2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування чи новий судовий або апеляційний розгляд;
3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;
4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.
У разі відкликання касаційних скарги чи подання касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо іншими учасниками судового розгляду рішення не було оскаржене в касаційному порядку.
На відміну від апеляційної інстанції суд касаційної інстанції не вправі постановити свій вирок.
У касаційному провадженні суд не має права посилити покарання чи застосувати закон про більш тяжкий злочин. Якщо для таких рішень є підстави, справа повертається на новий судовий розгляд чи на додаткове розслідування.
Прийняте рішення не повинно погіршувати становища підсудних і осіб, що звернулися зі скаргою.
У рамках встановлених законом повноважень суд касаційної інстанції має право:
а) скасувати вирок і закрити справу в частині обвинувачення,
що дістало окрему кваліфікацію;
б) виключити частину (епізод) обвинувачення;
в) виключити з обвинувачення обставини, що обтяжують
відповідальність засудженого;
г) виключити висновок про кваліфікацію дій підсудного за ок
ремою статтею, яка зайво ставиться у провину внаслідок помилко
вої оцінки вчиненого як ідеальної сукупності злочинів;
д) при перекваліфікації дій підсудного на статтю, провадження
за якою підлягає закриттю через закінчення строків давності,
амністію, зміну обстановки, суд, давши оцінку вчиненому, звільняє
підсудного від покарання, якщо проти такого остаточного рішення
не заперечують підсудні.
Вирок суду залишається без зміни, а скарга (подання) без задоволення, коли вирок є законним, обґрунтованим і справедливим.
Скасування або зміна вироку. Підставами для скасування або зміни вироку є:
— істотні порушення кримінально-процесуального закону;
— неправильне застосування кримінального закону;
— невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особистості засудженого.
Вирок місцевого, апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, вирок міжобласного суду може бути скасований або змінений і в зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, попереднього чи судового слідства або невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Касаційний суд не має права скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.
Однобічним або неповним вважається таке судове або попереднє слідство, в ході якого не з'ясовані обставини, що мають суттєвий вплив на результати розгляду.
Попереднє або судове слідство суду першої інстанції можна вважати неповним, якщо ця повнота не може бути усунутою в суповому засіданні суду касаційної інстанції, коли: не вияснений спосіб вчинення злочину, розмір збитку, наявність причинового зв'язку між діянням і шкідливими наслідками; з матеріалів справи не можна визначити форму провини і мотиви дій обвинуваченого (підсудного); не встановлена роль кожного обвинуваченого у вчиненні кожного епізоду злочинної діяльності; не вияснені наявність або відсутність стану необхідної оборони або крайньої необхідності, а також інших обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності; у справах про злочини неповнолітніх не вияснені дорослі підбурювачі, організатори, а також умови життя і виховання обвинувачених, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину; не досліджувані обставини, що дають підставу притягти до відповідальності інших, причетних до злочину осіб (скупники краденого тощо); всебічно не перевірені показання обвинуваченого, заявлені алібі і всі інші версії, що спростовують обвинувачення; не були перевірені доводи обвинуваченого у свій захист.
Не можна відкидати зроблені обвинуваченим повідомлення, доводи і заяви тільки лише тому, що він не зміг нічим їх підтвердити. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Усі сумніви, що виникли в справі, повинні досліджувати і вирішувати слідчий і суд, а при неможливості їх вирішити — витлумачити на користь обвинуваченого.
Неповним признається таке попереднє розслідування, у процесі якого залишилися невиявленими істотні обставини предмета доказування, яке не дозволяє суду з упевненістю реконструювати досліджувану подію і з безсумнівністю зробити висновок у винності або невинуватості обвинуваченого, форму його провини і зв'язок його дій зі шкідливими наслідками, що настали, а отже, правильно вирішити кримінальну справу.
Повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності попереднього слідства можливе лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону можна вважати такі порушення процесуального законодавства, які ставлять під загрозу забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу, вирішення завдань кримінального судочинства і правильне застосування закону.
Істотними порушеннями кримінально-процесуального закону є такі порушення, які позбавили або обмежили засудженого у здійсненні його права на захист, позбавили або обмежили права потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача або інакше перешкоджали чи могли перешкодити суду об'єктивно, повно та всебічно розглянути справу, встановити істину і винести законний, справедливий та обґрунтований вирок.
938
Стаття 398
Стаття 398
939
До числа істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону слід відносити такі факти:
— порушені принципи кримінального судочинства: гласність та безпосередність судового розгляду справи; незмінність складу суду у справі; обов'язковість пред'явлення обвинувачення та ознайомлення обвинуваченого з матеріалами справи; незалежність суддів; права підсудного на останнє слово та ін.
— незабезпечення обвинуваченому права мати захисника;
— ненадання перекладача особі, що не володіє мовою, якою велося судочинство;
— провадження слідчих дій без санкції прокурора, коли одержання санкції обов'язкове;
— участь у процесі осіб, що піддягають відводові;
— неприйняття заходів до роз'яснення учасникам процесу їх прав; незадоволення їхніх обґрунтованих клопотань;
— несвоєчасне пред'явлення обвинувачення;
— порушення строків слідства й утримання під вартою;
— неознайомлення заінтересованих осіб з матеріалами справи;
— невручення обвинуваченому копії обвинувального висновку;
— справа розглянута судом раніше трьох діб з моменту вручення підсудному копії обвинувального висновку;
— підсудному або потерпілому в справі приватного обвинувачення не роз'яснене право на примирення;
— при складанні обвинувального висновку слідчий вийшов за рамки пред'явленого обвинувачення;
— неприйняття заходів для забезпечення безпеки учасників процесу за наявності підстав для цього;
— порушення слідчим або судом положень принципу презумпції невинуватості (публічна заява про провину обвинуваченого до винесення і набуття законної сили вироку суду тощо);
— справу не було закрито за наявності для цього підстав;
— справу розглянуто в незаконному складі суду;
— справу розглянуто за відсутності підсудного у тих випадках, коли за законом його присутність обов'язкова;
— справу розглянуто судом без участі захисника у тих випадках, коли за законом його участь обов'язкова;
— справу розглянуто без участі перекладача у тих випадках, коли підсудний, а також і потерпілий не володіє мовою, якою велося судочинство;
— порушено таємницю наради суддів у нарадчій кімнаті;
— вирок не підписаний будь-ким із членів суду;
— у справі відсутній протокол судового засідання або він не підписаний головуючим чи секретарем;
— суд поставив у провину підсудному діяння, за якими йому не пред'являлося обвинувачення;
— в основу обвинувачення покладено докази, отримані з порушенням процесуальної форми їхнього збирання і незаконним вторгненням у права і свободи громадян (незаконний обшук, прослухо-вування телефонних розмов, тривалі, виснажливі допити тощо);
— розголошення даних попереднього слідства перед допитом свідків, що спричинило ознайомлення з доказами, наявними у розпорядженні слідчого або суду;
— нероз'ясиення свідку або іншій допитуваній особі права відмовитися від давання показань щодо себе, членів сім'ї і близьких родичів;
— порушення таємниці наради суддів;
— одноособовий розгляд справи суддею за обставин, коли справа підлягала розгляду судом колегіально;
— невручення підсудному копії вироку;
— ненадання можливості учасникам процесу ознайомитися з протоколом судового засідання (див. ст. 87 КПК України);
— порушений порядок судових дебатів на шкоду правам якогось учасника процесу або не надана можливість участі в дебатах, а так само виступу з останнім словом.
Цей перелік не може вважатися вичерпним. Вирок може бути скасований або змінений через інші істотні порушення закону, що привели до обмеження гарантованих законом прав і свобод учасників процесу, могли перешкоджати суду об'єктивно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Несуттєві порушення вимог кримінально-процесуального закону — такі порушення, що не позбавляють суд можливості перевірити достовірність використовуваних доказів, можуть бути усунутими у суді і не заважають йому встановити об'єктивну істину з предмета доказування до рівня відсутності сумнівів у зроблених висновках, ухвалити справедливий вирок.
Суд другої інстанції повинен реагувати на кожне процесуальне порушення, кожний відступ від конституційних та галузевих принципів правосуддя.