ПЛАН.
Вступ.
1. Поняття, суть і значення стадій кримінального судочинства.
2. Загальна характеристика основних стадій кримінально-процесуального судочинства.
3. Виняткові стадії кримінально-процесуального судочинства.
Висновок.
Використана література.
Вступ
Кримінальний процес - це не тільки заснована на законі діяльність органів попереднього розслідування, прокуратури і судна щодо розкриття злочинів, викриття і покарання винних, але і її чітка система. Найбільш характерними елементами цієї системи є стадії, тобто етапи що змінюють один одного послідовно в процесуальній діяльності, що характеризуються:
Наявністю конкретних задач, що підкоряються всім задачам кримінального процесу в цілому;
Колом державних органів і інших осіб, що приймають участь у вирішені задач даної стадії;
Порядком ( процесуальною формою ) діяльності;
Характером і формою рішення, що виражає виконання задач даної стадії;
Встановленими в законі термінами даного етапу процесуальної діяльності.
Кожна стадія поруч із загальними задачами кримінального процесу, має свої задачі й особливості провадження .У кримінальному процесі України нараховується вісім стадій :
1 порушення кримінальної справи;
2 попереднє розслідування ;
3 попередній розгляд справи ;
4 судовий розгляд ;
5 апеляційне проведення ;
6 виконання вироку ;
7 проведення в порядку нагляду ;
перегляд судового рішення в порядку виключного провадження .
З цього можна зробити висновок, що сукупність стадій утворює систему кримінального процесу.
Поняття, суть, значення, стадій у кримінальному процесі.
У кримінальному процесі України, стадії визначаються, як самостійні пов’язані між собою частини кримінального процесу, відмежовані одна від іншої підсумковим процесуальним рішенням характеризуються безпосередніми задачами (що випливають із загальних задач судочинства), колом органів і осіб, що беруть участь у справі, порядком виконання процесуальних дій і характером кримінально-процесуальних відносин.
Таким чином, кожній стадії як самостійній частині кримінального процесу властиві:
безпосередні задачі;
визначене коло суб’єктів;
особливий порядок (процесуальна форма) виконання процесуальних дій ,що визначається змістом безпосередніх цілей даної стадії й особливостями вираження в ній загальних принципів процесу;
специфічний характер кримінально процесуальних відносин;
підсумкове процесуальне рішення, що завершує цикл процесуальних дій і відносин, що тягне перехід справи на наступний рівень (якщо справа не зупиняється чи не призупиняється).
Сукупність стадій, пов’язаних між собою загальними задачами і принципами судочинства, утворює систему кримінального процесу.
Кримінальний процес складається із шести основних стадій і двох виняткових.
Основні стадії:
1)порушення кримінальної справи;
2)попереднє розслідування ;
3)попередній розгляд справи ;
4)судовий розгляд справи ;
5)апеляційне проведення ;
6)виконання вироку.
Виняткові:
проведення в порядку нагляду;
відновлення справи за нововиявленними обставинами.
Загальна характеристика основних стадій кримінально-процесуального судочинства.
Порушення кримінальної справи є першою початковою стадією кримінального процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні установити чи наявність відсутність передбачених законом приводів і основ для того, щоб прийняти рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, що є підставою для відмови в порушені кримінальні справи.
Порушення кримінальної справи містить у собі систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв і повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи чи про відмову в її порушенні, прокурорський нагляд за законністю й обґрунтованості зазначених дій, перевірку судом скарг осіб, законності й обґрунтованості постанови прокурора, слідчого, органа дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.
Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і основ. Ч.1 ст.94 КПК передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи:
1 Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
2 Повідомлення представників влади, громадськості або громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним.
3 Явка з повинною.
4 Повідомлення, опубліковані в пресі.
5. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Цей перелік є вичерпний.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, якщо є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.
Згідно ст.98 КПК при наявності приводів і основ, зазначених у ст.94 КПК, прокурор, слідчий, орган чи дізнання суддя зобов’язані винести постанову, а суд постанову про порушення кримінальної справи, вказавши підстави для порушення справи, статті кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальший її напрямок. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, що вчинила злочин, кримінальна справа повинна бути порушена щодо даної особи. Після порушення справи:
Прокурор направляє справи для проведення попереднього чи наслідку дізнання;
Слідчий починає попереднє наслідок, а орган дізнання починає дізнання;
Суд направляє справа прокурору для провадження попереднього дізнання, а справи про злочини, зазначені в ч.1 ст.27 КПК, приймає для розгляду в суді.
У даній стадії процесу компетентні органи в специфічній формі за допомогою процесуальних засобів з’ясовують наявність у діях особи ознак злочину. Стадія порушення кримінальної справи закінчується винесенням постанови про порушення кримінальної справи чи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ст.99 КПК, тобто після відмови в порушенні кримінальної справи кримінальний процес не знаходить продовження.
У випадку порушення кримінальної справи процес переходить в іншу стадію.
Друга стадія кримінального процесу має назву попереднє розслідування.
Правосуддя в Україні здійснюється винятково судами (ст.15 КПК).Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом .Суд може не погоджуватися з оцінкою органів попереднього розслідування зібраних ними в справі доказів, доповнити доказовий матеріал за власною ініціативою чи з ініціативи учасників судового розгляду. Попереднє розслідування має свій самостійний характер, що визначається:
Чітко обкресленими границями в системі кримінального процесу (від постанови про порушення кримінальної справи до моменту винесення рішення, яким завершується проведення розслідування);
Має свою процесуальну форму і зміст, в якому визначається її задачі.
Змістом стадії попереднього розслідування є регламентована кримінально процесуальним законом діяльність органів дізнання і попереднього розслідування, по встановленню обставин вчинення злочину, осіб причетних до цього злочину, по припиненню і запобіганню вчиненню злочинів.
Задачею стадії попереднього розслідування є:
Швидке і повне розкриття злочинів і притягнення винних осіб у його вчиненні, до участі в справі як обвинувачених і охороні від необґрунтованого притягнення осіб не причетних до вчинення злочину;
Вживання заходів щодо відшкодування шкоди, завданої злочином;
Виявлення причин вчинення злочину і умов, що цьому сприяли, і вжиття заходів щодо їхнього усунення (ст.2, 23, 23-1, 29 КПК). При цьому забезпечують охорону прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у справі.
Тільки виконання задач цієї стадії є підставою для винесення органом попереднього розслідування рішення про передачу справи до наступної судової стадії, чи про закінчення проведення у справі (ст.212 КПК). На думку вчених у структурі попереднього розслідування можна умовно відокремити чотири етапи, що повинна пройти кожна кримінальна справа, перед тим як вона надійде до суду:
1 Проведення після порушення справи невідкладних і інших слідчих дій для з’ясування події злочину й участі в ньому конкретного обличчя;
2 Виконання процесуальних дій, пов’язаних із притягнення особи як обвинуваченої, пред’явленням їй обвинувачення, її допитом, застосуванням до неї запобіжних заходів і інших заходів процесуального примуса;
3 Збирання і перевірка всіх інших необхідних доказів, що підтверджують чи спростовують обвинувачення, чи обтяжують пом’якшують кримінальну відповідальність обвинуваченого;
4 Виконання процесуальних дій, пов’язаних із закінченням розслідування, і складанням відповідного підсумкового процесуального документу і належним напрямкам справи.
З моменту надходження справи з обвинувальним висновком до суду починається третя стадія кримінального процесу – попередній розгляд справи суддею . Суть цієї стадії полягає в тому, що суддя одноосібно, а у встановлених законом випадках суд колегіально в розпорядницькому засіданні вивчає матеріали справи і, не вирішуючи свідомо питання про винність обвинуваченого у вчиненні злочини, з’ясовує у встановленому процесуальним законом порядку наявність чи відсутність достатніх фактичних і юридичних основ для розгляду справи в судовому засідання. Встановивши, що в справі щодо обвинуваченого зібрано досить доказів для розгляду її по суті і попереднє розслідування проведене з дотриманням усіх вимог закону, суддя виносить постанову про призначення справи до судового розгляду (ст.245 КПК). З моменту віддачі до суду обвинувачений стає підсудним.