Значну увагу слід приділяти мові і стилю процесуальних документів, утому числі і протоколів слідчих дій.
Мова — це знаково-інформаційна система, що являє собою запас слів та граматичні принципи їх сполучення, за допомогою якої люди можуть спілкуватися між собою, формувати, зберігати та передавати знання та будь-яку іншу інформацію в просторі та часі. Мова має свої різновиди, які називаються стилями. Беручи за критерій експресивно-стильове забарвлення мови, розрізняють: розмовний стиль, стиль художньої літератури, офіційно-діловий стиль або стиль юридичних та інших ділових документів, стиль політико-публіцистичних творів, стиль наукових праць та трактатів, стиль релігійних книг, стиль народних пісень, частівок та інших фольклорних творів.
Найбільш поширеними та широко вживаними є художній літературний та офіційно-діловий стилі. В чому відмінність між ними ? У творах художньої літератури письменники за допомогою різних відтінків значення слів та їх інтонаційно-синтаксичних зв'язків доводять до читача задум твору, висловлюють своє ставлення до зображуваних сюжетів та персонажів, фактів та обставин життя, прагнуть до образності сприйняття та лексико-морфологічної виразності свого твору.
Особливістю стилю художніх творів є емоційна виразність. Художня мова — це образно-експресивна мова. Експресія (виразність) досягається широким використанням епітетів, метафор, порівнянь, гіпербол, архаїзмів, тобто вживанням слів, які мають не тільки семантичне (смислове) значення, а й несуть емоційне забарвлення, а також застосуванням особливої ритміки мови (її інтонаційного строю) та інших засобіБ. У художній мові слова отримують образне значення та естетичне звучання, якого немає в інших видах мови.
Особливе багатство художнього слова — метафори. Вони дозволяють в небагатьох словах реалізувати філософські думки і естетичні задуми авторів.
Багатющу й естетично витончену метафоричну палітру вишуканої художньої семантики являє собою поезія С. Єсеніна та багатьох інших митців слова. Але незважаючи на всю привабливість художньої мови, юридичні документи пишуться в офіційно-діловому стилі. То які ж саме його особливості?
Якщо з художньої мови виключити епітети, метафори та інші образно-експресивні засоби, залишивши її смисловий бік (квінтесенцію), то, по суті, ми й отримаємо офіційно-діловий стиль.
Ділове мовлення, якщо воно не доведено багатослів'ям, неоправданим ускладненням лексики розпливчастими багатозначними та неконкретними штампами до пихатого канцеляризму, за яким не видно живої думки, чи не зведено бідністю словарного запасу до сірого, убогого, простонародного "красномовства", є різновидом літературної мови і надбанням культури.
Діловий стиль, як зазначає А. П. Коваль,— це стиль, який задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між державними організаціями, а також між членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування.
Мова юридичних документів має бути простою, зрозумілою, витонченою та гармонійною. Простою не означає "спрощеною". Мову документа не слід як прикрашати метафорами чи іншими експресивними засобами, так і збіднювати або спотворювати канцелярсько-бюрократичними словами та словосполученнями. В офіційно-діловому стилі важливо добитися точного та лаконічного викладення фактів і висновків.
Офіційно-діловий стиль юридичних документів характеризується такими мовними особливостями.
1. Мова юридичного документа має бути літературною, без складних граматичних конструкцій та стилістичних зворотів, чіткою, зрозумілою, змістовною та доцільною. Всі дії, предмети, явища позначаються словами, які дають точне уявлення про них з граничною чіткістю .
2. В юридичному документі використовуються такі граматичні засоби мови, які за умови стислого викладення надають максимум інформації (прості закінчені речення, відокремлені дієприслівникові звороти тощо), лаконічно передають потрібні відомості.
3. Думки мають викладатися в такій послідовності, щоб одне положення випливало з попереднього та готувало б до розуміння наступного. Синтаксичні зв'язки формулюються залежно від логічних зв'язків.
4. Переважно використовується стилістично нейтральний тон мовлення без засобів образності і прояву особистих почуттів, нейтральні з точки зору емоційного забарвлення книжні слова та літературні вирази. Наприклад, "розкрадач", а не "крадій", "заподіяв тілесні ушкодження", а не "побив до крові", "вчинив хуліганство", а не "зчинив бешкет" тощо. З лексичних синонімів, як правило, вибирається слово, яке має мінімальну експресію, є домінантою синонімічного ряду.
5. В офіційно-діловому мовленні, в тому числі і в юридичних документах, як правило, не використовуються метафори, елементи просторіччя, жаргонні слова та терміни іноземного походження ("плюралізм", "консенсус", "нонсенс", "дефініція" тощо), а також слова із зменшувальними значеннями.
6. У синтаксисі ділового стилю поширеним є прямий порядок слів у реченні: підмет стоїть, як правило, на початку речення та, найчастіше, передує присудку; означення стоять перед означуваними словами, доповнення — після керуючого ними слова, обставинні слова (прислівники) — якомога ближче до слова, яке вони пояснюють, вставні слова та звороти ставляться на початку речення.
7. Кількісна перевага надається складним реченням над простими, а кращим є чергування простих і складних речень з додержанням правил ритміки мови.
8. Широко вживаються дієприкметникові та дієприслівникові звороти, які надають мові лаконізму, влучності та динамічності ("Громадянка Рукояткіна, працюючи бухгалтером заводу "Богатир", зловживаючи своїм службовим становищем..."; "На підставі викладеного, керуючись ст. 180 КПК України, постановив...").
9. Використовується професійна термінологія, яка вживається в законі (наприклад, "об'єктивна істина", "цивільний позивач", "амністія", "речовий доказ", "касаційна скарга").
10. Широко вживаються слова — організатори думки ("на підставі викладеного", "однак", "крім того" тощо).
11. Діловий стиль відзначається зростаючою стандартизацією та уніфікацією мови, широким вживанням сталих словосполучень, трафаретів, застосуванням типових текстів. Поширені мовні кліше, стандартні звороти та вирази (наприклад, "провести особистий обшук затриманого", "здійснити привід свідка").
Як художня мова, так і мова офіційно-ділового стилю є досягненням культури. Ні ту, ні іншу мову не-слід спотворювати грубою народною говіркою або жаргонними виразами.
Документ не повинен бути нудним, сірим, спрощеним до тривіальності та безликим. Але не слід надавати юридичному чи іншому офіційному документові помпезності, пишномовності, зайвої манірності або крикливості. Вся цінність документа в думці, яка в ньому закладена, та в її інтелектуально-естетичному оформленні. Ясність думки та легкість фрази — ось ті позитивні якості, яких слід прагнути.
Юридичному документу властиві стислість, грамотність, ясність викладення та культура оформлення. За відомим висловом, стислість — сестра таланту. Але вона дозволяє ще й економити найдорожче, що є у людини,— час. Документ не повинен містити ніякої зайвої інформації. Багатослівність — недолік.
Стислість слів і ясність думки — це признак ділового стилю і розумної людини. Вчіться писати так, вчіться на кращих прикладах, вчіться писати і говорити афористично. Зробіть спробу написати афоризм. Наприклад, такий: "Жінка — восьме чудо світу, яке дає початок всім іншим"; "Найкраще правосуддя те, яке робить себе зайвим"; "Ябеда — біда для всіх, хто має своє Я".
Мова документа має бути елегантною. А елегантно пише скоріше той, хто елегантно мислить.
Мова юридичних документів має бути простою, зрозумілою, витонченою та гармонічною. Простою — не означає "спрощеною". Мову документа не слід як прикрашати метафорами або іншими експресивними засобами, так і збіднювати або спотворювати канцелярсько-бюрократичними словами та словосполученнями. В офіційно-діловому стилі важливо добитися точного та лаконічного викладення фактів і висновків.
Важливою умовою правильної мови є використання слів відповідно до їх смислу та стилістичної ознаки; правильне за смислом сполучення слів; виключення тавтології; стилістична однорідність лексики; синтаксично правильна побудова речень.
Таким чином, процесуальний документ має бути викладений доброю мовою в офіційно-діловому стилі з додержанням правил граматики та синтаксису, а головне — юридично грамотно.
Елегантність мови — це здібність викладеної думки в простій одежі слів виглядати пишною і в вишуканій оправі слів бути простою і зрозумілою.
Стаття 85-1. Застосування звукозапису при провадженні досудового слідства
Звукозапис може застосовуватися при допиті підозрюваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого, очній ставці, пред'явленні для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події та при проведенні інших слідчих дій під час досудового розслідування.
При проведенні слідчих дій з застосуванням звукозапису про це повідомляються всі учасники слідчої дії до и початку. Фонограма повинна містити відомості, зазначені у частині 1 статті 85 цього Кодексу, та відбивати весь хід слідчої дії. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході и проведення не дозволяється.
Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю відтворюється учасникам цієї дії. Висловлені ними зауваження і доповнення до звукозапису заносяться на фонограму. Протокол слідчої дії, проведеної з застосуванням звукозапису, складається з додержанням правил цього Кодексу. В протоколі повинно бути також зазначено про застосування звукозапису і повідомлення про це учасників слідчої дії, про технічні засоби та умови звукозапису, про відтворення звукозапису учасникам слідчої дії та їх заяви з приводу застосування звукозапису. В разі відтворення звукозапису показань при проведенні іншої слідчої дії про це зазначається у протоколі відповідної слідчої дії. При проведенні очної ставки відтворення звукозапису попередніх показань учасників очної ставки допускається лише після давання ними показань на очній ставці та занесення їх до протоколу.