(Стаття 292 із змінами, внесеними згідно з Законами № 2464-12 від 17.06.92, № і38І-ХП/'від 13.01.2000)
Стаття 292-1. Допит осіб, які з'явилися в судове засідання, при відкладенні розгляду.справи
У разі винесення судом ухвали про відкладення розгляду споави суд може допитати свідків, експерта або спеціаліста, потеопілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися. Якшо після відкладення розгляду споави вона розглядається в тому ж складі cva,y. повторний виклик зазначених осіб у судове засідання провадиться лише в необхідних випадках.
(Кодекс доповнене статтею 292-1 згідно з Указом ПВР № 8627-10 від 20.03.85)
Стаття 293. Видалення свідків із залу суду
Коли визнано можливим почати слухання справи, головуючий дає розпорядження про видалення свідків із залу судового засідання в окрему кімнату і вживає заходів для того, щоб допитані свідки не зносилися з недопитаними Потерпілого й експерта з залу суду не видаляють.
Свідки до початку їхнього допиту видаляються з залу судового засідання. Вони не повинні бути присутніми при читанні обвинувального висновку, не повинні знати показань інших учасників процесу, не повинні мати можливості будь-яким способом ознайомитися з матеріалами справи, не повинні бути присутніми при допиті потерпілого і підсудного, а головуючий повинен вжити заходів для того, щоб допитані судом свідки не спілкувалися з недопитаними. Робиться це для того, щоб на показання свідків не мали впливу ні висновки слідчого в обвинувальному висновку, ні дані, які характеризують особистість обвинуваченого, ні показання
814
Стаття 294
дані, які характеризують особистість обвинуваченого, ні показання інших учасників процесу, включаючи показання інших свідків. Викладеними вимогами і рекомендаціями не варто зневажати. їхнє недотримання нерідко ставить правосуддя в безвихідне положення. Як виняток із правила, відповідно до положень ст. 307, 308 КПК України із залу судового засідання після допиту мають бути видалені свідки і потерпілі, які не досягли 16-річного віку.
Стаття 294. Роз'яснення прав підсудному
Після виконання дій, зазначених у попередніх статтях, головуючий зобов'язаний роз'яснити підсудному його права, передбачені статтею 2ЬЗ цього Кодексу.
Див. коментар до ст. 43 КПК України.
Стаття 295. Роз'яснення прав і обов'язків особам, що беруть участь у справі
Головуючий роз'яснює потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві, спеціалістові і експертові їх права та обов'язки в судовому засіданні і попереджає експерта про кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України за відмову виконати обов'язки експерта і за статтею 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку.
(Стаття 295 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 117-08 від 30.08.71, № 6834-10 від 16.04.84, із Законами № 2533-ІИ (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001; 2670-111 (2670-14) від 12.07.2001)
Стаття 296. Заявления і розв'язання клопотань
Головуючий опитус учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання про виклик нових свідків і експертів, про витребування і приєднання до справи нових доказів.
Особа, яка заявила такі клопотання, повинна вказати, для встановлення яких обставин вона просить викликати нових свідків, витребувати чи приєднати до справи нові докази. З'ясування обставин, для підтвердження яких викликаються нові свідки, повинно мати місце за відсутності цих свідків.
При заявленні клопотання суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і розв'язує ці клопотання мотивованою ухвалою, а суддя — постановою.
Відхилення клопотань не позбавляє права заявляти ті само клопотання протягом усього судового слідства.
(Частину п'яту статті 296 виключено на підставі Закону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
(Частину шосту статті 296 виключено на підставі Закону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
(Стаття 296 із змінами, внесеними згідно з Законами /* 2464-12 від 17 06.92, № 2533-ІП (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Глава 26 СУДОВЕ СЛІДСТВО
Стаття 297. Початок судового слідства
Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового слідства. Судове слідство починається з читання обвинувального висновку, в справах, зазначених у частині першій статті 27 цього Кодексу,— з оголошення скарги потерпілого.
Якщо в справі заявлено цивільний позов, оголошується також позовна заява.
Обвинувальний висновок оголошує прокурор, за згодою сторін тільки резолютивну частину обвинувального висновку, скарги — потерпілий чи його представник, позовну заяву — цивільний позивач чи його представник.
(Стаття в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001)
Судове слідство — центральна частина судового розгляду, в якій суд та інші учасники процесу всебічно вивчають всі обставини скоєного злочину, досліджують докази, зібрані на попередньому слідстві, подані учасниками процесу або отримані судом самостійно, з метою встановлення об єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону.
Встановлення об єктивної істини — органічна частина правосуддя. Об'єктивна істина — відповідність висновків суду про всі істотні і юридично значимі обставини події злочину тому, що мало місце в дійсності. Істина встановлюється за допомогою доказів.
При цьому висновки суду будуть відповідати істині, якщо в їхню основу покладено достовірні аргументи — докази. Суд повинен використовувати в доказуванні як докази тільки такі фактичні дані, що мають належність до справи, допустимість і достовірність. Належність означає здатність фактичних даних проясняти ті або інші обставини, що входять у предмет доказування.
Допустимість доказів означає їхню процесуальну і гносеологічну придатність до використання в обґрунтуванні висновків у справі. Допустимість доказу — це об'єктивний стан гносеологічних властивостей і процесуальної форми доказу, за якого:
— доказ отриманий уповноваженим на те суб'єктом;
— джерело фактичних даних відоме, перевірне і законом дозволене;
— фактичні дані отримано у встановленому законом порядку;
816
Стаття 297
Стаття 298
817
— фактичні дані і процес їхнього одержання закріплені в процесуальних документах і на інших процесуальних носіях інформації, належним чином засвідчені;
— сукупність зібраних доказів дозволяє визначити достовірність Тактичних даних, що утворюють зміст доказу.
Достовірність доказів означає відповідність їх об'єктивним фактам, здатність давати правдиву інформацію по справі. Встановлення достовірності вимагає можливості перевірки, а перевірка — відомості джерела і способу одержання фактичних даних.
Зміст судового слідства утворює діяльність по збиранню, дослідженню, перевірці й оцінюванню доказів.
Судове слідство — це діяльність по доказуванню, в якій неминуче присутні чотири елементи: предмет доказування, суб'єкт доказування, засоби доказування — докази і процес доказування. Всі ці елементи залишаються стабільними при здійсненні доказування на всіх стадіях кримінального процесу. Різниця щодо умов, у яких здійснюється доказування: на слідстві — при дотриманні таємниці слідства і конкретної процедури проведення слідчої дії; у суді — в умовах гласності, усності і безпосередності процесу, змагальності сторін і за активної участі в доказуванні потерпілого, підсудного, захисника й інших учасників процесу.
Відповідно до вимог ст. 257 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи й інші документи.
Здійснюючи дослідження і перевірку доказів, слід враховувати, що в доказуванні не буває дрібниць. Всі докази мають бути ретельно перевірені.
Відомий юрист минулого П. С Пороховщиков, автор праці "Мистецтво промови на суді" (псевдонім П. Сергеич) дає такі поради.
♦ Насамперед з'ясуйте, що скоїлось: "Що, де, коли, хто, з якою метою та яким чином?".
♦ Не задовольняйтесь готовими поясненнями фактів.
♦ Відокремлюйте встановлені факти від тих, що викликають сумніви.
♦ Шукайте внутрішній зв'язок подій, фактів, речей.
♦ Шукайте суперечності в матеріалах справи. Нерідко пояснення фактів приховано в існуючих суперечностях.
♦ Поставте себе в положення певного учасника процесу і подивіться на факти його очима.
♦ Беріть до уваги те, чого дійсно не було і не могло бути.
Ілюструючи сказане, П. Пороховщиков наводить приклад
розслідування по факту смерті тренера верхової їзди, труп якого було знайдено в конюшні. Аналіз доказів у суді вилився в такий діалог учасників процесу: "Зверніть увлгу на неабиякий випадок з собакою". -"Дозвольте, з собакою якраз нічого і не скоїлось." — " У тому й річ. Собака не лаяла. Певне в конюшню входив і намагався вивести коня той, кого як за свої о сприймали собака і кінь". Незважаючи на впевненість декого в к іявності злочину, аналіз не-
гативних обставин доказового характеру дав змогу встановити, що тренер був убитий копитом коня'.
Стаття 298. Роз'яснення підсудному суті обвинувачення
Після оголошення документів, зазначених у статті 297 цього Кодексу, головуючий роз'яснює підсудному, а коли підсудних декілька,— кожному з них суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле їм обвинувачення, чи визнають вони себе винними і чи бажають давати показання. Якщо в справі заявлено цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивільного відповідача, чи визнають вони позов.
(Стаття 298 із змінами, внесеними згідно з указами ПВР№ 6834-10 від 16.04.84, № 8627-10 від 20.03.85)