Коржанський М.Й. Кваліфікація автотранспортних злочинів. - К., 1996. - 80 с.
Кваліфікація автотранспортних злочинів
Розділ 1 Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 215 КК України)
Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту передбачає кримінальне покарання, якщо це порушення потягло за собою спричинення потерпілому легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 215), тяжких тілесних ушкоджень або смерті (ч. 2 ст. 215) або призвело до загибелі кількох осіб (ч. 3 ст. 215).
Вчинення цього злочину можливе тільки при керуванні транспортним засобом. Згідно з приміткою до ст. 215 під транспортними засобами, зазначеними у статтях 215, 2152 і 2154, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
Загальне поняття механічного транспортного засобу визначено у п. 1.9 Правил дорожнього руху: це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми (крім мопедів). У цьому ж пункті визначається, що мопед — це двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см. Таким чином, однією з важливих ознак механічного транспортного засобу є робочий об'єм двигуна, який складає 50 куб. см і більше [1].
Тому за ст. 215 кваліфікуються порушення правил безпеки руху та експлуатації усіх транспортних засобів, що підпадають під ознаки механічного транспортного засобу, тобто пасажирські і грузові трамваї і тролейбуси, автобуси, електромобілі, мотоколяски, мотонарти та інші.
Поняттям "інші самохідні машини" охоплюються дорожні, будівельні, сільськогосподарські та інші подібні спеціальні самохідні машини (автокрани, екскаватори, скрепери, грейдери, дорожні котки, асфальтоукладники, авто- і електрокари та навантажувачі, збиральні комбайни та ін.).
Порушення правил безпеки руху або експлуатації фунікулера теж кваліфікується за ст. 215.
Винятком є транспортні засоби залізничного і повітряного транспорту, морського та річкового флоту, відповідальність за порушення правил безпеки руху та експлуатації яких передбачена ст. 77 КК.
Не підлягають кримінальній відповідальності за ст. 215 водії велосипедів, веломобілів, моторних човнів, катерів, залізничних дрезин, поїздів метрополітену.
Порушення правил безпеки руху водіями велосипедів, моторних човнів та катерів, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, кваліфікується за ст. 217, а якщо порушення призвело до інших наслідків — за відповідними статтями злочинів проти особи.
Залізничні дрезини і поїзди метрополітену відносяться до залізничного транспорту, і тому порушення водіями цих транспортних засобів правил безпеки руху кваліфікується за ст. 77 КК.
Кримінальна відповідальність за ст. 215 настає тільки в тих випадках, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспортних засобів спричинило заподіяння наслідків, які прямо передбачені в диспозиції цієї кримінально-правової норми.
В інших випадках такі дії створюють склад адміністративного правопорушення або знаходяться у сфері цивільно-правових відносин. (Останнє має місце при заподіянні матеріальної шкоди.)
Тяжкість тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому, а також причина смерті визначаються судово-медичною експертизою.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 215, включає в себе сукупність таких обов'язкових ознак:
а) порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту;
б) суспільне небезпечні наслідки;
в) причинний зв'язок між порушенням і суспільне небезпечними наслідками.
Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає у дії або бездіяльності особи, яка керує транспортним засобом і пов'язана з невиконанням однієї чи декількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту. Інструкції та інші нормативні акти, що стосуються особливостей перевезення спеціальних вантажів, експлуатації окремих видів транспортних засобів, руху на закритих територіях, повинні грунтуватися на вимогах Закону України "Про дорожній рух" та Правил дорожнього руху. Не можна розглядати різноманітні правила як такі, що випливають із життєвого чи професійного досвіду водіїв, але не зафіксовані у відповідних нормативних актах.
Відповідальнісь за ст. 215 настав лише в тому випадку, коли факт порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху буде встановлено та доведено. З'ясування наявності факту такого порушення є головним питанням, що має бути вирішене в кожній кримінальній справі. Якщо факт такого порушення не встановлений і не доведений, притягнення особи, яка керувала транспортним засобом, до кримінальної відповідальності стає неможливим.
Г. було визнано винним у порушенні правил безпеки руху транспортних засобів, що потягло за собою смерть С.В. і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень С. Г. їхав на мотоциклі по дорозі в село. На задньому сидінні знаходився його родич С.А., а в колясці — С.В. і С. Побачивши зустрічний автомобіль, Г. на порушення пп. 1.2, 9.6, 9.8, 10.2 Правил дорожнього руху не зменшив швидкість, виїхав на ліву смугу, де зіткнувся з автомобілем, яким керував Б. Внаслідок автоаварії С.В. було заподіяно тілесні ушкодження, від яких він наступного дня помер, а С. одержала тяжкі тілесні ушкодження.
Розглянувши справу. Верховний Суд зазначив, що висновок суду першої інстанції про винність Г. в порушенні правил безпеки руху транспорту зроблений на основі матеріалів слідства, яке неможливо визнати повним і всебічним. Суд, пославшись у вироку на те, що зіткнення мотоцикла і автомобіля сталося на смузі руху автомобіля і що, згідно з висновками експерта, виконаний Г. поворот з виїздом на ліву смугу руху не був технічно виправданим, оскільки у нього була можливість роз'їхатися із зустрічним автомобілем по правому боці дороги. Але суд при цьому не взяв до уваги всі дані про фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, які є в матеріалах справи.
Не визнавши себе винним, Г. послідовно стверджував, що зробити лівий поворот і виїхати на ліву смугу руху він був змушений внаслідок порушень Правил дорожнього руху водієм автомобіля. Г., рухаючись зі швидкістю до 20 км за годину, приблизно за 100 м попереду побачив зустрічний автомобіль. Коли відстань між ними скоротилася до 30 м, автомобіль раптово звернув на його смугу руху. Щоб уникнути лобового зіткнення, Г. зробив лівий поворот, але в цей момент і Б. повернув машину на свою смугу руху, внаслідок чого сталося зіткнення. Уникнути його Г. не мав можливості, тому що далі на узбіччі знаходилась огорожа з металевих прутів та купи землі.
Ці показання Г. підтвердили і свідки С.А. і С. Свідок Б. також підтвердив, що при зближенні з мотоциклом він виїхав на смугу руху мотоцикла, а потім повернувся на праву сторону дороги. Він пояснив свої дії тим, що на дорозі з'явився хлопчик. У подальшому Б. заявив, що версія про появу хлопчика є неправдивою, але підтвердив, що рухався по лівій стороні дороги назустріч мотоциклу.
Пленум Верховного Суду також відзначив, що протокол огляду місця події та схема до нього складені з порушенням норм КПК. У протоколі відсутні два аркуші, на яких мають бути відображені усі основні відомості про результати огляду місця події. Прикладені до протоколу схема та її чернетка складені недбало. У схемі не відображені дані, які мають суттєве значення для висновків про обставини дорожньо-транспортної пригоди, наприклад, відстані від місця початку гальмівного сліду мотоцикла до узбіччя. У чернетці схеми зроблені необумовлені виправлення відстані від початку гальмівного шляху автомашини до узбіччя на смузі руху мотоцикла та інших даних.
Оскільки автотехнічна експертиза було проведено на підставі схеми дорожньо-транспортної пригоди, яка має неточності, то правильність висновку експерта викликає сумніви.
На підставі викладеного Пленум Верховного Суду всі судові рішення у справі Г. скасував і справу направив на нове розслідування. При цьому Пленум вказав, що при новому розслідуванні необхідно:
1) встановити дійсне розташування транспортних засобів на проїзній частині дороги і конкретні дії водіїв Б. та Г. перед зіткненням;
2) встановити причини виникнення аварійної ситуації;
3) провести повторну автотехнічну експертизу;
4) дати оцінку діям Б. і Г. залежно від отриманих результатів [2].
При кваліфікації діяння за ст. 215 слід встановити і в процесуальних документах обов'язково вказати, у порушенні яких правил безпеки руху і експлуатації транспорту визнається винною особа, у чому конкретно виявилося порушення. Без такої конкретизації обвинувачення кримінальна справа за ст. 215 не може бути визнана розслідуваною і підлягає поверненню на нове розслідування.
Але, незважаючи на цю цілком зрозумілу вимогу, окремі працівники органів попереднього розслідування та суду її не виконують. Подібну помилку було допущено у справі С., який, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автонавантажувачем на території керамічного заводу, внаслідок порушення правил безпеки руху вчинив наїзд на працівника складу. У пред'явленому С. обвинуваченні не було зазначено, які саме вимоги цих правил він порушив. Народний суд, засуджуючи С. за ч. 2 ст. 215 КК, вказав у вироку на порушення ним вимог п. 14 "а", який забороняє керування транспортним засобом у стані сп'яніння. Хоч така позиція суду грунтується на наявних у справі доказах, її не можна визнати до кінця послідовною. По-перше, сам факт перебування підсудного в стані сп'яніння в момент вчинення протиправного діяння ще не є достатнім для вичерпної оцінки останнього. По-друге, за наявністю такої прогалини попереднього слідства суд мав надіслати справу на додаткове розслідування для виправлення помилки [3].