Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Карманов) (стр. 10 из 88)


Розділ II ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Глава З ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ТА КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

Після вивчення цієї глави Ви зрозумієте;

1. Правову основу діяльності банків України.

2. Правовий статус Національного банку України.

3. Роль Національного банку України у підготовці норма­тивних актів.

У наш час Україна переживає широкомасштабну економіч­ну кризу. Це не дивує, тому що проведені з початку 90-х років реформи спрямовані на зміну економічного і політичного уст­рою суспільства. В ринкових умовах потреба суспільства в еко­номічних знаннях росте, бо вони безпосередньо впливають на його подальший розвиток.

Невід'ємним атрибутом існування повноцінного суспільства є відповідним чином організована банківська система. В Україні вона знаходиться в процесі становлення. Намагаючись підви­щити економічну ефективність і покращити механізм розподілу ресурсів, парламент і уряд роблять перші кроки в напрямі ство­рення в економіці атмосфери відкритості, конкуренції і ринко­вої дисципліни. Розширюються масштаби приватизації, створю­ються нові банки, підприємства. Для того, щоб вижити і досягти успіху, банкіри повинні відкинути бюрократичні традиції і ста­ти підприємцями, які реагують на зміни і пристосовуються до

ринкової економіки.

Держава повинна створити правове, регулятивне і політичне середовище для надійної банківської діяльності. У цій главі бу­дуть розглянуті питання, які стосуються правової основи діяль­ності банків, а також правовий статус Національного банку Ук­раїни та його роль у підготовці нормативних актів, регулюючих діяльність банківської системи України.

§ 1. Правові основи організації банківської системи України

Банківська система України — один із найважливіших еле­ментів її фінансової системи. Як і вся економіка України, банківська система сьогодні зазнає кардинальних змін, які торка­ються структурної і функціональної її частини. Зміни фіксують­ся банківським законодавством, розробка якого здійснюється на основі міжнародного досвіду, досвіду перших років економіч­них реформ на Україні, сучасних уявлень про суть та призна­чення банківських установ.

Економічна природа банків виражається в їх специфічній функції: виконувати на економічному ринку роль особливих фінансових посередників. В такій ролі банки залучають вільні грошові кошти, які звільнюються в процесі господарської діяль­ності одних суб'єктів — держави, господарюючих структур, фізич­них осіб — та надаються на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової направленості на тимчасове користування іншим. Тим самим вони виконують функцію бан­ківського кредитування.

Саме система банків акумулює величезний фонд грошових коштів як в готівковій, так і в безготівковій формі. Таким чином відбувається поступовий перерозподіл капіталу — як міжгалузе­вий, так і міжрегіональний.

Банк -- це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредит­них ресурсів, касове та розрахункове обслуговування господар­ства держави, виконання валютних та інших банківських опе­рацій. Визначення поняття «банк» у законодавстві різних країн містять різний набір сутнісних рис, але практично у всіх обо­в'язковим є закріплення в тій чи іншій формі як мінімум двох банківських функцій: кредитування та розміщення на банківсь­ких рахунках вкладів клієнтів.

Історія становлення та розвитку банківської справи свідчить про те, що сукупність банківських організацій може існувати та існує в трьох формах.

Перша форма була представлена багатьма незалежними одна від одної кредитними організаціями, кожна із яких могла вико­нувати будь-які із прийнятих на той час банківських операцій, включаючи емісію готівкових коштів. Крім того, були відсутні стійкі взаємозв'язки між цими кредитними організаціями, а їх взаємодія спеціально ніким не координувалася. Звичайно, вони керувалися діючими в країні законами, проте ще не з'явився спеціальний орган, вповноважений державою на управління цією частиною економіки. Такий етап розвитку банківської справи пройшли багато країн світу.

З другою формою ми маємо справу тоді, коли в країні існує лише одна банківська організація, яка має розгалужену мережу філій, яка охоплює всю країну. Саме така форма склалася в СРСР та в ряді соціалістичних країн. У даному випадку мова йде про Держбанк СРСР та державні банки цих країн та Їх філії. Як і в першій формі, банківська справа і в цьому випадку має однорівневу організацію.

Третя форма — це велика кількість банківських організацій, які розпадаються на дві чисельно нерівні частини: на одному боці центральний банк, а на іншому — комерційні банки. Спе­цифічною особливістю цієї форми є те, що центральний банк уповноважений державою на управління всією сукупністю бан­ківських організацій. Так, відповідно Закону України «Про На­ціональний банк України», він проводить єдину державну гро­шово-кредитну політику, регулює діяльність банківської систе­ми в цілому, організує і здійснює міжбанківські розрахунки. Ці особливості свідчать про те, що у сукупності банківських органі­зацій з'явились ознаки системи та дворівнева форма побудови,

Якщо з цих позицій уважно розглянути банківську систему України, то в ній ми виявляємо зв'язки двох типів:

— між однопорядковими елементами банківської системи;

— між Національним банком та рештою суб'єктів банківсь­кої системи.

У першому випадку зв'язок забезпечує відносини коорди­нації між вказаними елементами системи, а у другому випадку

— перетворюється у відносини субординації, які, головним чи­ном, і забезпечують цілісність системи.

Виходячи з цього, можна дати таке визначення банківської системи України — законодавче визначена, чітко структурована сукупність банків, що функціонують в економіці країни.

Згідно з діючим Законом України «Про банки і банківську діяльність», банківська система України має дворівневу структу­ру і схематично виглядає так (рис. 9).

За станом на 1 січня 1998 року в Реєстрі банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ зареєстровано 227 банків. Із них створено у вигляді відкритих акціонерних това­риств — 133, закритих акціонерних товариств — 51, державних — 2, банків, створених за участю іноземного капіталу, — 22, у


Рис. 9

тому числі зі 100-процентним іноземним капіталом — 6 банків. У 1997 року в банківську систему влилися 8 комерційних банків, із яких 6 мають у статутному фонді іноземний капітал. За період із 1992 року з Реєстру банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ вилучено 42 банки, з них у 1997 році — 10.

Стан системи комерційних банків України характеризує та­кож те, що на 01.01.1998 р. 63 банки віднесено до категорії про­блемних, 23 із них працюють у режимі фінансового оздоровлен­ня, 40 — у стадії ліквідації.

Комерційні банки мають майже 18 філій (мережа Ощадного банку України — близько 15 тисяч установ). Однак комерційні банки мають неоднакову мережу.

Найбільш широке розгалуження відділень і філій, причому по всій території України, — у чотирьох банків: Ощадбанку, АКБ «Україна», «Промінвестбанку» і «Укрсоцбанку».

Комерційні банки суто ринкового типу не мають такої ши­рокої мережі порівняно з тими, що виникли з колишніх держав­них банків. Лише найбільші з них (наприклад, «Правексбанк», Приватбанк та деякі інші) мають досить розгалужену мережу своїх філій,

Як зазначалося вище, правовим фундаментом банківської діяльності став Закон України «Про банки і банківську діяль­ність». В цьому нормативному акті визначено основні принци­пи побудови дворівневої банківської системи України, функції Національного банку України як центрального банку держави, її емісійного центру, банку банків та органу, що здійснює регу­лювання банківської системи України. Крім того, Закон перед­бачає правову основу діяльності комерційних банків та захист інтересів клієнтів. Безперечно, в даному законі неможливо було передбачити та охопити всі правовідносини, що виникли у про­цесі становлення та функціонування банківської системи, тому до нього неодноразово вносились зміни та доповнення. У травні 1999 року прийнятий закон України «Про Національний банк Ук­раїни».

Аналіз діяльності Національного банку з виконання покла­дених на нього нормативними актами основних цілей, завдань та функцій показує, що він якраз той елемент банківської систе­ми, який безпосередньо і здійснює державне управління нею. При цьому, як буде показано нижче, використовуються пере­важно економічні методи управління, методи правового регу­лювання, які покликані створювати сприятливі правові, еко­номічні, організаційні умови для функціонування банківських установ. Більш докладно правовий статус Національного банку України розглядається в наступному параграфі.

Основою банківської системи є комерційні банки. Це уста­нови, що безпосередньо виконують функції кредитно-розрахун­кового обслуговування юридичних та фізичних осіб на комер­ційних принципах.

Всі функціонуючі комерційні банки можуть бути класифіко­вані за кількома ознаками (рис. 10).

Діяльність комерційного банку повинна базуватися на пев­них правових принципах. Розглянемо їх.