В Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворческих органів. Публикуемые в Україні збірники рішень конкретних юридичних справ вищими судовими інстанціями служать орієнтиром правильного розуміння й однакового застосування норм матеріального й процесуального права.
53 Види нормативно-правових актів в Україні.
Види нормативно-правових актів за юридичною чинністю:
• закони;
• підзаконні нормативні акти.
Юридична чинність нормативно-правового акта визначається Конституцією і Законом про нормативні акти. Юридична чинність нормативно-правового акта — це його специфічна властивість мати точно позначене місце в ієрархії інших правових актів і залежати за формальною обов'язковістю від того, який орган видав акт, тобто хто є суб'єктом нормотворчості.
Види нормативно-правових актів за сферою дії:
• загальні;
• спеціальні;
• локальні.
Види нормативно-правових актів за характером волевиявлення:
• акти встановлення норм права;
• акти заміни норм права;
• акти скасування норм права.
Види нормативно-правових актів за галузями законодавства:
• цивільні;
• кримінальні;
• адміністративні;
• кримінально-процесуальні;
• адміністративно-процесуальні та ін.
Основні нормативно-правові акти за галузями законодавства Шенуються галузевими кодексами (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Адміністративний кодекс, Кримінально-проце-сУальний кодекс, Адміністративно-процесуальний кодекс,та ін.).
Види правових актів за суб'єктами нормотворчості в Україні:
Верховна Рада України — закони і постанови;
Верховна Рада Автономної Республіки Крим — постанови (з питань, що носять нормативно-правовий характер) і рішення (з питань організаційно-розпорядчого характеру);
Президент України — укази (нормативні та ненормативні) і
розпорядження;
Кабінет Міністрів України — постанови і розпорядження;
керівники міністерств і відомств — нормативні накази, інструкції, розпорядження, положення, вказівки міністра;
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим — постанови,
рішення і розпорядження;
голови місцевих (обласних і районних) державних адміністрацій — розпорядження;
місцеві ради народних депутатів, їх виконавчі комітети — рішення і нормативні постанови; керівники їхніх управлінь і відділень — нормативні накази;
адміністрація державних підприємств, установ, організацій — нормативні накази, статути, положення та інструкції.
64.Поняття і види тлумачення норм прана за суб'єктами
За суб'єктами:
1) Офіційне - здійснюється уповноваженими на це органами держави та має обов'язковий характер в процесі застосування права.
В свою чергу офіційне тлумачення поділяється, в залежності від суб'єктів, на:
• Аутентичне, що здійснюється органом, який прийняв акт;
• Легальне - засноване на спеціальному дозволі держави на тлумачення. Загальнообов'язкове тлумачення змісту дає орган, який дану норму не встановлював, але відповідним чином на це уповноважений;
• Нормативне, що є обов'язковим в процесів вирішення всіх справ даного виду (Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах.);
• Казуальне, що є обов'язковим при розгляді конкретної справи.
2) Неофіційне тлумачення - здійснюється посадовими та фізичними особами, які не мають права на офіційне тлумачення і є необов'язковим для органів, що застосовують норми. Існує у двох різновидах:
• Доктринальне, що визначається як науковий аналіз статей закону (науково-практичні коментарі);
• Повсякденне, що здійснюється в процесі адвокатської практики, консультування та громадянами.
54 Закон та його види.
Закон - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається вищим представницьким органом влади чи референдумом в порядку законодавчого процесу і регламентує найбільш важливі сфери життєдіяльності суспільства.
ОЗНАКИ:
1. Це нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу, тобто інші нормативні акти приймаються на основі, у відповідності та на виконання закону.
2. Приймається в рамках законодавчого процесу;
3. Приймається особливими суб'єктами;
4. Охороняється державою в особливому порядку;
5. Регламентує найважливіші сфери життєдіяльності суспільства;
6. Конкретизується підзаконними актами.
Закони класифікують за двома критеріями.
І. За юридичною силою:
• Конституційні - це Конституція, закони, які вносять зміни та доповнення до неї, а також закони, безпосередньо передбачені текстом Конституції. Ці закони приймаються парламентом, кваліфікованою більшістю (2/3) голосів від конституційної кількості депутатів;
• Звичайні закони - це нормативні акти, що приймаються парламентом простою більшістю голосів від присутніх депутатів.
ІІ. За способом прийняття:
• Поточні закони - приймаються відповідно до плану законотворчих робіт;
• Надзвичайні - приймаються в екстремальних ситуаціях.
55 Підзаконні нормативно-правові акти: поняття та класифікація.
Підзаконний нормативний акт - це документ компетентного органу держави, що прийнятий на основі, у відповідності і на виконання закону.
ОЗНАКИ:
1. Це документ, що приймається державою в рамках повноважень її органів;
2. Це документ, що приймається на основі закону, тобто не може регулювати відносини, які не отримали законодавчого закріплення;
3. Це акт, що приймається у відповідності до закону, тобто не може йому протирічити;
4. Це акт, що приймається на виконання закону, тобто конкретизує його положення;
5. Має спрощений порядок відміни.
В залежності від юридичної сили підзаконні акти поділяють на:
1) Загальні - ті, що приймаються органами загальної компетенції та поширюються на територію всієї держави (Постанови ВР, Постанови ВР Республіки Крим, Укази Президента, Постанови, Рішення та Накази Уряду).
2) Відомчі акти - документи, які приймаються центральної виконавчої влади та регламентують відносини в певній сфері життєдіяльності суспільства (акти міністерств, відомств та державних комітетів).
3) Місцеві акти - документи, які приймаються місцевими органами управління та поширюються на територію адміністративної одиниці (акти державних адміністрацій).
4) Локальні акти - документи, які приймаються адміністрацією підприємств, установ та організацій і регламентують порядок діяльності цих структур (правила внутрішнього розпорядку, статути).
56 Дія нормативно-правових актів у просторі та по колу осіб.
Види законів у дії за колом осіб:
1. Загальні — розраховані на все населення. Низка законів, насамперед кримінальних, поширюються на громадян держави незалежно від місця їх перебування (за кордоном);
2. Спеціальні — розраховані на певне коло осіб. Одні закони поширюються на всіх індивідуальних і колективних суб'єктів, інші — лише на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців, лікарів, вчителів тощо), їх дія в просторі та за колом осіб не збігається.
Іноземні громадяни і особи без громадянства порівняні в правах і обов'язках із громадянами держави за деякими винятками, їм не надаються окремі права і на них не покладаються певні обов'язки: обирати і бути обраними до державних органів країни, бути суддями, перебувати на службі в збройних силах (див. ст. 24 Закону України від 1 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців» та ін.).
3. Виняткові — роблять винятки з загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консульських представництв, деякі інші іноземні громадяни (члени екіпажів військових кораблів, військовослужбовці військових частин та ін.), що знаходяться на території невласної держави, наділені імунітетом -- дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканністю. Вони звільняються від юрисдикції держави перебування у питаннях, пов 'язаних із їх службовою діяльністю.
Так, працівники дипломатичних представництв мають дипломатичні імунітети (виключення із сфери дії юрисдикції країни перебування; незастосування до них засобів примусу, санкцій, передбачених національним правом) і дипломатичні привілеї (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти та їх житла є недоторканними. Вони звільняються від кримінальної, адміністративної, цивільної і будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування щодо службової діяльності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду та ін. Дипломатичних агентів можна об'явити персоною нон-гра-та, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідальності та інші заходи державного примусу.
57 Дія нормативно-правових актів у часі
Дія нормативного акту в часі тісно пов'язане з поняттям юридичної чинності (законної чинності) нормативного акту. Цій дії властиві два основних моменти:
набрання актом чинності;
втрата актом чинності.
Нормативні акти набувають чинності:
а) або з моменту їхнього прийняття;
б) або з моменту їхнього оприлюднення (офіційного опублікування);
в) або з моменту настання строку, зазначеного в самому нормативному акті або в спеціальному акті про введення його в дію;
г) або після закінчення певного строку після оприлюднення (офіційного опублікування) нормативного акту (строк набрання чинності не зазначений у самому нормативному акті, але визначений для такого випадку законодавством).
д) або з моменту їхнього одержання адресатом (якщо акти відповідно до законодавства не публікуються, а розсилаються).
В Україні строки набрання чинності актами парламенту, глави держави, уряду визначають п.5 ст.94 Конституції України, Указ Президента України від 10 червня 1997р. №503/97 (зміни: Укази Президента України №1327 від 04.12.97р., №1235 від 10.11.98р.).