

11. Зміст страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту.

12. Мета створення системи депозитного страхування.

Рекомендована література

Основна:1, 7, 8,9,10, 14,15, 16,17.

Додаткова:2, З, 4, 5, 25, 27, 28,42.

Тема 9. Страхування відповідальності

Міні-лексикон

Страхування відповідальності адміністративна відповідальність, гарантія страхова, матеріальна відповідальність, цивільна (цивільно-правова) відповідальність, "Зелена картка". Моторне (транспортне) страхове бюро, екологічне страхування.

Приступаючи до вивчення цієї теми, необхідно з'ясувати, що страхування відповідальності є специфічним видом страхування і суттєво відрізняється від будь-якого іншого виду страхування. В якості об'єкта страхування тут виступає відповідальність перед третіми особами, яким може бути спричинено збиток внаслідок якихось дій або бездіяльності страхувальника. Таким чином, поруч зі страховиком та страхувальником третьою стороною відносин виступають будь-які, не визначені раніше (треті) особи.


Одним із найбільш масових видів страхування є страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, який у більшості країн світу є за формою обов'язковим видом страхування. У процесі засвоєння цього питання слід визначити, чим зумовлюється здійснення такого страхування в обов'язковій формі та в чому полягає його необхідність. Слід звернути особливу увагу на те, що зі зростанням інтенсивності транскордонних автомобільних перевезень загострилась проблема фінансових гарантій відшкодування збитків, спричинених іноземними власниками автотранспортних засобів. Це призвело до створення системи "Зелена картка", яка передбачає взаємне визнання страхового покриття цивільної відповідальності у міжнародному автомобільномуpyсі у країнах, які входять до складу цієї системи. Для реалізації принципів її діяльності у кожній країні-учасниці створюється Бюро, яке виконує наступні функції: забезпечення своїх членів-страховиків полісами "Зелена картка" та врегулювання збитків, що виникають на території певної держави з вини іноземного власника автотранспортного засобу, який має страховий поліс певного зразка. У процесі засвоєння цього питання доцільно буде звернутися до раніше вивченого матеріалу теми "Страхова організація", детально розглянути головні завдання та функції Моторного (транспортного) бюро України, визначити його структуру та принципи діяльності Рекомендується також звернутися до діючого Положення про Моторне (транспортне) страхове бюро.

У вивченні цієї теми слід звернути увагу на особливості таких видів страхування, як страхування цивільної відповідальності авіаперевізників, судновласників, страхування відповідальності залізниць. Доцільним буде зробити порівняльну характеристику цих видів страхування.

У процесі засвоєння цієї теми необхідно звернути увагу на такий специфічний вид страхування, як страхування відповідальності роботодавця. Якщо нещасний випадок на виробництві стався не внаслідок грубої помилки, якої припустився службовець, та навмисного невиконання ним своїх, зобов'язань, йому має бути виплачено компенсацію.

Одним із нових видів страхування на страховому ринку України є страхування відповідальності за якість продукції, який широко розповсюджено у промислове розвинених країнах та закріплено в нормах міжнародного права. Метою цього виду страхування є захист страхувальника у разі претензій, що їх висувають споживачі його продукції. Слід також зазначити, що відповідальність за шкоду покладається не тільки на виробника кінцевого продукту або комплектуючих, використаних у виробництві зазначеного продукту, але й на тих, хто безпосередньо пропонує цей продукт споживачеві. Тобто, термін "виробник" трактується досить широко. Таким чином, страхування відповідальності за якість продукції можна поділити на підвиди, залежно


від того, хто виступає в ролі страхувальника (страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції, страхування відповідальності продавця за якість продукції та страхування відповідальності виконавця за якість виконаної роботи або послуг). Окремо у вивченні питання необхідно приділити увагу загальним та специфічним умовам договорів страхування відповідальності за якість продукції, залежно від того, хто виступає страхувальником.

Важливим питанням цієї теми є питання страхування професійної відповідальності, яка об'єднує види страхування майнових інтересів різноманітних категорій осіб, котрі у здійсненні професійної діяльності можуть завдати матеріальний збиток третім особам. Необхідно звернути увагу, що відповідальність за помилки або упущення, що їх припустилася особа під час виконання професійних обов'язків, базується на законодавчих та нормативних актах, які регламентують зобов'язання сторін у тій чи іншій сфері діяльності Доцільно зазначити, що природа шкоди залежить від характеру професійної діяльності Вдаватися до страхування професіонала змушують великі суми позовів та відсутність резервів для таких виплат, які він потенційно має бути готовий сплатити. Слід звернути увагу на те, що оцінювання ризиків та розробка умов страхування залежить від виду професійної діяльності яка страхується.

Особливе місце у галузі страхування відповідальності займає екологічне страхування, метою якого є створення страхових фондів для попередження екологічних аварій та катастроф, відшкодування збитків, спричинених юридичним та фізичним особам внаслідок забруднення навколишнього середовища. У процесі засвоєння матеріалу необхідно з'ясувати, що об'єктом страхових відносин тут виступає будь-який екологічний ризик забруднення навколишнього середовища та потенційного економічного збитку, спричиненого ним. Але слід звернути увагу на те, що відміни в об'єктах екологічного страхування є основою його поділу на наступні види:

1. Страхування відповідальності на випадок аварійного забруднення навколишнього середовища.

2. Майнове страхування фінансових збитків, зумовлених аварійним забрудненням навколишнього середовища.

3. Особисте страхування життя, здоров'я, працездатності та пенсійного забезпечення громадян на випадок настання аварійного забруднення навколишнього середовища.

Доцільно визначити, що страхування за забруднення довкілля виконує специфічні функції, а саме:

- формує екологічну відповідальність фізичних та юридичних осіб за наслідки антропогенної діяльності;


- забезпечує компенсаційні гарантії постраждалим, незалежно відфінансового стану винуватця;

- стимулює протиаварійні заходи за рахунок диференціації страховихтарифів та ін.

На завершення вивчення цього питання слід зробити висновок, що екологічне страхування необхідно розглядати як один з економіко-правових важелів безпеки економіки України.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Необхідність страхування відповідальності

2. Характеристика страхування відповідальності

3. Суб'єкти та об'єкти у страхуванні відповідальності

4. Особливості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

5. Функції Моторного (транспортного) страхового бюро.

6. Міжнародна система "Зелена картка".

7. Особливості страхування професійної відповідальності

8. Визначення розміру страхового відшкодування у страхуванні професійної відповідальності

9. Доцільність страхування відповідальності роботодавців.

10. Класифікація страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.

11. Зміст та функції екологічного страхування.

Рекомендована література

Основна:1, 5, 8, 9, 14, 16,17, 19.

Додаткова: 1,14, 20, 28, 40.

Розділ 4. Перестрахування

Тема 10. Перестрахування і співстрахування

Міні-лексикон

Перестрахування, співстрахування, перестраховик, цедент, ретроцедент, цесія, ретроцесія, цедування ризику, цесіонарій, перестрахувальний сліп, перестраховування на базі ексцедента збитку, перестраховування на базі ексцедента, ліміт відповідальності страховика, комісія перестраховувальна, квота у страхуванні, ексцедент ризику, ексцедент збитку, ексцедент збитковості, договір перестрахування, детальний сертифікат, тантьєма, непропорційне перестрахування, пропорційне перестрахування, факультативне


перестрахування, облігаторне перестрахування, факультативно-облігаторне перестрахування.

Для усвідомлення цієї теми, в першу чергу, необхідно зазначити, що перестрахування становить систему економічних відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфелю, забезпечення фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій. Перестрахування не лише захищає страховиків, а сприяє захисту самого страхувальника.

Після розкриття поняття перестрахування, слід визначити, якими принципами керується перестрахування та у чому полягає його специфіка.

Необхідно звернути увагу на те, що передавання ризиків у перестрахування може здійснюватися постійно або одноразово, що зумовлює відміни у методах передавання ризиків у перестрахування та в оформленні правових взаємовідносин сторін (факультативні; облігаторні;

факультативно-облігаторні). Для кращого усвідомлення питання, доцільно зробити порівняльний аналіз методів перестрахування та визначити недоліки та переваги кожного з них.

Окремо у вивченні теми необхідно приділити увагу формам проведення перестрахувальних операцій. Необхідно з'ясувати, що існує безліч різних за формою перестраховувальних договорів та немає стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі ставками премії, власним утриманням. Слід зазначити, що визначення частки ризику, яку слід залишати на своєму утриманні е складним питанням для практичного перестрахування. Необхідно звернути увагу на те, що всі договори можна поділити на дві основні групи, які відрізняються системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна (квотний договір; договір ексцедента суми; квотно-ексцедентний договір) і непропорційна (договір ексцедента збитку;

договір ексцедента збитковості) форми проведення перестрахувальних операцій. У вивченні цього питання слід визначити, в яких випадках використовується та чи інша форма перестрахування та як проходить розподіл ризиків і премій згідно того чи іншого договору. Доцільно звернути увагу на особливості, які враховуються в укладанні кожного окремого виду договору.

Завершуючи вивчення питання перестрахування необхідно, з'ясувати які особливості притаманні перестрахуванню ризиків у нерезидентів, та вимоги, що ставляться до перестрахування цих ризиків. Для цього


рекомендується ознайомитися з діючим законодавчим та інструктивним матеріалом.

Особлива увага в цьому розділі призначається питанню співстрахування, тобто страхуванню, коли декілька страховиків беруть участь певними частками у страхуванні одного й того ж самого ризику. Для кращого усвідомлення матеріалу доцільно зробити порівняльну характеристику таких категорій, як страхування, перестрахування та співстрахування, визначити відміни між ними та спільні риси.

На завершення теми треба звернути увагу на те, що перестрахові компанії можуть створювати свої об'єднання (пули). У вивченні цього питання слід визначити види таких пулів, головні принципи організації та завдання, які вирішуються шляхом їх створення.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Мета й економічна сутність перестраховування.

2. Функції перестраховування.

3. Особливості методів перестрахування.

4. Специфіка договорів перестрахування.

5. Зміст факультативного перестрахування.

6. Характеристика облігаторного перестрахування.

7. Особливості факультативно-облігаторного перестрахування.

8. Порівняльний аналіз методів перестрахування.

9. Зміст активного та пасивного перестраховування.

10. Умови пропорційного перестрахування.

11. Характеристика квотного перестрахування.

12. Умови договору ексцедентного перестрахування.

13. Механізм здійснення квотно-ексцедентного договору.

14. Умови використання непропорційного перестраховування.

15. Сутність співстрахування та механізм його застосування.

16. Особливості становлення ринку перестрахування в Україні

Рекомендована література

Основна: 1, б, 7, 8, 9, 14, 16, 17, 19. Додаткова:1, 15, 16, 23. 41.


Розділ 5. Основи фінансової діяльності страховика

Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика

Міні-лексикон

Валовий дохід страховика, валюта страхування, витрати страховика, доходи від страхової діяльності, збитковість страхової суми, норми доходності, прибуток балансовий, прибуток від діяльності по страхуванню життя, прибуток від інвестицій, прибуток від страхової діяльності, прибуток у тарифах, собівартість страхових операцій, фінансовий результат страхових операцій.

У вивченні цієї теми слід ознайомитися з діючим інструктивним та нормативним матеріалом, який стосується формування доходів, витрат та прибутку страховика. Як відомо з попередніх засвоєних тем курсу, головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що страховик спочатку акумулює кошти, які надходять від страхувальника створюючи необхідний страховий фонд, і тільки після цього здійснює витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними страховими угодами. Слід відрізняти доходи страховика, які він може отримувати безпосередньо від страхових операцій, інвестиційної діяльності, та доходи, які не належать, ні до страхових ні до інвестиційних, наприклад, доходи від здавання майна в оренду, консультаційної діяльності та ін. Для того, щоб з'ясувати основу формування кожного з цих видів доходу, доцільно повторити раніше вивчені теми третього розділу курсу, згадати, як визначається страхова сума і страховий тариф з кожного виду страхування, та їх залежність від форм проведення.

Після розкриття поняття "доходи" необхідно з'ясувати, що у процесі розподілу страхового фонду формуються витрати страховика, склад і структуру яких визначають два взаємопов'язаних процеси: погашення обов'язків перед страхувальниками та фінансування діяльності страховика. У зв'язку з цим у вітчизняній страховій практиці прийнято наступну класифікацію витрат:

- виплати страхового відшкодування і страхових сум;

- відрахування в запасні фонди та резерви внесків;

- відрахування на попереджувальні міроприємства;

- витрати на ведення справи;

- інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Особливу увагу треба звернути на специфіку визначення собівартості страхових операцій. Доцільно визначити, що окрім вищезазначених витрат страхової компанії існують витрати, пов'язані із забезпеченням процесу інвестування та розміщенням тимчасово вільних коштів, і витрати,


пов'язані з одержанням доходів, від інших (крім страхових і інвестиційних) господарських операцій.

Необхідно з'ясувати, що способом порівняння доходів і витрат страховика за певний звітний період визначається фінансовий результат його діяльності, який є головним показником ефективності роботи компанії. Слід зазначити, що під фінансовим результатом страхових операцій розуміють вартісну оцінку підсумків господарювання страховика. Доцільно звернути увагу, що він визначається як по страхових операціях у цілому, так і по кожному виду страхування окремо.

Необхідно з'ясувати, що визначення фінансового результату діяльності страхових компаній має свою специфіку, тобто може набувати форми прибутку або збитку. В опрацюванні цього питання необхідно детально розглянути механізм формування прибутку та чітко усвідомлювати, що балансовий прибуток страховиків поділяється на прибуток від страхової діяльності, від інвестиційної діяльності та прибуток від інших операцій. Балансовий прибуток страховика розподіляється за спільними для всіх суб'єктів підприємницької діяльності принципами. Особливу увагу необхідно звернути на те, що прибуток страховиків для цілей оподаткування не визначається.

Згідно чинного податкового законодавства, страховики, як і будь-який суб'єкт господарювання, повинні сплачувати загальнодержавні та місцеві податки і збори. Слід звернути увагу на їх розміри та джерела сплати. Більш детально необхідно розглянути питання оподаткування прибутку страхової компанії, для опрацювання якого треба звернутися до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Доцільно визначити показники прибутку, ставки податку на прибуток та пільги, передбачені цим Законом.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Визначення та склад доходів страховика.

2. Класифікація доходів страховика та їх характеристика.

3. Склад та економічний зміст витрат страховика.

4. Поняття собівартості страхової послуги.

5. Визначення та класифікація прибутку страховика.

6. Поняття валового доходу страхової компанії.

7. Особливості оподаткування страхової організації.

Рекомендована література

Основна: 1, 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 15, 17, 18, 19.

Додаткова: 9, 10. 12, 13, 18, 20, 25, 26, 33, 36, 37, 38.


Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії

Міні-лексикон

Активи страховика, резерви вільні, резерви страхові, резерви технічні, рентабельність страхових операцій, фонд резервний, фонди резервні централізовані, фонд страхових гарантій, нормативний запас платоспроможності.

Тема "Фінансова надійнсть страхової компанії" є заключною підсумковою темою курсу "Страхування". В опрацюванні теми необхідно враховувати специфіку кожного окремого виду страхування. Тому, перш ніж приступити до роботи над матеріалом, доцільно буде повторити попередні засвоєні теми курсу.

Необхідно з'ясувати, що під фінансовою стійкістю страхової компанії розуміють такий стан (кількість та якість) її фінансових ресурсів, який забезпечує платоспроможність та подальший розвиток організації в умовах ризику, пов'язаного зі страховим захистом страхувальників, та дає змогу страховикові виконати всі зобов'язання за будь-яких несприятливих обставин. Слід звернути увагу на те, що стан надійності страхової компанії формується під впливом факторів, різноманітних за характером (економічна політичні, географічні) та за ступенем впливу. Вона пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестрахувальною політикою страховика. В основі її забезпечення лежать раціональні величини тарифних ставок (вигідні страховику й прийнятні для страхувальників), необхідний рівень концентрації коштів у страховому фонді, збалансований страховий портфель, величина страхових резервів, адекватних сумі взятих страховиком на себе зобов'язань, розміщення страхових резервів та здійснення перестрахування як методу забезпечення фінансової надійності

Потрібно звернути увагу на те, що зростання прибутковості й рентабельності роботи страхової організації досягається через постійну узгодженість її доходів та витрат у цілому по страховому фонду. Стабільним перевищенням обсягів доходів над витратами досягається фінансова стійкість переважної більшості страхових операцій. Основою фінансової стійкості страхових операцій є збалансований страховий портфель, забезпечення його однорідності за обсягом страхової суми об'єктів та за відповідною їм сукупністю ризиків.

Слід зазначити, що для оцінки фінансового стану та рівня платоспроможності страхових організацій використовується велика кількість показників:

1. Загальні показники платоспроможності

2. Показники достатності власних коштів.

3. Показники достатності величини технічних резервів.


4. Показники, які характеризують ступінь участі перестраховиків у договорах, укладених страховою організацією.

5. Показники ліквідності страхової компанії.

6. Показники, які обмежують відповідальність страховиків за індивідуальним ризиком.

7. Показники, які характеризують динаміку змін обсягів страхових внесків.

8. Результати інвестиційної діяльності страхових організацій.

9. Загальні фінансові результати діяльності за звітний період.

Таким чином, на підставі аналізу та порівняння зазначених показників можна визначити фінансовий стан страхової організації.

Ключові положення та поняття для засвоєння

1. Фінансова структура страхової компанії

2. Формування та структура страхових резервів.

3. Методи забезпечення фінансової стійкості страхової організації.

4. Економічні показники розвитку страхування.

5. Поняття страхового портфелю, його структура й величина.

6. Склад технічних резервів страховика.

7. Визначення мети фінансового планування страхової організації.

8. Характеристика факторів, які впливають на ефективність страхової діяльності

9. Критерії і показники економічної ефективності страхової діяльності

10. Порядок обчислення фактичного та нормативного запасу платоспроможності страховика.

Рекомендована література

Основна: 1, 2, 6, 8, 9, 11, 15, 17, 18, 19.

Додаткова:7, 10, 18, 20, 24, 26, 29, 34, 36, 38.

Література

Основна:

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Тов. "Знання", КОО, 1997. - 216с.

2. Внукова Н.Н. Практика страхового бизнеса. - К.: Либра, 1994. - 75 с.

3. Воблый К.Г. Основы экономики страхования. - М.: АНКИЛ, 1993.- 226 с.


4. Ефимов С.А. Деловая практика страхового агента и брокера: Учебное пособие.-М.: Страховой полис ЮНТНН, 1996.-416с.

5. Ефимов С.Л. Энциклопедический словарь. Экономика и страхование. -М.: Церих-ПЭЛ, 1996, - 528 с.

6. Журавлёв Ю.М. Словарь-справочник терминов по страхованию и перестрахованию. - М.: АНКИЛ, 1992. - 175 с.

7. Журавлёв Ю.М., Секерж И.Г. Страхование и перестрахование: теория и практика. - М.: АНКИЛ, 1993. - 184 с.

8. Законодавство України про страхування //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К.: Юрінком, 1997. - 368 с.

9. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник.-К.: Знання, 1998. - 321 с.

10. Клапків М.С. Кредитно-страховий альянс. - Тернопіль: Збруч, 1995. - 135с.

11.Орланюк-Малицкая Л.А. Платежеспособность страховой организации.-М.: АНКИЛ, 1994. - 56 с.

12.Саркисов С.Э. Личное страхование. - М.: Финансы и статистика, 1996. -96с.

13.Семенков А.В., Чернов А.Ю. Медицинское страхование. - М.: Финстатинформ, 1993. - 128 с.

14.Страхование от А до Я. Книга для страхователей /Под ред. Л.И.Корчевской, К.Е. Турбиной. - М.: Инфра-М, 1996. - 624 с.

15.Страховое дело: Учебник /Под ред. Рейтмана Л.И. - М.: Рост, 1992. - 530 с.

16.Страховой портфель: Кн. предпринимателя. Кн. страховщика. Кн. страхового менеджера /Ред. Ю.Б.Рубин, В.И.Солдаткин. - М.: СОМИНТЭК, 1994. - 628 с.

17.Страхування: Підручник/За ред. Осадця С.С. - К.: КНЕУ, 1998. -526 с.

18.Сухов В.А. Государственное регулирование финансовой устойчивости страховщиков. - М.: АНКИЛ, 1995. - 80 с.

19.Шахов В.В. Страхование: Для вузов. - М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 1997.-311с.

Додаткова:

1. Александров А.А. Страхование. - М.: Приор, 1998. - 186 с.

2. Александрова Т.Г., Мещерякова О.В. Коммерческое страхование: Справочник. - М.: Ин-т новой экономики, 1996. - 254 с.

3. Аленичев В.В. Страхование кредитных и иных финансовых рисков. Практическое руководство /Изд. 2-е, исп. и доп.-М.: АО "Ист-Сервис", 1994.-192 с.


4. Аленичев В.В., Аленичева Т.Д. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных коммерческих рисков. - М.: Ист-Сервис, 1994. -114с.

5. Аленичев В.В. Страхование кредитных и валютных рисков. - М.:ЮНИС,1993.-7бс.

6. Амоша А.И. Дифференциация тарифных ставок обязательного государственного страхования. - Донецк: ИЭП, 1994. - 40 с.

7. Базилевич В.Д. Страховий ринок: Навч. посібник. - К.: КДТЕУ, 1998. -205с.

8. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1996. -192с.

9. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП "ИТЕМ" ЛТД "Юнайтед Трейд Лимитед", 1995. - 448 с.

10.Бурроу К. Основы страховой статистики: Пер. с нем. - М.: АНКИЛ, 1996.-97 с.

11.Вітлінський В.В., НаконечнийC.I. Ризик у менеджменті - К.: Борисфен,1996.-336 с.

12.Гвозденко А.А. Основы страхования. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 304 с.

13. В.Ефимов С.Л. Организация управления страховой компанией: теория, практика, зарубежный опыт. - М.: Рос. юридич. издат. "Дом", 1995. -147с.

14. Журавлёв Ю.М. Страхование профессиональной ответственности. - М.: ЮНИС, 1991.-67 с.

15.Журавлёв Ю.М. Формы и методы проведения перестраховочных операций. Основные виды перестраховочных договоров. - М.: ЮНИС,

1993. - 82 с.

16.Журавлев Ю.М. Страхование во внешнеэкономических связях. - М.: СО АНКИЛ, 1993.-74 с.

17.Заруба О.Д. Основи страхування: Посібник. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995. - 180 с.

18.Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту. - К.: Пошук, 1995.

19.3убец А.Н. Страховой маркетинг. - М.: АНКИЛ, 1998. - 249 с. 20.Идельсон В.Р. Страховое право. - М.: АНКИЛ, 1994. - 112 с.

21 .Кагаловская Э.Т., Левант Н.А. Справочное пособие по личному страхованию. - М.: ЮНИС, 1993. - 133 с.

22.Кагаловская Э.Т., Левант Н.А. Справочное пособие по медицинскому страхованию в России. - М.: ЮНИС, 1993. - 63 с.

23.Камыкина М.Г., Солнцева Е.Е. Перестрахование. Практическое руководство для страховых компаний. - М.: АО "ДИС", 1994. - 216 с.


24.Клоченко Л.Н., Юлдашев Р.Т. Руководство по организации страховой компании:0пыт зарубежного страхования. - М.: АНКИЛ, 1997. - 110 с.

25.Краснова И.А. Страховые фонды и финансово-кредитные отношения. -М,: АНКИЛ, 1993.-78 с.

26.Кузьминов Н.Н. Особенности бухгалтерского учёта в страховых компаниях. - М.: Финстат-информ, 1997. - 112 с.

27.Манэс А. Основы страхового дела. - М.: АНКИЛ, 1992. - 112 с.

28.Плешков А.П., Орлова И.В. Очерки зарубежного страхования. - М.: АНКИЛ, 1997.-200 с.

29.Рудницкий В.В. Экономика и организация страхового дела. - СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1993. - 136 с.

30.Рябикин В.И. Актуарные расчёты. - М.: Финстатинформ, 1996. - 87 с.

31.Рэдхэн К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками: Пер. с англ.-М.: ИНФРА-М,199б.-288с.

32. Турбина К.Е. Общества взаимного страхования.-М.: АНКИЛ, 1994 -56с.

33.Турбина К.Е. Инвестиционный процесс и страхование инвестиций от политических рисков. - М.: АНКИЛ, 1995.

34. Фёдорова Т.А. Страхование в условиях рыночной экономики: принципы и практика: Учеб. пособие. - СПб.: Изд-во СПбУЭФ, 1995. -112с.

35.Фурсов Д.А. Подготовка дела к судебному разбирательству. Страхование: Пособие для судей арбитражных судов. - М.: ИНФРА-М 1997.-240 с.

36. Харитонов С. Бухгалтерский учёт в страховых организациях. - М.: Рос. юрид. издат. "Дом", 1995. - 128с.

37.Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. - М.: Аудит, ФНИТИ,1996.-663с.

38.Хэмптон Д.Д. Финансовое управление в страховых компаниях: Пер. с англ. - М.: АНКИЛ, 1995. - 263 с.

39.Четыркин Е.М. Пенсионные фонды. Зарубежный опыт для отечественных предприятий, актуарные расчёты. - М.: АО "АРГО", 1993.-100 с.

40.Экологическое страхование. Вопросы теории и практики. - М., 1995. -110с.

41 .Экономика страхования и перестрахования. - М.: АНКИЛ, 1996. - 224 с.

42.Юлдашов Р.Т. Страхование в промышленности (опыт страхового рынка ФРГ), - М.: АНКИЛ, 1993. - 123 с.

43.Юлдашов Р.Т. Социальное и личное страхование (опыт страхового рынка ФРГ). - М.: АНКИЛ, 1994. - 124 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ