Органи державного управління економікою: їхня роль у розробці стратегії соціально-економічного розвитку України та реалізації державної економічної політики.
ПЛАН
Вступ....................................................................................................................... 3
1. Вищі органи державного управління економікою в Україні........................... 5
2. Основні функції державного управління економікою...................................... 9
3.Національні особливості державного регулювання економічними процесами 12
4. Основні форми державного управління економікою..................................... 14
Висновок............................................................................................................... 22
Список використаної літератури......................................................................... 23
Високорозвинена ринкова економіка — це оптимальне поєднання засад, притаманних товарному виробництву (конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення), та цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів. Державне управління економікою доповнює ринковий механізм, що в сукупності становить єдину систему макроекономічного управління народного господарства.
Розвинена ринкова економіка не означає якоїсь "абсолютної свободи" і "вільної гри" економічних сил, що спрямовуються "невидимою рукою" саморегульованої конкуренції. Необмежена економічна свобода існувала лише на ранніх ступенях розвитку товарного виробництва і формування ринкових відносин, коли функціонувало безліч порівняно однакових за розмірами капіталу, переважно дрібних і середніх підприємств, між якими точилася конкурентна боротьба за ринок збуту товарів. За умов вільної конкуренції ринкові сили попиту й пропозиції стихійно, через вільне ціноутворення визначали оптимальні пропорції виробництва та його економічну ефективність. Головними регуляторами суспільного виробництва були вільний ринок і конкуренція. Держава лише створювала загальні умови для функціонування приватних капіталів. З розвитком відносин власності та вдосконаленням організації суспільного виробництва розширилися сфера і напрями політики державного втручання в економічні та соціальні процеси. Головним завданням політики централізованого економічного управління стало розв'язання суперечностей між частковою монополістичною планомірністю і товарними відносинами, які залишалися загальною формою економічних зв'язків у суспільстві.
Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей державного регулювання економічними процесами та ролі органів державного управління в цьому процесі.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:
· розглянути основні функції державного управління економічними процесами;
· вивчити національні особливості державного регулювання економікою;
· дослідити можливості органів державної влади щодо втручання в економічні процеси в державі;
· проаналізувати основні форми державного управління економікою.
Предметом курсової роботи є економічні відносини, які виникають в процесі державного управління економічними процесами.
В якості об’єкта курсової роботи виступають державні органи які реалізують функції управління економічними процесами та система державного управління економікою.
Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність, визначаються мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження. Основна частина присвячена вивченню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.
Окрім внутрішніх органів управління підприємствами та організаціями, існують вищі органи загальнодержавного управління всіма суб’єктами господарювання. Формування і функціонування таких органів управління є об'єктивно необхідними й доцільними, оскільки зумовлюються наявністю широкого кола управлінських рішень, прийняття та практична реалізація яких перебувають поза і можливостями та компетенцією самих підприємств і організацій.
Розглянемо чинну в Україні систему загальнодержавного управління підприємствами, організаціями та іншими первинними ланками національної економіки.
Президент України як глава держави в рамках повноважень, визначених Конституцією України, керує всіма сферами діяльності суспільства, включаючи економіку. З цією метою він видає відповідні укази й розпорядження, проводить ділові зустрічі та наради з посадовими особами відповідного рівня, здійснює робочі поїздки в регіони (області, міста), відвідує ті або ті підприємства (організації). Певні управлінські рішення приймає також глава адміністрації Президента.
Верховна Рада (парламент) України бере участь в управлінні економікою, окремими її сферами і галузями опосередковано, через формування необхідної законодавчої бази.
Центральну виконавчу владу держави репрезентує Кабінет Міністрів України, який практично реалізує соціально-економічну політику країни, координує та спрямовує діяльність конкретних ланок національної економіки через відповідні центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, комітети, агентства, інші установи.
Центральними органами виконавчої влади, керівники яких входять безпосередньо до складу Кабінету Міністрів України та які утворюють систему державного управління суб'єктами господарювання (діяльності), є конкретні міністерства, комітети та інші центральні відомства.
Основними складовими елементами чинної системи загальнодержавного управління сферою економіки служать галузеві та функціональні міністерства.
Будь-яке міністерство очолює міністр, який має кількох заступників (здебільшого один з них є першим).
До складу органів управління міністерства входять департаменти (управління) та відділи, які керують підприємствами (організаціями) з певних питань у межах своєї компетенції.
Важливим робочим органом міністерства є колегія, членами якої є міністр, заступники міністра, начальники (керівники) основних департаментів і відділів. У складі міністерства виокремлюються необхідні функціональні департаменти: планово-економічний, технічний, маркетингу, зі зв'язків із зарубіжними країнами, фінансовий, праці й заробітної плати, виробничо-диспетчерський, центральна бухгалтерія тощо.
Виробничо-господарську та іншу діяльність окремих підприємств (організацій) чи їхніх інтеграційних утворень координують функціональні й галузеві міністерства, комітети та інші центральні органи виконавчої влади. Існує відповідна схема організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади. Передовсім назвемо міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України:
· Міністерство аграрної політики України;
· Міністерство внутрішніх справ України;
· Міністерство екології та природних ресурсів України;
· Міністерство економіки України;
· Міністерство палива та енергетики України;
· Міністерство закордонних справ України;
· Міністерство культури і мистецтв України;
· Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
· Міністерство оборони України;
· Міністерство освіти і науки України;
· Міністерство охорони здоров'я України;
· Міністерство праці та соціальної політики України;
· Міністерство транспорту України;
· Міністерство фінансів України;
· Міністерство юстиції України.
До вищих органів державного управління підприємствами (організаціями) належать також державні комітети та інші центральні органи, статус яких прирівнюється до статусу Державного комітету України:
· Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України;
· Державний комітет України по водному господарству;
· Державний комітет України по земельних ресурсах;
· Державний комітет України з енергозбереження;
· Державний комітет лісового господарства України;
· Державний комітет промислової політики України;
· Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України;
· Державний комітет статистики України;
· Національне космічне агентство України;
· Державне казначейство України.
Крім того, функціонують центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Такими є:
· Антимонопольний комітет України;
· Державна податкова адміністрація України;
· Державна митна служба України;
· Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;
· Національна комісія регулювання електроенергетики України;
· Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України;
· Фонд державного майна України;
· Служба безпеки України.
Конкретні функції, що їх виконують центральні органи державного управління, визначено здебільшого їхньою назвою. Пояснення здійснюваних функцій потребують лише деякі центральні органи управління, зокрема:
· Міністерство економіки - визначає головні напрями економічної політики держави, спрямовує зовнішньоекономічну діяльність і торгівлю;
· Фонд державного майна - проектує й реалізує щорічні програми приватизації державних підприємств (організацій);
· Державне казначейство - розробляє й реалізує плани фінансування переважно організацій, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюджету;
Треба знати також і ті центральні органи виконавчої влади, Діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів:
· через Міністра екології та природних ресурсів України: Держкомітет України по водному господарству; Держкомітет України по земельних ресурсах; Держкомітет лісового господарства України.