Смекни!
smekni.com

ТДП (шпаргалка повна велика) (стр. 13 из 28)

Згідно ч.ІІІ ст.57 Конституції України, закони й інші правовий^-правові-нормативно-правові акти, які визначають права й обов'язки громадян, не доведені до відомості населення в порядку, установленому законом, є недіючими.

Способи припинення дії (втрати чинності) нормативних актів:

закінчення терміну дії, на який був прийнятий даний акт;

скасування акту уповноваженим на те органом (пряма скасування);

фактична заміна даного акту іншим актом, прийнятим по тимі ж питанням (фактичне скасування).

За загальним правилом, нормативні акти в часі мають пряма дія, і не мають зворотного, що переживає дії.

Пряма дія припускає застосування акту у зв'язку з юридичними фактами, що виникли після введення його в дію.

Зворотна дія (т.зв. «зворотна чинність закону») припускає застосування акту у зв'язку з юридичними фактами, що виникли до введення його в дію.

Згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони й інші правовий^-правові-нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони зм'якшують і скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9.02.1999р. ч.1 ст.58 не поширюється на юридичних осіб.

дія, Що Переживає, припускає часткова дія скасованого акту поряд з новим актом.

58 Поняття та форми реалізації норм права.

Реалізація норм права — це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в іх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат.

Реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя — у суспільні відносини, поведінку громадян — волю законодавця й інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на встановлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає своє соціальне значення і призначення.

Поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів права.

За рівнем (глибиною) реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, можливі:

Реалізація загальних установлень

Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами: активна, пасивна

Реалізація правових норм у конкретних правовідносинах

Реалізація загальних установлень

— це втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності. Вплив права на суспільні відносини в результаті реалізації його загальних установлень, завдань і принципів може бути чималим, але вона позбавлена юридичної специфіки і скоріше має ідейний, моральний характер, виражає «дух» права, а не його «літеру».

Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами

— це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безперешкодне використання суб'єктивних юридичних прав і свідоме виконання суб'єктивних юридичних обов'язків — без конкретних зв'язків або відносин між суб'єктами права.

Є дві форми такої реалізації:

• активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не робити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню;

• пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність.

Реалізація конкретних правових норм у конкретних правовідносинах

— це втілення в реальні відносини конкретних норм права (див. главу «Правовідносини. Юридичні факти»).

Форми реалізації права за суб'єктами такі:

— індивідуальна;

— колективна.

Форми реалізації права за складністю і характером дій суб'єкта (за участю чи без участі держави) такі:

Проста, безпосередня

(без участі держави)

Складна, опосередкована

(за участю держави)

— додержання — виконання — використання

— застосування

Схематично представимо три форми безпосередньої реалізації права:

Додержання

— полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому додержанні встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіля у місті 60 км на годину).

Припускає пасивну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання

Виконання

— полягає в обов'язковому вчиненні активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обв'язків (наприклад, своєчасне заповнення та подання до податкової інспекції декларації про доходи).

Припускає активну поведінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання

Використання

- полягає у використанні можливостей, наданих правовими нормами, у здійсненні суб'єктивних прав для задоволення власного інтересу (наприклад, реалізація права на вищу освіту).

Припускає як активну, так і пасивну поведінку

59 Застосування норм прана як особлива форма їх реалізації.

Способи застосування норм права.

Якщо звернутися до статей нормативно-правових актів (законам, актам

виконавчої влади) , то при аналізі ми не завжди знайдемо всі 3 елементи

правової норми. Так, у статтях Конституції міститься, як правило, тільки

гіпотеза і диспозиція, санкція ж відсутня. У ряді статей карного закону

гіпотеза і санкція викладаються в повному обсязі, а диспозиція

формулюється лише в загальному виді. Це говорить про те, що норма права

і стаття нормативно-правового акта не збігаються.

Фактично елементи правової норми (гіпотеза, диспозиція, санкція)

можуть розташовуватися в різних статтях того самого нормативно-правового

акта. А іноді й у статтях різних нормативно-правових актів. Це

обумовлено тим, що норми мають неоднакові форми , способи свого

вираження, але при цьому вони зберігають свою логічну структуру. Адже

норма права - це єдине, загальнообов'язкове правило поведінки , що

виходить від держави і знаходиться під його захистом.

Що таке стаття нормативно-правового акта? Це форма вираження, спосіб

викладу правової норми. Існують наступні основні способи викладу

правових норм у статтях нормативно-правових актів:

Прямий спосіб:

Суть цього способу полягає в тому, що в статті нормативно-правового

акта викладаються всі 3 елементи правової норми (гіпотеза, диспозиція і

санкція). Тут логічна структура норми права збігається зі структурою

статті нормативно-правового акта. Можна знайти безліч прикладів такої

побудови нормативного матеріалу, коли б воно ідеально відповідало 3-х

членній структурі норми права. У діючих нормативно-правових актах такий

збіг буває не завжди. Головне полягає в тому, щоб обличчя, що

застосовують норму права, змогли б знайти в статтях нормативно-правового

акта чи актів усі структурні елементи , тому що тільки при їхній

наявності норма може забезпечити державно-владне регулювання суспільних

відносин.

Відсильний спосіб:

При такій формі викладу правової норми в статтях

нормативно-правового акта містять не всі її структурні елементи, але є

відсилання до інших родинних статей цього ж нормативно-правового акта,

де знаходяться відсутні зведення.

Бланкетний спосіб:

При такому способі в статті нормативно-правового акта встановлюється

лише відповідальність за порушення визначених правил. Однак самих

правил, що порушені, у ній не має, і немає прямого відсилання до іншої

статті цього ж закону.

Норма права - це логічно завершене правило поведінки , а стаття

закону - це форма його викладу. У статті закону, як видно, може

міститися частина норми чи навіть частина її елемента. Норма права,

тому, може викладатися в ряді статей одного, чи навіть декількох

нормативно-правових актів. Дану обставину необхідно мати на увазі виді

усім, хто користується правовими нормами чи застосовує їх у юридичній

практиці.

60 Стадії застосування норм прана

Застосування правових норм (правозастосовча діяльність) - це одна з форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб"єктів суспільних відносин і направлених на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону

соціальних цінностей.1

Найбільш доцільно виділити шість стадій, оскільки всі вони мають самостійне і важливе значення в процесі правозастосувальної діяльності. До них можна віднести:

1) аналіз і вивчення фактичних обставин справи, встановлення юридично значимих фактів і їх оцінка;

2) вибір нормативного акта відповідної норми права, яку належить застосувати до них;

3) перевірка справжності і правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми;

4) аналіз змісту і тлумачення правової норми;

5) прийняття рішення по справі і оформлення в індивідуальному акті застосування правових норм;

6) доведення цього рішення до суб"єктів, яких вони стосуються, і його виконання, використання або дотримання.

Разом із тим потрібно підкреслити, що залежно від специфіки професійної діяльності ці етапи (стадії) можуть змінюватись. Наприклад, для слідчого першим етапом застосування норм права може бути збір, оцінка і закріплення доказів по справі. В цивільних і господарських справах відносно угод першим етапом застосування правових норм буде аналіз і вивчення договірних зобов"язань або угод, які заключались між суб"єктами. В трудових правовідносинах - це, можливо, вивчення умов контракту, якщо він заключався. Свою особливість має прийняття адміністративних рішень, які приймають на підставі різноманітної інформації і повинні враховувати потреби, інтереси і правові наслідки того чи іншого рішення.