План лекції
1. ПЕРЕВІРКА ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ
1.1. Поняття, сутність і завдання, перевірки показань на місці
1.2. Підготовка до перевірки показань на місці
1.3. Особливості тактики перевірки показань на місці
1.4. Фіксація перевірки показань на місці
2. СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ
2.1. Поняття, сутність і види слідчого експерименту
2.2. Організаційні і тактичні принципи провадження слідчого експерименту.
2.3. Підготовка до слідчого експерименту.
2.4. Експеримент, моделювання і реконструкція, загальнонаукові засоби одержання інформації в ході слідчого експерименту
2.5. Тактичні прийоми проведення слідчого експерименту та управління ним
2.6. Фіксація ходу і результатів слідчого експерименту
1.1. Поняття, сутність і завдання, перевірки показань на місці
У ситуаціях, коли слідчий, суд сумніваються в об'єктивності і вірогідності сприйнятого учасником кримінального процесу матеріального середовища, у якому виникла і розвивалася подія злочину, проводиться слідча дія, що дозволяє перевірити об'єктивність показань суб'єкта.
Суб'єктами перевірки показань на місці є злочинець (обвинувачений, підозрюваний), потерпілий, свідки-очевидці, що спостерігали подію злочину або були учасниками і запам'ятали матеріальне середовище — речову обстановку, свідками якої вони були.
Сутність перевірки показань на місці полягає в тому, що вірогідність раніше даних показань особи (свідка, потерпілого, обвинуваченого) встановлюється шляхом зіставлення його уявного образу з дійсною обстановкою на місцевості. Одночасне сприйняття і зіставлення двох інформаційних потоків, що йдуть із різних джерел, є однією із специфічних особливостей перевірки показань на місці.
Завданнями перевірки показань на місці є: а) встановлення факту відповідності раніше отриманих показань і дійсної обстановки на місцевості; б) з'ясування того, чи дійсно особа перебувала на цьому місці в момент здійснення події, що перевіряється, або інформація про неї почерпнута з інших джерел.
Цілями перевірки показань на місці можуть бути: а) уточнення окремих обставин, наприклад, де саме знаходиться пункт, в якому відбувалися події; хто і де перебував; звідки і хто з'явився; що і куди переміщалося і т.д.; б) відшукання ще не виявлених слідів події, котрі повинні бути, якщо показання відповідають дійсності; в) «випробування на поінформованість», тобто вказівка на реально існуючі деталі обстановки, знання яких свідчить про поінформованість особи про подію; г) перевірка об'єктивності суперечливих показань двох і більше осіб, що перебували, за їх словами, на місці події.
Перевірка показань на місці — це досудова слідча дія, яка полягає в зіставленні і порівнянні змісту сліду пам'яті суб'єкта кримінального процесу з реальною обстановкою на місці.
У радянському законодавстві України перевірка показань на місці як самостійна дія була відсутня, а її перевірочна функція розглядалася як тактичний прийом і входила до складу слідчої дії «Відтворення обстановки і обставин події».
Перевірка показань на місці є близькою до огляду, оскільки вона також проводиться на місці події, де суб'єкт спостерігав матеріальну обстановку. Однак огляд за своєю сутністю відрізняється від перевірки показань. При огляді суб'єкти сприймають і досліджують обстановку місця події, а тому огляд є активною дією. У ході перевірки суб'єкт, перебуваючи на місці події, порівнює реальну обстановку з уявним образом (слідом пам'яті) і повідомляє, демонструє, що реальна обстановка збігається з його ідеальним відображенням, про яке він розповів на допиті.
Перевірка показань на місці схожа з впізнанням, оскільки впізнаючий порівнює об'єкт, що впізнається, зі змістом уявного образу — сліду пам'яті. При перевірці суб'єкт показує на місці реальний предмет, схожий на той, який спостерігав раніше і запам'ятав. При впізнанні суб'єкт для пошуку схожого об'єкта, що впізнається, вибирає його з декількох однорідних, а при перевірці на місці суб'єкт не вибирає об'єкт, що впізнається, серед однорідних, оскільки цю умову практично не можливо виконати.
Такі деякі відмінності перевірки показань на місці від схожих слідчих дій.
1.2. Підготовка до перевірки показань на місці
Підготовка до перевірки показань включає: попередній допит, рекогносцировку, планування і тактико-технічне забезпечення слідчої дії. Для перевірки показань характерною є ситуація, коли обвинувачений, підозрюваний, потерпілий чи свідок заявляє, що він добре запам'ятав певне місце, його розташування в просторі і може показати, як туди пройти, яку він бачив і запам'ятав обстановку, показати окремі предмети.
Перед перевіркою слідчий допитує особу, показання якої перевіряються, уточнює, чи дійсно свідок знає це місце, як повно він описує його, який маршрут до місця і, головне, чи готовий він добровільно показати і розповісти про все сприйняте. Добровільну згоду особливо важливо встановити, якщо перевіряються показання обвинуваченого, його щирий намір доказати якусь обставину. Слід мати на увазі, що обвинувачений може використати перевірку показань на місці для втечі, встановлення зв'язку зі співучасниками і т. под.
Рекогносцировка — це попереднє ознайомлення слідчого з місцем, де проводитиметься перевірка. Слідчий згідно з показаннями особи, що перевіряється, повинен пройти по маршруту і перш за все сам переконатися, що реальна обстановка місця події відповідає показанням, а там, де є прогалини, зробити помітки, щоб уточнити їх в ході перевірки. На рекогносцировку бажано запросити техніка-криміналіста, який фіксуватиме перевірку показань.
Планування. Після рекогносцировки слідчий складає план,
визначає учасників перевірки, «програє» маршрут руху, погоджує
охорону перевірки, вибирає час її проведення. Перевірка прово
диться в основному в світлий час доби, доцільніше, коли інтенсив
ність руху на маршруті проходження зменшується. Саме місце охо
роняється особливо. Разом з технічним помічником слідчий намі
чає «опорні точки», де треба зупинити рух для уточнення маршруту,
і «точки зйомки», із яких буде здійснюватися фіксація. При підго
товці до перевірки показань на місці слід повторно допитати осо
бу, чиї показання перевірятимуться, з метою уточнення і деталіза
ції відомостей про обстановку і предмети на місці майбутньої пе
ревірки, маршруту руху до нього і визначення основних орієнтирів
на місцевості.
1.3. Особливості тактики перевірки показань на місці
При перевірці показань на місці обов'язковою є участь особи, чиї показання перевіряються. Якщо особа відмовляється брати участь у перевірці, слідча дія не проводиться, вірогідність показань перевіряється іншими засобами.
Після збору учасників перевірки слідчий пояснює всім її учасникам (понятим, фахівцям, технічним помічникам), крім особи, чиї показання перевіряються, мету слідчої дії, розповідає про примір-ний маршрут руху і засоби, зачитує з протоколу допиту деякі моменти з тим, щоб поняті знали, яким шляхом поведе особа, що перевіряється, які предмети вона обов'язково повинна показати, підтверджуючи об'єктивність своїх показань. Ці обставини слід відзначати в протоколі.
Основним тактичним правилом проведення перевірки показань на місці є самостійність дій особи у виборі маршруту руху і показу об'єктів, що ілюструють її пояснення. Якщо той, хто перевіряється, — особливо небезпечний злочинець, то його з'єднують з конвоюючим наручниками (один наручник — на руці того, хто перевіряється, другий — на руці конвоїра). Для цих цілей наручники бажано роз'єднувати тросиком або ланцюжком на 20—50 см. Тоді обвинувачений завжди буде слідувати декілька попереду конвоїра. Інакше на фотознімках, відеозапису створюється видимість, що того, хто перевіряється, веде конвоїр. На це обвинувачувані іноді посилаються в суді. Зрозуміло, в подібних випадках охорона не обмежується одним конвоїром, звичайно це група з кінологом.
Тактична схема цієї слідчої дії виглядає так. Після прибуття учасників слідчої дії в пункт, звідки намічено розпочати перевірку показань, слідчий шляхом постановки запитання пропонує особі, чиї показання перевіряються, зазначити шлях до місця події, і вся група рухається вказаним нею маршрутом. При цьому особа, чиї показання перевіряються, повинна рухатися декілька попереду інших учасників, показувати місця і об'єкти, пов'язані з розслідуваною подією, давати пояснення з приводу події, що відбулася, і супроводжувати їх демонстрацією окремих об'єктів. Прибувши на місце події, особа, чиї показання перевіряються, вказує його загальні кордони, обстановку, предмети і обставини, про які вона раніше дала показання, пояснює їх зв'язок із подією, що перевіряється, указує на зміни, що відбулися в обстановці. З метою конкретизації і перевірки раніше отриманих показань особі, що перевіряється, можуть бути поставлені уточнюючі, деталізу ючі і контрольні запитання. Характерним тактичним прийомом є те, що особа, чиї показання перевіряються, дає пояснення з «випередженням». Наприклад, якщо вона повідомляє про подію, що відбулася на певному місці, то попередньо в присутності понятих на деякому віддаленні від нього розповідає про деталі обстановки, а потім, наблизившись до об'єкта, вказує на них, підтверджуючи цим правильність свого повідомлення.
При перевірці показань на місці необхідно повністю виключити можливість якогось підказування або навіювання. Навіть помітивши деяку невідповідність фактичних даних, що містяться в показаннях і навколишньому оточенні, не варто квапитися з вказівкою особі, що перевіряється, на цю обставину.
Аналізуючи показання і результати їх перевірки на місці, треба мати на увазі, що їх відповідність говорить лише про те, що даній особі відома обстановка події. Завдання слідчого — встановити, чи є джерелом цієї поінформованості особисте перебування даної особи на цьому місці в момент події злочину або її поінформованість виходить з іншого джерела.