Міністерство освіти і науки України
Новокаховське представництво
Київський Відкритий міжнародний
університет розвитку людини
“Україна”
Тема: “Суб'єкти адміністративного права”
Студента 2 курсу
********
Спеціальності
Перевірив Рекичина С.С.
2002 р.
Зміст.
1.Введення.
2.Поняття суб'єктів адміністративного права:
а) суб'єкти права в сфері соціального управління;
б) суб'єктивні адміністративно-правові зобов'язання.
3.Громадянин як суб'єкт адміністративного права:
а) статус громадянина в адміністративно-правовій сфері;
б) суб'єкти адміністративного права в процесі;
в) права виконавців зв'язку;
г) закон « Про утворення »
4.Індивідуальні суб'єкти адміністративного права:
а) адміністративна правосуб'єктність індивідуальних суб'єктів;
б) адміністративно-правовий статус громадянина;
в) адміністративно-правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства;
г)спеціальні адміністративно-правові статуси індивідуальних суб'єктів;
д) способи захисту прав громадян;
е) право громадян на адміністративну скаргу;
ж) право громадян на судовий захист;
з) право громадян на відшкодування збитку.
5.Висновок.
6.Література.
1) Введення.
До найважливіших функцій держави Конституція України віднесла забезпечення прав і свободи людини, соціальний, правовий і економічний захист громадян. Саме права і волі людини, їх гарантії, визначають зміст і соціальну спрямованість державної діяльності.
З метою забезпечення проведення реформ системи державного керування, створення і забезпечення, прав людини і громадянина розроблена і здійснюється в житті Концепція адміністративної реформи в Україні.
Найважливішою галуззю правової системи України є адміністративне право. Його правова база ґрунтується на конституційних положеннях України, законодавчих актах Верховної Ради, актах Президента і Парламенту. Так само адміністративне право тісно пов'язано з виконавчою владою і державним управлінням.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративного права є встановлення і регламентація таких взаємин громадян, якими кожній людині повинне бути гарантовано реальне здійснення й охорона в сфері виконавчої влади приналежних йому прав і свобод, а також їх ефективний захист у випадку їх порушення.
2. Поняття суб'єктів адміністративного права.
В адміністративному праві під суб'єктом розуміють носія (власника) прав і свобод у сфері державного управління, що передбачені адміністративно-правовими нормами, що здатен надані права реалізувати, а покладені обов'язки виконувати.
З даного визначення виходить, що «претендент» на статус суб'єкта адміністративного права по своїх особливостях потенційно здатний бути носієм суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління, тобто повинний мати комплекс соціальних передумов, які дозволяють надати йому суб'єктивні права й обов'язки.
До таких обов'язків (соціальних передумов) належать:
зовнішня відокремленість, що характеризується наданням системостворених ознак;
особистісність у суспільних відносинах управлінського типу, тобто виступу в особі однієї людини – особи;
здатність виражати чи здійснювати особисто бажання у відносинах з державою, чи державне бажання в процесі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин.
«Претендент» здобуває статус суб'єкта тільки в тому випадку, якщо держава, використовуючи адміністративно-правові корені, робить його носієм прав і обов'язків, що реалізуються останніми в сфері державного керування.
Таким чином, соціальні особливості створюють комплекс передумов, що свідчать про потенційну можливість бути суб'єктом, а адміністративно-правові норми, використовуючи ці передумови, по-перше, переробляють «претендента» на суб'єкта, по-друге, визначають його місце і роль у сфері державного управління. До першого відносяться загальні норми для всіх суб'єктів адміністративного права (наприклад, норми про право звернення в органи влади з пропозиціями); до других – норми, що реалізуються тільки даним суб'єктом (н-д., норми, що визначають права податкової міліції).
Потенційна здатність мати права й обов'язки в сфері державного управління (адміністративна правоздатність) реалізувати надані права й обов'язки в сфері державного управління (адміністративна дієздатність), наявність суб'єктивних прав і обов'язків у сфері державного управління формує адміністративно-правовий статус суб'єкта, є складовими адміністративної правосуб'єктності. Стиснуті характеристики такі:
Адміністративна правоздатність – це здатність суб'єкта мати права й обов'язки в сфері державного управління. Правоздатність з'являється з моменту виникнення суб'єкта. Якщо мова йде про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; якщо про юридичну особу – з моменту державної реєстрації підприємства, установи, організації. Припиняється – з моменту зникнення суб'єкта, тобто з моменту припинення діяльності і ліквідації підприємства, установи, організації, але якщо мова йде про фізичну особу, то з моменту смерті.
Адміністративна дієздатність – це здатність суб'єкта самостійно, осмисленими діями реалізувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов'язки в сфері державного управління. Складовими дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб'єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність.
Адміністративне законодавство України донині не передбачає адміністративної відповідальності юридичних осіб, хоча вказівка з приводу її можливості вже має місце.
Не виділяючи за юридичними особами адміністративної відповідальності, законодавець установлює для них матеріальну й іншу відповідальність, що кваліфікується як «методи адміністративного характеру» (Закон України «Про національну раду з питань телебачення і радіомовлення» від 25 вересня 1997 р.). Таку відповідальність доцільніше було б визначити терміном «відповідальності в адміністративному порядку».
Отже, адміністративна деліктоздатність укладається в здатності фізичних осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб – відповідати в адміністративному порядку, включаючи матеріальну.
Суб'єктивні права в сфері державного управління -це надана і гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливого (дозволеного) поводження в правовідносинах, що забезпечена кореспондуючим зобов'язанням іншого суб'єкта правовідносин.
Таким чином, суб'єктивні права в сфері державного управління такі:
· Можливість визначеного поводження;
· Можливість, надана особі, що володіє адміністративною правоздатністю й адміністративною дієздатністю,
· Можливість, надана з метою задоволення його інтересів у сфері державного управління і вирішення завдань, що стоять перед ним;
· Поводження, що реалізується в правовідносинах;
· Поводження у визначених рамках, межах. Порушення цих меж (міри можливого поводження) є зловживання правом;
· Існують тільки в зв'язку з відповідним юридичним зобов'язанням з боку іншого суб'єкта правовідносин і без виконання цього зобов'язання не можуть бути реалізовані;
· Реалізація прав гарантується державним примусом, це ж стосується носія кореспондуючого зобов'язання;
· Мають юридичну природу, оскільки надаються адміністративно-правовими нормами і гарантуються державою.
Діалектичною протилежністю суб'єктивних прав у сфері державного управління є суб'єктивні юридичні обов'язки. Вони нерозривно зв'язані і не можуть існувати один без іншого, оскільки право одного суб'єкта не може бути реалізоване окремо від виконання зобов'язання іншим суб'єктом. Таким чином, у державному управлінні існування зобов'язань поза правами і навпаки прав поза зобов'язаннями позбавлено якого-небудь сенса.
Суб'єктивні адміністративно-правові зобов'язання -це покладена державою і закріплена в адміністративно-правових нормах міра необхідного поводження в правовідносинах, реалізація якої забезпечена можливістю державного примуса.
Суб'єктивні адміністративні обов'язки в сфері державного управління такі:
· необхідне, належне поводження;
· можуть покладатися тільки на праводієздатну особу;
· покладаються в інтересах інших осіб;
· існують у правовідносинах;
· не можуть існувати поза зв'язком із суб'єктивними правами в сфері державного управління;
· реалізація забезпечується державним примусом;
· мають свої межі, міру;
· мають юридичну природу, оскільки закріплені адміністративно-правовими нормами і забезпечуються застосуванням державного примусу.
У сфері державного управляння суб'єктивні права й обов'язки мають як загальні ознаки, так і ознаки які дозволяють їх розмежовувати.
Поєднує їх загальна адміністративно-правова природа, існування в адміністративних правовідносинах, наявність границь у поводженні (і те й інше є мірою), приналежність особам, що мають адміністративну правоздатність, наявність державних гарантій.
Відмінність закладена в тім, що:
- права реалізуються в інтересах їхнього власника, а обов'язки в інтересах інших осіб;
- права – це міра можливого поводження, а обов'язки – міра належного поводження.
Необхідно розмежувати поняття «суб'єкта адміністративного права» і «суб'єкт адміністративних правовідносин». Суб'єкт адміністративного права має потенційну здатність вступати в адміністративні правовідносини. У конкретному випадку він може і не бути учасником правовідносин. Якщо громадянин не робить адміністративних правопорушень, то він не є суб'єктом адміністративно-деліктних відносин. Громадянин України, що знаходиться за кордоном, може теоретично ні в яких адміністративно-правових відносинах не приймати участі, тобто не бути їх суб'єктом, але, суб'єктом адміністративного права він є, оскільки йому як громадянину адміністративно-правові норми надали комплекс прав і обов'язків.