Значення судової практики

Реферат на тему: Значення судової практики Під судовою практикою звичайно розуміють ті поло­ження (рішення) судів, які виробляються судами при розгляді певної категорії справ (наприклад, щодо встановлення батьківства, відшкодування шкоди, яка заподі­яна джерелом підвищеної небезпеки тощо).

Реферат на тему:

Значення судової практики


Під судовою практикою звичайно розуміють ті поло­ження (рішення) судів, які виробляються судами при розгляді певної категорії справ (наприклад, щодо встановлення батьківства, відшкодування шкоди, яка заподі­яна джерелом підвищеної небезпеки тощо).

Рішення суду по конкретній справі мають обо­в'язкову силу лише для суб'єктів цієї справи і, звичайно, джерелом права вони не є. Джерелом права не можуть вважатися і узагальнення судової практики з певних ка­тегорій справ3, позиції колегії в цивільних справах Вер­ховного Суду України.

Разом з тим судова практика тісно пов'язана з дже­релами права і має важливе значення в цивільному за­конодавстві.

По-перше, саме за допомогою судової практики встановлюється таке розуміння і тлумачення закону, яке розкриває його зміст і розвиває його положення.

По-друге, саме цивільна практика є вихідною базою для цивільного законодавства. Завдяки судовій практиці в нормативному порядку урегульовуються відносини, які до цього цивільним законодавством не регламентува­лися. Так, чинний ЦК України не містить положень щодо відшкодування витрат., які особа зазнала при ве­денні чужої справи без доручення. Але на практиці такі справи виникали, і суди змушені були їх вирішу­вати. Як наслідок цього, в проекті нового ЦК^України з'явилася окрема глава: "Ведення чужих справ без до­ручення".

По-третє, застосування цивільно-правових норм на практиці дозволяє з'ясувати, наскільки ефективною і повною є діюча норма, виявити прогалини,, неточності, суперечності, які закладені в ній, усунути їх і цим самим удосконалити норму права. Так, ст. 36 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р. забороняє приват­ним нотаріусам посвідчувати договір довічного утриман­ня, в той час як Указом Президента України від 23 сер­пня 1998 р. таке обмеження вже не передбачене.

З метою забезпечення правильності рішень, які ви­носять суди, Пленуму Верховного Суду України надано право давати судам керівні роз'яснення, чим досягається єдність судової практики по однорідних справах. У від­повідності зі ст. 12 Арбітражно-процесуального кодекс України право давати роз'яснення арбітражним судам з питань практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері, надано Вищому арбітражному суду України.

Питання щодо правової природи постанов Пленуму Верховного Суду України є дискусійним в юридичній літературі. На думку одних вчених, ці постанови є тлу­маченнями норм права, мають офіційний характер і є складовими тих норм, які тлумачаться; в силу цього во­ни набувають значення джерела права.

Більшість цивілістів вважають, що правова норма і ЇЇ тлумачення - явища різного роду. Якщо тлумачення ви­знавати частиною тієї норми, яка підлягає тлумаченню, то тим самим відкривається можливість зміни норми шляхом її тлумачення.

Відсутність єдиної думки з цього питання обумовлю­ється й діяльністю Верховного Суду України, який шко­ли встановлює, по суті, правила нормативного характе­ру, хоча не є нормотворчим органом. Так, в п. З Поста­нови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначається, що володілець джерела підвищеної небезпеки не відпові­дає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Але ж існує спеціальна норма ЦК України, яка передбачає умови звільнення від відповідальності володільця джерела підвищеної небез­пеки. В цій нормі називаються дві виключні підстави: непереборна сила і умисел потерпілого (ст. 450).

Зазначимо, що у відповідності до ст. 147 Конституції України право офіційного тлумачення законів надано Конституційному Суду України.

Керівні роз'яснення Верховного Суду України з пи­тань застосування чинного законодавства при розгляді окремих категорій цивільних справ є обов'язковими для всіх судів України. Серед останніх постанов назвемо та­кі: "Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди" від ЗІ березня 1995 р, № 4; "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 р, № 20; "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 25 гру­дня 1996 р. № 13.

Постанови Пленуму Верховного Суду публікуються в окремих збірниках і в періодичних юридичних виданнях ("Вісник Верховного Суду України", "Право України", "Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної і судової практики", "Юридичний вісник", "Закон і бізнес" та ін.).

Серед постанов Пленуму Вищого арбітражного суду України і роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України наведемо наступні: "Про деякі питання практи­ки застосування Закону України "Про підприємницт­во"" від 6 серпня 1997 р. № 02/5/276; "Про деякі питан­ня практики застосування Закону України "Про банк­рутство"" від 18 листопада 1997 р. № 02/5/444.

Постанови Пленуму Вищого арбітражного суду та роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України публікуються в спеціальному виданні "Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду Украї­ни", а також в наведених вище виданнях.

Отже, судова і арбітражна практика мають важливе значення в тлумаченні, удосконаленні І застосуванні ци­вільного законодавства.