Кваліфікація ухилення від сплати обов`язкових внесків державі (Брич) (стр. 16 из 22)

Встановлення адміністративної преюдиції, як умови притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати обов'язкових внесків державі, сприятиме реалізації принципу економії кари, спростить застосування кримінально-правової норми, дозволить з інших засад виходити при встановленні поняття "великий розмір ухилення", як ще однієї умови притягнення до кримінальної відповідальності.

Положення про зв'язок адміністративної преюдиції і визначення розміру заподіяної шкоди, достатнього для притягнення особи до кримінальної відповідальності потребує додаткової аргументації. При аналізі об'єктивної сторони обгрунтовано, що розмір шкоди, заподіяної ухиленням від сплати обов'язкових внесків державі повинен бути однаковий, незалежно від того, хто її спричинив -громадянин чи підприємство, установа, організація. Крім того, вказувалося, що заподіяна шкода повинна досягати значних сум, щоб відповідати поняттю "великий розмір ухилення". В той же час використання тільки одного показника - притягнення до кримінальної відповідальності лише за ухилення... у великому розмірі або ж врахування лише наявності суспільно-небезпечних наслідків як визначальної умови настання кримінальної відповідальності означатиме виведення з-під кримінально-правового впливу більшості неплатників податків - окремих громадян та суб'єктів малих форм підприємництва з невеликим грошовим оборотом. Адже в практиці рідко зустрічаються випадки, коли б несплачена громадянами сума обов'зкових платежів державі в результаті разового ухилення сягнула розміру, який би становив велику шкоду державі.

Разом з тим, застосування адміністративної преюдиції як умови кримінальної відповідальності є неприйнятним при ухиленні від сплати відповідних платежів посадовими особами з використанням посадового становища. Такі особи наділені особливими повноваженнями. Вчинення ними злочину свідчить про вищу, порівняно з іншими, суспільну небезпеку особи винного. Тому їх відповідальність не повинна залежати від попереднього накладення адміністративного стягнення;

5) несплату обов'язкових внесків державі з використанням посадового становища доцільно враховувати в якості кваліфікуючої ознаки такого злочину.

Така конструкція відповідальності уже апробована в законодавстві (наприклад стаття 1553 , ч.2 ст.66, ст.130 КК). її застосування зніме проблему співвідношення ухилення від сплати обов'язкових внесків державі, вчиненого з використанням посадового становища, і самостійного складу злочину - зловживання посадовим становищем;

6) ухилення від сплати обов'язкових внесків державі з доходів, одержаних внаслідок заняття підприємницькою діяльністю повинно тягти кримінальну відповідальність при наявності адміністративної преюдиції або великого розміру.

Якщо ухилення від сплати обов'язкових внесків державі з громадян в кожному окремому випадку, як правило, не досягає великого розміру, то для несплати цих платежів підприємницькими структурами великий розмір є типовим.

Говорячи про суб'єкта ухилення від сплати обов'язкових внесків державі з доходів, одержаних від заняття підприємницькою діяльністю, слід визначити можливість і доцільність визнання в якості виконавця аналізованого посягання ще двох категорій осіб (крім проаналізованих вище осіб, уповноважених підписувати платіжні документи):

а) власника (співвласників) суб'єкта підприємницької діяльності, який перебуває у приватній чи колективній власності;

б) рядових працівників, які виконують функції, пов'язані з підготовкою документів, веденням поточного обліку.

Ухилення від сплати обов'язкових внесків державі завжди вчиняється в інтересах власника приватного підприємства чи співвласників підприємства з колективною формою власності, оскільки матеріальну вигоду від цього має, насамперед, власник. Коли мова йде про індивідуальне підприємництво, то власник і безпосередній виконавець дій збігаються в одній особі. Це саме має місце тоді, коли власник (співвласник) підприємства одночасно виступає його керівником (директором) або головним бухгалтером. В більшості ж випадків безпосередніми виконавцями ухилення від сплати обов'язкових внесків державі від підприємницької діяльності виступають особи, найняті власником для виконання відповідних функцій. В зв'язку з цим при визначенні суб'єкта аналізованого злочину слід визначити роль як власника так і названих осіб.

Кримінально-правову оцінку їх поведінки слід давати з урахуванням характеру дій. Якщо власник дає вказівку чи іншим чином схиляє до ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), то він виступає в якості підмовника аналізованого злочину. При подальшому вдосконаленні кримінального законодавства і створенні нового КК виділяти такі дії в якості самостійного злочину навряд чи доцільно.

Власника приватного підприємства не можна визнати посадовою особою, навіть якщо він виконує функції директора на власному підприємстві. Наявність повноважень посадової особи пов'язується з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків. Такі обов'язки повинні здійснюватися стосовно інших осіб чи чужого майна. Із змісту відповідних повноважень випливає висновок, що функціями посадової особи не може охоплюватись керівництво самим собою чи своїм власним майном. В іншому випадку всіх жителів держави довелося б визнавати посадовими особами. Із сказаного випливає висновок про те, що власників приватних підприємств не можна визнавати суб'єктом злочину, передбаченого ст. 1482 КК. В ст. 1482 КК є пряма вказівка на суб'єкта: названо дві категорії таких суб'єктів - посадові особи підприємства, установи, організації і фізичні особи. Це означає, що суб'єкт аналізованого злочину - спеціальний.

Власник приватного підприємства не може бути визнаний і "фізичною особою" в тому розумінні, в якому це поняття вжито в ст. 1482 КК. Якщо "фізична особа" як суб'єкт злочину, передбаченого ст. 1482 КК - це платник податків, зборів, інших обов'язкових платежів з громадян, то власник ухиляється від сплати відповідних платежів з підприємства. Якщо ж "фізична особа" - це особа протилежна посадовій, яка не має ніяких повноважень по керівництву господарюючим суб'єктом, наділена лише виконавськими функціями, то це тим більше не той, кого ми називаємо власником. Тому за діючим КК України, дії власника, що полягають в ухиленні від сплати обов'язкових внесків державі, повинні кваліфікуватись за ст. 87 КК України.

Оцінюючи дії рядових працівників, які вносять в первинні документи неправильні відомості, що служать підставою для нарахування належних до сплати сум податків, зборів (обов"язкових платежів) потрібно виділяти такі ситуації:

а) рядовий працівник виконує розпорядження, вказівку, прохання керівника або головного бухгалтера;

б) відповідні дії вчиняються з власної ініціативи без відома і попередніх вказівок керівника чи головного бухгалтера;

в) дії, спрямовані на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вчиняються рядовими працівниками за вказівкою власника, який не є посадовою особою.

Аналізуючи першу ситуацію, слід оцінити її, перш за все, з точки зору діючого законодавства. Відповідно до чинного КК України дії рядових працівників, які, здійснюючи підготовчу роботу, вносять неправильні відомості в документи з метою ухилення юридичної особи від сплати відповідних платежів, виконуючи розпорядження, вказівку, прохання керівника або головного бухгалтера, кваліфікуються як пособництво у вчиненні злочину за ч.4 ст.19 - ч.1(2, 3) ст.1482 КК. Така кваліфікація відповідає положенням Кримінального закону і теорії кримінального права про співучасть, точно відображає роль усіх учасників злочину у його вчиненні. Тому у новому КК розглядувана ситуація повинна знайти аналогічне відображення.

Рядові працівники юридичної особи можуть самостійно вчиняти ухилення від сплати відповідних платежів з юридичної особи. Відповідно до чинного законодавства рядові працівники, які вчинили дії з метою ухилення від сплати цих платежів юридичної особи без відома і попередніх вказівок відповідних службових осіб, виступають виконавцями злочину, передбаченого ст. 1482 КК України. Керівник же і головний бухгалтер в такому випадку за ухилення від сплати обов'язкових внесків державі відповідальності нести не можуть[103] . Дії останніх підпадуть під ознаки складу халатності.

Дії рядових працівників, спрямовані на ухилення від сплати обов'язкових внесків державі в розглядуваній ситуації не можуть кваліфікуватись за ст. 87 КК за заподіяння майнової шкоди державі, хоч такі особи і підпадають під ознаки суб'єкта цього злочину. Способом вчинення ухилення від сплати податків, зборів (обов'зкових платежів), передбаченого ст. 87 КК України, як обов'язковою ознакою його складу є обман. При аналізі об'єктивної сторони відзначалося, що кримінально-караний обман має обов'язкову структуру. Для наявності обману як способу ухилення від сплати обов'язкових внесків державі, крім іншого, повинні бути наявні суб'єкти обману (обманююча і обманювана сторона). Обманюючою стороною в обмані виступають особи, на яких законом покладений обов'язок повідомляти достовірну інформацію. Але в силу наявних повноважень і покладених функцій саме такими особами виступають керівник і головний бухгалтер юридичної особи, а не рядові працівники. Суб'єктом обману з другого боку (стороною, на яку спрямований обман) виступає держава в особі її уповноважених органів, про що говорилося вище. В аналізованому ж випадку недостовірна інформація спрямовується рядовими працівниками керівнику і головному бухгалтеру юридичної особи. Але саме ці особи відповідальні перед державою за облік і контроль на підприємстві і достовірність документів, що подаються. Тому вони не можуть бути визнані суб'єктами обману (обманюваною стороною) - характерного способу вчинення ухилення від сплати обов'язкових внесків державі, передбаченого ст.87 КК України.