Смекни!
smekni.com

Правове регулювання договорів підряду в цивільному праві зарубіжних країн. (стр. 1 из 5)

Тема: Правове регулювання договорів підряду в цивільному праві зарубіжних країн.


План

Вступ

1. Цивільно-правова характеристика договору підряду

1.1 Поняття і ознаки договору підряду

1.2 Істотні умови договору підряду

1.3 Права і обов'язки сторін в договорі підряду

1.4 Відповідальність сторін за договором. Припинення дії договору.

2. Особливості правового регулювання договорів підряду в законодавстві різних країн

2.1 Правова база регулювання укладення договорів підряду

2.2 Порівняння нормативних джерел регулювання порядку укладення і положень договорів підряду

2.3 Особливості укладення договорів міжнародного підряду

Висновки

Список використаних джерел

договір підряду міжнародний


Вступ

В умовах становлення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки, договір підряду стає одним з основних засобів організації відносин між суб'єктами господарчої діяльності, формою і засобом організації господарських зв'язків. Крім того, вихід українських підприємств на міжнародний ринок вимагає укладення договорів міжнародного підряду - одного з найбільш складних видів зовнішньоекономічних операцій. Практично повна відсутність у вітчизняній літературі робіт, присвячених договору міжнародного підряду, не відповідає тому місцю, яке займає даний вид договору у вітчизняній і зарубіжній договірній практиці.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження і порівняння правового регулювання договорів підряду в цивільному законодавстві зарубіжних країн.

Об'єктом дослідження є цивільне законодавство Українита інших країн світу.

Предметомдослідженнявиступаєдоговір підряду.

Метакурсової роботи -дослідження і порівняння основних положень і характеристика договору підрядув законодавстві України та інших країн. Це зумовлюєвиконання таких завдань:

- дослідження правової бази укладення договорів підряду; понять та основних елементів договору підряду, таких як: характерні ознаки договору підряду та його розмежування з іншими видами договорів, зміст договору підряду, права та обов'язки сторін;

- охарактеризуванняюридичного змісту договорних відносин підряду;

- розгляд осорбливостей укладення договорів міжнародного підряду.


1. Цивільно-правова характеристика договору підряду

1.1 Поняття і ознаки договору підряду

Поняття договору в зарубіжному праві за своєю суттю незмінно. В більшості випадків під договором розуміється угода. Відповідно до ст.1101 Цивільного кодексу Франції (ФЦК)[2]договір - це угода по якому одна або декілька осіб зобов'язуються перед одним або декількома особами, передати, зробити або не робити чого-небудь. В ст.1-201 Одноманітного торгового кодексу США говориться про те, що договір - це правове зобов'язання в цілому, яке витікає з угоди сторін[3, c.32].

Сучасне виробництво включає в якості одного з найважливіших елементів проведення різноманітних за своїм змістом господарських робіт - виготовлення або зміна матеріальних об'єктів і надання різного роду послуг. Ці цілі реалізуються в рамках договору підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник)зобов'язується на свійризиквиконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник в свою чергу зобов'язується прийняти виконану роботуісплатити за неї обумовлену ціну (ст. 837 ЦКУ, ст. 1787 ФЦК, §631 НЦУ, ст. 357-363 ШЗЗ, ст. 702 ЦК РФ та ін.)[6, c. 347].

Договір підряду є консенсусним, відшкодувальним і взаємним.

Договором підряду опосередковуєтсяшироке коло господарських робіт. Одними з найбільш старих, «класичних» сфер підряду є будівельні роботи по спорудженню різного роду будівель і споруд. В сучасній практиці будівництва виробничих об'єктів, значне місце займають договори про будівництво «під ключ» turn-keycontract), які передбачають зведення повністю готового до експлуатації об'єкту.

Договір застосовується також до відносин по створенню виробів відповідно до замовлення: машин, обладнання, вузлів, деталей та ін., комплектних об'єктів, транспортних засобів і т. д.

Сферою застосування підряду є надання різного роду технічних послуг у зв'язку з постачанням машин і обладнання для промислових та інших об'єктів, які будуються за допомогою постачальника, - виконання монтажних і шефмонтажних робіт, здійснення технічного обслуговування.

В сучасний період науково-технічної революції все більшого значення набуває підряд на виконання науково-технічних робіт - науково-дослідних і проектно-конструкторських, які отримали найменування «інжиніринг» (engineering). Доречно підкреслити, що договір на виконання цих робіт має певні особливості, пов'язані з необхідністю обумовлення питань надання прав на використання результатів робіт, авторськими правами виконавців, подальшим наданням ліцензій, а також з можливою конфіденційністю результатів тощо.

Нарешті, сферою застосування договору стають іменовані «консалтингом» (consulting) консультаційні і інформаційні послуги у сфері наукової організації і управління виробництвом і торгівлею, зокрема здійснення інженерного контролю за проведенням робіт, маркетингові дослідження ринку і т. д.

Характерною ознакою договору підряду є те, що роботи підрядником виконуються на його власний ризик, це означає, що він не має права вимагати винагороди в разі випадкової загибелі предмета підряду або неможливості завершення робіт без вини сторін (ст. 855 ЦКУ) [1]. Підрядник несе ризик у разі можливих раптових призупинень робіт, їх випадкових погіршень або подорожчанні тощо. Так,якщопредмет договору підряду до здачі його замовникувипадково загинув або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу. Однак у тому разі, коли загибель предмета підряду чи неможливість завершення роботи сталися внаслідок недоліків матеріалу, наданого замовником, або через його розпорядження про спосіб виконання робіт, або сталися після настання прострочки в прийнятті замовником виконаної роботи,причомупідрядником були додержані вимоги закону щодо попередження замовника про недоліки матеріалів та інші суттєві обставини, що загрожують міцності або придатностівиконуванихробіт, і замовник не вжив відповідних заходів, підрядник зберігає право на одержання винагороди за роботу[1].

Договір підряду необхідно відмежовувати від близьких за змістом договорів особистого найму і купівлі-продажу майбутніх речей.

Від договору особистого найму договір підряду відрізняють по трьом ознакам. Предметом договору підряду є виконання підрядником роботи по виконанню замовлення, результат якої може бути виражений або не виражений в будь-якій матеріальній формі. Предметом договору особистого найму є праця, здійснення особою, що наймається певної роботи на підприємстві наймача.

За договором підряду підрядник юридично зберігає положення самостійно господарюючого суб'єкта. Господарська самостійність підрядника полягає в тому, що він в основному сам організовує свою роботу і визначає способи її виконання. Наймана ж особа включається за договором особистого найму до складу персоналу підприємства наймача, юридично підкоряється встановленому режиму праці і працює під прямим контролем і керівництвом наймача.

Нарешті, оскільки договір підряду направлений на надання замовникові готового результату роботи, підрядник працює на свій ризик і в основному за свій рахунок. Особа, що працює за договором особистого найму, не несе ризику, пов'язаного із здійсненням свого труда.

Практичне значення має також відмежування підряду від договору купівлі-продажу майбутньої речі, бо з урахуванням відповідної кваліфікації відносин застосовуються норми того або іншого договору. Відмежування проводиться перш за все залежно від того, яка із сторін є власником матеріалу, використовуваного для виготовлення речі.

В усіх країнах суди визнають договором підряду виконання замовлення на виготовлення речі з матеріалу замовника, оскільки постачальник здійснює тоді лише роботу відносно чужого об'єкту власності і передає контрагенту результат свого труда.

Якщо ж постачальник виготовляє річ з власного матеріалу за замовленням контрагента, то в більшості країн світу визнається договір купівлі-продажу майбутньої речі. Вирішальне значення надається тому факту, що, застосовуючи у виробництві свій матеріал, постачальник стає власником виготовленого об'єкту і повинен перенести на замовника право власності на річ, яка належить йому, що характерне саме для відносин при купівлі-продажу[6, c.349] .

На цій позиції стоїть, зокрема, практика Франції, Англії, США і, з деякими обмовками, Німеччини. З цієї ж концепції виходить і Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980р. Згідно п. 1 ст. 3 цієї конвенції, використання при виготовленні або виробництві об'єкту «істотної частини» власних матеріалів надає відносинам сторін характер купівлі-продажу.

Разом з тим суди низки країн, зокрема Франції та Великої Британії, визнають, що у випадку, якщо виробник використовує свій матеріал, але вартість його в порівнянні з роботою все ж таки незначна, тобто головна частина вартості товару припадає саме на роботу по його виготовленню, то в наявності підрядні відносини.

В праві Німеччини проводиться розмежування між виготовленням речі, визначеної родовими ознаками й індивідуально-визначеною річчю. В першому випадку визнають наявність відносин купівлі-продажу, до них повністю застосовуються відповідні норми. При виготовленні ж індивідуально-визначеної речі, закон Німеччини виходить з того, що тут є «перехідний стан» між договором підряду і договором купівлі-продажу. Це отримало своє закріплення у визнанні спеціальної проміжної форми - договору підряду на постачання (Werklieferungsvertrag). В принципі, права і обов'язки сторін в цьому випадку визначають по нормах, регулюючих договір купівлі-продажу, але застосовують також і норми договору підряду при визначенні відповідальності за недоліки речі, при встановленні моменту переходу ризику і обов'язків прийняття предмету підряду. Проте, якщо одна з сторін є комерсантом, то замовлення на індивідуально-визначену річ, що підлягає виготовленню, розглядається як договір купівлі-продажу (абз. 2 § 381 НЦУ) [5].