регистрация / вход

Організація роботи головного управління з питань засобів масової інформації та зв язків з грома

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І БУДІВНИЦТВАУКРАЇНИ АКАДЕМІЯ МУНЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ Кафедра управління муніципального розвитку Випускна робота

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І БУДІВНИЦТВАУКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Кафедра управління муніципального розвитку

Випускна робота

На тему:

«Організація роботи головного управління з питань засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради(Київської державної адміністрації)»

студент V курсу

юридичного факультету

групи ю-52

____________________

(підпис)

Науковий керівник:

кандидат наук державного управління,

____________________

(підпис)

Робота допущена до захисту на комісії

Завідувач кафедри управління

муніципальним розвитком

___________________

(підпис)

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

І. ОРГАНІЗАЦІЙНО ПРАВОВІ ФОРМИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЇ СЛУЖБИ

1.1 Організація та система місцевих органів самоврядування.

1.2 Особливості організації місцевої влади в м. Києві.

1.3 Методи діяльності органів влади на місцях.

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРАКТИКА РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ВЗАЄМОДІЇ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЗВ’ЯЗКІВ З ГРОМАДСКІСТЮ

2.1 Дослідження структури, завдань та функцій закріплених за Головним управлінням засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю.

2.2 Правова основа організаційної роботи Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю.

2.3 Повноваження начальника Головного управління з питань взаємодії засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради.

ІІІ. НАПРЯМОК ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ВЗАЄМОДІЇ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЗВ’ЯЗКІВ З ГРОМАДСКІСТЮ

3.1. Пропозиції щодо вдосконалення роботи Головного управління з питань засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Розвитку законодавства про державну службу приділяється в даний час особлива увага. Це обумовлено насамперед тими змінами, що відбулися і відбуваються в нашому суспільстві і державі. У червні 1996 року була прийнята Конституція - основний закон країни. Кардинально змінилася структура, функції органів державної влади на всіх рівнях. Змінилася роль і самого державного апарата і державних службовців. Постала необхідність підвищення ефективності функцій державного апарата, забезпечення професіоналізму державних службовців, вивчення нових аспектів і проблем державної служби в цілому. Така зміна ситуації призвела до виділення служби в органах державної влади і керувань - як особливого роду державної діяльність.

Насамперед, маємо знати, що на сьогодні Державні адміністрації роблять дуже багато для суспільства і держави. Перш за все розприділяють правильність збереження і раціональним використанням державного майна, охорони пам’яток історії та архітеркутури, збереженням житлового фонду, додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів, додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів, додержанням громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту та дорожнього руху, а також інформації та преси, що подається в суспільство.

На мою думку, відділ ЗМІ може зацікавити людей і зблизити їх з державними органами, чим самим збільшити повагу. Тому, дуже важливою роллю є спеціалісти-працівники, що передають цю інформацію в суспільство.

Об’єктом є дослідження діяльності Головного управління з питань засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради.

Предметом дослідження даної роботи є теоретичні та організаційно-правові механізми роботи Головного управління з питань засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради.

Методи дослідження. В роботі використовувались метод спостереження, узагальнення, порівняння, також діалектичний метод пізнання. Протягом підготовки до написання роботи проводились порівняння теоретичного матеріалу.

Метою написання даної випускової роботи є прагнення з’ясувати на якому етапі та рівні знаходяться сучасні засоби масової інформації ,яку вони роль відіграють в столиці України міста Києва. Які програми створюються для реалізації виходу міста на світовий рівень і чи є це сприятливим показником для розвитку самої української держави. Розглядаючи роботу, ми будемо, також акцентувати увагу на дослідженні роботи, функцій головного управління з питань засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю, їх напрямок. Також розглянемо дослідження структури, повноваження начальника Головного управління з питань взаємодії засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю. І на при кінець дослідимо пропозиції щодо вдосконалення головного управління з питань засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНО ПРАВОВІ ФОРМИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЇ СЛУЖБИ

1.1 Організація та система місцевих органів самоврядування.

Положення вітчизняного законодавства про здійснення місцевого самоврядування в Україні як безпосередньо територіальними громадами, так і через органи місцевого самоврядування, тобто шляхом використання інститутів безпосередньої і представницької демократії, погоджується з вимогами Європейської хартії про місцеве самоврядування, адже наявність виборних представницьких органів на місцевому рівні – безумовна організаційна умова реальності й ефективності місцевого самоврядування.

Згідно із Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», представницький орган місцевого самоврядування – це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Дворівнева система представницьких органів місцевого самоврядування закріплена ч.3,4 ст.140 Конституції України і ст.5 вищевказаного Закону з урахуванням адміністративно-терито­ріального устрою. Перший рівень складають сільські, селищні, міські ради, районні в місті ради (у випадку їх створення), які представляють територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Обласні та районні ради мають іншу природу і виступають як представницькі органи місцевого самоврядування другого рівня, оскільки представляють інтереси не обласних та районних громад (адже законодавство наявності таких громад не визнає), а спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією і законами України або переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Як цілком слушно зазначається в науковій літературі, завдяки існуванню обласних і районних рад система місцевого самоврядування, здійснюваного на рівні територіальних громад, має своє продовження і на регіональному рівні.

Строк повноважень місцевих рад усіх рівнів – 4 роки.

Вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у місті рад здійснюються за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія села, селища, міста, району в місті. Загальний склад цих представницьких органів місцевого самоврядування залежить від кількості населення адміністративно-територіальної одиниці (від 15 до 120 депутатів). Рішення про загальний склад ради приймається радою поточного скликання не пізніше ніж за 75 днів до дня виборів нової ради. Якщо таке рішення не прийняте, то загальний склад дорівнює мінімальній межі, яка встановлена ст.5 Закону «Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів».

Організацію й проведення місцевих виборів здійснюють територіальні виборчі комісії (сільські, селищні, міські, районні в місті), окружні та дільничні. Виборчі округи утворюються територіальними виборчими комісіями не пізніше ніж за 70 днів до дня виборів при дотриманні приблизно рівного числа виборців у розрахунку на один виборчий округ. Для проведення голосування і підрахунку голосів територія села, селища, міста, району в місті ділиться місцевою радою або його виконкомом на виборчі дільниці з числом від 20 до 3000 виборців.

Результати виборів встановлює окружна (територіальна) виборча комісія на основі протоколів дільничних виборчкомів. Обраним у депутати сільської, селищної, міської, районної в місті ради вважається кандидат, що одержав найбільшу в порівнянні з іншими кандидатами кількість голосів виборців.

Вибори депутатів районних та обласних рад проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах. Межі виборчих округів по виборах до районної ради збігаються з межами сіл, селищ, міст районного значення, що входять у даний район, а по виборах до обласної ради – з межами районів і міст обласного значення, що входять до складу області.

Загальний склад районної ради залежить не від кількості населення, а від числа територіальних громад, що входять до складу району. У випадку наявності в районі до 10 територіальних громад, кожна з них повинна бути представлена не менше ніж 4 депутатами, від 11 до 30 – 3 депутатами, понад 30 – 2 депутатами. Ця кількість дорівнює числу депутатських мандатів по округу. Загальний склад районної ради не повинен перевищувати 120 депутатів.

В обласній раді загальний склад також визначається, виходячи з кількості районів, міст обласного значення – за наявності до 15 районів, міст обласного значення кожний з них повинен бути представлений не менше ніж 4 депутатами, від 16 до 30 – 3 депутатами, понад 30 – 2 депутатами. Загальний склад обласної ради не повинен перевищувати 200 депутатів.

Обраними в депутати районної, обласної ради вважаються ті кандидати, які одержали на виборах більше, у порівнянні з іншими кандидатами, число голосів виборців. Загальне число обраних кандидатів не може перевищувати числа встановлених депутатських мандатів по даному виборчому округу.

Депутатом місцевої ради може бути обраний громадянин України, що має право голосу і на день виборів досяг віку 18 років. Суб’єктами права висунення кандидатів у депутати місцевих рад є виключно громадяни України, які реалізують це право шляхом самовисунення, збори виборців (за місцем проживання, трудової діяльності або навчання), місцеві осередки політичних партій, виборчі об’єднання місцевих осередків політичних партій – блоки, громадські організації.

Рада вважається правомочною за умови обрання не менше 2/3 депутатів від загальної кількості ради. У противному випадку до обрання необхідної кількості депутатів продовжує працювати рада попереднього скликання.

1.2 Особливості організації місцевої влади в м. Києві

Як випливає з положень ч. 2 ст. 140 Конституції України, здій­снення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі має свої особливості, що визначаються окремими законами України. Зо­крема, особливості здійснення місцевого самоврядування в місті Ки­єві визначаються Законом України “про столицю України — місто-герой Київ”. Цей Закон визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України. столичний статус міста покладає на органи місце­вого самоврядування додаткові обов’язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав. тож здійснення столичних функцій забезпечується органами місцевого самоврядування у місті Києві та гарантується державою. [3; 48]

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територі­альною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Система місцевого самоврядування у місті Києві включає:

· територіальну громаду міста;

· міського голову;

· міську раду;

· виконавчий орган міської ради;

· районні ради;

· виконавчі органи районних у місті рад;

· органи самоорганізації населення.

У місті Києві діють представницькі органи місцевого самовря­дування — Київська міська рада та районні в місті ради. У складі Київської міської ради діє Президія, яка є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з пи­тань, які передбачається внести на розгляд ради. рішення пре­зидії мають рекомендаційний характер. до складу президії ради входять міський голова, його заступник по роботі в раді, голови постійних комісій ради, уповноважені представники депутатських груп і фракцій.

Київська міська та районні в місті ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, район­ними в місті радами, підзвітні та підконтрольні відповідним радам. Виконавчим органом Київської міської ради є виконавчий комітет

Київської міської ради, а також відділи, управління та інші створюва­ні Київською міської радою виконавчі органи.

Київський міський голова є головною посадовою особою тери­торіальної громади міста Києва. Київський міський голова обираєть­ся шляхом прямих виборів відповідно до Закону України “про вибо­ри депутатів Верховної ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. Київський міський голова очолює виконавчий комітет Київської міської ради, головує на її за­сіданнях.

Київський міський голова, окрім своїх основних повноважень, у зв’язку з забезпеченням здійснення містом Києвом столичних функ­цій має ряд додаткових повноважень, зокрема:

1. бере участь у підготовці проектів законів України, актів пре­зидента України і Кабінету Міністрів України, відповідних програм, що стосуються міста Києва;

2. бере участь у вирішенні питань щодо проведення у місті за­ходів загальнодержавного та міжнародного характеру;

3. бере участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що стосуються столиці України — міста Києва;

4. вносить на розгляд президента України, Кабінету Міністрів України проекти відповідних нормативно-правових актів та інші пропозиції з питань, що стосуються міста Києва як сто­лиці України;

5. бере участь у вирішенні питань щодо розміщення у місті Ки­єві державних органів, представництв інших держав та між­народних організацій, а також у протокольних заходах, що стосуються міста Києва;

6. вносить до відповідних органів виконавчої влади пропозиції щодо передачі до сфери управління Київської міської ради, передачі або продажу у комунальну власність територіальної громади міста Києва чи районів у місті Києві підприємств, організацій, установ, їх структурних підрозділів та інших об’єктів, що належать до державної або інших форм власнос­ті, а також часток (акцій, паїв), що належать державі в акціо­нерних товариствах, розташованих на території міста Києва, якщо вони мають важливе значення для забезпечення вико­нання містом Києвом столичних функцій;

7. дає згоду на призначення та звільнення керівників підпри­ємств та міських органів виконавчої влади подвійного підпо­рядкування;

8. погоджує питання щодо створення, перепрофілювання або ліквідації підприємств та організацій загальнодержавного значення, розташованих на території міста Києва;

9. одержує інформацію щодо діяльності всіх підприємств, уста­нов та організацій на території міста, незалежно від їх підпо­рядкування і форм власності, в частині, що стосується жит­тєдіяльності міста Києва, та впливає на виконання містом Києвом столичних функцій.

Київська міська рада утворює секретаріат ради, який здій­снює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню Київською міською радою взаємодії з міською держав­ною адміністрацією та районними радами в місті Києві[12;275].

Секретаріат Київської міської ради за посадою очолює заступ­ник міського голови — секретар міської ради. Заступник міського го­лови — секретар Київської міської ради обирається радою з числа її депутатів і здійснює функції та повноваження, передбачені Законом України “про місцеве самоврядування в Україні”.

Перший заступник та заступники голови Київської міської державної адміністрації, повноваження яких стосуються сфери ви­конавчої влади, призначаються на посади та звільняються з посад Київським міським головою за погодженням відповідно з прези­дентом України та Кабінетом Міністрів України. призначення та звільнення з посад заступників голови Київської міської держав­ної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень Київський міський голова погоджує лише з Київською міською радою.

Таким чином, особливостями здійснення місцевого самовряду­вання в місті Києві є те, що:

а) місцеве самоврядування в місті Києві здійснюється територі­альною громадою міста Києва як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні у місті ради та їх виконавчі ор­гани;

б) представницькими органами місцевого самоврядування у місті Києві є Київська міська рада та районні у місті ради;

в) Київська міська та районні у місті Києві ради мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами, підзвітні і під контрольні відповідним радам;

г) Київський міський голова є головою Київської міської ради, що обирається населенням міста Києва шляхом прямих ви­борів, очолює виконавчий комітет міської ради і головує на її засіданнях, а також одночасно є головою Київської місь­кої державної адміністрації, що призначається президентом України відповідно до Конституції України за поданням Ка­бінету Міністрів України.

Що ж до системи місцевого самоврядування міста Севастополя, наразі її не приведено у відповідність із чинним законодавством, тож спеціального закону, який визначав би правовий статус цього міста, поки не прийнято.

1.3 Методи діяльності органів влади на місцях.

Місцеві ради усіх рівнів, виконуючи функції представницьких органів місцевого самоврядування, спрямовують визначені законом і набуті практикою різноманітні форми та засоби своєї діяльності на забезпечення належного вирішення питань місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Постійне вдосконалення організації діяльності рад обумовлюється тими повноваженнями, які згідно з чинним законодавством має здійснювати кожна рада, та реаліями відповідного етапу розвитку країни, необхідністю розв’язання повсякденних проблем конкретного регіону, населеного пункту.

Роздержавлення рад, усунення вертикалі підпорядкованості між радами різних рівнів спонукає ради, їх органи та депутатів по-новому підходити до вже набутого досвіду організації роботи, вдосконалювати його, застосовувати нові форми і засоби, шукати шляхи до взаємодії з іншими радами, опрацьовуючи спільні підходи і узгоджуючи дії під час вирішення актуальних завдань.

Серед правових форм діяльності місцевих рад можна виділити нормотворчу, установчу, правозастосовчу, контрольну та інтерпретаційну.

Нормотворча форма діяльності місцевих рад здійснюється шляхом прийняття ними рішень нормативного характеру, затвердження регламенту ради, статуту територіальної громади, положень про символіку територіальної громади, про постійні комісії ради, про відділи, управління та інші виконавчі органи ради, про Президію ради та інших.

Установча форма діяльності місцевих рад отримує свій прояв у формуванні власної структури та визначення кількісного складу ради, структури виконавчих органів ради, чисельності апарату ради і виконкому; обранні депутатами голови районної і обласної ради; прийнятті рішення про дострокове припинення повноважень депутата, сільського, селищного, міського голови, секретаря ради.

Правозастосовча форма реалізується через прийняття радою рішень індивідуального характеру, висновків і рекомендацій постійними комісіями ради, рішень президій обласної, районної ради дорадчого характеру.

У межах контрольної форми діяльності місцевих рад можна виділити два види проваджень: нормотворче і виконавче. Нормотворче контрольне провадження полягає у здійсненні контролю за законністю нормативних актів виконавчих органів ради, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. За підсумками контрольної діяльності місцеві ради можуть скасовувати акти виконавчих органів ради, які суперечать законодавству чи рішенням ради, можуть звертатися до суду щодо визнання незаконними актів державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що обмежують права громад, повноваження органів місцевого самоврядування. Виконавче контрольне провадження полягає у контролі за реалізацією відповідними органами та посадовими особами своїх повноважень і здійснюється шляхом заслуховування звітів сільського, селищного, міського голови про роботу виконавчих органів ради, звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради і посадових осіб, яких вона призначає, повідомлень депутатів про їх роботу та ін.

Основними організаційними формами діяльності місцевих рад є: сесії; окремі та спільні засідання постійних комісій, підкомісій і робочих груп; засідання президій обласних, районних рад; засідання тимчасових контрольних комісій; персональна робота голови ради, секретаря, заступників голови ради; робота депутатів у виборчих округах; участь голови ради чи депутатів у загальних зборах громадян за місцем проживання; участь депутатів з правом дорадчого голосу в засіданнях інших місцевих рад та їх органів, органів самоорганізації населення; звіти сільського, селищного, міського голови перед територіальною громадою, депутатів перед виборцями.

Ефективною формою роботи, що активізує діяльність громад, підвищує відповідальність посадових осіб, є зустрічі керівників та посадових осіб місцевих рад з населенням. Відповідні групи на таких зустрічах очолюють місцевий голова чи голова ради, його заступники. Підготовка до зустрічей здійснюється заздалегідь, про них попереджається населення, попередньо вивчаються запити жителів. Апарат ради і місцеві держадміністрації узагальнюють зміст заяв і пропозицій громадян, про їх виконання та сплановані заходи надається інформація у місцевих засобах масової інформації. До вирішення звернень і критичних зауважень населення залучаються керівники підприємств, установ та організацій, депутати місцевих рад.

Серед допоміжних організаційних форм діяльності місцевих рад можна також виділити періодичне проведення їх посадовими особами і депутатами прес-конференцій та інтерв’ю, прийом громадян, участь у роботі «Виїзних приймалень» тощо.

Керівники та інші посадові особи органів місцевого самоврядування зобов’язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах місцевого самоврядування визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Матеріально-технічні форми реалізуються секретарем та апаратом ради.

Арсенал методів діяльності місцевих рад дедалі збагачується. Серед них можна виділити методи планування, вироблення рішень, інформаційне забезпечення, контроль і координацію діяльності.

Метод планування виявляється у складанні поточних і перспективних планів роботи ради, які затверджуються на пленарних засіданнях ради. До них включаються питання щодо строків і порядку реалізації організаційних форм діяльності ради та її органів, а також графіки проведення контрольних заходів.

Пропозиції до планів можуть вносити голова, постійні комісії, депутати, виконавчий комітет. При формуванні планів враховуються також місцеві ініціативи, внесені на розгляд ради, пропозиції загальних зборів і органів самоорганізації. Проекти планів розробляються апаратом ради за участю керівника апарату, секретаря ради і під керівництвом голови.

Як свідчить практика, обласні ради, як правило, планують роботу в розрізі основних питань на рік, районні й міські, селищні, сільські ради – на півріччя. Діяльність виконавчих комітетів, постійних комісій програмується на квартал-півріччя. В кожному з планів роботи передбачається здійснення контрольних функцій безпосередньо як на рівні ради (сесійна діяльність), так і її органів.

Метод вироблення рішень у діяльності місцевих рад має низку особливостей, обумовлених структурою та компетенцією представницьких органів місцевого самоврядування. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом «Про місцеве самоврядування в Україні». При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Постійні комісії ради готують висновки і рекомендації, які приймаються на засіданні постійної комісії більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії. Висновки приймаються з питань попереднього розгляду кандидатур осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження радою, а також з питань попереднього розгляду проектів соціально-економічних програм і програм культурного розвитку, місцевого бюджету, звітів про виконання програм і бюджету, проектів рішень ради. Рекомендації приймаються за результатами контрольних заходів і носять обов’язковий для розгляду характер адресованим підприємствам, установам, організаціям, посадовим особам, які повинні повідомити про результати розгляду і вжиті заходи.

Метод інформаційного забезпечення у сучасних умовах набуває дедалі більшого значення. Всі рішення рада та її органи приймають на основі документальної чи фактичної інформації, яка отримується шляхом:

– проведення постійними комісіями перевірок діяльності підзвітних і підконтрольних раді та виконкому органів;

– звітів постійних комісій, тимчасових контрольних комісій, керівників виконавчих органів ради про свою діяльність;

– звітів сільського, селищного, міського голови про виконання бюджету і про діяльність виконавчих органів ради;

– заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді і виконання доручень ради;

– заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на території громади;

– обов’язкових повідомлень місцевих державних адміністрацій про розгляд ними питань, які стосуються інтересів місцевого самоврядування, звітів державних адміністрацій перед обласними і районними радами про виконання делегованих радами повноважень;

– обов’язкового інформування керівниками підприємств, установ, організацій про результати розгляду депутатських звернень і рекомендацій постійних комісій місцевих рад;

– участі голови і депутатів місцевих рад у роботі загальних зборів громадян;

– виїздів депутатів разом з працівниками засобів масової інформації на місця з метою вивчення громадської думки щодо діяльності органів місцевого самоврядування по виконанню делегованих та власних повноважень;

– проведення консультативних референдумів на території громади.

Крім цього, Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює, що на вимогу відповідних органів та посадових осіб місцевого самоврядування керівники розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності зобов’язані прибути на засідання цих органів для подання інформації з питань, віднесених до відання ради та її органів, відповіді на запити депутатів.

Метод контролю у роботі місцевих рад є необхідною передумовою ефективного вирішення справ місцевого значення. Деякі місцеві ради впровадили систему контролю виконання, відповідно до якої на кожній сесії розглядається стан виконання рішень і зняття їх з контролю. Практикується проведення «днів контролю» тощо.

Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Обласні, районні ради здійснюють контроль шляхом: заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації; прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.[15;18]

Сільська, селищна, міська рада здійснює контрольні повноваження шляхом: затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; заслуховування на пленарних засіданнях ради звіту про виконання плану роботи ради, звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради, звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує, заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради; заслуховування повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівників цих органів у разі визнання їх діяльності незадовільною; прийняття рішення про недовіру чи про дострокове припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених законодавством; скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; здійснення контролю за виконанням органами самоорганізації населення повноважень, наданих їм радами.

Метод координації в діяльності місцевих рад реалізується у двох формах: координація-керівництво і координація-взаємодія.

Координація-керівництво має місце, наприклад, у тих випадках, коли секретар сільської, селищної, міської ради за дорученням відповідного голови (а в районних, обласних, районних у містах радах – голова ради) координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій.

Координація-взаємодія виявляється у діяльності Координаційної ради з питань взаємодії місцевих органів влади і самоврядування при Секретаріаті Верховної Ради України та відповідних координаційних рад при головах обласних і районних рад, які були утворені наприкінці 1998 – на початку 1999 р. Координація-взаємодія здійснюється також через роботу постійних комісій місцевих рад. На підставі спільних засідань декількох постійних комісій, спільних бесід і конкретного вивчення стану справ з керівниками галузевих підрозділів держадміністрації, виконавчих комітетів міських, селищних, сільських рад, фахівцями здійснюється всебічний принциповий аналіз проблем, вносяться кваліфіковані висновки та пропозиції на пленарні засідання ради, попередньо усуваються неузгодженості, досягаються компроміси. В результаті на сесіях вирішуються найбільш принципові питання, скорочується час їх розгляду, приймаються виважені рішення. Як наслідок, рада має можливість розширювати порядок денний, скоротити тривалість проведення сесій до 1–2 днів.

На місцях застосовуються й інші конструктивні форми і методи до взаємодії рад різних рівнів. Зокрема, сільські, селищні, міські ради делегують обласним і районним радам повноваження з багатьох питань, що зачіпають спільні інтереси територіальних громад, між обласною та міськими і районними радами укладаються угоди про взаємодію тощо. Голова і депутат місцевої ради на території ради, до якої його обрано, може брати участь з правом дорадчого голосу у роботі інших рад та їх органів. У своєму виборчому окрузі депутат може брати участь з прав­ом дорадчого голосу в зборах колективів підприємств, установ, організацій, а також у засіданнях органів самоорганізації і зборах громадян за місцем проживання.

Надаючи важливого значення підвищенню кваліфікації працівників органів місцевого самоврядування України, за рекомендацією керівництва Верховної Ради України місцеві ради здійснюють систему заходів щодо подальшого вдосконалення роботи з кадрами. На чергових сесіях вони визначають і затверджують систему навчання, форми і періодичність занять, їх тематику, забезпечують контроль за станом реалізації цих заходів. Координатором роботи з кадрами виступають обласні ради.

Поряд з традиційними формами і методами навчання активно використовуються можливості спеціальних навчальних закладів (Інститут підвищення кваліфікації кадрів Української Академії державного управління при Президентові України та чотири її філіали у Дніпропетровську, Львові, Одесі, Харкові, регіональні центри і курси підвищення кваліфікації), а також місцеві курси, семінари, конференції, «круглі столи» з актуальних питань та інші активні форми навчання.

Передусім, приділяється увага навчанню вперше обраних сільських, селищних, міських голів, секретарів відповідних рад, інших посадових осіб виконавчого апарату. За 1999 р. практично кожний другий з 114 тис. обраних сільських, селищних та міських голів, кожний третій – секретар відповідних рад навчалися у регіональних центрах на курсах підвищення кваліфікації. А всього пройшли перепідготовку у зазначених центрах 12,6 тис. посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Провідне місце в системі навчання займає Інститут підвищення кваліфікації кадрів Української Академії державного управління при Президентові України. Тут протягом 1998–1999 навчального року підвищували свою кваліфікацію 550 керівників органів місцевого самоврядування різного рівня. Серед них голови та заступники голів обласних і районних рад, міські голови міст обласного значення, секретарі міських рад обласних центрів та міст з районним поділом тощо. Перед слухачами виступають Голова Верховної Ради України та його заступники, керівники комітетів та апарату Верховної Ради України.

Відділ по зв’язках з місцевими органами влади і самоврядування Секретаріату Верховної Ради України постійно організовує стажування в апараті Верховної Ради України керівників основних підрозділів виконавчого апарату обласних рад: керівники секретаріатів, їх заступники, завідувачі організаційними, загальними та юридичними відділами, керівники інформаційних систем.

До ефективних форм навчання належать також виїзні наради-семінари на базі обласних рад, які відповідно до рішень Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при Голові Верховної Ради України проводяться за участю заступників голів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад на теми «Про організацію діяльності рад», «Про роботу рад по формуванню місцевих бюджетів та контролю за їх виконанням», а керівників секретаріатів (керуючих справами) відповідних рад - «Про організацію діяльності апарату ради» та «Про роботу виконавчого апарату обласних і районних рад по забезпеченню діяльності депутатів місцевих рад».

Учасники таких нарад знайомляться з практикою роботи не лише рад, а й відвідують цілий ряд трудових колективів, проводять засідання «за круглим столом», під час яких обговорюються найбільш актуальні проблеми становлення місцевого самоврядування. Перебіг та підсумки нарад-семінарів висвітлюються засобами масової інформації, пропозиції та критичні зауваження, висловлені їх учасниками, направляються комітетам Верховної Ради України, центральним органам виконавчої влади для прийняття відповідних заходів.

Актуальні питання навчання посадових осіб органів місцевого самоврядування тримають у центрі уваги й координаційні ради при головах обласних, районних рад. На місцях вибудовується розгалужена система проведення постійно діючих семінарів, короткотермінових курсів, інструктивно-методичних нарад, конференцій тощо з питань законодавчого забезпечення діяльності місцевих рад. Набувають поширення виїзні засідання координаційних рад, стажування працівників у апаратах рад вищого рівня, підготовка методичних матеріалів, випуск інформаційно-методичних бюлетенів.

В окремих районах традиційним стало проведення Дня сільської ради, створюється система юридичного всеобучу працівників органів місцевого самоврядування.

Особлива увага приділяється навчанню посадових осіб і депутатів, які обрані вперше. З цією метою у відповідних населених пунктах проводяться тижні секретаріатів районної ради та райдержадміністрації, під час яких розглядаються конкретні положення законів та окремих нормативних актів, практичні питання діяльності рад, їх виконавчих комітетів, постійних комісій, депутатів, сільських і селищних голів, інших посадових осіб місцевого самоврядування, взаємодія з органами виконавчої влади. Значне місце в системі навчання відводиться підготовці резерву кадрів, зокрема на посади сільських і селищних голів, секретарів рад. Після зарахування певних осіб до відповідного кадрового резерву, розробляється і реалізується план-календар проведення з ними занять.[17;73]

ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРАКТИКА РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ВЗАЄМОДІЇ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЗВ’ЯЗКІВ З ГРОМАДСКІСТЮ

2.1 Дослідження структури, завдань та функцій закріплених за Головним управлінням засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю.

Хотілось би спочатку зазначити основні функції Управління:

1.Доведення до відома громадян через ЗМІ змісту послань Президента України до Верховної Ради України, Програм діяльності уряду, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України з питань зовнішньої та внутрішньої політики, у частині, що стосується сфери діяльності міністерства, наказів і розпоряджень міністра[30;27].

2. Висвітлення у ЗМІ та інформування народних депутатів профільного комітету Верховної Ради України про робочі поїздки Міністра до регіонів, а також заходів, що проводяться в регіонах за участю керівників міністерства.

3. Висвітлення у ЗМІ стану роботи із зверненнями громадян та прийнятих рішень щодо вирішення порушених у них питань.

4. Забезпечення інформаційної відкритості шляхом поширення офіційної інформації про діяльність міністерства відповідно до законодавства, зокрема: розміщення у ЗМІ, на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади аналітичної, статистичної, правової, довідкової та іншої актуальної інформації, що цікавить широку громадськість, анонсування подій та заходів, інформування про виконання програм, спрямованих на виконання завдань у сфері діяльності міністерства.

5. Здійснення взаємодії між міністерством та ЗМІ на основі різноманітності засобів комунікації – організація та проведення прес-конференцій, брифінгів, тематичних зустрічей з журналістами, поширення інформаційних матеріалів тощо. Проведення акредитації журналістів.

6. Підготовка відповідних інформаційно-аналітичних матеріалів для участі керівників міністерства у проведенні “круглих столів”, “гарячих телефонних ліній”, інших виступів у ЗМІ.

7. Залучення державних, громадських та інших інформаційних структур до спільного вирішення покладених на Відділ завдань.

8. Надання в межах компетенції вітчизняним ЗМІ та представникам зарубіжних ЗМІ, акредитованим в Україні, інформації про діяльність міністерства.

9. Підготовка орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю.

10. Забезпечення діяльності Громадської ради при Мінпромполітики України.

11. Підготовка інформаційно-аналітичних довідок керівництву міністерства щодо роботи зі зверненнями громадян.

12. Підготовка інформації для рубрик «Уряд і громадськість» та “Ви запитуєте” Урядового порталу.

13. Забезпечення діяльності громадської приймальні.

Також хотілось би звернути увагу на завдання:

· Вчасне та оперативне поширення об'єктивної інформації про діяльність ОДА через засоби масової інформації; сприяння формуванню об'єктивного уявлення громадськості, державних структур, а також зацікавлених у співпраці з облдержадміністрацією зарубіжних партнерів про таку діяльність.

· Здійснення активної інформаційно-аналітичної роботи, що спрямована на роз'яснення громадянам соціально-економічної політики, яку проводить облдержадміністрація, забезпечення зв'язків керівництва облдержадміністрації із ЗМІ та інформування його про відображення цієї політики в ЗМІ.

· Взаємодія із Адміністрацією Президента України, прес-службою Кабінету Міністрів України з метою забезпечення більш широких зв'язків з громадськістю за допомогою ЗМІ.

· Напрацьовування тематичних напрямків роботи із засобами масової інформації, виявлення проблем, що найбільше турбують громадськість.

· Підготовка матеріалів для інформаційного бюлетеня прес-служби ОДА, а також керівництва ОДА.

· Підготовка власних матеріалів для преси: від прес-служби; за підписом голови ОДА чи його заступників; організація інтерв'ю з ними та фахівцями з питань, якими опікується облдержадміністрація; реагування на публікації в пресі та матеріали теле- і радіопередач; створення власних програм та телесюжетів.

· Підготовка і проведення прес-конференцій, брифінгів; організація зустрічей з керівництвом та іншими спеціалістами.

2.2 Правова основа організаційної роботи Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю.

Головне управління зв'язків з громадськістю обласної державної адміністрації (далі — управління) є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, підзвітне та підконтрольне голові обласної державної адміністрації, Державному комітету телебачення і радіомовлення України та Держкомнацрелігій.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Держкомтелерадіо та Держкомнацрелігій, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації та цим Положенням.

Основними завданнями управління є:

· аналіз і прогнозування суспільно-політичних процесів у регіоні;

· проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики;

· сприяння місцевим органам виконавчої влади у забезпеченні взаємодії з політичними партіями та громадськими організаціями;

· інформаційно-аналітичне забезпечення здійснення внутрішньої політики держави в регіоні;

· сприяння реалізації конституційного права громадян на свободу слова та безперешкодній діяльності засобів масової інформації;
участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері інформації і видавничої справи з метою повнішого задоволення потреби населення відповідної території в інформаційній та видавничій продукції;

· здійснення заходів щодо розвитку інформаційного простору та інформаційної інфраструктури на відповідній території;

· поширення інформації про діяльність обласної державної адміністрації та її структурних підрозділів через засоби масової інформації та мережу Інтернет;

· реалізація державної політики у сфері міжнаціональних відносин, сприяння консолідації та розвитку української нації, забезпечення прав національних меншин та права громадян на свободу світогляду і віросповідання;

· сприяння гармонізації міжнаціональних відносин, збереженню і розвитку етнічної самобутності національних меншин, а також задоволенню національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України, зміцненню їх зв'язків з Україною;

· здійснення заходів щодо розселення та облаштування на відповідній території осіб, депортованих за національною ознакою, які повернулися в Україну, сприяння їх адаптації та інтеграції в українське суспільство;

· сприяння гармонізації міжконфесійних відносин;
забезпечення дотримання законодавства щодо прав національних меншин, свободи світогляду і віросповідання.

· Діяльність головного управління здійснюється на основі річних, квартальних планів роботи, які затверджуються заступником голови облдержадміністрації (відповідно до розподілу обов'язків), та щотижневих планів роботи головного управління.

Управління відповідно до покладених на нього завдань:

1. забезпечує взаємодію відповідної держадміністрації з політичними партіями та громадськими організаціями з питань, що належать до його компетенції;

2. аналізує та прогнозує розвиток суспільно-політичних процесів у регіоні, розглядає питання, пов'язані з реалізацією внутрішньої політики, готує інформаційно-аналітичні матеріали та подає відповідні пропозиції голові держадміністрації;

3. аналізує діяльність політичних партій та громадських організацій, готує пропозиції щодо залучення зазначених організацій до вирішення соціально-економічних питань регіону;

4. забезпечує підготовку і проведення разом з іншими структурними
підрозділами відповідної держадміністрації консультацій з громадськістю з актуальних питань суспільного життя, щодо шляхів розв'язання проблем і визначення перспектив розвитку регіону, а також стосовно інших питань;

5. узагальнює висновки, пропозиції та зауваження, що надійшли під час проведення консультацій з громадськістю, сприяє врахуванню громадської думки під час прийняття рішень місцевими органами виконавчої влади;

6. забезпечує моніторинг громадсько-політичних настроїв населення та оцінку суспільно-політичної ситуації в регіоні;

7. забезпечує вивчення та узагальнення громадської думки та реагування різних верств населення на актуальні питання суспільного життя, здійснює оцінку можливих наслідків прийнятих соціальних і політичних рішень;

8. здійснює організаційно-правове та матеріально-технічне забезпечення діяльності громадської ради при обласній держадміністрації;

9. надає методичну і практичну допомогу іншим структурним підрозділам облдержадміністрації, районним, держадміністраціям з питань, що належать до компетенції управління;

10. бере участь у підготовці матеріалів для засобів масової інформації з питань, що належать до його компетенції, а також сприяє їх поширенню;

11. здійснює моніторинг проведення мирних зібрань, організовує в установленому порядку разом з іншими структурними підрозділами відповідної держадміністрації розгляд вимог учасників зазначених акцій та інформує про результати;

12. вживає в межах своєї компетенції заходів для забезпечення реалізації права громадян брати участь в управлінні державними справами та задоволення їх потреби в інформації;

13. сприяє реалізації державної політики у сфері інформації і видавничої справи з метою забезпечення доступу громадян до інформації, повнішого задоволення потреби населення в інформаційній та видавничій продукції;

14. вносить пропозиції щодо визначення пріоритетів державної політики у сфері інформації;

15. сприяє безперешкодній діяльності засобів масової інформації та утвердженню свободи слова;

16. проводить моніторинг дотримання засобами масової інформації та суб'єктами видавничої справи законодавства з питань, що належать до його компетенції, вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань формування державної політики у сфері інформації і видавничої справи;

17. вживає у межах своїх повноважень заходів забезпечення розвитку і функціонування української мови у сфері інформації та видавничої справи;

18. включає в установленому законодавством порядку суб'єктів видавничої справи до Державного реєстру України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, забезпечує надання державної підтримки вітчизняному книговиданню;

19. проводить аналіз та узагальнює інформацію про ситуацію в інформаційному просторі відповідної території шляхом моніторингу інтернет-ресурсів, вітчизняних та іноземних засобів масової інформації

20. забезпечує оперативне оприлюднення інформації про діяльність облдержадміністрації;

21. взаємодіє з органами виконавчої влади та місцевими друкованими і аудіовізуальними засобами масової інформації, проводить прес-конференції, брифінги, тематичні зустрічі з журналістами, поширює інформаційні матеріали тощо, проводить акредитацію журналістів;

22. забезпечує висвітлення в засобах масової інформації участі керівництва облдержадміністрації в проведенні «круглих столів», «гарячих ліній», готує в межах своїх повноважень інформаційно-аналітичні матеріали до брифінгів, прес-конференцій, засідань за «круглим столом», що проводяться в облдержадміністрації;

23. здійснює моніторинг висвітлення обласними та місцевими засобами масової інформації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади;

24. розробляє та здійснює заходи, спрямовані на розвиток місцевої інформаційної інфраструктури;

25. сприяє створенню системи суспільного телерадіомовлення;

26. надає місцевим засобам масової інформації, суб'єктам видавничої справи всіх форм власності методичну, організаційну, практичну та консультаційну допомогу з питань, що належать до його компетенції;

27. сприяє висвітленню засобами масової інформації діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади;

28. забезпечує інформаційне наповнення офіційних сторінок Інтернет держадміністрацій та оприлюднення в Інтернет інформації про суспільно-політичний, соціально-економічний, культурний, науково-технічний розвиток відповідної території та держави в цілому;

29. сприяє забезпеченню інформаційного супроводження процесів європейської та євроатлантичної інтеграції;

30. вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань діяльності суб'єктів підприємництва у сфері інформації та видавничої справи;

31. сприяє впровадженню державних стандартів і технічних умов у зазначеній сфері;

32. бере участь у розробленні та виконанні науково-технічних, інвестиційних програм розвитку сфери інформації та видавничої справи;

33. розробляє та здійснює заходи, спрямовані на зміцнення матеріально-технічної бази державних та комунальних засобів масової інформації, видавництв, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження;

34. вживає у межах своїх повноважень заходів до активізації зовнішньоекономічного співробітництва, захисту інтересів вітчизняних виробників інформаційної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринку;

35. бере участь в організації міжнародних заходів, пов'язаних з діяльністю у сфері інформації і видавничої справи;

36. реалізує у межах своїх повноважень державну політику стосовно дотримання державної таємниці;

37. організовує розроблення, виготовлення та розповсюдження інформаційно-презентаційної продукції;

38. готує пропозиції до проектів місцевого бюджету і програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідної території з питань, що належать до його компетенції;

39. сприяє самоорганізації журналістів;

40. забезпечує підвищення кваліфікації працівників інформаційної сфери;

41. вносить пропозиції щодо відзначення державними нагородами України представників інформаційної сфери та громадськості;

42. вивчає та аналізує тенденції етнонаціонального та етнокультурного розвитку регіону, розробляє поточні та довгострокові прогнози розвитку міжнаціональних та міжконфесійних відносин;

43. координує взаємодію місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування з питань міжнаціональних та міжконфесійних відносин;

44. контролює дотримання законодавства щодо прав національних меншин, свободи світогляду і віросповідання та про релігійні організації, узагальнює практику його застосування;

45. вивчає релігійну ситуацію та процеси, що відбуваються у релігійному середовищі, готує і подає відповідні інформаційні матеріали на розгляд голови держадміністрації та Держкомнацрелігій;

46. вживає у межах своєї компетенції заходів до запобігання проявам
розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі у регіоні;

47. надає методичну допомогу місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань застосування законодавства щодо забезпечення прав національних меншин, свободи світогляду і віросповідання та про релігійні організації;

48. сприяє збереженню та розвитку етнічної, культурної, релігійної самобутності корінних народів і національних меншин, задоволенню їх національно-культурних потреб, а також потреб у літературі, мистецтві, освіті, засобах масової інформації;

49. сприяє діяльності національно-культурних об'єднань та інших
громадських організацій національних меншин, підтримує розвиток національно-культурних традицій;

50. сприяє проведенню благодійних акцій, інших заходів, спрямованих на розвиток етнічної самобутності національних меншин;

51. сприяє доступу населення до надбань культури, писемності, традицій і звичаїв корінних народів та національних меншин;

52. сприяє забезпеченню культурно-мовних, освітніх, інформаційних потреб українців, які проживають за межами України, налагодженню співпраці з державними установами, громадськими, культурними, національними центрами іноземних держав з питань, що належать до його компетенції;

53. сприяє налагодженню взаєморозуміння між релігійними організаціями різних віросповідань, вирішенню спірних міжцерковних питань, проведенню богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій, а також паломництву віруючих;

54. сприяє участі релігійних організацій (на їх прохання) у міжнародних релігійних форумах, налагодженню їх зв'язків із зарубіжними релігійними організаціями;

55. сприяє будівництву, ремонту та реставрації культових будівель, створенню релігійними організаціями своєї матеріальної бази для релігійної, добродійної та іншої передбаченої статутом діяльності;

56. сприяє роботі комісії у справах альтернативної (невійськової) служби;

57. вживає відповідно до своєї компетенції заходів до запобігання виникненню міжетнічних та міжконфесійних конфліктів;

58. здійснює у межах своєї компетенції заходи з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, координує діяльність, пов'язану з виконанням вимог її положень, подає голові держадміністрації та Держкомнацрелігій відповідну інформацію;

59. вживає в межах своєї компетенції заходів до вирішення питань розселення та облаштування осіб, депортованих за національною ознакою, які повернулись в Україну, готує та подає, голові держадміністрації та Держкомнацрелігій свої пропозиції із зазначених питань, у тому числі щодо залучення інвестицій;

60. здійснює попередній розгляд поданих на реєстрацію статутів (положень) релігійних громад, а також змін і доповнень до них, перевіряє їх відповідність законодавству та подає пропозиції голові держадміністрації;

61. веде облік (реєстр) релігійних організацій, що діють в регіоні, та
культових будівель і приміщень, пристосованих під молитовні, що належать релігійним організаціям та/або використовуються ними;

62. організовує та проводить конференції, семінари, наради та інші заходи з питань, що належать до його компетенції;

63. інформує населення про свою діяльність через засоби масової інформації, проводить роз'яснювальну роботу з питань, що належать до його компетенції;

64. організовує підготовку проекті розпоряджень голови держадміністрації з питань, що належать до компетенції управління;

65. розглядає звернення громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до його компетенції;

66. надає роз'яснення щодо розпоряджень голови держадміністрації з питань, що належать до компетенції управління;

67. аналізує оприлюднені в засобах масової інформації матеріали з питань, що належать до його компетенції, готує у разі необхідності відповідні роз'яснення або спростування;

68. виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

2.3 Повноваження начальника Головного управління з питань взаємодії засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради

Головне управління очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Київським міським головою за поданням заступника голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов'язків.

Начальник Головного управління має першого заступника та заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Київським міським головою за поданням начальника Головного управління[30].

Матіко-Бубнова Ганна Василівна-начальник Головного управління з питань взаємодії засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації)

Основнi функцiї та напрямки роботи:

- здійснює керівництво діяльністю Головного управління і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Головне управління завдань і здійснення ним своїх функцій;

- затверджує посадові обов'язки та визначає ступінь відповідальності першого заступника та заступників начальника Головного управління за виконання покладених на них завдань;

- подає на затвердження в установленому порядку структуру та штатний розпис Головного управління в межах граничної чисельності та фонду оплати праці працівників;

- затверджує положення про структурні підрозділи Головного управління, функціональні обов'язки його працівників;

- призначає на посади і звільняє з посад працівників Головного управління;

- розпоряджається коштами у межах затвердженого кошторису витрат на утримання Головного управління;

- видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання; - здійснює інші повноваження, що випливають з цього Положення

Для узгодженого вирішення питань, що належать до компетенції Головного управління, в Головному управлінні може утворюватися колегія у складі начальника Головного управління (голова колегії) та заступників начальника Головного управління, також інших працівників Головного управління. До складу колегії можуть входити керівники інших підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та депутати Київради (за згодою). Склад колегії затверджується розпорядженням Київського міського голови за поданням начальника Головного управління.

Рішення колегії проводяться в життя наказами начальника Головного управління.

Головне управління в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з відповідними профільними комісіями Київської міської ради.

Головне управління утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Гранична чисельність працівників Головного управління затверджуються Київським міським головою.

Видатки на утримання Головного управління, в тому числі на оплату праці його працівників, затверджується у бюджеті м. Києва на відповідний рік.

Структура Головного управління затверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Штатний розпис Головного управління в межах граничної чисельності і фонду оплати праці затверджується Київським міським головою після експертизи, проведеної Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Майно Головного управління є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві оперативного управління.

Ліквідація чи реорганізація Головного управління здійснюються за рішенням Київської міської ради у порядку, визначеному законодавством України.

ІІІ. НАПРЯМОК ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ВЗАЄМОДІЇ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЗВ’ЯЗКІВ З ГРОМАДСКІСТЮ

3.1. Пропозиції щодо вдосконалення роботи Головного управління з питань засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради.

На мою думку,щодо вдосконалення роботи Голового управління з питань засобів масової інформації та зв’язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради потрібно правильна організація та чітке планування,з іншими управліннями.

Створити належну матеріально-технічну базу ,тобто програмним забезпеченням,оргтехнікою,комп’ютерної техніки,оновлення знімальної та монтажної техніки и апаратури.

Проведенню «гарячих ліній» дзвінків в студію,яке збільшить зворотній зв’язок,публікацій матеріалів громадських кореспондентів, журналістських розслідувань,листів,отриманих від глядачів. Висвітлювати в теле –та радіоефірах подій та питань життя міста,політики ,суспільства,нормативно-правових актів,висвітлювати норми права та норми моралі,прав людини[14;27].

Розширити співпрацю з зарубіжними країнами. Впровадити механізм комунікацій між міською владою та громадянськими інститутами. Створити впливові та рейтингові канали телебачення та радіомовлення,впливові та тиражні видання,що забезпечать відкритість і доступність інформації про діяльність органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади. Задовольнити інформаційні потреби громадян,юридичних осіб,органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади для реалізації ними своїх прав,свобод та законних інтересів.

Підтримка інформаційних сайтів засобів масової інформації в режимі реального часу. Участь громадських діячів ,представників державних і недержавних організацій ,публічних людей м. Києва у відповідних ефірних програмах, «прямих лініях»,»круглих столах»,читацьких дискусіях. Своєчасне інформування населення про рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації). Підготовка та транслювання теле-радіопроектів ,направлених на розкриття та вирішення конкретних проблем та потреб м. Києва.

Акцентувати увагу на розширення та поглиблення співробітництва Києва з міжнародними та європейськими організаціями шляхом участі делегацій Київської міської влади у заходах, що проходять під егідою зазначених організацій. Це надасть можливість фахівцям та спеціалістам Києва мати доступ до накопиченого світового досвіду щодо вирішення проблем, пов’язаних зі стрімким розвитком міст.

ВИСНОВКИ:

Дослідивши та проаналізувавши тему даної курсової роботи можна зробити наступні висновки:

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй ю радою. Засоби масової інформації (пресу)" мають свободу діяльності. Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформаціїю

Київської міської ради, а також відділи, управління та інші створюва­ні Київською міської радою виконавчі органи.

Київський міський голова є головною посадовою особою тери­торіальної громади міста Києва. Київський міський голова обираєть­ся шляхом прямих виборів відповідно до Закону України “про вибо­ри депутатів Верховної ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”. Київський міський голова очолює виконавчий комітет Київської міської ради, головує на її за­сіданнях.

Кінцевою метою є налагодження взаємодії держав і на цій основі задоволення певних потреб.

Міжнародний імідж кожної держави залежить від виваженості та правильності проведення політики у напрямку розвитку. Розробка та використання основних методів у здійсненні міжнародної співпраці дає реальні шанси отримати позитивні результати.

Важлива робота по здійсненню зв’язків у місті Києві проводиться Головним управлінням з питань засобів масової інформації та зв’язків з громадськість Київської міської ради у сфері налагодження та підтримки дружніх зв’язків, ділових відносин міжнародної співпраці з містами та країнами світу.

Розвиток Києва як столиці відбувається дуже стрімко і поступово . Втілюючи в життя домовленості, досягнуті з керівниками дипломатичних місій, місто продовжує облаштування потужної дипломатичної інфраструктури, що відповідала б статусу європейської столиці.

На сучасному етапі розвитку нашої держави важливе місце приділяється процесу інтеграції України до Європейського Союзу. Для того щоб здійснити свою мрію, та стати загальновизнаною європейською країною, Україні як ніколи необхідно налагодити чітку роботу на усіх рівнях міжнародних відносин і співпраці. Та слід зазначити , що на сучасному етапі проведення зовнішніх зносин Києва , актуальним питанням залишається існування проблем як на державному рівні так і у процесі взаємної співпраці держав.

У цілій низці випадків міжнародна проблематика,особливо коли це стосується питань зовнішньополітичного курсу країни, спрямляє прямий вплив на дії міської влади, формуючи її політику міжнародного співробітництва. І в цьому, на мій погляд, є прояв реальної глибокої інтеграції української столиці до світового співтовариства.

Зважаючи на молодий вік Української держави та відсутність досвіду державотворення, можна з упевненістю стверджувати, що положення про те, що Україна є правовою державою, які закріплені в Конституції, є чисто декларативними. Нам потрібно докласти ще багато зусиль для того, щоб Україна вийшла на той рівень стандартів суспільного, правового та політичного життя, який дасть їй змогу почувати себе рівною серед інших правових держав. Наш народ з давніх-давен славився тим, що ми всіма силами намагаємось досягти поставленої мети. Тому будемо вірити в поставлену перед нами ціль розбудови правової держави, не сходити з обраного шляху. Маємо надію, що в недалекому майбутньому українці будуть жити в країні, якої вони гідні.

Наприкінець хотілось би вказати на те що, держава і народ, у нас, дві ланки населення. Не маю на увазі, що у нас погані спеціалісти в державних органах, чи люди не правильні. Я хотів би зазначити те, що ми насамперед повинні триматись разом. При внутрішньому розколі країни дуже важко зрозуміти суть і ціль держави в майбутньому. Хоча я все одно вірю, що ми, з нашими ресурсами(як з земельним так і з інтелектуальними) можемо легко випередити Англію, Японію. Чесно кажучи, дуже мрію, щоб в країні хоча б один рік «вдарила» дефляція. Всесвітня преса, іноземні інвестори, внутрішня економіка, зовнішня економіка, експорт, імпорт... Я розумію що до цього треба працювати, йти, пробиватись, але все це є реальною метою.

Також хотілось сказати про молодих спеціалістів з вищою освітою. У нас дуже багато економістів, юристів, які б хотіли працювати в державних органах. Якщо молодого спеціаліста поставити до досвідчених, прогресивних держслужбовців, то результат знищить всі сумніви щодо інтелектуальної підготовленості молоді. Людина, швидко вивчивши структуру, може подати свої ідеї, покращити стан, прискорити структуру розвитку держави.

Головне, що подобається в нашій державі, що її скільки б не топили, вона все одно, терпить і випливає на зовні. Неначе країна дає шанс майбутньому поколінню все-таки зробити з неї могутню державу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996.// Відомості Верховної Ради України.- 1996., №30.- ст.141

2. Європейська Хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985р. (ратифікована 15.07.97 Законом №452/97-ВР)

3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.97 // Парламентське вид-во, 2001.- 68с.

4. Про столицю України – місто герой Київ: Закон України від 15.01.99 // Відомості Верховної Ради України – 1999., № 11.- ст.79

5. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9.04.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999., №20.- ст.190

6. Про формування місцевих органів влади і самоврядування: Закон України від 3.02 94 // відомості Верховної Ради України. – 1994.- №22.- ст. 144

7. Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх відносин» від 18.09.1996//

8. Указ Президента України «Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11.06 1998

9. Указ Президента України «Про порядок здійснення зовнішніх зносин радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями» від 5.03.2002.-www.liga.kiev.ua

10. Постанова Кабінету Міністрів України про Державну програму забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки.

11. Рішення Київської міської Ради № 28/28 від 20 червня 2002 року «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності».- www.kmr.gov.ua

12. Україна Дипломатична – 2003. За ред. Губерький Л., Кривонос П.- Науковий щорічник №4.,- К.: Генеральна дирекція по обслуговуванню іноземних представництв, 2004. – 780 с.

13. Муніципальне право України. За ред. Кравченко В.В., Пітник М.В. Навчальний посібник. К.: Атака, 2003. – 672 с.

14. Державне будівництво і місцеве самоврядування. За ред. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 304 с.

15. Законодавство та практика засобів масової інформації. – К.: ЦВП, 1996.

16. Законы и практика СМИ в Европе, Америке и Австралии: Артикль ХІХ. – М.: Права человека, 1996.

17 Іванов В. Ф. Законодавство і журналістика: становлення правової бази в Україні і світовий досвід. – К.: Школяр, 1997.

18.Кузнецова О. Д. Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень. – Л.: Світ, 1998.

19. Петрова Н., Ситцевой В. Правничі засади діяльності журналістів в Україні. – К.: IREX Про Медіа, 1999.

20. Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи. – К.: Юрінформ, 1992.

21.Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні: Станом на 1 січня 2001 р. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

22. Роль ЗМІ в процесах державотворення. – К.: ЦВП, 1998.

23.Соціокультурні аспекти права на комунікацію. – К.: ЦВП, 1997.

24. Сучасна політична культура та мас-медіа: Зб. наук. праць. – К.: Фундація "Суспільність", 1998.

25. Афоніна А. Київ і Ліма разом захищатимуть довкілля // Хрещатик.- 2005.- 19 жовтня.- С.2

126. Афоніна А. Київ виборюватиме престижне звання “Європейської культурної столиці - 2010”// Хрещатик. – 2005.- 15 листопада.- С.5

27. Галега В. Партнери по бізнесу // Хрещатик. – 2005. – 19 жовтня. – С.2

28. Гордійчук Н. Перший крок // Хрещатик. – 2005. – 12 жовтня.- С.10

29. Марків Н. Місто майбутнього // Хрещатик. – 2005.- 15 листопада. – С.6

30. www. kmr.gov.ua

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий