Постановляючи виправдувальний вирок, виправдано буде вручати заінтересованим особам копію вироку і роз'яснювати їм право на відшкодування збитку, заподіяного незаконним притягненням До відповідальності. При цьому суд повинен винести постанову про вирішення даного питання.
Стаття 328. Розв'язання цивільного позову
Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
При виправданні підсудного через недоведення його участі у вчиненні злочину або за відсутності події злочину суд відмовляє в цивільному позові.
При виправданні підсудного за відсутності в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.
У резолютивній частині вироку може міститися одне з таких Рішень за цивільним позовом і про відшкодування збитку:
1) про повне задоволення позову і про відшкодування збитку:
2) про часткове задоволення позову;
3) про відмову в задоволенні позову;
4) про залишення позову без розгляду,
5) про визнання за позивачем права на задоволення позову і передачу питання про його розмір на розгляд у порядку цивільного судочинства.
У резолютивній частині обвинувального вироку можуть також міститися рішення з питань влаштування неповнолітніх дітей засудженого, що залишилися без догляду, забезпечення збереження майна засудженого тощо.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 3 від 31,03,89 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду № 13 від 25.12.92, № 12 від 03.12.97) зазначає таке.
У випадках, коли шкоду заподіяно спільними діями підсудного та іншої особи, кримінальну справу Щодо якої було закрито з підстав, передбачених п. 2-Ю ст. 6, статтями 7 — 7-2, 9, 10 КПК України, суд покладає на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду в повному розмірі і роз'яснює цивільному позивачеві право пред'явити в порядку цивільного судочинства до особи, справу щодо якої закрито, позов про відшкодування шкоди солідарно із засудженим.
Якщо матеріальну шкоду заподіяно підсудним спільно з іншою особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, суд покладає обов'язок з відшкодування шкоди у повному розмірі на підсудного. При винесенні в подальшому обвинувального вироку щодо особи, справу про яку було виділено в окреме провадження, суд має право покласти на неї обов'язок відшкодувати шкоду солідарно з раніше засудженим.
Матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну злочином підприємству, установі, організації, з якими вони перебували у трудових відносинах, визначається згідно зі ст. 130-138 КЗпП України.
За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досягнув 15-річного віку, матеріальну відповідальність несуть батьки (усиновителі), опікун або навчальний, виховний, лікувальний заклад, під наглядом яких перебував неповнолітній у момент заподіяння шкоди. На осіб, що заподіяли шкоду у віці до 15 років, відповідальність по її відшкодуванню не може бути покладена і після досягнення ними повноліття.
Неповнолітній у віці від 15 до 18 років за заподіяну ним шкоду несе матеріальну відповідальність на загальних підставах. За відсутності у нього майна або заробітку, достатніх для відшкодування, відповідний обов'язок покладається на його батьків (усиновителів) або піклувальників за умови їх винної поведінки, що сприяла ви-, никненню шкоди. Якщо шкоду заподіяно спільними діями неповнолітніх, в яких різні батьки, самі неповнолітні несуть солідарну відповідальність, а їх батьки або піклувальники відповідають перед потерпілими за принципом часткової відповідальності.
При заподіянні шкоди неповнолітнім як цивільних відповідачів слід притягувати обох батьків.
Оскільки з ініціативи суду матеріальна відповідальність може бути покладена тільки на засудженого, -суд у процесі підготовки справи до судового розгляду має роз'яснювати потерпілому право пред'явлення позову до батьків або до інших осіб, які в силу закону
872
Стаття 328
Стаття 328
873
несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діяннями неповнолітнього обвинуваченого.
При визначенні розміру шкоди суд має виходити з цін на майно, що діють у даній місцевості на час розгляду справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок ка додану вартість, акцизний збір тощо.
На підприємствах громадського харчування (на виробництві і в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або нестачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.
Суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Суд може зменшити розмір відшкодування заподіяної шкоди лише з підстав, передбачених законодавством (ст.137 КЗпП України або ЦК України), з наведенням у вироку відповідних мотивів. Не підлягає зменшенню розмір шкоди, якщо вона заподіяна злочинними діями засудженого, вчиненими з корисливою метою.
Солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.
При вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь. Водночас є неприпустимим покладення солідарної відповідальності на осіб, яких хоча й притягнуто до кримінальної відповідальності в одній справі, але за самостійні злочини, не пов'язані спільним наміром, а так само на осіб, коли одних з них засуджено за корисливі злочини, наприклад за розкрадання, а других — за халатність, незважаючи на те, що дії останніх об'єктивно сприяли першим у вчиненні злочину.
Приймаючи рішення про відшкодування шкоди, заподіяної кількома особами, суд в резолютивній частині вироку має вказати: на кого з підсудних покладається солідарна відповідальність, а на кого — часткова, в якому розмірі і на чию користь стягується сума на відшкодування шкоди.
При розгляді справ судам слід з'ясовувати, чи не придбано наявне у винного майно на кошти, здобуті злочинним шляхом, про що вказувати у вироку, з наведенням доказів, досліджених у судовому засіданні.
Якщо вироком суду встановлено, що майно придбано на кошти, здобуті злочинним шляхом, стягнення на відшкодування заподіяної шкоди згідно з ЦПК України може бути звернуто на таке майно незалежно від того, чи є воно спільною власністю подружжя або спільною власністю інших осіб.
Стосовно моральної шкоди мають буги вжиті заходи щодо її компенсації. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немай-нового характеру внаслідок душевного дискомфорту, переживань, страждань, приниження честі, гідності та ділової репутації.
Моральна шкода, заподіяна злочином, може полягати у: втраті душевного спокою; погіршенні взаємовідносин в сім'ї, на роботі, в неформальних колективах, з друзями, родичами, знайомими, коханими; розпаді сім'ї; розриві дружніх, ділових чи інтимних сто-
сунків; зниженні творчої активності і погіршенні результатів творчої діяльності; виникненні депресії, психічних розладів; втраті чи марнуванні часу, який потерпілий міг би використати на користь собі і суспільству; порушенні звичайних життєвих зв'язків, неможливості продовження громадського життя і політичної кар'єри; вимушеній зміні місця роботи чи навчання та в інших негативних наслідках.
Аналіз судової практика свідчить, що з кожним роком суди все більше уваги приділяють забезпеченню належної компенсації потерпілим від злочинів моральної шкоди. У 1998 році 224,8 тисячі потерпілих пред'явили позови про відшкодування їм моральної шкоди, заподіяної злочином. Судами було задоволено такі позови на загальну суму 263,4 млн. грн., що відповідає 80% від сум, визначених у позовних заявах. У 1999 році сума відшкодування моральних збитків, зазначена у позовних заявах, виросла до 487,8 млн. грн. Але проблема компенсації моральної шкоди залишається досить актуальною, а практика її вирішення ще не вичерпала наявних резервів для подальшого вдосконалення. Важливо враховувати і позитивний досвід.
Наприклад, у серпні 1998 року вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області було засуджено громадянина Улітку за ч. 2 ст. 140 КК України, обвинуваченого в викраденні з підсобного приміщення громадянина Лужного шести свиноматок загальною вартістю 3 тис. грн. Окрім заходів по відшкодуванню матеріальної шкоди суд прийняв рішення про стягнення з засудженого на користь потерпілого 3 тис. 350 грн. в порядку компенсації моральної шкоди, яка проявилась в душевних потрясіннях та побутових труднощах, що виникли в зв'язку з вчиненням злочину. Така судова практика відповідає вимогам закону і велінням часу, обґрунтована і має підтримуватись.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не-майнової) шкоди" зазначає таке.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди, тощо).