регистрация / вход

Суди загальної юрисдикції в Україні Поняття та система судів загальної юрисдикції Спеціалізова

Реферат з правознавства Суди загальної юрисдикції в Україні. Поняття та система судів загальної юрисдикції. Спеціалізовані суди в системі судів загальної юрисдикції.

Реферат з правознавства

Суди загальної юрисдикції в Україні. Поняття та система судів загальної юрисдикції. Спеціалізовані суди в системі судів загальної юрисдикції.


1. Поняття підвідомчості та підсудності у судовій системі. Поняття “судової ланки” та “судової інстанції”.

2. Місцевий суд – основна ланка системи судів загальної юрисдикції, склад та повноваження. Місцеві спеціалізовані суди, їх повноваження.

3. Апеляційний суд. Порядок його формування, склад, повноваження та структура. Судові палати та президія апеляційного суду. Апеляційний суд України. Апеляційні спеціалізовані суди, порядок формування, склад та повноваження цих судів.

4. Вищі спеціалізовані суди України. Їх види, порядок формування, структура та повноваження.

5. Система військових судів України.

6. Верховний Суд України – найвищий судовий орган України. Судові палати, президія і пленум Верховного Суду України. Роз’яснення Пленуму Верховного суду України з питань застосування законодавства.

І.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний суд України.

Місцеві суди – це місцеві загальні суди, а також місцеві господарські та місцеві адміністративні суди. Вони є основною ланкою судової системи, оскільки розглядають переважну більшість справ, цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних. Ці суди є такими судовими органами, які найбільш наближені до населення. Місцеві суди є судами І інстанції, тобто вони розглядають і вирішують справу по суті.

У відповідності з принципом територіальності в кожній адміністративно – територіальній одиниці утворюється свій місцевий суд (загальні) – у районі, районі в місті, міський або міськрайонний суд, у кожному військовому гарнізоні – військовий суд гарнізону. В кожній області, а також АРК, м. Києві та Севастополі утворені апеляційні суди ( загальні ).

З урахуванням компетенції судів, специфіки розгляду і вирішення окремих категорій справ створюються спеціалізовані суди – господарські та адміністративні. В подальшому можуть створюватися й інші види спеціалізованих судів. Відповідно до Указу Президента України “ Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України” місцеві господарські суди утворені в областях, в АРК та м. Києві та Севастополі, тобто також з урахуванням принципу територіальності. Місцеві адміністративні суди передбачається створити у відповідних округах.

Апеляційні спеціалізовані суди – це апеляційні господарські та апеляційні адміністративні суди, перші утворені у відповідних округах, мережа яких затверджена вказаним Указом Президента.

Апеляційні суди є судами апеляційної інстанції, тобто переглядають рішення, вироки, постанови та ухвали місцевих судів, що не набрали законної сили, а також розглядають окремі категорії справ, віднесених до їх компетенції процесуальним законодавством по І інстанції. ( Наприклад кримінальні справи проти основ національної безпеки України, про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі; у цивільному судочинстві це, наприклад справи, де однією із сторін може бути місцевий суд району, району в місті і т. д., а також апеляційні суди розглядають справи по скаргах на рішення, дії, чи бездіяльність територіальної , дільничної виборчої комісії по виборах Президента ).

Апеляційні господарські суди не мають визначених категорій справ, які б вони розглядали по суті як І інстанція, а відповідно до ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

До вищих спеціалізованих судів України належать Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України. Вони переглядають рішення відповідних спеціалізованих місцевих судів у касаційному порядку.

У системі судів загальної юрисдикції найвищим судовим органом є Верховний Суд України. Він має чітко окреслені повноваження, з яких майже виключено його право розглядати справи по І інстанції ( виняток становить справи по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність ЦВК, а також заяви ЦВК про скасування реєстрації відповідної особи як кандидата у Президенти України – ст. 243, 243- 12, 243-16 ЦПК України ).

В межах своїх повноважень ВСУ розглядає в касаційному порядку рішення загальних судів по справах віднесених до його підсудності, переглядає в порядку повторної касації рішення вищих спеціалізованих судів, винесених ними як касаційними інстанціями, у випадках передбачених законом, розглядає справи, пов’язані з виключними та винятковими обставинами. Він дає судам роз’яснення з питань застосування чинного законодавства та має інші повноваження.

Організація системи судів загальної юрисдикції характеризується такими основними ознаками:

- єдністю системи судів загальної юрисдикції, тобто єдністю принципів організації та діяльності, єдиним правовим статусом суддів, обов’язковими єдиними для всіх суддів правил судочинства, визначених законом; забезпеченням Верховним судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції; обов’язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності ( Державна судова адміністрація ); фінансуванням суду виключно з держбюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

- Побудовою судової системи за принципами територіальності та спеціалізації

- Стабільності судової системи. Суди утворюються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою ВСУ чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

ІІ. Конституцією України закріплено правило, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. З цим конституційним положенням пов’язане поняття підвідомчості справ судам. Отже, підвідомчість – це коло справ, які характеризуються певними юридичними властивостями, в залежності від яких справа підлягає розгляду або загальними судами або спеціалізованими судами або іншими державними органами ( нотаріат, ДОРАЦС, третейський суд і т.п.; розмежування підвідомчості загальних судів та господарських судів). У кримінальному судочинстві не має поняття підвідомчості бо усі кримінальні справи розглядаються лише загальними ( територіальними) судами.

Як правило до юридичних властивостей, залежно від яких та чи інша справа розглядатиметься тим чи іншим судом загальної юрисдикції ( загальним чи спеціалізованим ), а чи іншим державним органом належать:

- наявність спору про право

- суб’єктний склад учасників спірних правовідносин

- зміст спору.

Підвідомчість цивільних та господарських справ відповідним судам визначається ст.24, 25, 26 ЦПК та ст. 12 ГПК України.

Отже, з’ясувавши питання чи підвідомча справа судам і власне судам якої з судових підсистем судів загальної юрисдикції ( загальним чи спеціалізованим ) необхідно визначити якому суду підсудна дана справа.

Підсудність – це процесуальний порядок віднесення судових справ, що підлягають розгляду і вирішенню по суті до конкретної ланки судової системи і до певного конкретного суду цієї ланки. Тобто розмежування справ за підсудністю відбувається між місцевими судами ( тобто в середині однієї судової ланки або між місцевим та апеляційним судом та місцевим судом ). Підсудність справи на відміну від підвідомчості визначається всередині певної судової підсистеми, тобто в межах підсистеми загальних судів чи всередині підсистеми спеціалізованих судів, навіть розмежування справ за підсудністю окремо передбачається в системі господарських судів, а підсудність справ адміністративним судам має регулюватися АПК України.

Ланка судової системи – це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження й у більшості випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом .

Судами першої (низової) ланки є місцеві суди, другої ланки – апеляційні суди, третьої – вищі спеціалізовані суди та ВСУ, який одночасно є найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи, позначає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах . Кожна така стадія, ( стадія процесу) відрізняється характерними рисами судочинства.

Процесуальне законодавство визначає такі судові інстанції:

- І інстанція, де справа розглядається вперше, і в судовому засіданні суд постановляє судове рішення по суті.

- Апеляційна інстанція...

- Касаційна інстанція, де переглядаються рішення, ухвали, вироки судів І та апеляційної інстанцій, а також перегляд судових рішень, ухвал у зв’язку з ново виявленими та винятковими обставинами чи при неправильному застосуванні норм процесуального права, що істотно вплинули на правильність судового рішення.

Інстанційність при здійсненні судочинства забезпечує всім суб’єктам правовідносин право на судовий захист а також є гарантією законності та обґрунтованості прийнятих судом рішень.

Інстанційність виключає всякого роду підпорядкованість скажімо місцевих судів апеляційним чи касаційним, завдяки принципу незалежності суддів, а отже не допускається вплив на внутрішнє переконання суддів судів І інстанції.

ІІІ. Місцеві суди ( основна судова ланка та І судова інстанція) – це суди району, району у місті, місцеві суди міст, міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

На ці суди припадає основне навантаження, оскільки вони розглядають абсолютну більшість цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ.

Місцеві суди підрозділяються на місцеві загальні та місцеві спеціалізовані суди. Зараз мова йтиме про місцеві загальні суди. Оскільки ці суди розташовані з урахуванням адміністративно – територіального устрою, то у назві місцевих судів використовується назва населеного пункту, в якому вони знаходяться. Місцеві суди є найбільш наближені до населення.

Місцеві суди є судами І інстанції і розглядають справи по суті в судовому зсіданні, вперше, безпосередньо, як правило одноособово суддею, який діє від імені суду, у відкритому чи закритому судовому засіданні, за участю сторін і на основі їх рівності і змагальності процесу та інших принципі правосуддя, досліджує докази, отримуючи їх через пояснення позивача та відповідача, покази підсудного, потерпілого, свідків, заслуховує експерта стосовно його висновку у справі та ін.) і виносить вирок чи рішення

У справі, які після набрання ними чинності є обов’язковими до виконання.

В кримінальній справі суд встановлює винуватість чи не винуватість підсудного й вирішує питання про покарання винного. У цивільних справах суд визначає наявність

чи відсутність певних правовідносин, юридичних фактів або юридичного стану, вирішує по суті подані до суду позови, заяви та скарги ( задовольняє або відмовляє у їх задоволенні).

Судові рішення місцевих судів підлягають протягом певного строку, встановленого процесуальним законодавством, апеляційному та касаційному оскарженню і скасувати рішення місцевого суду може лише апеляційна чи касаційна інстанція за певних умов ( наприклад у ст. 367 КПК України передбачено підстави для скасування або зміни судових рішень, наприклад: однобічність або неповнота досудового чи судового слідства; істотне порушення КПЗ; неправильне застосування КЗ; невідповідність покарання тяжкості злочину та особі засудженого та ін).

Юрисдикція місцевого загального суду охоплює всі кримінальні справи, за винятком справ про злочини проти національної безпеки України та злочини, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, оскільки такі справи підсудні апеляційним судам, а також за винятком кримінальних справ, підсудних військовим судам гарнізонів.

У порядку цивільного судочинства місцевий суд розглядає майже всі цивільні справи щодо спорів, які виникають із цивільних, сімейних, трудових та кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Місцевий суд розглядає також окремі категорії справ, тобто мова йде про справи окремого провадження:

- про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним;

- про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення громадянина померлим;

- про усиновлення дітей, які проживають на території України;

- про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану;

- про встановлення фактів, щ мають юридичне значення;

- про відновлення прав на цінні папери на пред’явника;

- про оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні.

Згідно з нормами ЦПК на сьогоднішній день загальні суди розглядають справи, що

виникають з адміністративно – правових відносин.

До компетенції місцевих загальних судів віднесено Законом про судоустрій розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Місцеві суди постановляють рішення, які не можуть бути скасовані або змінені ним же.

Суддя місцевого суду здійснює:

1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) процесуальні дії й організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;

3) контроль за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, ухвалених під його головуванням і деякі інші повноваження.

Кожен суддя місцевого суду зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для своєчасного та якісного розгляду справ, які до нього надійшли. Для забезпечення своєчасного і належного розгляду справи суддя здійснює попередній розгляд справи та готує справу до судового розгляду, а також здійснює такі організаційні заходи як:

- забезпечення своєчасного вручення підсудному копії обвинувального висновку, а в цивільній справі – вручення відповідачу копії позовної заяви;

- забезпечення своєчасної явки в судове засідання осіб, які викликаються;

- забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи заінтересованих осіб;

- вжиття заходів, які залежать від судді, до своєчасного початку процесу в суді тощо.

Місцевий суд складається із суддів безпосередньо місцевого суду, голови і заступника ( заступників) голови місцевого суду.

Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного суду України чи головою відповідного спеціалізованого суду України з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання суддів.

Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів та звільняється з посади Президентом України за поданням Голови ВСУ ( а щодо рекомендацій Ради суддів України ( щодо спеціалізованих судів – рекомендації спеціалізованих судів – голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі відповідної ради суддів. Звільнення судді із посади голови суду чи заступника голови суду не припиняє його повноважень судді, а призначення судді на адміністративну посаду не звільняє його від повноважень судді відповідного суду.

Голова місцевого суду:

- здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

- визначає обсяг обов’язків заступника ( заступників);

- на підставі акта про призначення на посаду судді або обрання судді безстроково, припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

- приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;

- здійснює заходи для забезпечення формування складу народних засідателів;

- організовує роботу з підвищення кваліфікації працівників апарату суду;

- представляє суд у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження. Голова і заступник ( и) голови місцевого суду можуть бути призначені на адміністративні посади повторно.

В усіх місцевих судах допускається спеціалізація суддів по розгляду конкретних категорій справ. Наприклад в місцевому загальному суді можуть виділятися судді, які розглядають тільки кримінальні справи, а інші – лише цивільні.

МІСЦЕВІ СПЕЦІАЛІЗОВАНІ СУДИ В УКРАЇНІ, ЇХ ПОВНОВАЖЕННЯ.

На відміну від місцевих загальних судів, місцеві господарські суди функціонують лише в обласних центрах, столиці АРК, а також містах Києві та Севастополі. До місцевих господарських судів з позовом вправі звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і належним чином зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності; державні та інші органи, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавством України; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави. Отже, місцеві господарські суди є незалежними у вирішенні вперше та по суті всіх господарських спорів, що виникають між державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство. Вони виступають І інстанцією в системі господарських судів.

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

спорів про встановлення цін на продукцію ( товари), а також тарифів на послуги ( виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міжнародних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

У місцевому господарському суді може запроваджуватися спеціалізація суддів відносно окремих категорій справ.

Місцевим адміністративними судами є окружні суди, які будуть утворені у відповідності з Указом Президента України. Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України про судоустрій система цих судів повинна сформуватися протягом трьох років, а до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підвідомчості

Адміністративних місцевих судів, здійснюватимуть місцеві загальні суди.

Місцеві адміністративні суди – це спеціалізовані суди, які входять у систему судів загальної юрисдикції та здійснюють адміністративне провадження у встановленому законом порядку.

Місцеві адміністративні суди розглядатимуть справи, які виникатимуть із публічних правовідносин між громадянами, юридичними особами з одного боку, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими чи службовими особами – з іншого.

Місцеві адміністративні суди є судами І інстанції.

Підсудність адміністративних справ, а також процедура їх розгляду та вирішення буде визначена Адміністративно – процесуальним кодексом, який перебуває на стадії прийняття.

І V . Апеляційні суди. Апеляційний суд України.

Апеляція ( лат. appelatio –звернення, скарга ) – основний, найефективніший спосіб оскарження рішень судів І інстанції, які не набрали законної сили з метою перевірки їх законності та обґрунтованості.

В системі судів загальної юрисдикції функціонують загальні та спеціалізовані апеляційні суди. Повноваження апеляційних судів:

1. Апеляційні суди:

1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

2) розглядають по І інстанції справи, визначені законом ( крім апеляційних господарських судів);

3) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають та узагальнюють судову практику;

4) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевими судам;

5) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Апеляційні суди займають в судоустрої України важливе місце. Це суди другої ланки єдиної судової системи судів загальної юрисдикції. Апеляційні суди мають однакову компетенцію та рівні права щодо розгляду кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ.

У результаті розгляду справи апеляційний суд вправі за наявності підстав, передбачених ЦПК, КПК, ГПК, скасувати, змінити, судове рішення, постановити нове судове рішення або залишити без змін рішення суду І інстанції.

Окремі категорії справ, визначені процесуальним законодавством, апеляційні суди розглядають по І інстанції.

Для вироблення єдиного підходу в застосуванні норм матеріального і процесуального права апеляційні суди вивчають і узагальнюють судову практику з різних категорій судових справ.

На підставі вивчення судової практики і аналізу судової статистики в апеляційних судах отримують практичний матеріал, який дозволяє створити уявлення щодо практики застосування судами норм права, труднощів у їх судовому тлумаченні, помилок, а також різноманітних заходів щодо їх подолання ( направлення судам оглядів, узагальнень, проведення семінарів з розгляду і обговорення питань застосування законодавства з окремих категорій справ, проходження суддями практики в апеляційних палатах тощо).

До складу апеляційних судів входять голова суду, перший заступник голови суду, заступники голови суду і судді, як правило обрані Верховною Радою України безстроково після перебування на суддівський посаді у суді першої ланки не менше трьох років.

Кількість суддів у апеляційному суді визначається Президентом України.

В апеляційних судах утворюються судові палати, кількість яких залежить від виду апеляційного суду. Зокрема, в апеляційних судах областей функціонують дві палати: судова палата у цивільних справах, у кримінальних справах. Персональний склад судових палат затверджується президією апеляційного суду за поданням голови суду. Президія визначає й кількість заступників голів судових палат.

До повноважень судді апеляційного суду належить:

- здійснення правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;

- процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;

- контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання постановлених за його участі судових рішень;

- інші повноваження, передбачені законом.

На голову апеляційного суду покладена організація роботи у суді та керівництво нею. Крім цього, він здійснює функції судді, тобто бере участь у розгляді справи.

До повноважень голови апеляційного суду :

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

2) розподіляє обов’язки між заступниками голови суду;

3) на підставі акта про обрання ( призначення ) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії їх персональний склад;

4) організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на засіданнях президії;

5) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

6) приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

7) організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду;

8) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;

9) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

10) вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників;

11) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Необхідним елементом організації роботи є правильний розподіл обов’язків між заступниками. Крім організації роботи судових палат, на заступників голови – голови палат може покладатися і здійснення організаційного керівництва окремими підрозділами апарату суду. Такий розподіл обов’язків оформлюється відповідним наказом голови суду і доводиться до виконавців.

Голова апеляційного суду, його перший заступник і заступники голови апеляційного суду можуть бути призначені на цю посаду повторно.

Перший заступник голови апеляційного суду відповідно до розподілу обов’язків здійснює організаційне керівництво роботою структурних підрозділів суду, а також керівництво окремими ділянками роботи за вказівкою голови суду. Такими ділянками можуть бути: - контроль за роботою по зверненню судових рішень до виконання;

- надання допомоги суддям в підготовці аналітичних документів;

- аналіз та узагальнення причин судових помилок;

- керівництво стажуванням суддів місцевих судів в апеляційному суді тощо.

Виконує інші обов’язки, визначені головою суду.

Заступник голови апеляційного суду – голова судової палати:

1) формує колегії суддів для розгляду справ, головує в судових засіданнях чи призначає для цього суддів;

2) організовує ведення судової статистики, аналіз і узагальнення судової практики по справах, віднесених до компетенції палати; має право зажадати з відповідного суду справи, судові рішення по яких набрали законної сили;

3) інформує президію суду про діяльність судової палат.

У разі відсутності голови судової палати його обов’язки виконує заступник, а у разі його відсутності старший за віком суддя палати.

В апеляційних судах для вирішення організаційних питань діє президія, до якої входить голова, його заступники, а також судді. Кількісний і персональний склад яких визначається рішенням загальних зборів цього суду.

Президія апеляційного суду здійснює декілька функцій, які можуть бути умовно поділені на організаційно – розпорядчу, аналітичну та методичну. До першої належить те, що президія:

1) розглядає питання організації діяльності суду, судових палат та апарату суду:

2) за поданням голови апеляційного суду затверджує персональний склад судових палат, визначає кількість заступників голів судових палат, заслуховує інформацію голів судових палат щодо діяльності цих палат;

3) розгляд питань роботи з кадрами суддів і працівників апарату суду та підвищення їх кваліфікації;

4) забезпечення виконання рішень зборів відповідного суду.

Реалізація аналітичної функції президії полягає у розгляді матеріалів узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, прийнятті відповідних рекомендацій, спрямованих на забезпечення однаковості судової практики.

Методична функція проявляється у наданні методичної допомоги місцевим судам, шляхом наприклад заслуховування на її засіданнях голів місцевих судів щодо організації діяльності цих судів і контролю за додержанням процесуальних строків. Функцій судочинства президія не здійснює.

Засідання президії проводяться не рідше одного разу в місяць, а за необхідності і частіше, можна зробити висновок, що це практично постійно діючий орган, який вагомо сприяє діяльності голови суду. Засідання президії є правомочним при наявності не менше 2/3 її членів. Постанови президії приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів її членів, які були присутні на засіданні, і підписуються головуючим на засіданні.

Апеляційний суд України, на відміну від інших апеляційних судів має складатись з трьох судових палат: судової палати у цивільних справах, судової палати у кримінальних справах, військової судової палати.

Апеляційний суд України – це суд суто апеляційної інстанції. Він має право переглядати в апеляційному порядку судові рішення у справах, які розглянуті по першій інстанції апеляційними загальними судами, в тому числі військовими апеляційними судами. Судові рішення у господарських і адміністративних справах цей суд не уповноважений розглядати.

До апеляційних спеціалізованих судів належать апеляційні господарські та апеляційні адміністративні суди.

В апеляційному господарському суді можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ.

Структура апеляційних спеціалізованих судів є аналогічною до апеляційних судів, тобто організаційне керівництво діяльністю суду ( апеляц. спеціалізованого) здійснює голова суду, який як і заступники голови апеляційних спеціалізованих судів призначаються на посаду строком на 5 років і звільняються з посади Президентом України за поданням голови відповідного вищого спеціалізованого суду України на підставі ради суддів утвореної для судів відповідної спеціалізації. В структуру апеляційних спеціалізованих судів входять окрім судових палат президія апеляційного спеціалізованого суду.

В апеляційних судах ( як загальних так і спеціалізованих) є апарат суду, структура і штатна чисельність якого затверджуються в установленому порядку за поданням голови суду, у межах видатків на утримання даного суду. До складу апарату суду можуть входити: помічник голови суду, помічники суддів, завідуючий канцелярією, секретарі суду і судового засідання, консультанти, судові розпорядники, архіваріус та інші особи. Комплектуванням цього апарату безпосередньо займається голова суду, який здійснює прийом на роботу працівників і звільняє їх з роботи, присвоює їм ранги державного службовця.

Вищі спеціалізовані суди

Це Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України. Відповідно до Закону України “ Про судоустрій України “ в Україні можуть утворюватися інші вищі спеціалізовані суди на підставі Указу Президента України в порядку визначеному законом.

Слід зазначити, що Вищий господарський суд України на підставі підпункту 6 п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону “ Про судоустрій “ господарські суди АРК, обл., м. Києва та Севастополя, апеляційні господарські суди, Вищий господарський суд України продовжують діяти відповідно як місцеві спеціалізовані суди, апеляційні спеціалізовані суди, вищий спеціалізований суд і здійснюють судочинство у господарських справах, віднесених до їх підсудності Господарським – процесуальним кодексом України, у встановленому законом порядку.

Вищі спеціалізовані суди складаються із професійних суддів, голови та заступників голови Вищого спеціалізованого суду.

Структура вищих спеціалізованих судів характеризується наявністю у цих судах судових палат для розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Однак на відміну від загальних судів де утворення таких судових палат є обов’язковим, стосовно вищих спеціалізованих судів законодавцем припускається можливість їх створення, тобто судові палати можуть мати як тимчасовий характер так і постійний характер. Наприклад, у Вищому господарському суді це може бути палата з розгляду в касаційному порядку справ про банкрутство, у Вищому адміністративному суді України – палата з розгляду скарг, пов’язаних з виборами до представницьких органів влади, тощо.

Судові палати вищого спеціалізованого суду формуються за поданням голови суду, яке він направляє до президії вищого спеціалізованого суду . Остання затверджує як кількісний , так і персональний склад судової палати. До складу судової палати входять судді цього ж суду. Очолює, організовує роботу судової палати вищого спеціалізованого суду заступник голови суду.

До структури вищого спеціалізованого суду належить президія вищого спеціалізованого суду, яка складається з голови, який керує роботою президії, його заступників, суддів цього ж суду, кількісний склад президії визначає Пленум вищого спеціалізованого суду.

Повноваження та порядок діяльності президії вищого спеціалізованого суду передбачено ст. 43 Закону “ Про судоустрій”

Для вирішення загальних питань, що пов’язані із діяльністю відповідних спеціалізованих судів України, однакового застосування законодавства у відповідній судовій юрисдикції нижчестоящими судами у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду України, колегіальним структурним органом даного суду. До його складу входять всі судді вищого спеціалізованого сулу та голови апеляційних спеціалізованих судів. Повноваження Пленуму передбачені ст. 44 Закону “Про судоустрій”

У структуру розглядуваних судів входять також науково – консультативні структури. Це можуть бути як постійно діючі ( наприклад Науково – консультативний цент Вищого господарського суду України ), так і тимчасово діючі структури для вирішення конкретного проблемного питання юридичної теорії чи практики. Такі тимчасові науково – консультативні структури можуть утворюватися головою вищого спеціалізованого суду.

До повноважень вищих спеціалізованих судів як правило належить розгляд справ у касаційному порядку. Наприклад, Вищий господарський суд України розглядає справи лише в касаційному порядку, оскільки господарські апеляційні суди розглядають справи лише в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 108 ГПК Вищий господарський суд переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Вищий адміністративний суд України, крім розгляду справ у касаційному порядку має розглядати справи як апеляційна інстанція стовно справ розглянутих апеляційними адміністративними судами як судами І інстанції, а також у визначених процесуальним законом випадках – справи по І інстанції. Це стосовно основної функції судів здійснення правосуддя. Окрім неї до повноважень вищих спеціалізованих судів віднесено таку функцію як ведення судової статистики, оскільки статистичні відомості про кількість і категорії судових справ є якісними та універсальними показниками щодо реалізації правових норм та виникнення, зміни та припинення правовідносин врегульованих цими нормами. Вони є якраз тією достовірною емпіричною базою для наукових досліджень, є підставою для внесення пропозицій щодо необхідності зміни чинного законодавства, дозволяють своєчасно виявляти наявні прогалини чи недоліки у правовому регулюванні тих чи інших суспільних відносин.

Повноваження вищих спеціалізованих судів, що передбачені Законом про судоустрій не є вичерпні, вони передбачаються ще й процесуальним законодавством і як правило пов’язані із розглядом і вирішенням відповідних категорій справ. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 15ГПК Вищий господарський суд визначає підсудність спорів, де однією зі сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд АРК, господарський суд м. Києва та Севастополя. У проекті АПК пропонується передбачити, що Вищий адміністративний суд України вправі змінити підсудність конкретної справи апеляційному адміністративному суду.

Справи у вищому спеціалізованому суді розглядаються колегіально у складі не менше трьох суддів, оскільки касаційна інстанція є останньою судовою інстанцією до якої особа може звернутися за захистом свого порушеного права з метою недопущення судових помилок при розгляді справи касаційною інстанцією.

Повноваження суддів вищого спеціалізованого суду практично тотожні повноваженням суддів місцевих і апеляційних спеціалізованих судів ( ст. 40 Закону про судоустрій ).

Суддя вищого спеціалізованого суду має помічника, який повинен мати вищу юридичну освіту.

Додаткові повноваження голови вищого спеціалізованого суду, окрім тих які здійснюють голови інших спеціалізованих судів:

- скликає Пленум вищого спеціалізованого суду, вносить на його розгляд питання і головує на його засіданнях; може головувати в судових засіданнях колегій суддів вищого спеціалізованого суду при розгляді будь-якої справи, що відносить до юрисдикції даного суду;

- інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність вищого спеціалізованого суду і деякі інші.

Пленум вищого спеціалізованого суду здійснює такі повноваження:

1) дає роз’яснення з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції 2) затверджує склад Науково – консультативної ради при вищому спеціалізованому суді ;

2) визначає кількісний склад суддів – членів президії вищого спеціалізованого суду;

3) заслуховує інформацію голови вищого спеціалізованого суду про діяльність відповідних спеціалізованих судів, а також повідомлення заступників голови вищого спеціалізованого суду і голів апеляційних та місцевих спеціалізованих судів про практику вирішення судових справ;

4) вносить у встановленому порядку пропозиції про необхідність змін діючого законодавства;

5) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з поданням про офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Пленум вищого спеціалізованого суду скликається не рідше двох разів на рік. Законом передбачено участь у роботі Пленуму Генерального прокурора України чи Міністра юстиції України при розгляді питань щодо роз’яснення з приводу застосування законодавства.

Президія вищого спеціалізованого суду утворюється на підставі розпорядження голови суду для вирішення організаційних питань і діє у складі голови суду, його заступників та суддів цього суду, які не займають адміністративних посад, визначається Пленумом цього суду.

Члени президії вищого спеціалізованого суду, крім голови суду та його заступників, обираються до складу президії загальними зборами суддів вищого спеціалізованого суду шляхом таємного голосування.

До повноважень президії вищого спеціалізованого суду відноситься питання організації діяльності суду, судових палат та апарату суду.( ст. 43 Закону про судоустрій).

Науково – консультативна Рада вищого спеціалізованого суду створюється для опрацювання питань, пов’язаних з роз’ясненням законодавства, а також для надання висновків щодо проектів законів та інших нормативно – правових атів та з інших питань пов’язаних з необхідністю забезпечення діяльності вказаних судів.

Вищий спеціалізований суд має свій офіційний друкований орган, на сьогодні це “Вісник Вищого господарського суду України” та “ Збірник рішень Вищого господарського суду України”.

Військові суди

До місцевих загальних судів належать військові суди гарнізону. Всього таких судів відповідно до Указу Президента “ Про створення військових апеляційних та військових місцевих судів і затвердження їх мережі”.

Військові суди здійснюють правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях, передбачених законодавством України ( Прикордонні війська, СБУ тощо).

Військові суди здійснюють правосуддя шляхом розгляду та вирішення кримінальних, цивільних та адміністративних справ. У своїй діяльності вони керуються тими самими принципами, що й територіальні суди, а також єдиними процесуальними нормами.

Для суддів військових судів встановлено дві додаткові вимоги: перебування на дійсній військовій службі та наявність офіцерського звання.

Відповідно до ст. 36 КПК військовий суд гарнізонів як суд І інстанції розглядає справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковника, капітана другого рангу включно, крім тих справ, які підсудні військовим судам вищого рівня. Військові суди гарнізонів в порядку цивільного судочинства розглядають як суди І інстанції справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії і рішення службових осіб і органів військового управління, крім тих, що підсудні військовим судам регіонів і ВМС; справи про захист честі і гідності, сторонами яких є військовослужбовці або військові організації, інші справи пов’язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, прав та законних інтересів військових частин, установ, організацій.

Військовим судам регіонів, ВМС як судам І інстанції підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання полковника, капітана І рангу і вище;

Справи про злочини осіб, які займають посаду від командира полку, командира корабля І рангу і вище, а також осіб, різних їм за службовим становищем;

Справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Цивільні справи, що розглядаються військовими судами регіонів та ВМС по І інстанції: справи за скаргами на незаконні дії і рішення військових службових осіб і органів військового управління на рівні військових об’єднань і вище.

Система військових судів утворена на підставі Указу Президента України “Про утворення військових апеляційних та військових місцевих судів та затвердження їх мережі” від 30.08. 2001р. Згідно цього Указу В Україні утворено 24 військові суди гарнізонів ( місцеві військові суди) та Військовий апеляційний суд Центрального регіону ( м. Київ), Військовий апеляційний суд Західного регіону ( м. Львів), Військовий суд Південного регіону ( м. Севастополь), Та Військовий апеляційний суд ВМС.

Оскільки військові апеляційні суди розглядають окремі категорії справ як суди І інстанції, то їх рішення в апеляційному порядку можна оскаржувати до Апеляційного суду України, в структурі якого створена відповідно військова судова палата. Касаційною інстанцією по оскарженню рішень та вироків військових судів є ВСУ, а в його структурі діє також Військова судова колегія, за правовим статусом аналогічна відповідним судовим палатам Верховного суду України.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВСУ є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Повноваження ВСУ по розгляду справ у касаційному порядку і в порядку повторної касації визначається процесуальним законодавством. Такі повноваження полягають у вирішенні справ, від яких залежить забезпечення однакового застосування і тлумачення норм матеріального та процесуального закону.

У випадках передбачених законом ВСУ розглядає справи, пов’язані із виключними обставинами. У кримінальному процесі, зокрема такою виключною обставиною неправильне застосування Кримінального закону та істотне порушення КПЗ, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Відповідно до ст. 400-10 КПК України подання суддів( вносять не менше 5 суддів касаційного суду) з про судовий розгляд клопотання щодо перегляду рішення з цієї підстави, розглядається на спільному засіданні судових палат ВСУ, уповноважених законом на розгляд справ у касаційному порядку. Спільне засідання судових палат є правомочним при наявності не менше двох третин складу кожної з палат. Головує на засіданні голова судової палати в кримінальних справах чи інший суддя. Ухвала спільного засідання приймається більшістю голосів відкритим голосуванням. Вона підписується головуючим та цим суддею.

У порядку цивільного судочинства ВСУ розглядає справи за винятковими обставинами в порядку касаційного провадження. Такі виняткові обставини як:

Виявлене після касаційного розгляду справи неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного і того ж положення закону або його застосування всупереч нормам Конституції, а також якщо у зв’язку з цими рішеннями міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення Україною міжнародних зобов’язань.

ЦПК передбачено перегляд судових рішень за винятковими обставинами на спільному засіданні відповідних палат ВСУ.

Крім цього ВСУ в порядку провадження, що виникає із адміністративних правовідносин розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність ЦВК, а також заяви ЦВК про скасування відповідної особи як кандидата у Президенти України та скарги на рішення державного органу України у справах релігії прийняті щодо релігійних організацій ( ст. 248- 12ЦПК).

ВСУ є остаточною судовою інстанцією і його рішення не підлягають оскарженню.

ВСУ має також такі виключні повноваження як надання висновку при виникненні питання про імпічмент Президента України та надання письмового подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я.

ВСУ має право звертатися до КСУ із конституційним поданням щодо конституційності правових актів, необхідності офіційного тлумачення Конституції та законів України.

На ВСУ покладено повноваження щодо розгляду і вирішення клопотань відповідних посадових осіб відносно продовження строків тримання під вартою – від 9 до 18 місяців у випадках особливої складності справи про особливо тяжкий злочин ( п.3 ч.2 ст. 156 КПК).

Розгляд і перегляд, віднесених законом до підсудності ВСУ справ відбувається у судових палатах, військовій судовій колегії.

До складу ВСУ судді ВСУ, обрані на посаду безстроково, кількість яких визначається Указом Президента України за поданням Голови ВСУ, погодженим з Радою суддів України. Очолює ВСУ Голова ВСУ, який обирається Пленумом ВСУ строком на п’ять років шляхом таємного голосування і вважається обораним якщо за нього проголосувало більшість від загального складу Пленуму.

У складі ВСУ діють:

1) Судова палата у цивільних справах;

2) Судова палата у кримінальних справах;

3) Судова палата у господарських справах;

4) Судова палата в адміністративних справах;

А також Військова судова колегія.

Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності ВСУ діє Президія ВСУ.

У ВСУ створюється Пленум ВСУ, до складу якого входять всі судді ВСУ, голова, заступники Голови ВСУ, а також Голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники та Голова Апеляційного суду України.

ДО повноважень Пленуму належать: - вирішення кадрових питань у ВСУ ( щодо Голови ВСУ, призначення і звільнення суддів ВСУ на адміністративні посади тощо).

- вирішення питань щодо організації роботи судових палат, Пленуму та діяльності відповідних судів

- ініціювання звернень до КСУ;

- вирішення відповідно до ст. 110, 11 Конституції України питань, пов’язаних з імпічментом щодо Президента України, неможливістю виконання ним повноважень за станом здоров’я (п.8 ч. 2 ст55 Закону про судоустрій)

- надання роз’яснень судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства ( п.6 ч2 ст. 55)

- визнання не чинними відповідних роз’яснень вищих спеціалізованих судів.

Роз’яснення Пленуму ВСУ мають велике значення для забезпечення однакового розуміння законів всіма судами загальної юрисдикції. Вони містять важливі рекомендації з питань, що виникають при розгляді судових справ. Роз’яснення даються на підставі вивчення і узагальнення судової практики, аналізів судової статистики, здійснюються у судових палатах ВСУ.

Пленум аналізує та обговорює на своїх засіданнях допущені при здійсненні правосуддя помилки, порушення закону, випадки неправильного і неоднакового мийого розуміння судами, а також координує правозастосовчу практику судів, визначаючи її основні напрями.

Реалізація повноважень Пленуму з надання роз’яснень у питаннях застосування законодавства впливає на формування судової практики усіх судів загальної юрисдикції.

Таблиця до теми № 5
Система судів загальної юрисдикції в Україні
І судова ланка ІІ судова ланка ІІІ судова ланка ІІІ судова ланка

Місцеві суди

І інстанція

Апеляційні суди

Апеляційна інстанція ( окремі категорії справ розглядає по І інстанції )

Апеляційний суд України переглядає судові рішення апеляційних загальних судів, постановлених ними по І інстанції в порядку апеляційного провадження

Вищі спеціалізовані суди

Касаційна інстанція

Верховний Суд України (касаційна інстанція, переглядає у порядку повторної касації рішення вищих спеціалізованих судів)

Загальні – це місцеві суди районів, районів у місті, міські, міськрайонні,

військові суди гарнізонів

Спеціалізовані – це місцеві господарські суди областей, міст Києва та Севастополя, АРК;

місцеві адміністративні суди, що будуть створені у відповідних округах

Загальні – це апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, АРК, військові апеляційні суди регіонів та ВМС України,

Апеляційний суд України

Спеціалізовані – це апеляційні господарські суди, а саме Дніпропетровський апеляційний господарський суд, Донецький апеляційний.

господарський .суд, Житомирський, Запорізький, Київський, Київський міжобласний апеляційний. господарський суд, Луганський, Львівський, Одеський, Севастопольський, Харківський; апеляційні адміністративні суди у відповідних округах

Вищий господарський суд України Вищий адміністративний суд України Найвищий судовий орган в системі судів загальної юрисдикції

Джерела курсу “Судові та інші правоохоронні органи”

І. Законодавство:

1. Конституція України від 28.06.1996 року

2. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31.

3. Закон України “ про державний захист працівників суду і правоохоронних органів “ від 23 грудня 1993 року № 3781 - ХІІ

4. Закон України “ Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р. // К:, Атіка, 2003.

5. Закон України “ Про Конституційний Суд України “ від 16 жовтня 1996 р.

№ 422/96 – ВР.

6. Закон України “ Про Вищу Раду юстиції “ від 15 січня 1998 року № 22/98 – ВР.

7. Закон України “ Про статус суддів “ від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.

8. Закон України “ Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів від 29 листопада 2001 р. №2860-ІІІ.

9. Закон України “ Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві “ від 23 грудня 1993 р. № 3782-ХІІ.

10. Кримінально – процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

11. Цивільно – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.

12. Господарсько – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.

ІІ. Література:

1. Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2000. - №4.

2. Азаров Ю. Що заважає адвокатурі працювати злагоджено // Право України. – 1998, №1. –с. 38-41.

3. Ануфрієв М. І. та ін. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ України. – Харків.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.

4. Афанасьєв В. Щодо регулювання виконавчого провадження // Право України. – 1994. №9. – с. 10.

5. Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. – 2002. - №8. – с. 37-39.

6. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. – 2003. - № 4. – с. 18-21.

7. Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі // Право України. – 1999. - №11. – с. 52.

8. Бойко В. Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №3. – С.2-4.

Бринцев В. Д. Поєднання одноособової і колегіальної форм правосуддя в кримінальному процесі. – Право України. – 1995. - №7. – с.23-25.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий