регистрация / вход

Організаційно - правові аспекти іноземного інвестування в Україні

Міністерство освіти України Кіровоградський державний технічний університет Економічний факультет Кафедра "Фінанси і планування" Курсова робота

Міністерство освіти України

Кіровоградський державний технічний університет

Економічний факультет

Кафедра "Фінанси і планування"

Курсова робота

На тему: Організаційно-правові аспекти

іноземного інвестування в Україні.

Робота надійшла:

"___ " _______ 1999 року"

Виконала студентка 3 курсу,

групи ФК97-1

Бабешко Т. О.

Керівник роботи

Шарандак Р. В.

Оцінка _______________

Захищена "___"_______1999 року"

Кіровоград КДТУ - 1999 рік.

План

Вступ ……………………………………………….…

1. Вплив іноземного капіталу на економіку

України.

1.1 Стратегія інвестиційної діяльності в України. ………...

1.2 Інвестиційний капітал як каталізатор

економічної активності. ………………………………………...

2. Політика держави щодо інвестиційної діяльності в Україні.

2.1 Пріоритетні сфери, зони та об'єкти

іноземного інвестування в Україні. ………………………….

2.2 Фактори, що перешкоджують притоку

капіталу та іноземних інвестицій в економіку

України. …………………………………………………………..

2.3 Політика держави по залученню іноземних

інвестицій. ……………………………………………………….

3. Про режим іноземного інвестування та порядок

реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності………………………………….

Висновок ……………………………………………

Список використаної літератури……………………

Вступ

Зараз настав етап відродження української економіки, але різкий ріст цін, низька інвестиційна активність не сприяють цьому відродженню. Почалось послаблення деструктивних процесів. Перш за все це виявилось у значному скороченні у порівнянні з попереднім періодом річного рівня інфляції і стабілізації місячних об'ємів виробництва. Став більш насичений споживацький ринок, підвищились доходи населення, підвищилась схильність до заощаджень. Суттєвою передумовою для підвищення ділової активності в економіці являється подальший розвиток процесу приватизації державної власності.

Ці і деякі інші позитивні тенденції в господарській динаміці свідчать про рух економіки України до стабілізаційної фази переходного періоду. Однак, стійкість даного руху, який забезпечується здебільшого засобами грошово-кредитної політики, залишається недостатньо міцною при відсутності необхідних структурних зрушень в реальному секторі економіки.

Таким чином, у зв'язку з продовженням нестабільності в економічному стані України багато ведучих економістів пов'язують майбутнє нашої держави з залученням в широких масштабах в українську економіку іноземних інвестицій, що являє довгострокові цілі створення в Україні цивілізованого суспільства, яке характеризувалося б високим рівнем життя населення.

Іноземний капітал може внести в країну досягнення науково-технічного прогресу та передовий досвід управління. Крім того, залучення іноземного капіталу в матеріальне виробництво набагато вигідніше отримання кредитів для закупок необхідних товарів, які лише помножують загальний державний борг.

Приток зарубіжних капіталовкладень життєво важливий для досягнення середньострокових цілей, таких як вихід з сучасного кризового стану, початковий підйом економіки. При цьому, звичайно, українські громадянські інтереси не співпадають з інтересами іноземних інвесторів, отже, важливо залучити капітали так, щоб не лишити їх власників власних мотивацій, одночасно направляючи дії останнях на благо суспільних цілей.

Ця задача має рішення, що підтвержується світовим досвідом (наприклад утворення нових індустріальних країн), але для знаходження яких-небудь визначальних дій по її здійсненню потрібно в першу чергу вивчити конкретний стан у сфері залучення іноземних інвестицій у справжніх українських умовах, розглянути економічну і законодавчу бази, які забезпечують інвестиційний клімат в країні. При цьому в моїй роботі найбільшу увагу приділено останній з вказаних, так як сьогодні саме невизначеність в цій сфері обмежує інвестиційний процес, тобто спостерігається парадокс: могутній інструмент по залученню іноземного капіталу одночасно є основною причиною, утримуючою інвесторів від великих вкладів.

1. Вплив іноземного капіталу на економіку України.

1.1. Стратегія інвестиційної діяльності в Україні.

Cьогодні від ефективності інвестиційної політики залежить стан виробництва, положення та рівень технічного оснащення основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних та екологічних проблем. Інвестиції являються основою для розвитку підприємств, окремих галузей та економіки у цілому. Під час економічної кризи інвестиційна діяльність в Україні значно знизилась. Попит на інвестиції падав значно швидше чім виробництво валового продукту. Однією з причин цього, було те, що інфляція зночно знецінила інвестиційні засоби. На протязі останніх років, незважаючи на значне зниження темпів інфляції, зменьшується частина довгострокових позик, наданих суб'єктам господарювання всіх форм власності в загальному обсязі кредитів в економіку країни. Якщо в 1991 році цей показник дорівнював 12,8%, то в 1994 році - 11,3%, 1996 році - 11,1%, 1997 році - 10,0%. Це свідчить про відсутеість у комерційних банків економічних стимулів кредитування виробничих інвестицій, та наявність підвищення ризику при наданні таких позик і обтяження позикових портфелів банків директивними позиками, своєчасне повернення яких проблематичне. Великі позикові ресурси банків відтягуються також на ринок облігацій внутрішнього державного займу(ОВДЗ), де відсотки більш привабливі в зрівнянні з позиками для інвестиційних проектів.

Намітились позитивні зрушення в структурі капітальних вкладень у напрямку підвищення частини об'ємів, направлених на розвиток виробничого потенціалу. Введена нова амортизаційна політика, яка дає можливість акумулювати значні інвестиційні ресурси безпосередньо на підприємствах.

Український фінансовий ринок має низку безумовних цінностей: стабільні гроші та стабільні ціни. З певною часткою впевненості можна сказать, що Україна, як демократична держава, сформувала свою грошову та банківську систему, а це надійний грунт для фінансової стабілізації, яка формує базові умови для розвернення інвестиційних процесів на Україні. Велике значення має той факт, що стабільність гривні - це результат дії риночних механізмів саморегуляції економічних процесів суспільства. А результат стабільності гривні - це ряд якісно нових процесів на ринку капіталу, в тому числі реальне підвищення срочних вкладень населення України, які можуть стати важливим джерелом національних інвестицій.

В Україні досягнена нормалізація функціонування банківської системи. Українська банківська система перейшла на міжнародні стандарти обліку та звітності. Рівень банківського капіталу на початок жовтня досяг 4,2 млрд. грн., і до кінця 1999 року банківська система країни працюватиме в рамках європейських стандартів відносно норми капітала на один банк.

Стабільність - це один з основних залогів розвитку валютного ринку. В травні 1997 року Україна стала 138 країною, яка підписала статтю 8 Погодження з Міжнародним валютним фондом про повну конвертабельність гривні в рамках поточних операцій. Цим були зняті всі проблеми репатриації прибутку інвесторів будь-якого типу з території України. З метою демонстрації стабільності національних грошей на 1997 рік була вибрана тактика підтвердження курсової поведінки в рамках валютного коридору 1,7-1,9 грн. за долар США, а в 1998 році 3,8-4,2 грн. за долар США.

Важливим складником економічних реформ є великомасштабна приватизація. В кінці 1997 року майже завершилась мала приватизація, приватизовано багато середніх підприємств та більш 50% всіх активів держави, які підлягають приватизації, вже приватизовані.

Зараз в процесі продажу, крім середніх і малих підприємств, знаходиться біля 300 великих підприємств з загальним капіталом більш 100 млн. доларов США. Серед них є достатньо привабливі, з інвестиційної точки зору, об'єкти. Наприклад, нафтопереробні підприємства, добуваючі нафтогазові, електрогенеруючі і снабжаючі компанії, підприємства чорної та кольорової металургії, машинобудування та інших галузей промисловості.

Приорітетними сферами для залучення і підтримки стратегічних інвестицій можуть бути визначені ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну необхідність ринку у відповідній продукції, а саме: виробництво легкових та вантажних автомобілей; тракторо- та комбайнобудування; авіа- і ракетобудування; суднобудування; замкнений цикл виробництва палива для АЕС; розвиток енергогенеруючих потужностей; нафтогазодобуток на Чорноморському шельфі; упровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій; переробка сільгоспродукції; транспортна інфраструктура.

Інвестиції являються як би воротами науково-технічного прогресу. Науковий потенціал країни, який раніше відрізнявся світовим рівнем досягнень в різних сферах фундаментальної науки і техніки, з відновленням інвестиційної активності отримає нове дихання. Ефективно вирішити проблему зниження ресурсо- і енергоємкості можна тільки шляхом широкого упровадження нових технологій сучасної техніки, з'єднати докупи інтереси наукових досліджень і практики через потреби ринку.

В ринкових умовах на нових технологіях і новій техніці можна тільки тоді заробити гроші, коли вони сприяють покращенню життя. При цьому вченим в нових для них умовах міжнародної конкуренції на відкритих ринках слід пам'ятати, що час являється головним фактором в сучасній економіці. Однак, як не дивно, більшість розглядають час як невичерпний ресурс.

Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики по залученню прямих іноземних інвестицій. В Україні створена законодавча база в сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово вдосконалюється з метою досягнення більшого притоку іноземних інвестицій та підвищення ефективності їх використання.

Прийнятим 19 березня 1996 року Законом України "Про режим іноземного інвестування" для іноземного інвестора в Україні встановлені рівні умови діяльності з вітчизняним інвестором. Вказвним Законом іноземним інвесторам даються державні гарантії захисту їх капіталовкладень.

Якщо в майбутньому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватись гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені вищевказаним Законом, то на протязі десяти років з дня вступу в силу такого законодавства за вимогою іноземного інвестора застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені Законом України "Про режим іноземного інвестування".

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, являються міждержавні угоди "Про сприяння та взаємний захист інвестицій". Такі договори являються гарантом надання справедливого статуса інвестиціям та захисту їх на території іншої держави. Вони підписані з 44 країнами світу. Цілий ряд проектів договорів знаходиться на стадії погодження.

Позитивно впливає на залучення іноземних інвестицій співробітництво та поміч Укрвїні з боку Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних організацій.

З метою підтримки розробки та реалізації державної політики по залученню іноземних інвестицій в економіку України, використання сучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв'язків Указам Президента України створена Консультативна рада з питань інознмних інвестицій в Україні.

Для пошуку фінансових ресурсів та реалізації інвестиційних проектів створена Українська державна кредитно-інвестиційна компанія. Компанія може виконувати функції супроводження і фінансування інвестиційних проектів.

В липні 1996 року створене Національне агенство України по реконструюванню і розвитку, головною метою діяльності якого являється створення сприятливих умов для розвитку міжнародного економічного співробітництва, взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, відповідними міждержавними і регіональними організаціями, організаціями іноземних держав в сфері залучення і використання зовнішніх фінансових ресурсів.

Для уникнення суперечок між іноземними інвесторами і органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, з метою сприяння їх оперативному позасудовому регулюванню Указом Президента України створена Палата незалежних експертів з питань іноземних інвестицій при Президенті України.

Для сприяння вирішенню суперечливих питань, які виникають в процесі реалізації інвестиційних проектів за участю американських компаній, у жовтні 1997 року Указом Президента України створена українська частина Спеціальної групи швидкого реагування (після скандальних результатів тендера на видачу ліцензій на право надання послуг мобільного зв'язку GSM-900 американська компанія Motorola пішла з ринку зв'язку України, що викликало певний політичний дискомфорт у стосунках Київ-Вашінгтон)

Проте, недивлячись на утворену певну законодавчу базу, інституційну інфраструктуру, привабливість економічного потенціалу України( порівняно богаті природні ресурси, вигідне географічне положення, наявність кваліфікованих "дешевих" робочих кадрів, досягнення в наукових дослідженнях, значний об'єм внутрішнього ринку), надходження іноземних інвестицій в Україну - незначне. У порівнянні з країнами Східної Европи об'єм іноземних інвестицій, які надходять в економіку України, в 3-7 раз менше.

Дві третини світових капіталовкладень приходяться на 10 країн світу. Найбільші інвестори - США, Великобританія, Німеччина, Японія і Франція. В країни що розвиваються (в основному азіатські) було інвестовано 100 млрд.дол.США. На долю 100 краін - найменьших реципієнтів( включаючи Росію і Україну) - приходиться лише 1,0% прямих іноземних інвестицій, що для нашої країни не може вважатись нормальною ситуацією.

Загальний об'єм прямих інвестицій, які фактично поступили в Україну (згідно з квартальними даними Держкомстата України) починаючи з 1992 року, за станом на 01.10.97 року складає1797 млн. дол. Це інвестиції з США -332,6 млн. дол.(18,5%), Німеччини - 173,3 млн. дол.(9,6%), Нідерландів - 180,5 млн. дол. (10,0%), Великобританії - 140,5 млн. дол.(7,8%), Кіпра - 127,4 млн. дол. (7,1%), Росії - 121,8 млн. дол. (6,8%), Ліхтенштейна - 103,5 млн. дол. (5,8%).

Найбільші об'єми іноземних інвестицій в млн. доларов: місто Київ-555,1; Київська область-170,6; Дніпропетровська область-141,5; АР Крим-119,8; Одеська область-119,0; Черкаська область-106,3. Інвестицій в однаковій мірі гостро потребують всі регіони України.

Іноземні інвестори проявили найбільший інтерес до таких галузей народного господарства(в млн. дол. США), як харчова промисловість-366,5; внутрішня торгівля-303,6; машинобудування та металообробка-152,2; фінанси та кредит-152,3; будівництво та промисловість будівельних матеріалів-116,9; хімічна і нафтохімічна промисловість-114,1; що складає 67,1% від загального обсягу.

Іноземні інвестиції вкладені в 6247 підприємств, з котрих лише 1854(29,7%) випускають продукцію.

Загальна необхідність економіки України в інвестиціях (прогнозована) складає більш 40 млрд. дол. Інвестицій потребують практично всі галузі економіки: металургія- 7 млрд. дол., машинобудування -8,5 млрд. дол., транспорт -3,7 млрд. дол., хімія і нафтохімія -3,3 млрд. дол.

Обсяг надходжень іноземних інвестицій в 1997 році склав біля 530 Млн. дол., або 100,7% від вкладених іноземних інвестицій в 1996 році.

Інвестийії в Україні на 01.10.97. року здійснені в обсязі 137,8 млн. дол.,в тому числі в країни СНД і Балтії -52,2 млн. дол., інші країни світу -85,6 млн. дол.

Приведені дані і тенденції, свідчать про завершення короткого періоду романтичного відношення до інвестування в економіку України. В реальній ситуації склався і негативно діє на поведінку незалежних інвесторів цілий ряд проблем, які потребують безвідкладного врегулювання.

Скасовані нетарифні методи регулювання експортно-імпортних операцій, ведеться робота по стабілізації і лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, збалансованості митної та цінової політики, здійснюється реформування податкової системи в бік зменшення тиску на виробника, вдосконалюється нормативно-правова база.

У відповідності з розпорядженням Президента України від 18.08.97. року №298 "Про невідкладні дії по прискоренню реформ і виводу економіки України з кризи" готується ряд законодавчих актів, направлених на стимулювання інвестиційної діяльності, покращення умов діяльності інвесторів, в тому числі іноземних, в конкретних сферах господарської діяльності.

1.2 Інвестиційний капітал як каталізатор економічної активності.

При сучасному постійно прогресуючому рівні інтеграції світової господарчої діяльності інвестиційна активність та, відповідно, економічний ріст у багатьох країнах, причому, не тільки тих, що розвиваються, але й розвинених, підтримується та посилюється участю іноземного інвестиційного капіталу. Наприклад у США накопичений обсяг прямих іноземних інвестицій,що становив у 1976 році близько 30 млрд. дол., зріс до кінця 80-х років більше ніж у 10 разів. Загальний же обсяг іноземних активів у економіці перевищив до цього часу 1,5 трлн. дол. За наявності у США розвиненої системи економічного регулювання інвестиційної діяльності такий потужний рух іноземного капіталу більшою мірою сприяв подальшому підйому економіки країни на основі, передусім, підвищення продуктивності праці та розвитку конкурентоздатного експортного потенціалу.

Аналіз економічного росту промислово-індустріальних країн, таких як Японія, ФРН, Великобританія, Франція та інших, свідчить, що періоди найбільш високих темпів підйому економіки в усіх випадках виникали через відповідний час, після періодів найвищої інвестиційної активності.Наприклад, у Японії при збільшенні обсягів капіталовкладень у 1966-1970 р.р. у два рази валовий національний продукт збільшився на 70% у порівнянні з попереднім п'ятирічним періодом, у ці ж роки у ФРН,Франції зростання валового національного продукту становило 25-30%.

Досить активну роль іноземного капіталу у підйомі економіки виразно видно й у нових індустріальних країнах Південно-Східної Азії (Південна Корея, Тайвань, Сингапур, Гонконг, Тайланд). За його безпосередньою участю (загальний обсяг прямих іноземних інвестицій у ці відносно невеликі країни до кінця 80-х років перевищив 20 млрд. дол.) вони прискорено поминули роки, що стали вже класичними етапами сучасної індустріалізації: розвиток імпортозаміщуючих галузей (60-ті роки), створення експортного потенціалу (70-ті роки) та розвиток наукомістких галузей (80-ті роки та початок 90-х). У результаті по виробництву деяких видів продукції, включаючи наукомісткі, нові індустріальні країни вийшли на передові рубежі у світовому господарстві.

Рекордної величини останнім часом досягли іноземні інвестиції в Індонезії. У 1990 р. вони становили 8,7 млрд. дол., тобто виявились майже вдвічі більші ніж у 1989 р. На долю іноземного капіталу припадає близько 22% всіх інвестицій в індонезійську економіку.

Іноземному капіталу здебільшого завдячує своїм розвитком Бразилія. Тут на початок 1990 р. сума прямих інвестицій становила близько 30 млрд. дол., причому на долю спільних та іноземних підприємств припадало близько 30% промислового виробництва, головним чином, у найважливіших його галузях -машинобудуванні, металургії та в послідовному нарощуванні експортного потенціалу. При цьому найкрупніша південноамериканська держава прагнула не одержати іноземні кредити та позики які звичайно стають кабальними для країн, що розвиваються, а застосування прямих іноземних інвестицій для створення сучасних виробництв на взаємовигідних умовах. Одночасно економічна співпраця із зарубіжними корпораціями організовувалась по можливості так, щоб використати їх фірмові канали та ринки збуту, що вже склалися для бразильської продукції.

Зрештою, залучення іноземного капіталу дозволило Бразилії модернізувати багато діючих виробництв, а також заново створити такі сучасні галузі, як електроніка, робототехніка, біотехнологія, аерокосмічна промисловість, спонукати додатковий притік у країну іноземної валюти для задоволення внутрішніх потреб та обслуговування зовнішнього боргу.

Як видно з наведених прикладів, різні країни, при всій іх диференціації за можливістю та умовами економічного розвитку, в стосунках з іноземним капіталом дійсно виявляють багато спільного. Головне тут те, що іноземні інвестиції в економіку тієї чи іншої країни стають свого роду каталізатором прискорення економічного та соціального розвитку. Однак було б неправильним зводити всю справу до створення на основі іноземного інвестування якогось нового виробництва, хоч це, звичайно, теж дуже важливо. Та ще важливіша роль таких інвестицій як фактора, що активізує включення в господарчий процес раніше погано використовуваного природного, виробничого, трудового потенціалу. Іноземний капітал, органічно з'єднується з національними зусиллями та ресурсами, генерує за принципом ланцюгової реакції високий інтегральний ефект на основі застосування більш прогресивних засобів праці, підвищення кваліфікації працівнаків та поліпшення використання існуючих виробничих ресурсів.

В Україні до цього часу основною формою участі іноземного капіталу в економіці є створення спільних підприємств. Іх кількість поки що невелика й реалізації товарів і послуг, що виробляються ними, на внутрішньому та зовнішньому ринках незначна, а тому серйозно впливати на економіку в Україні вони поки що не можуть. Хоча вже існують і досить переконливі приклади їх ефективної та прибуткової діяльності. У цілому ж іноземний капітал в Україні робить поки що дуже обережні кроки.

2. Політика держави щодо інвестиційної діяльності в Україні.

2.1 Пріоритетні сфери, зони та об'єкти іноземного інвестування в Україні.

Іноземний капітал сьогодні особливо необхідний у тих сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового стану, зняти наростаюче соціальне напруження у суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту, та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в тому, щоб забезпечити населення необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити їх імпортозаміщення звільнивши валютні ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного споживання або сировини для їх виробництва.

У реконструкції та модернізації за участю іноземного капіталу мае потребу практично все агропромислове господарство України, як і всіх республік колишнього СРСР,-від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску кінцевого продукта, доведення його до споживача.Тут вкрай необхідно підняти продуктивність та знизити втрати, забезпечити більш глибоку та комплексну переробку первинної сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість у агропромисловій сфері економіки щорічно не доходять до споживача мільйон тонн м'яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає до 30-40% овочів та фруктів. У величезних кількостях втрачається або нераціонально використовується й вирощена зернова продукція.

Зниження витрат сільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іноземного капіталу можна вкороткі строки одержати значний економічний ефект, зокрема шляхом створення порівняно невеликих підприємств, що не потребують великих вкладень і забезпечують швидку окупність початкових затрат при невисокому ступені ризику для іноземних інвесторів. Бажана участь іноземного капіталу й у переведенні агропромислового виробництва на сучасну технологічну базу, в тому числі з використанням потужного науково-технічного та виробничого потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії.

У великомасштабному іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру потребу й паливно-енергетичні галузі, що впродовж багатьох років несуть величезненавантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експорту. Залучення інвестицій із-за кордону в цю галузь було б дуже корисним при розв'язанні ряду вузлових завдань.Серед них:

-активізація використанна існуючого виробничого потенціалу по видобуванню та переробці енергоресурсів, особлаво в тих ланках, де можна в короткі строки здобути хорошу віддачу від вкладених коштів, наприклад, при інвестуванні комплексу заходів щодо введення в експлуатацію великого масиву сьогодні недіючих вугільних шахт Донецького, Придніпровського та Львівсько-Волинського басейнів з покриттям видатків за рахунок виручки від продажу додатково видобутого вугілля;

-різке зниження питомих видатків палива та енергії у народному господарстві на основі переходу до енергозберігаючих технологій;

-комплексна модернізація діючих і створення нових виробничих фондів і процесів на базі сучасної техніки та прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності та безпеки виробництва, а також докорінне поліпшення умов праці;

-зниження негативного впливу металургійного та нафтохімічного комплексів на навколишнє середовище на основі застосування екологічно чистих технологічних процесів у виробництві, транспортуванні та споживанні енергоресурсів.

Участь іноземного капіталу могла б істотно активізувати конверсію військового виробництва. Це, перш за все, освоєння на конверсованих підприємствах виробництв товарів народного споживання, машин та обладнання для агропромислового комплексу та легкої промисловості, міського транспорту, літаків для цивільної авіації, нафтогазового обладнання, приладів медичного та екологічного призначення та багато іншого. Сюди ж можна віднести інвестиційну співпрацю із зарубіжними фірмами в питанні адаптації до цивільних цілей військової електроніки, радіотехніки, виробництва засобів та систем зв'язку.

Пріоритетними зонами для іноземних інвестицій в Україні є:А.Західний регіон (Львівська,ІваноФранковська,Закарпатська,Тернопільська, Волинська області), де ефективним може бути створення виробництва з використанням місцевих природних ресурсів -сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти та газу, а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

Б.Донецько-Придніпровський регіон (Донецька, Луганська, Запорізька,Дніпропетровська області), де необхідно здійснити реконструкцію та технічне переобладнання шахт, металургійних, хімічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій; дати потужний імпульс розвитку малоенергомістких виробництв середнього та точного машинобудування, автомобіле- та літакобудування.

В.Південний регіон(Одеська, Миколаївська, Херсонська області), де найбільш вигідним є проведення реконструкції та технічного переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової промисловості, розширення мереж оздоровчих курортно-туристичних комплексів.

Г.Регіони України забрудненні внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у яких, поряд із запровадженням унікальних науковух досліджень, необхідно впровадити найновіші технології та здійснити комплекс заходів щодо екологічного, економічного та соціального відродження територій.

Одночасно з пріоритетними сферами та зонами для іноземного капіталу визначаються об'єкти з особливими умовами інвестування, куди іноземні інвестиції залучаються з дозволу уряду України. До таких об'єктів належать:

-підприємства атомного машинобудування;

-підприємства та об'єднання паливно-енергетичного комплексу, у тому числі вугільно-,нафто- та газопереробні підприємства;

-об'єкти нафтопродуктозабезпечення, нафтосховища міжобласного та республіканськогозначення;

-підприємства залізничного, морського,річкового, авіаційного та автомобільного транспортузагального користування;

-підприємства та об'єкти електроенергетики, гідростанції, теплоелектростанції;

-об'єкти освіти, науки, що фінансуються з державного бюджету;

-автомобільні дороги загального користування;

-метрополітени;

-магістральні лінії електропередач;

-нафто- та газопроводи, трубопровідний транспорт;

-соледобуваючі підприємства та багато інших;

До числа пріоритетних напрямків іноземного інвестування слід віднести й створення в Україні сучасної інфраструктури, включаючи транспорт, технічно оснащене складське господарство, телекомунікації, ділову інфраструктуру (офіси, ділові центри банки данних та інші об'єкти) та побутовий сервіс. Без цього практично не можливі перехід до повноцінного ринку та широкий розвиток міжнародної інвестиційної діяльності. Розвиток цієї сфери не тільки актуальний, але й досить привабливий для зарубіжних інвесторів, оскільки в ній, як правило, у відносно короткі строки окупаються початкові затрати й одночасно створюється сприятлива матеріальна основа для подальшої ділової активності іноземного капіталу.

Акцент на коротких строках окупності початкових витрат при розгляді пріоритетів іноземного інвестування продиктований відомими причинами. Сьогодні, як ніколи, потрібна швидка віддача від вкладених коштів з тим, щоб максимально сприяти найшвидшому виходу економіки з кризового стану. У той же час це буде підтримувати авторитет міжнародної інвестиційної співпраці на території СНД. Проте така орієнтація в жодному разі не спрямована проти довгострокових інвестиційних програм та проектів з високим потенційним ефектом у перспективі. Наприклад, були б дуже корисними розробка та реалізація у межах інвестиційної співпраці проекту енергетики21-го сторіччя зі створенням якісно нових енергетичних технологій та видів палива для світового і внутрішніх ринків. Подібні проекти необхідні не тільки для вирішення великих науково-технічних, економічних та екологічних завдань, але й для підтримання сталості інвестиційної діяльності та зовнішньоекономічних зв'язків на тривалу перспективу. Інтеграція зусиль та інвестиційних ресурсів зарубіжних і вітчизняних інвесторів на реалізацію великих довгострокових проектів дозволить і тим, й іншим заощадити не тільки матеріальні та фінансові ресурси,але й час.

Поруч із зазначеними сферами, зонами та об'єктами для пріоритетного залучення іноземного капіталу все більшого значення та актуальності набувають екологічні проблеми національного, регіонального та глобального характеру.

Інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі й зумовлюють конкурентні позиції на світових ринках. При цьому далеко не останню роль для багатьох держав,особливо тих, що вириваються з економічного та соціального неблагополуччя, відіграє залучення іноземного капіталу у вигляді прямих капіталовкладень, портфельних інвестицій та інших активів.

2.2 Фактори, що перешкоджують притоку капіталу та іноземних інвестицій в економіку України.

Потенційно Україна може бути однією з провідних країн прикладення прямих та портфельнихіноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури,хоч і не надто розвиненої.

Проте притоку в інвестиційну сферу приватного національного та іноземного капіталуперешкоджують політична нестабільність, інфляція, недосконалість законодавства, нерозвиненістьвиробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення. Взаємопов'язаністьцих проблем посилює їх негативний вплив на інвестиційну ситуацію.

Особливого значення для посилення інвестиційної активності набувають законодавчі гарантії для інвесторів. Закон про іноземні інвестиції гарантує захист їх від примусових вилучень (націоналізації, реквізиції або конфіскації), окрім передбачених законодавчими актами виняткових випадків і тільки в суспільних інтересах.

Проте механізми реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція для вирішення суперечок, яка не залежала б від уряду країни-господаря. У зв'язку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами інших країн. Конвенція передбачає можливість звернення іноземних інвесторів до юрисдикції Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів.

Особливу роль в активізації інвестиційної діяльності повинно мати страхування інвестицій від не комерційних ризиків. Важливим кроком у цьому напрямку стане приєднання України до Багатосторонньго агенства по гарантіях інвестиціям (БІГА), що здійснює їх страхування від політичних та інших некомерційних ризиків. Капітал, що інвестується в Україну, зможе застрахуватись від ризику громадянської війни та експропріації, втрат від переведення українського карбованця в іншу валюту, від недотримання українським урядом узятих зобов'язань. Гарантії БІГА поширюються на прямі та портфельні інвестиції, середньо- та довгострокові позики.

Важлива умова, необхідна для приватних капіталовкладень (як вітчизняних, так і іноземних),- постійний та загальновідомий набір норм та правил, сформульованих таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває у стадцї безперервного реформування влади, правовий режим непостійний.

Донедавна на різних рівнях влади безперервно вводились у дію закони та правила, що часто суперечили один одному. Додатковим джерелом нестабільності було надання законам та інструкціям зворотньої сили. Така практика сер'йозно турбувала іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпало вже існуючі капіталовкладення.

У найближчій перспективі законодавча база функціонування іноземних інвестицій буде вдосконалена прийняттям нової редакції закону про інвестиції, Закону про концесії та Закону про вільні економічні зони. Велике значення матиме також законодавче визнання прав власності на землю.

Для забезпечення доступу іноземних інвесторів до інформації про становище на українському ринку інвестицій необхідне створення державного інформаційного центру сприяння інвестиціям, що формує банк пропозицій української сторони щодо об'єктів інвестування. Створення такого банку даних особливо важливе для регіонів, яким самостійний пошук зарубіжного інвестора не під силу через нерозвиненість їх ділової інфраструктури.

Залишається невирішеною проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне стосовно іноземних інвестицій законодавство. Тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично немає єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами.

В Україні інвестиції можуть здійснюватись шляхом:

-створення пидприємств з пайовою участю іноземного капіталу (спільних підприємств);

-створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, їх філіалів;

-придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами, а також інших майнових прав;

-придбання іноземним інвестором у власність підприємств, майнових комплексів, будівель, споруд, паїв участі в підприємствах, акцій, облігацій та інших цінніх паперів;

-надання позик, кредитів, майна та майнових прав і т.ін.

Однак, незважаючи на всі зусилля (або, швидше, заклики) державних органів, притік підприємницького капіталу в Україну невеликий.

Проблема полягає у стимулюванні ефективного притоку іноземного капіталу. У зв'язку з цим постає два питання: по-перше, у які сфери притік має бути обмежений, і, по-друге, у які галузі та в яких формах слід насамперед його залучати.

Україна дуже зацікавлена у притоці прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішній борг (а навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення), забезпечують ефективну інтеграцію національної економіки у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень, причому у формі сучасних засобів виробництва, залучаютьвітчизняних підприємців до передового господарчого досвіду.

На мій погляд, іноземний капітал може мати доступ у всі сфери економіки (за винятком тих, що перебувають у державній монополії) без шкоди для національних інтересів. Галузеві обмеження повинні поширюватись тільки на притік прямих інвестицій у галузі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією національних природних ресурсів (наприклад,трубопроводи,видобувні галузі, придбання у власність землі), у виробничу інфраструктуру(енергомережі, дороги і т. ін.), телекомунікаційний та супутниковий зв'язок, галузі ВПК. Подібні обмеження закріплені в законодавствах багатьох розвинених країн, зокрема США.

У перелічених галузях доцільно використати альтернативні прямим іноземним інвестиціям форми залучення іноземного капіталу. Це можуть бути зарубіжні кредити та позики. Хоча вони й збільшують тягар державного боргу, залучення їх є виправданим, по-перше, з точки зору національних інтересів, а по-друге, маючи на увазі швидку окупність капіталовкладень у названі сфери. Проте для цього потрібно створити ефективну систему управління та контролю їх використання. Альтернативою прямим іноземним інвестиціям може стати одержання фінансових ресурсів та прогресивних технологій через підписання компенсаційних угод на бартерній основі. Перспективним напрямком є залучення у стратегічні галузі приватних портфельних інвестицій.

Зарубіжний капітал у формі підприємств із 100-відсотковою іноземною участю доцільно залучати у виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, виробництво будівельних матеріалів, будівництво (у тому числі житлове), для випуску товарів народного споживання, у розвиток ділової інфраструктури.

Через спільні підприємства Україна могла б отримати доступ до нових технологій. Їх формування доцільно в тих самих галузях, що й підприємств зі 100-відсотковою іноземною участю,а також у галузі наукомістких виробництв,при приватизації оборонних підприємств, що підлягають конверсії, та у сферах діяльності, які ми називаєм "екологозберігаючими". Величезні можливості для спільної діяльності, відкриває залучення у господарчий обіг техногенних мінеральних утворень при видобуванні та переробці корисних копалин. По численних гірничодобувних та переробних підприємствах України розкидані ресурси різних матеріалів, включаючи рідкісні та благородні, що містяться у накопичених роками техногенних мінеральних утвореннях. До того ж, при освоєнні таких утворень відбувається екологічна очистка території та рекультивація земель.

Притік портфельних інвестицій слід стимулювати у всі галузі економіки. Вони забезпечують притік фінансових ресурсів без втрати контролю української сторони над об'єктом інвестування. Це перевага для країни, насамперед, такої, що пов'язана з видобуванням ресурсів з надр. Проте сьогодні залученню портфельних інвестицій приділяється мало уваги, й їх в Україні практично нема. Тим часом акумулювати такі кошти можна було б через мережу регіональних та галузевих фінансово-промислових компаній, що мають статус інвестиційних. Ці компанії могли б створюватись з ініціативи державних та місцевих органів для фінансування регіональних та галузевих інвестиційних програм (проектів). Компанії повинні мати форму акціонерних товариств відкритого типу. При цьому обов'язкова участь у них регіональної влади або уряду, що буде свідчити про їх готовність проводити часткове бюджетне фінансування програми та послужить певним гарантом захисту інтересів акціонерів.

Акціонерами таких компаній можуть бути українські та іноземні громадяни, підприємства, організації та фінансові інститути. Участь українських акціонерів у компанії не повинна обмежуватись, не слід обумовлювати й частку акціонерного капіталу, який може перебувати в іноземному володінні. Однак має бути обмежена частка акцій з правом голосу, яка може перебувати у власності іноземних осіб (юридичних та фізичних) та українських підприємств, що перебувають під іноземним контролем.

Формування фінансово-промислових компаній буде сприяти також здійсненню конкретних великих інвестиційних проектів. У цьому випадку пропозиція про створення компанії може бути зроблена тендерним комітетом підприємств, які виявили готовність брати участь у реалізації проекту, або з ініціативи самих підприємств. У випадку створення компанії для здійснення конкретного проекту вона може бути зареєстрована й як акціонерне товариство закритого типу.

У даний час видано Указ Президента України "Про створення фінансово-промислових груп в Україні". Указом Президента України затвержено й "Положення про фінансово промислову групу в Україні" (ФПГ). Учасниками ФПГ можуть бути українські та іноземні юридичні особи, що є суб'єктами підприємницкої діяльності всіх форм власності, незалежно від їх відомчої або галузевої належності, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. До складу ФПГ можуть входити структурні підрозділи підприємств, організацій, об'єднань, інші суб'єкти підприємницької діяльності, а також комерційні банки. Прийняття Закона та Положення про ФПГ будуть сприяти розвитку еконономіки України, прискоренню науково- технічного прогресу, підвищенню конкурентоздатності товарів українського походження та залученню іноземних інвестицій в економіку України. Проте в цих законодавчих актах не передбачається можливість додаткового залучення капіталу шляхом випуску та продажу акцій.

Серйозні питання викликає стимулювання притоку іноземних інвестицій шляхом надання їм пільгового режиму в порівнянні з національними. Залучаючи іноземний капітал, не можна допускати дискримінації стосовно національних інвесторів. Не слід надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті в тій самій сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід практично не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але приводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподаткування.

Притоку іноземного підприємницького капіталу в Україну заважають і причини здебільшого суб'єктивні. Це процвітаюче в Україні піратство в галузі інтелектуальної власності, бюрократизм та корупція. Це, зрештою, труднощі зі зв'язком, офісами, готелями, візами і т. ін.

Ці об'єктивні та суб'єктивні причини впливають на інвестиційну ситуацію, яка оцінюється як не дуже сприятлива.

Одночасно із ввезенням Україна вивозить капітал. Здебільшого це відбувається у межах втечі капіталу. Нелегальна втеча капіталу складається з непереведеної з-за кордону експортної виручки, контрабандного вивозу, а також через формально втрачену вигоду по бартерних операціях. Таких грощей, що втекли за кордон, (за даними Інституту світової економіки та міжнародних відносин) на початок 1995 року було близько 15 млрд. дол. У той час як, за деякими оцінками, в готівковому обороті в Україні перебувало 10-12 млрд. дол.

Вивіз підприємницького капіталу з України невеликий, обсяг накопичених за кордоном прямих інвестицій становить декілька мільйонів доларів. Переважно ці інвестиції розміщені в Західній Європі з метою створення товарно- та послугопровідної мережі й часто мають форму офшорних компаній. Передбачається, що в майбутньому найважливішим регіоном розміщення українського капіталу можуть стати такі країни, як Росія, Узбекістан, Туркменістан, що пов'язано з їх домінуванням у зовнішньоекономічних зв'язках країни (імпорт нафти, газу, лісу, бавовни; експорт - обладнання, металопрокат, цукор). Цьому може сприяти й капіталізація боргу колишніх радянських республік Україні, тобто обмін їх боргових зобов'язань на їх власність.

2.3 Політика держави по залученню іноземних інвестицій.

Державна політика у сфері іноземних інвестицій здійсьнюється Кабінетом міністрів України разом з Національним Банком і регулюється Верховною Радою України. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їх реквізиція може бути здійснена лише у випадках стихійного лиха. І навіть в цих випадках передбачені оскарженя в судах і компенсації. До того ж всі витрати і збитки іноземних інвесторів відшкодовуються з державного бюджету або інших джерел, встановлених КМУ в поточних риночних цінах на основі оцінок незалежних аудиторів, і в тій валюті, в якій здійснювались інвестиції або іншій валюті прийнятній для інвестора. З моменту виникненя права на компенсацію і до моменту її виплати на компенсовану суму інвестицій нараховуються відсотки, відповідні тим, по яким лондонські банки надають позики першокласним клієнтам на ринку євровалют.

У випадку припиненя інвестиційної діяльності іноземний інвестор має прово на поверненя на протязі 6 місяців своїх інвестицій, а також доходів по ним в грошовій або речовій формі по реальним риночним цінам, сформованим в момент припиненя інвестиційної діяльності. Після виплати обов'язкових зборів, платежів і податків іноземним інвесторам гарантується безперешкодне переведеня за кордон одержаних на законних підставах засобів в іноземній валюті. Порядок переведеня встановлюється НБУ. При переведені або вивозі іноземних інвестицій податок складає 15%.Доход або прибуток від інвестиції іноземний інвестор має право реінвестувати в економіку України в будь-якій валюті, а також зберігати їх на поточних розрахункових рахунках або на депозитах. Іноземні інвестори мають право на придбання паїв і цінних паперів у відповідності з валютним законодавством і законами про цінні папери та фондову біржу, приймати участь в приватизації майна державних підприємств і незавершеного будівництва, в конкурсах і аукціонах. Надання майна в аренду іноземним інвесторам на суму більш як 10 млн. доларів здійснюється за рішенням Фонду держмайна України.

Інвестиційний клімат для іноземного інвестора в Україні переважно визначається впливом таких факторів, як політична, правова та економічна нестабільність. З цієї причини Україну розглядають за кордоном як зону підвищеного ризику для крупних інвестицій. Нерішучість, обережність у прийнятті кінцевих рішень потенційними інвесторами в такій ситуації - з'ясоване явище. Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" скерований на заохочення и підсилення припливу іноземного капіталу в пріоритетні сфери економіки держави шляхом надання різного роду страхових гарантій, особливо по найбільш важливим інвестиційним програмам і проектам, покращення правового регулювання іноземного інвестування, розвитку інфраструктури міжнародного бізнесу.

В завдання "Програми" входить залучення додаткових джерел інвестування прогресивних структурних зрушень та інших якісних перетворень в економіці України за рахунок коштів іноземних інвесторів, формування експортного потенціалу, росту технічного рівня виробництва, скорочення енергоємності продукції. Неодмінною умовою формування сприятливих умов для притоку іноземних інвестицій буде розвиток ринкової інфраструктути міжнародного бізнесу, для чого передбачається:

-значно покращити роботу таких ділянок інвестиційної діяльності, як фондові біржі, комерційні банки, страхові компанії, інвестиційні компанії і інвестиційні фонди, трастові та консалтінгові, холдінгові та аудіторські фірми;

-утворити державний реєстр іноземних інвесторів і банк даних про об'єкти іноземного інвестування в Україні, автоматизовану інформаційну систему, яка забезпечувала б оперативний пошук іноземних та вітчизняних інвесторів, та надання консультацій з питань техніко-економічного обгрунтування та реалізації інвестиційних проектів;

-утворити Український банк реконструкції та розвитку, на який покласти функції по пільговому кредитуванню та фінансуванню проектів та національну страхову компанію по страхуванню ризиків вітчизняних та іноземних інвесторів;

-здійснити організацію статистичної звітності про іноземних інвесторів, вдосконалити систему обліку відповідно до міжнародних стандартів, здійснити публікацію нормативних актів України та іншої інформації, яка цікавить іноземних інвесторів на іноземних мовах;

-визначити навчальний заклад в Україні та за кордоном для підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, що працюють над проблемами залучення іноземних інвестицій в Україну.

Важливу роль в розширенні іноземного інвестування повинно відіграти агенство міжнародного співробітництва та інвестицій, головним завданням якого є з надання допомоги підприємцям України:

- в пошуку іноземного партнера;

- в правильному оформленні документів інвестиційної заявки

- в складенні бізнес-плану;

- в розробці інвестиційного проекту по методології, прийнятій в країнах з розвиненою економікою.

Слід зазначити важливість Закону України "Про правовий статус іноземців". В ньому підтвержується право іноземних громадян як фізичних осіб займатися інвестиційною діяльністю. Законом України передбачена рівність прав і обов'язків всіх суб'єктів у сфері економічної діяльності.

Світова практика свідчить про ефективність імпорту капіталу шляхом створення вільних (офшорних) зон.

Законодавство України виділяє спеціальні (вільні) економічні зони без обмеження харектеру їх діяльності. З усієї сукупності можна виділити слідуючі ВЕЗ: комплексні виробничі, фінансово-банковські і страхові, технополіси, експортні, митні, транзитні, туристсько-рекреаційні та ін.

Порядок утворення, функціонування та ліквідації спеціальних (вільних) економічних зон на території України передбачає:

-органи управління ВЕЗ - як місцеві органи самоврядування, так і снеціальні органи господарського розвитку та управління, включаючи суб'єкти інвестиційної діяльності ( вітчизняні та іноземні);

-умови функціонування ВЕЗ - валютно-фінансові, податкові, митні;

-принципи регулювання економічних відносин з суб'єктами за межами зони і органами державної виконавчої влади України;

-умови діяльності на території юридичних та фізичних осіб, залучення робочої сили, оплати праці, гарантій переведення за межі зони, прибутків іноземних громадян, в'їзду і виїзду в ВЕЗ;

-умови ліквідації ВЕЗ - по закінченню періоду, на який вона була створена, або по інших причинах.

Прирозгляді Закону "Про загальні умови створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" і Декрета Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" розроблена Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні.

Концепція передбачає створення сприятливого інвестиційного клімату в ВЕЗ, для чого необхідно:

-забезпечити довгостроковий та передбачуваний характер економічної політики;

-матеріалізувати умови переміщення капіталів та товарів;

-сформувати ефективні форми взаємодії місцевих органів державної влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та органів управління зоною;

-забезпечити умови виробництва, торговлі, які б відповідали світовим стандартам, та тверді правові гарантії захисту прав власності.

Для ВЕЗ характерні як цінові, так і нецінові методи конкуренції. Вивчення конкурентоспроможності ВЕЗ передбачає використання біля трьохсот параметрів з залученням максимальної кількості експертів. Можна виділити приблизно 10 груп таких параметрів:

-політична, соціально-економічна, територіальна ситуація;

-вплив держави на інвестиційний клімат, податковий та правовий режим;

-гнучкість фінансово-кредитної системи;

-об'єм внутрішнього ринку;

-забезпеченість природно-сировинними ресурсами;

-наявність трудових ресурсів та рівень їх кваліфікації;

-економічний потенціал, його склад та структура;

-рівень розвитку науки і техніки;

-участь в міжнародному розділі праці;

-ефективність промислового виробництва.

Утворення ВЕЗ вимагає поглибленого аналізу її меж, державних та етнічних. Розвиток ВЕЗ тягне за собою міграційні процеси, вимагає більших додаткових затрат, може стати джерелом конфліктів на етнічній підставі.

В цих умовах прикордонні сторони переслідують різні цілі. Менш розвинуті країни прагнуть випустити трудові ресурси для заробітку за кордоном валюти з послідуючим її притоком в країну. Більш розвинена країна намагається цього не допустити, щоб не загострювати безробіття. Тому створення ВЕЗ в трансетнічних прикордонних регіонах повинно буту спрямовано, у першу чергу, на рішення цієї проблеми.

З 25 областей України 15 граничать з іншими державами. Ще 4 області прилягають до морського кордону. Значна кількість прикордоннух регіонів, їх розвиток по принципам ВЕЗ вимагає рішення цілого ряду проблем.

Це - інтенсифікація розвитку виробничої та соціальної інфраструктури, трансформація системи розселення, реконструкція шляхів сполучення, прикордонних переходів, створення нової комунікаційної інфраструктури.

Світовий досвід свідчить, що територіально ВЕЗ суворо обмежені ( не більш ніж 10 км.кв.) Опираючись на це адміністративна область або велике місто не можуть бути ВЕЗ. У зв'язку з цим багато вчених обгрунтовують створення так званих точечних зон вільного підприємництва.

Вільна зона - це обмежена частина території країни, для якої характерний спеціальний режим функціонування економічних суб'єктів, анклавність як гарантія досягнення стабільності та визначеної свободи. Механізм функціонування ВЕЗ, як правило, включає специфічний економічний, організаційний, податковий, митний та правовий статус господарчих агентів та всієї ВЕЗ, яка дуже слабко взаємодіє з економікою держави. У відповідності з цим механізм функціонування ВЕЗ включає:

1) інвестиційний клімат

2) валютно-фінансовий і митний режим

3) організаційно-правовий режим.

Інвестиційний клімат - це, перш за все, сукупність економічних передумов функціонування суб'єктів існування, а саме система як загальних, так і специфічних умов підприємницької діяльності.

Загальні умови універсальні для вільних зон і зв'язані з так названими "нульовими витратами". Це зниження податків на прибуток або їх скасування, в деяких випадках можливе введення без встановленого терміну низької податкової ставки. Можливе зниження податків на особистий прибуток, на переведення прибугку за кордон, надання пільгових кредитів, тимчасова відміна сплати податку клопотальним суб'єктам. Передбачається також довгострокове кредитування в національній валюті, цільові субсидії або пільгові займи, повернення раніш виплачених податкових сум у випадках, коли інвестиції направляються в приорітетні галузі. Додатковою перевагою є можливість самостійно встановлювати терміни і порядок амортизації основних фондів.

При створенні ВЕЗ передбачаються також механізми управління формуванням внутрішніх та зовнішніх зв'язків, часток місцевого виробництва. Так, можливе встановлення пільг на експорт продукції. Наприклад, у Китаї підприємствам, експортуючим більш ніж 70% продукції, прибутковий податок знижується з 15 до 10%. Якщо зона орієнтована на зв'язки з внутрішнім ринком приймаючої держави, то пільги стимулюють надходження продукції на цей ринок.

Як правило, в зоні передбачається розвиток спільного підприємництва як іноземних, так і національних партнерів із внезональних територій з ціллю забезпечення технічного та інформаційного обміну. Для цього вводиться ослаблений податковий режим для спільних підприємств із значною долею капіталу іноземних інвесторів (більше 40%).Законодавством може також передбачатися стимулювання участі імпортерів в акціонуванні підприємств приймаючої держави за межами зони, механізм заохочення реінвестування як безпосередньо у зоні, так і за її межами.

Вільні банковські зони, або зони пільгового банківського підприємництва, можуть існувати як окремо, так і з'єднувати ВЕЗ.

Вільні банковські зони - це порівняно невеликі території, де дійсний особливий економічно-правовий режим - різного роду орга- нізаційні, митні, податкові, амортизаційні та інші пільги для вітчизняних та іноземних банків та інших фінансово-кредитних установ. Вільна банківська зона - основа швидкого економічного розвитку в регіоні, кредитно-грошовий та інвестиційний центр залучення фінансових ресурсів іноземних та вітчизняних інвесторів. В умовах розвитку ринкових відносин тут можуть опробовуватись механізми змін співвідношень форм власності, методи організації локальних інвестиційних, грошових і валютних ринків. У перспективі розвиток вільної банківської зони в рамках ВЕЗ та за її межами може перерости в міжнародний фінансовий центр, діючий на принципах "офшора".

Офшорна зона передбачає операційну діяльність банківських та інших фінансово-кредитних установ (національних та іноземних) із своїми партнерами-нерезидентами, як юридичними так і фізичними особами, в іноземній для даної країни валюті. При цьому інвестиційний ринок ізолюється від зовнішнього (міжнародного) шляхом відокремлення рахунків резидентів від рахунків нерезидентів шляхом використання системи різних пільг. Таким чином, банківські та інші фінансово-кредитні установи офшорної зони тільки використовують територію країни для проведення операцій за її межами і не являються частиною її фінансово-кредитної системи.

Не всі великі фінансові центри в світі являються центрами офшорних зон через законодовчу систему країн, в яких розташовані центри. Наприклад, Нью-Йорк тільки з 1982 р. відноситься до центру офшорної зони, в рамках якої для операцій з нерезидентами відсутній ряд обмежень, продовжуючих діяти на внутрішньому ринку капіталів.

Функціонування вільних банківських зон повинно регламентуватися законодавством України.

Програма розвитку ВЕЗ і адекватних їм офшорних зон повинна бути створена під егідою НБУ.

Перша в Україні вільна економічна зона "Сіваш" створена Указом Президента від 30 червня 1995 року. Зона знаходиться в адміністративних межах міст Красноперекопськ, Армянськ і Красноперекопського району Автономної Республіки Крим. Для підприємств, працюючих в умовах експеременту в зоні, податки знижуються в середньому на 60% у співвідношенні до ставок, діючих в Україні. Для інвесторів з країн СНД, які утворюють свої підприємства в зоні, передбачено повне звільнення від всіх платежів за умови реінвестування виробництва.

3. Про режим іноземного інвестування та порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів госродарської діяльності.

Види іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді:

-іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

-валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

-будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

-акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи , створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

-грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

-будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтвержена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтвержена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

-прав на здійснення господарської діяльності , включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтвержена згідно з законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торгівельними звичаями;

-інших цінностей відповідно до законодавства України.

Форми здійснення іноземних інвестицій.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:

-часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

-створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

-придбання, не заборонене законами України, нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

-придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

-придбання інших майнових прав;

-в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господорської діяльності України.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків , доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Порядок переказу за кордон прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається Національним банком України.

На території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачаних законодавством України.

Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладання митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відсроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюється Кабінетом міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється, виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Підприємство з іноземними інвестиціями самостійно визначає умови реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи ціну на них, якщо інше не передбачено законодавством України.

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Ввезення товарів, на які поширюється спеціальний режим експорту, здійснюється відповідно до законодавства України.

Надання іноземним інвесторам прав на розробку та освоєння відновлюваних та невідновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності, пов'язаних з використанням об'єктів, що перебувають у державній власності, але не передані підприємствам, установам, організаціям у повне господарське видання чи оперативне управління, здійснюється на підставі концесійних договорів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабінетом міністрів України або уповноваженим на це державним органом відповідно до законодавства України. Термін дії концесійного договору визначається залежно від характеру та умов концесії, але не може бути більшим як 99 років. Якщо концесійні договори містять умови, не передбачені законодавством України, вони підлягають затвердженню Верховною Радою України.

Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України.

Специфіка регулювання іназемних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах установлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені цим Законом.

Спори між іноземними інвесторами і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначено міжнародними договорами України.

Усі інші спори підлягають розгляду в судах та/або арбітражних судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, в тому числі за кордоном.

Іноземний суб'єкт господарської діяльності, який має намір відкрити представництво на території України, подає до МЗЕЗторгу України такі документи:

а) Заяву з проханням про реєстрацію представництва, що складається у довільній формі, в якій необхідно вказати:

-назву фірми;

-країну місцезнаходження фірми;

-адресу фірми;

-номер телефону, факсу;

-місто, в якому відкривається представництво з зазначенням його майбутньої адреси;

-якщо будуть філії - вказати в яких місцях;

-кількість іноземних громадян, які будуть працювати у представництві;

-дату заснування фірми;

-юридичний статус фірми;

-кількість співробітників фірми;

-назву банку з зазначенням номеру рахунку;

-сферу діяльності фірми;

-ціль відкриття та сферу діяльності представництва, інформацію про ділові зв'язки з українськими партнерами та перспективи розвитку співробітництва;

б) Витяг з торговельного (банківського) реєстру країни місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) іноземного суб'єкту господарської діяльності;

в) Довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок іноземного суб'єкта господарської діяльності;

г) Доручення на здійснення представницьких функцій в Україні, оформлене згідно із законами країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Діяльність представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності припиняється:

а) У разі ліквідації іноземного суб'єкта господарської діяльності, який має своє представництво в Україні;

б) У разі припинення дії угоди з іноземною державою, якщо представництво відкрите на підставі такої угоди, і це прямо передбачено положеннями угоди;

в) За рішенням іноземного суб'єкта господарської діяльності, який відкрив представництво;

г) У разі невиконання іноземним суб'єктом господарської діяльності або представництвом положень цієї інструкції та вимог чинного законодавства України діяльність представництва припиняється в судовому порядку.

У разі припинення діяльності представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності МЗЕЗторг України приймає рішення про скасування запису у Реєстрі представництв та вилучення Свідоцтва про реєстрацію, про що повідомляється через засоби масової інформації.

Висновок

Процес інвестиційної діяльності наближається до стабілізації та можливому росту інвестицій. Відбуваються істотні зміни в структурі джерел фінансових капітальних вкладень, підвищується частка засобів недержавного сектору економіки. Однак, у вирішенні завдань стабілізації економічного стану головна роль залишається всеж за державними інвестиціями.

Так, по ряді важливих напрямків держава вимушена виступати у вигляді ініціатора інвестиційного процесу.

Значний вплив на розвиток економіки здійснюють іноземні інвестиції. При досягненні макроекономічної стабільності, активізації міжнародного економічного співробітництва можливо очікувать підвищення припливу іноземних інвестицій в розвиток економіки.

Стримуючим фактором тут являється інвестиційний клімат, який продовжує залишатись несприятливим із-за політичної та економічної нестабільності, високого рівня криміногенності в підприємницькій діяльності, що змушує іноземних інвесторів здійснювати обережну політику у сфері інвестиційного співробітництва з Україною.

Вище названі проблеми перевищують такі риси України, як багаті природні ресурси, потужний, хоча технічно застарілий виробничий потенціал, наявність дешевої та кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.

Отже, необхідні додаткові заходи, по зниженню дії негативних факторів на стан інвестиційного клімату в Україні. Серед яких в якості першочергових виділю:

1. Досягнення національної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіями з приводу рішення загальнонаціональної проблеми вихода України з економічної кризи.

2. Вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією.

3. Уважна розробка правової бази інвестування.

4. Радикалізація боротьби із злочинністю.

5. Створення конкретного механізму надання податкових льгот банкам, вітчізняним та іноземним інвесторам, ідучим на довгострокові інвестиції з метою компенсації втрат по уповільненню обороту капіталу у порівнянні з іншими оборотами їх діяльності.

Дані міри не абсолютні, але вони, на мій погляд, можуть відіграти позитивну роль в становленні вітчізняної економіки.

В заключенні відзначу, що інвестиції внутрішні і зовнішні являють собою складний багатоступінчатий механізм, здатний в значній мірі збільшити економічний потенціал держави, тому успіх, досягнений в даній сфері, в значній мірі визначить реалізацію всієї реформи в цілому.

Список використаної літератури:

1. Закон України "Про інвестиційну діяльність" ВВР 1991, №47 зі змінами і доповненнями.

2. Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні затверджено наказом МЗЕЗторгу України від 18.01.96 року №30.

3. Постанова КМУ №928 від 7.08.96 року "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій"

4. Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" №55 від 19.02.94 року.

5. Під ред. Вакаріна С. І. Інвестиції в Україні. (Міжнародний валютний фонд). - Київ: "Конкорд", 1996 рік.

6. Гітман Л. Дж., Джонк М. Д. Основи інвестування. Пер. з англ. Москва: Дело, 1997 рік.

7. Мертенс А. В. Інвестиції: Курс лекцій по сучасній фінансовій теорії. - Київ: Київське інвестиційне агенство, 1997 рік.

8. Пересада А.А. Основи інвестиційної діяльності. -Київ: Лібра, 1996 рік.

9. Шевчук В.Я., П.С. Рогожин. Основи інвестиційної діяльності. Київ "Генеза" ,1997 рік.

Задача.

Підприємство одержало чістий прибуток у сумі 10 000 у.о. і за

рішенням акціонерів вирішило 75% закласти в банк на 5 рокив пид 12% річних. Яку суму одерже підприємство через 5 років?

Дати пояснення.

Рішення:


Основна формула теорії процентів визначає майбутню вартість грошей так:

де:

Р - сучасне значення вкладеної суми грошей;

F - майбутне значення вартості грошей;

n - кількість періодів часу, на які проводяться внески;

r - норма доходності (прибутковості) від внесків.

Так як акціонери вирішили вкласти 75% від загальної суми, то:


Р = 7500 у.о. - сума, вкладена в банк акціонерами;

n = 5 років;

r = 12% або 0,12.

Fn = 7500 (1 + 0,12)5 = 7500 (1,12)5 = 13217,56 у.о.

Отже, через 5 років підприємство одерже 13217,56 у.о.

Суть процеса нарахування грошей полягає в тому, щоб при вкладенні коштів у будь-який бізнес (підприємство) отримувати прибуток, тобто, щоб вкладена сума збільшувалась.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий