Смекни!
smekni.com

Банківське право України (Карманов) (стр. 71 из 88)

Здійснення економічних реформ значною мірою сприяло перебудові кредитної системи країни на ринкових началах. Кре­дитні інструменти стали широко використовуватися в діяльності комерційних банків. У сучасних умовах вагомо зростає роль кре­диту. Кредит обслуговує та стимулює здійснення збільшення різних видів внутрішньоекономічних зв'язків — внутрішньої торгівлі, обміну послугами, закордонною інвестиційною діяль­ністю, міжбанківського співтовариства у тих чи інших його фор­мах, відносин банків з експортними підприємствами і т.д. Роз­ширюється коло учасників кредитних відносин, застосовуються нові кредитні інструменти і в той же час ефективно використо­вуються традиційні механізми кредитування.

У сучасних умовах значну роль відіграє валютний кредит. Валютний кредит різновид міжнародного кредиту, що надаєть­ся у грошовій формі та використовується або для придбання товарів, або для покриття пасивного сальдо платіжного балансу. Валютний кредит видають банки при кредитуванні експорту чи імпорту товарів, або будівництві об'єктів країнами-кредитора­ми. В Україні валютні кредити — внутрішні кредити в іноземній валюті, що надаються банками, які уповноважені здійснювати валютні операції.

Розглянемо види кредиту, які надаються банками. Відобра­зимо їх схематично (рис. 46).

Крім того, необхідно виділити кредитування:

експортно-імпортних операцій;


Рис. 46

державних організацій з метою погашення зовнішньої за­боргованості;

діяльності спільних підприємств;

як різновид розрахунків.

Порядок отримання та використання валютних кредитів для державних потреб, з метою погашення зовнішньої заборгова­ності визначено постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. «Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу».

Правова організація кредитних взаємовідносин комерційних банків з юридичними особами визначається багатьма фактора­ми, включаючи стратегію і тактику банку, розмір статутного фонду і власних коштів та інше. Процес кредитування в іно­земній валюті складається з ряду етапів, кожний з яких забезпе­чує вирішення конкретних задач, а в сукупності вони направ­лені на досягнення мети банківського кредитування — отри­мання банківського прибутку,

Сьогодні процес кредитування в іноземній валюті можна по­ділити на такі етапи:

розгляд кредитної заяви та співбесіда з позичальником;

вивчення кредитоспроможності клієнта;

підготовка та укладання кредитного договору;

кредитний моніторинг.

На першому етапі кредитування в іноземній валюті здійсню­ються аналіз і попередній відбір заявок клієнтів на отримання кредиту. При зверненні за отриманням кредиту в іноземній ва­люті юридична особа подає в банк заявку, в якій зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика та економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк повинен оцінити сильні та слабкі сторони представ­леного для кредитування об'єкта, в першу чергу вірогідність своє­часного повернення кредиту та процентів за його користування,

Крім заявки на кредит, на прохання банку позичальник по­дає банку ряд документів. Якщо рахунок юридичної особи відкри­тий в іншому банку, то він подає нотаріально завірені копії ста­туту та установчого договору, техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту в іноземній валюті, графік надходжень та платежів на весь термін користування кредитом в іноземній ва­люті, копії документів про підтвердження угод, що кредитують­ся, відомості про кредити, отримані в інших банках, бухгалтер­ський баланс та фінансові звіти на останню звітну дату. До бан­ку можуть бути подані й інші документи, потрібні йому для визначення фінансового стану і кредитоспроможності клієнта.

Після ознайомлення з документами працівник банку пови­нен проводити попередню бесіду з майбутнім позичальником, що має велике значення для остаточного вирішення питання про надання кредиту. Це також дає можливість банку з'ясувати важливі деталі, пов'язані із заявою про отримання кредиту в іноземній валюті, визначити своє ставлення до клієнта, його пер­спективи.

На цьому етапі банк повинен приділити увагу достовірності

документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту в іноземній валюті.

Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності юридичної особи, тобто наявності передумов для одержання кредитів в іноземній валюті, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розра­хунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, спроможність при потребі мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Кредитоспроможність розрахо­вується банками для кожного клієнта і може вимірюватися по­казниками ліквідності, заборгованості, погашення боргу, при­бутковості, рентабельності, співвідношення інших статей балансу.

При аналізі кредитоспроможності клієнта банком проводить­ся ретельне вивчення фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно і в повному обсязі погасити кре­дит в іноземній валюті і проценти, якісне забезпечення кредиту, здатність позичальника виробляти та реалізовувати конкурен­тоспроможну продукцію (послуги) та ін.

Аналіз кредитної заявки юридичної особи, його кредито­спроможності базується на використанні різних джерел інфор­мації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від клієнта;

матеріали про клієнта, які містяться в архівах і базах даних бан­ку; відомості, які при потребі можуть бути або вже отримані банком від зовнішнього оточення юридичної особи (постачаль­ники, покупці продукції, кредитори тощо); звіти й інші офіційні матеріали різних установ та організацій.

З метою отримання більш повної картини про господарсь­ко-фінансову діяльність юридичної особи, уточнення і перевірки достовірності поданої інформації та документів банками можуть здійснюватися перевірки на місцях. Програма відвідування клієнта на місці повинна бути добре і детально продуманою і переслідувати конкретні цілі.

Після проведення оцінки кредитоспроможності і господарсь­ко-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту — розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного догово­ру. Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає суму і строк кредиту в іноземній валюті, спроби видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови. Після того, як чітко визначені характеристики кредиту, а за договором до­сягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, складається текст кредитного договору.

Кредитний договір є правовою основою відносин між бан­ком та позичальником, які виникають, з приводу кредиту в іно­земній валюті.

Кредитний договір в іноземній валюті — це угода між юри­дичними особами, яка спрямована на встановлення між ними прав і обов'язків і у відповідності з якою кредитор передає пози­чальнику кошти за обумовлену плату у вигляді відсотків від пе­реданої суми, а останній зобов'язується надати банкові необхід­не забезпечення кредиту, використовувати його на обумовлені цілі, повернути в установлений термін і сплатити відповідні

відсотки.

За своїми ознаками і зобов'язальними елементами кредит­ний договір в іноземній валюті має багато спільного з договором

позики.

Відмінності і особливості зазначених договорів, в першу чергу,

обумовлені тим, що однією із сторін в кредитному договорі ви­ступають банки. В той же час в якості позикодавця можуть вис­тупати будь-які фізичні та юридичні особи.

Предметом договору позики можуть бути грошові кошти та майно, визначене родовими ознаками. Предметом кредитного договору, як правило, є грошові кошти. Кредитний договір є консенсуальним. Його укладання спричиняє зобов'язання кре­дитора надати кредит. Договір позики є реальним. Не можна спонукати позикодавця до передачі позичальнику обумовлених сум або майна.

Кредитний договір в іноземній валюті укладається в пись­мовій формі як шляхом складання одного документа, підписа­ного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листа­ми, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає. До умов кредитного договору в іноземній валюті належать: об'єкти кредитування, розмір кредиту, умови його надання та погашення позичок, відсоткові ставки за користу­вання кредитами та порядок сплати відсотків, умови здійснення банківського контролю за використанням коштів, засоби забез­печення виконання позичальником зобов'язань за договором, майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Визначення відсоткової ставки є однією із найскладніших задач кредитування. Кредитор намагається встановити достат­ньо високу ставку для того, щоб отримати прибуток з кредиту та компенсувати всі свої затрати і ризики. Проте ставка повинна