регистрация / вход

Особистий статут і національність юридичної особи

Особистий статут і "національність" юридичної особи Особистий статут юридичної особи означає її правове ста­новище, зокрема, чи є ця особа юридичною чи просто спілкою фізичних осіб; порядок її створення та припинення існування;

Особистий статут і "національність" юридичної особи

Особистий статут юридичної особи означає її правове ста­новище, зокрема, чи є ця особа юридичною чи просто спілкою фізичних осіб; порядок її створення та припинення існування;

структуру; управління нею; поширення певного виду правово­го режиму; визначення обсягу правоздатності; реалізацію лік­відаційного залишку після припинення її діяльності. Для ви­значення статуту юридичної особи необхідно встановити її "національність", тобто державну належність та її особистий закон. "Національність" особи визначається за різними прин­ципами. Найбільш поширеним у правових системах є кри­терій місця, створення (заснування) юридичної особи. Так, за­значений критерій використовується в державах "сім'ї загаль­ного права" (США, Великобританії) як основний для визна­чення "національності" юридичної особи. Критерій заснуван­ня юридичної особи означає поширення на неї закону дер­жави, де створено цю особу і зареєстровано її статут (закон інкорпорації).

Принцип місця утворення (виникнення) юридичної особи застосовується і в Україні (ч. 2 ст. 567 Цивільного кодексу України). В Законі України "Про зовнішньоекономічну діяль­ність" вказано, що до зовнішньоекономічного договору (конт­ракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство ство­рюється й офіційно реєструється (ст. 6). У Положенні про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 p.1 , вказується, що державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності провадиться за місцем їх знахо­дження або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не перед­бачене законом. Виняток становлять окремі їх види, зокрема банки, засоби масової інформації, фондові біржі тощо, для яких установлено спеціальні правила реєстрації.

Місцем знаходження юридичної особи вважається місце­знаходження постійно діючого органу юридичної особи (ст. ЗО Цивільного кодексу України). Відповідно до Закону "Про вне­сення змін до Закону України "Про підприємництво" від 23 грудня 1997 p., який суттєво змінив редакцію ст. 8 Закону України "Про підприємництво", місцем знаходження юридич­ної особи може бути місце проживання одного з засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором.

Другим критерієм, який переважно використовується у державах "сім'ї континентального права", є критерій місце­знаходження особи (місце осілості). Допускається також фор­мулювання — місцезнаходження її органу управління (ФРН, Румунія). Відповідно до Закону Франції "Про торговельні товариства" 1996 р. на товариства з місцезнаходженням у цій державі поширюється дія французького законодавства.

У міжнародному приватному праві для визначення націо­нальності використовується також принцип місця основної ді­яльності юридичної особи; принцип належності (громадянст­ва) засновників (учасників) і складу правління до певної право­вої системи. Останній, виникнувши на початку XX ст., набув поширення в середині століття і дещо менше застосовується нині. Загалом наявність різних критеріїв для визначення "на­ціональності" юридичної особи зумовлена тим, що створення, реєстрація установчих документів, знаходження органів прав­ління, здійснення діяльності можуть бути в різних країнах. До того ж засновники об'єднання, скажімо, акціонери можуть ма­ти різне громадянство чи доміцилій.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий