Випереджуючий розвиток банківської системи України — необхідна умова успішного розвитку економічної реформи в цілому. Тому в даний час стала очевидною необхідність подальшого вдосконалення і банківської системи, і банківського законодавства України.
§ 2. Поняття банківського права та законодавства
В Україні йде глибока економічна реформа, яка направлена на вдосконалення ринкової економіки, створення правової держави та громадянського суспільства, які б спиралися на пріоритет прав та свободу громадян, рівність всіх форм власності, свободу підприємництва. В період радикальних економічних перетворень в Україні спостерігається інтенсивна нормотворча діяльність в області банківських відносин. При цьому проходить формування багатьох основних положень банківського законодавства, що об'єктивно обумовлює потребу у вдосконаленні теоретичної бази банківського права, яке розвивається.
Розкриваючи поняття «банківське право», важливо визначити його місце в системі права України. Розглянемо юридичну сутність поняття «банківське право». Право регулює взаємопов'язані і разом з тим різні суспільні відносини, які являють собою складну систему. Цим обумовлений системний характер самого права. Суспільні відносини спеціалізуються, розділяються, з'являються нові, змінюється вже утворена система відносин. Відповідно виникають нові норми та нові системні взаємозв'язки цих норм. Як відомо, система права — це розділення сукупності правових норм на галузі права та інститути права, залежно від предмета та методу регулювання. У свою чергу, під галуззю права розуміється сукупність відокремлених юридичних норм, які регулюють якісно специфічний вид суспільних відносин. До того ж регулювання таких відносин здійснюється специфічними прийомами та методами.
У правовій системі поряд із основними підрозділами, які відокремлюються за юридичними режимами, що виражені в особливих методах та механізмах регулювання, існують утворення комплексного характеру, такі як банківське право, морське право... Ці утворення є комплексними в тому розумінні, що норми, які входять до них, не пов'язані єдиним методом чи механізмом регулювання... Юридичні норми, які входять до комплексних утворень, залишаються на своїх первинних моментах в головній структурі, в основних галузях і на них поширюються загальні положення відповідних галузей права'.
Отже, правильним буде висновок про наявність багатьох системоутворюючих факторів, які свідчать про існування в системі права України комплексних утворень та появу нових галузей права. Проте наявність багаточисельних зв'язків в системі права не дозволяють її оперативно перебудовувати, навіть при радикальних змінах залишаються релікти попереднього правового стану.
Поява таких нових галузей права, як космічне, екологічне та інших викликає гострі суперечки. Питання про статус банківського права також викликає суперечки в юридичній літературі. Так, цивільно-правова наука традиційно розглядає банківське право як частину цивільного права. Зокрема, така думка була висловлена О.С. Йоффе. Серед цивільних зобов'язань він виділяє групу зобов'язань з кредитування та розрахунків. І.С. Гуревич розглядав банківське право як підгалузь фінансового права, тобто як сукупність родинних інститутів даної галузі права, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення банківських операцій, направлених на забезпечення господарської діяльності організацій та обслуговування громадян. Ряд авторів дотримуються точки зору, відповідно до якої банківське право являє собою складову частину господарського права. Наприклад, Л.М. Коган вважає, що відносини, в яких беруть участь банки, є господарсько-правовими. І.А. Танчук розглядає кредитні правовідносини як частину господарського права, включаючи кредитні зобов'язання в групу господарських зобов'язань з передачі майна у володіння, користування, розпорядження на умовах повернення рівноцінного майна. М.М. Агарков з цього приводу писав, що «...в складі господарського права прийнято відрізняти цивільне право і торгове право, які зазвичай розділяють в якості предметів викладання. Банківське право в основному являє собою спеціальний відділ торгового права, який присвячений банкам»'. Така точка зору у відношенні до банківського права характерна для 20—70-х років.
У 90-х роках статус банківського права змінюється, зокрема Г.А. Ухтуєв вважає, що банківське право являє собою комплексний інститут, провідне місце в якому займають норми цивільного та торгового права, які регулюють організацію банківської діяльності та здійснення банківських операцій, майнові відносини, що складаються між банками та клієнтом. На думку Л.Г. Єфимової, банківська діяльність регулюється нормами різних галузей права, головним чином цивільного, фінансового та адміністративного. Г.А. Тосунян, детально аналізуючи дану проблему, приходить до висновку про те, що банківське право являє собою комплексну галузь законодавства, яка поступово переростає в галузь права. П.М.Бірюков та М.В. Карасьова вважають, що банківське право являє собою сукупність правових інститутів та норм, які регламентують більше або менше відособлені відносини, які відрізняються якісною своєрідністю. З точки зору організаційної структури банківське право являє собою досить складне юридичне утворення, яке складається із різних елементів правових інститутів та норм. При цьому вони зазначають, що банківське право носить комплексний характер.
Юридичний словник-довідник за редакцією Ю.С. Шемшученка дає таке поняття банківського права — «сукупність правових норм, які регулюють діяльність банків, їхні взаємовідносини з клієнтами (організаціями і громадянами), яких обслуговує банк». При цьому вказується, що банківське право — комплексний правовий інститут.
Французькі юристи (наприклад, Ж. Стуфле) розглядають банківське право як самостійну галузь права, спираючись на те, що воно має притаманний лише йому специфічний предмет правового регулювання. Американські юристи (наприклад, А. Поллард) вважають, що банківське право — це багатогранний термін. Він охоплює не лише загальні принципи організації і діяльності банків, а й сукупність норм, які регулюють порядок надання фінансових і пов'язаних із ними послуг.
Незважаючи на таке різноманіття визначень банківського права, з нашої точки зору, можна говорити про те, що в умовах радикальних змін грошово-кредитних відносин формується нова галузь права — банківське право. Формування на Україні банківського права як галузі права підтверджується нижчевикладеним.
Як відомо, поділ права на галузі визначають два основні критерії: предмет і метод правового регулювання.
Предмет правового регулювання — суспільні відносини, які створюють в силу їх специфіки особливі системи зв'язку між юридичними нормами. Предмет правового регулювання є основою групування правових норм у певну галузь права. Для визначення предмета регулювання та встановлення меж банківського права служать певні критерії, головними ознаками яких є те, що вони регулюють:
— суспільні відносини, що виникають у процесі організації банківської системи;
— суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення банківських операцій, направлених на забезпечення господарювання підприємств, організацій та установ;
— відносини між банківськими установами і фізичними особами.
Будь-яка галузь права характеризується не лише предметом, який належить до неї, але й методом правового регулювання суспільних відносин. Метод правового регулювання — це сукупність способів та прийомів, за допомогою яких право впливає на суспільні відносини. В теоретичному плані можна виділити два методи правового регулювання.
По-перше, диспозитивний метод, який надає самим учасникам регульованих правом суспільних відносин можливість самостійно визначати свою поведінку по відношенню один до одного в межах закону (застосовується головним чином в сфері дії приватного права).
По-друге, імперативний метод, який спирається на використання владних правових наказів, які встановлюють основи та порядок виникнення конкретних прав та обов'язків у суб'єктів правовідносин (застосовується, як правило, в публічному праві). «Такий поділ системи права на право публічне та приватне запропонували ще юристи Древнього Риму. Але вони ж зазначили і відому умовність такого розподілу, тому що більшість «публічних» правових рішень неминуче впливають на особисті інтереси, а останні так або інакше пов'язані із суспільно-соціальними відносинами»'.
Оскільки банківське право є комплексною галуззю права, то й метод правового регулювання можна назвати комплексним. Банківські правовідносини мають багато граней та аспектів. З одного боку, вони підпадають під правове регулювання диспозитивним методом, а з іншого, — імперативним.
Диспозитивне регулювання банківської діяльності знайшло своє відображення в ч. 2 ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», де визначено, що банки «є економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству».