(Частину першу статті 410 виключено на підставі Закону № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)
Питання про заміну штрафу покаранням у виді громадських робіт відповідно до частини четвертої статті 53 Кримінального кодексу України, виправних робіт штрафом відповідно до частини третьої статті 57 Кримінального кодексу України, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні відповідно до частини першої статті 62 Кримінального кодексу України, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням для військовослужбовців відповідно до частини першої статті 58 Кримінального кодексу України вирішується суддею районного (міського) суду за поданням органу, що відає відбуванням покарання, або за клопотанням колективу.
Усі питання, передбачені цією статтею, розглядаються судом за місцем виконання вироку з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.
Якщо справа розглядається судом за поданням адміністрації виправно-трудової установи, погодженим із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх, суд повідомляє відповідну комісію про час і місце розгляду подання.
Після доповіді в справі суд заслуховує пояснення викликаних осіб і висновок прокурора, потім у нарадчій кімнаті виносить постанову.
На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.
(Частину сьому статті 410 виключено на підставі Закону № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)
(Стаття 410 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 117-08 від 30.08.71, Ns 1851-09 від 23.03.77, Ns 6834-10 від 16.04.84, Законами Ns 246412від 17.06.92, № 4018-12 від 24.02.94, Ns 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001, № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)
За наявності підстав, зазначених у законі, виправні роботи можуть бути судом замінені штрафом і навпаки. Штраф, окрім того, може бути замінений на громадські роботи.
Так, згідно з ч. 4 ст. 53 КК України у разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавст-
вом неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Згідно з ч. З ст. 57 КК України особам, які стали непрацездатними після постановления вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.
Усі питання про заміну перелічених видів покарання іншими вирішуються судом за місцем виконання вироку за наявності подання органів, що відають виконанням покарання, або клопотання громадської організації чи трудового колективу в порядку, передбаченому ст. 410 КПК. Засідання суду провадиться з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, самого засудженого.
Стаття 410-1. Порядок тимчасового залишення засудженого в слідчому ізоляторі чи в тюрмі і переведення з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи в тюрму
Питання про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі чи в тюрмі засудженого до позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій або виховно-трудовій колонії, дисциплінарному батальйоні, а також про тимчасове переведення засудженого з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи в тюрму за необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою, вирішуються слідчим або органом дізнання з санкції прокурора Автономної Республіки Крим, області, прокурора міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів у випадках залишення або переведення засудженого на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора України — до чотирьох місяців, а з санкції Генерального прокурора України — до шести місяців.
Якщо тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі чи в тюрмі або переведення його з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи в тюрму необхідно в зв'язку з розглядом справи в суді, ці питання вирішуються судом, у провадженні якого знаходиться справа.
(Кодекс доповнено статтею 410-1 згідноз Указом ПВР Ns 117-08 від 30.08*.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР Ns 6834-10 від 16.04.84, Законом Ns 2857-12 від 15.12.92)
Стаття 411. Порядок вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку
Питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора.
У судове засідання, як правило, викликається засуджений, а за його клопотанням і захисник. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, викликається також за необхідності цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих осіб не зупиняє розгляду справи.
978
Стаття 411
Стаття 411
979
При вирішенні судом питания про звільнення від відбуття покарання в зв'язку з хворобою обов'язкова присутність представника лікарської комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого.
Розгляд справи починається доповіддю судді, після чого заслуховуються пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, і думка прокурора. Потім суддя виходить до нарадчої кімнати для винесення постанови.
(Стаття 411 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, Ni 1851-09 від 23.03.77, Законами № 2464-12 від 17.06.92, № 4018-12від 24.02.94, № 2Є70-Ш(2670-14)від 12.07.2001)
У порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого.
Не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, питання, які: зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Питання про всякі сумніви і суперечки, які виникають при виконанні вироку і пов'язані з його недоліками. В порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого.
У порядку ст. 411 КПК України суд має право вирішувати такі питання, які виникають -при виконанні вироків внаслідок їх недоліків, а саме:
— про застосування акта амністії, якщо є підстави для її застосування;
— про звільнення з-під варти особи, засудженої умовно чи до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, якщо підсудний був під вартою і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу;
— про скасування запобіжного заходу, якщо при виправданні підсудного чи засудженні його зі звільненням від покарання суд у вироку не вказав про його скасування;
— про зарахування досудового ув'язнення в строк відбуття покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допущено неточність при його обчисленні;
— про скасування заходів щодо забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані;
— про застосування відстрочки виконання вироку не тільки щодо основного, а й щодо додаткового покарання, якщо рішення суду про це неконкретизоване;
— про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається звернення стягнення, якщо у вироку не вирішено питання про це майно;
— про долю речових доказів, якщо її не вирішено вироком суду;
— про визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань;
— про оплату праці захисника;
— про долю неповнолітніх дітей засудженого, які залишилися без догляду, і передачу їх на піклування установам, родичам або іншим особам, якщо у вироку немає такого рішення;
— про уточнення посади чи виду діяльності, якщо при призначенні покарання (основного або додаткового) у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю допущено неточні, неконкретні формулювання;
— про призначення громадського вихователя неповнолітньому в разі його умовного засудження або застосування до нього міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі, або відстрочки виконання вироку;
— про усунення неточностей, допущених у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого, а також описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого.
Поряд з цим суд може вирішувати інші питання, не пов'язані зі зміною вироку, наприклад про скасування рішень про зняття арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію чи про завершення дії рішення про прослуховування телефонних розмов чи зняття інформації з каналів зв'язку.
Питання про визначення виду кримінально-виконавчої установи особам, засудженим до позбавлення волі, розглядаються в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України у випадках:
а) коли суд не визначив виду кримінально-виконавчої установи;
б) коли вирок щодо виду кримінально-виконавчої установи ска
сований у касаційному порядку або в порядку нагляду в зв'язку з
неправильним визначенням виду колонії судом, і справа в цій час
тині повернута на новий розгляд.
У порядку ст. 411 КПК України суди можуть також вирішувати питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, зокрема:
— про невиконання вироку в частині конфіскації майна, якщо актом амністії або помилування засуджений повністю звільнений від покарання і якщо до дня видання акта амністії або помилування вирок у частині конфіскації не був виконаний;
— при звільненні у порядку помилування одного із солідарних боржників від відшкодування шкоди суд має право обговорити питання про розмір стягнення з солідарних боржників, що залишилися;