регистрация / вход

Статус Конституційного суду України

РЕФЕРАТ на тему: “Статус Конституційного суду України” 1. Кон­ституційний Суд України - як особливий судовий орган кон­ституційного контролю Конституційний Суд України посідає особливе, відок­ремлене від інших органів держави, місце. Це обґрунтовується наступним:

РЕФЕРАТ

на тему:

“Статус Конституційного

суду України”

1. Кон­ституційний Суд України -

як особливий судовий орган кон­ституційного контролю

Конституційний Суд України посідає особливе, відок­ремлене від інших органів держави, місце. Це обґрунтовується наступним:

- незважаючи на те, що про Конституційний Суд Украї­ни йдеться у розділі VIII Основного Закону України, він не є складовою, а ні загальних, а ні спеціалізованих апеляційних судів;

- саме тому його правовий статус визначено в окремо­му розділі XII "Конституційний Суд України";

- цей розділ міститься не відразу за розділом VIII "Пра­восуддя"[1] , а перед розділом ХІІІ "Внесення змін до Конститу­ції України", що є досить логічним;

- система судів загальної юрисдикції і спеціалізованих судів відрізняється від Конституційного Суду України тим, що: останній не має власної системи; порядок призначення суддів загальної і спеціальної юрисдикції докорінним чином відрізняється від порядку формування Конституційного Су­ду; вимоги, які пред'являються до суддів Конституційного Суду відрізняються від вимог щодо судців загальної і спеці­альної юрисдикції; основні принципи судочинства останніх докорінно відрізняються від засад Конституційного Суду; на діяльність Конституційного Суду України не поширюються норми процесуальних кодексів України; Конституційний Суд України має власну, притаманну лише йому, процедуру роз­гляду питань своєї компетенції; специфічні і властиві лише Конституційному Суду України акти, які він приймає; до суддів цього Суду пред'являються підвищені вимоги щодо стажу роботи, вікового цензу та місця проживання в Україні; акти цього органу не підлягають спеціальному та касаційно­му оскарженню; на відміну від строків повноважень суддів загальної і спеціальної компетенції, судді Конституційного Суду призначаються на суворо визначений строк; судді Кон­ституційного Суду не входять до складу Вищої ради юстиції.

Все це дає можливість зробити висновок про те, що Кон­ституційний Суд України є особливим судовим органом кон­ституційного контролю.

Така природа Конституційного Суду пояснюється тим, що останніми роками у світі дедалі більше обґрунтовується думка про те, що поряд із законодавчою, виконавчою і судо­вою владою має існувати четверта влада — контрольна.

Контрольна влада згідно з однією з теорій у науці кон­ституційного права — влада, яка посідає самостійне місце в системі розподілу державної влади поряд з законодавчою, виконавчою і судовою. У більшості держав контрольна влада представлена вищими органами держави особливого роду (конституційні суди, рахункові палати, державні контро­лери, суперінтенданти, омбудсмени). На відміну від відомчо­го, адміністративного контролю, інститути контрольної влади посідають самостійне місце, вони організаційно відок­ремлені від інших гілок влади.

Специфіка діяльності органів контрольної влади полягає в тому, що вони не встановлюють загальних правил поведін­ки, як це робить законодавча влада, не займаються держав­ним управлінням, яке притаманне відповідній владі, не роз­глядають конкретних кримінальних, цивільних, трудових та інших справ, що становить сферу діяльності судової влади. Органи контролю, і зокрема Конституційний Суд України, займаються лише розслідуванням, перевіркою, вивченням стану справ і не мають права втручатися в оперативну діяльність установ і підприємств. Звичайно, вони доповідають про результати перевірок іншим органам держави, які і застосо­вують відповідні заходи до порушників. Самі ж органи конт­ролю, у тому числі і Конституційний Суд України, як прави­ло, ніяких покарань призначати не можуть.

2. Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України

Конституційно-правовий статус Конституційного Суду визначається розділом XII Конституції та Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р[2] .

Стаття 147 Конституції України визначає сутність Кон­ституційного Суду України та його призначення.

Конституційний Суд України визначається як єдиний орган конституційної юрисдикції.

Призначення цього органу:

- вирішувати питання про відповідність законів та ін­ших правових актів Конституції України;

- давати офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституція України визначає склад Конституційного Суду України та порядок його формування.

Згідно з Конституцією Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду. Президент України (ч. 22 ст. 106), Верховна Рада України (ч. 26 ст. 86) та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Консти­туційного Суду України (ч. 2 ст. 148)[3] .

У Конституції України визначаються вимоги до судців Конституційного Суду України.

Відповідно до ч. З ст. 148 Конституції України суддею Конституційного Суду України може бути громадянин Украї­ни, який на день призначення досяг сорока років, має вишу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

При цьому суддя Конституційного Суду призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Із загальної кількості суддів на спеціальному пленарному засіданні обирається Голова Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

Вище зазначалося, що основні положення норм розді­лу VIII Конституції України "Правосуддя" на суддів Конституційного Суду не поширюються. Проте є й вийнятки. Так, згідно зі ст. 149 Конституції України на суддів Конституцій­ного Суду поширюються гарантії незалежності та недотор­канності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені ст. 126, та вимоги щодо несумісності, визначені в ч. 2 ст. 127 Конституції.

Суддя Конституційного Суду вважається таким, що всту­пив на посаду, з часу складання ним присяги, а повноважен­ня закінчуються в останній день місяця, в якому строк його перебування на посаді судді закінчується або в якому йому виповнюється шістдесят п'ять років.

Конституційному Суду України надано досить широкі повноваження, які стосуються захисту загальних засад кон­ституційного ладу, основних прав і свобод людини і громадя­нина, забезпечення верховенства і прямої дії норм Конститу­ції України на всій території країни.

Згідно зі ст. 150 до повноважень Конституційного Суду України належить дві основні групи питань:

1) вирішення про відповідність Конституції України (конституційність):

• законів та інших правових актів Верховної Ради України;

• актів Президента України;

• актів Кабінету Міністрів України;

• правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Суб'єктами конституційного звернення до Конституцій­ного Суду України згідно зі ст. 150 Конституції України є: Президент України, не менш як 45 народних депутатів Ук­раїни, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

При вирішенні питань своєї компетенції Конституційний Суд України, зокрема за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України, дає висновки про відповід­ність Конституції України чинних міжнародних договорів або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.

У свою чергу за зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розгляду і розслідування справи про усунення Президента України в порядку імпічменту (ст. 151 Конституції).

Щодо вирішення питань про відповідність Конституції України вищеперелічених актів. Згідно зі ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конститу­ційного Суду України визнаються неконституційними пов­ністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Кон­ституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані недійсними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконститу­ційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконститу­ційними, відшкодовуються державою у встановленому зако­ном порядку.

З питань своєї компетенції Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на тери­торії України, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 150 Конституції).

Конкретні питання правового статусу, завдань, організа­ції та діяльності Конституційного Суду України визначає За­кон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовт­ня 1996 р.

Згідно з цим Законом завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основно­го Закону на всій території України. Закон визначає основні принципи діяльності цього органу, до яких належать принци­пи верховенства права, незалежності, колегіальності, рівно­правності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень[4] .

Визначається також порядок призначення суддів. Зокре­ма, Президент України у процесі визначення кандидатур на посади суддів Конституційного Суду проводить консультації з Прем'єр-міністром України та Міністром юстиції.

Призначеною на цю посаду вважається особа, стосовно якої видано указ за підписами Прем'єр-міністра та Міністра юстиції.

У разі припинення повноваження одного з шести суддів Конституційного Суду, які призначаються Президентом, ос­танній у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

Що стосується Верховної Ради України, то вона призна­чає шість суддів Конституційного Суду таємним голосуван­ням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандида­тур на посади суддів Конституційного Суду України вносить Голова Верховної Ради України, а також може вносити не менш як одна четверта народних депутатів від конституцій­ного складу Верховної Ради України; при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення лише однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Відповідний комітет Верховної Ради України подає Верхов­ній Раді свої висновки щодо кожної кандидатури на посаду судді Конституційного Суду України, внесеної у встановле­ному порядку.

Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу кіль­кість голосів депутатів, але більше половини голосів депута­тів від конституційного складу Верховної Ради України. Як­що кілька кандидатів набрали однакову кількість голосів і після їх призначення була б перевищена необхідна для при­значення кількість суддів, щодо цих кандидатів проводиться повторне голосування.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада України у місячний строк призначає іншу особу на цю посаду.

За результатами голосування Голова Верховної Ради Ук­раїни підписує постанови Верховної Ради України про при­значення суддів Конституційного Суду України.

У свою чергу шість суддів Конституційного Суду призна­чає з'їзд суддів України. За пропозицією делегатів з'їзду від­критим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзд визначає кандидатури на посади суддів Конституційно­го Суду України для включення до бюлетенів для таємного голосування.

Призначеним на посаду судді Конституційного Суду Ук­раїни вважається кандидат, який у результаті таємного голо­сування одержав більшість голосів від числа обраних делега­тів з'їзду суддів України.

Якщо голосування проводиться щодо кандидатур, число яких перевищує квоту для призначення на посаду суддів Конституційного Суду України, призначеними вважаються кандидати, які за умов, визначених у Законі, набрали більше голосів, ніж інші кандидати на ці посади.

У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду з'їзд суддів України у тримісячний строк призначає ін­шу особу на цю посаду.

За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення з'їзду про призначення суддів Конституційного Суду України.

Закон також визначає повноваження Конституційного Суду України, на підставі яких приймаються рішення та да­ються висновки у справах.

До цих повноважень належать права та обов'язки щодо: конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Мі­ністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних догово­рів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; додержання конституційної про­цедури розслідування і розгляду справи про усунення Прези­дента України з поста в порядку імпічменту в межах, визна­чених статтями 111 і 151 Конституції України; офіційного тлумачення Конституції та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України не нале­жать питання щодо законності актів органів державної вла­ди, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції[5] .

Підставами для прийняття Конституційним Судом Украї­ни рішення щодо неконституційності правових актів повніс­тю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чин­ності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Закон також передбачає: вимоги до судді; порядок всту­пу його на посаду; статус судді.

Окремо визначаються повноваження Голови Конститу­ційного Суду України, двох його заступників, які обираються на три роки.

Визначаються також підстави припинення повноважень суддів, а також дострокового звільнення з посади Голови та заступника Конституційного Суду за їх заявами. Зокрема, повноваження судді Конституційного Суду України припиня­ються у разі: закінчення строку призначення; досягнення суддею шістдесятип'ятирічного віку; неможливості викону­вати свої повноваження за станом здоров'я; порушення суд­дею вимог, передбачених законом; порушення суддею прися­ги; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвіс­но відсутнім або оголошення померлим; подання суддею зая­ви про відставку або про звільнення з посади за власним ба­жанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Голова Конституційного Суду України, заступник Голови Конституційного Суду України звільняються з посади за їх заявами Конституційним Судом України.

Рішення про дострокове звільнення вважається прийня­тим, якщо за нього проголосувало більше половини консти­туційного складу суддів Конституційного Суду України.

Закон визначає також порядок організації та діяльності Конституційного Суду України.

Питання провадження у справах та діяльності Конститу­ційного Суду України, його Секретаріату, порядок діловод­ства, правила внутрішнього розпорядку Конституційного Су­ду України визначаються Конституцією України, Законом та актами Конституційного Суду України, що встановлюють по­рядок організації внутрішньої роботи Конституційного Суду України.

Фінансування Конституційного Суду України передбача­ється в Державному бюджеті України окремим рядком. Про­позиції щодо обсягу фінансування Конституційного Суду Ук­раїни і проект відповідного кошторису подаються Головою Конституційного Суду України до Кабінету Міністрів Украї­ни та Верховної Ради України при складанні проекту Дер­жавного бюджету України на кожний наступний рік.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідко­ве та інше забезпечення Конституційного Суду України здійснює Секретаріат Конституційного Суду України на чолі з керівником Секретаріату Конституційного Суду України.

Положення про Секретаріат Конституційного Суду Ук­раїни, його структура і штати затверджуються Конституцій­ним Судом України.

Керівник Секретаріату Конституційного Суду України призначається Конституційним Судом України за поданням Голови Конституційного Суду України з числа громадян, які мають право на зайняття посади професійного судді.

Керівник Секретаріату Конституційного Суду України не може належати до політичних партій, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, обій­мати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу опла­чувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Керівник та інші посадові особи Секретаріату Конститу­ційного Суду України є державними службовцями.

Конституційний Суд України на своєму засіданні утво­рює з числа суддів Конституційного Суду України постійні комісії Конституційного Суду України, що є його допоміж­ними робочими органами з питань організації його внутріш­ньої діяльності. Положення про ці органи затверджуються Конституційним Судом на пленарному засіданні.

Конституційний Суд України може утворювати також на своїх пленарних засіданнях тимчасові комісії для додатко­вого дослідження питань, пов'язаних з конституційним про­вадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галу­зях права[6] .

Крім того, суддя Конституційного Суду України може ма­ти наукового консультанта та помічника, які виконують доручення судді Конституційного Суду України зі справ кон­ституційного провадження. Вони є державними службовцями.

Використана література

1. Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996.

2. Конституція України. – К., 1996.

3. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.

4. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К., 1998.

5. Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. – 656 с.


[1] Конституція України. – К., 1996.

[2] Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996

[3] Конституція України. – К., 1996.

[4] Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996.

[5] Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998.

[6] Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2001.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Другие видео на эту тему