Стаціонарна судово-психіатрична експертиза провадиться в психіатричних стаціонарах, де організуються судово-психіатричні експертні комісії, які складаються не менше ніж із трьох лікарів-психіатрів: голови, члена комісії, доповідача, що провадить спостереження за підекспертним.
Для проведення експертизи підекспертні поміщаються в судово-психіатричні відділення, а за відсутності таких — у спеціально відведені палати загальних відділень психіатричних (психоневрологічних) закладів. При проведенні експертизи застосовуються необхідні методи дослідження, а у відповідних випадках і лікування.
Судово-психіатричний висновок ґрунтується на даних, отриманих експертом у процесі обстеження підекспертного, відомостях кримінальної справи, медичних документах про перенесені захворювання.
Експерти дають відповідь на питання про ступінь і характер психічного захворювання особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння і на період розслідування справи.
На відміну від звичайного досудового слідства у цій категорії справ не здійснюється притягнення особи як обвинувачуваного. Якщо ж особа була визнана душевнохворою після пред'явлення їй обвинувачення, акт притягнення її як обвинувачуваного зберігає свою юридичну чинність і може бути використаний після видужання особи та поновлення провадження по справі (якщо не минули строки давності).
Якщо суспільно небезпечне діяння було вчинено особою в стані неосудності, але на момент розслідування ця особа вже видужала, не являє собою небезпеки, не страждає на психічне захворювання, яке позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, вона може бути допитана, за її участю можуть бути проведені впізнання, очна ставка, огляд, відтворення обстановки й обставин події злочину й інші слідчі дії. Установивши факт вчинення діяння даною особою в стані неосудності і відсутність необхідності примусових заходів медичного характеру, слідчий закриває справу через відсутність складу злочину.
У справах щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння в стані неосудності чи обмеженої осудності, та осіб, які занедужали на психічну хворобу після вчинення злочиїгу, обов'язкова участь захисника. Захисник допускається до участі в справі з моменту одержання доказів про психічне захворювання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ст. 44 КПК України), тобто після того, як цей факт встановлено -судово-психіатричною експертизою.
По закінченні розслідування слідчий зобов'язаний виконати низку процесуальних дій, які покликані забезпечити законні права інших учасників процесу — виконати вимоги ст. 217 — 222 КПК України.
Слідчий повідомляє учасників процесу, які мають право на ознайомлення зі справою, про закінчення досудового слідства і надає кожному з них матеріали справи, якщо психічний стан відповідних осіб дозволяє це зробити. За результатами цих процесуальних дій складаються протоколи.
По завершенні розслідування справи про суспільно небезпечне діяння щодо особи, яка визнана неосудною і потребує примусового лікування, слідчий виносить постанову про направлення справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
У постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення суспільно небезпечного діяння саме цією особою, необхідна інформація про особу, яка вчинила це діяння, сутність висновку експертів, характер психічної хвороби, чим визначається необхідність застосування до такої особи примусових заходів медичного характеру, відомості про потерпілих.
До постанови додаються:
— список осіб, які підлягають виклику в судове засідання з указівкою відомостей про законного представника неосудної особи, експертів, свідків,.потерпілих, цивільних позивачів;
— довідка про розслідування справи і про застосування запобіжних заходів з вказівкою часу утримання під вартою, а також часу призначення стаціонарної експертизи і часу перебування особи на обстеженні в психіатричному закладі закритого типу;
— довідка про речові докази, про цивільний 'позов, про міри його забезпечення;
— довідка про судові витрати.
Разом з названою постановою і додатками слідчий направляє справу прокурору.
Стаття 418. Дії прокурора в справах неосудних або обмежено осудних осіб
Одержавши справу з постановою, складеною відповідно до статті 417 цього Кодексу, прокурор:
1) погодившись з постановою, затверджує її і надсилає справу до суду;
2) визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, зібрані в справі, с недостатніми для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або що в справі не зібрано достатніх доказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось -до-судове слідство, вчинено даною особою, повертає справу зі своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового досудового слідства.
(Стаття 418 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-/// (2670-14) від 12.07.2001)
Отримавши справу з постановою, складеною відповідно до ст. 417 КПК України, прокурор, встановивши відсутність підстав для застосування примусових заходів мє-дичного характеру і невинність підслідного, закриває справу на загальних підставах.
32»
996
Стаття 419
Стаття 420
997
Стаття 419. Порядок судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру
Справи, що надійшли до суду від прокурора в порядку, передбаченому статтею 418 цього Кодексу, суддя або голова суду, якщо погодиться з постановою слідчого, вносить безпосередньо в судове засідання.
Розгляд зазначених справ провадиться у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника за правилами, передбаченими главами 25 і 26 цього Кодексу.
Участь особи, щодо якої розглядається справа, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання.
У судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В необхідних випадках в судове засідання викликається експерт.
Якщо особа, щодо якої розглядається справа, викликана в судове засідання, суд вислуховує її пояснення, а потім висновок експерта. Після закінчення судового слідства висловлює свою думку прокурор, потім захисник.
(Стаття 419 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2533-ПІ (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 2906.2001)
Судовий розгляд кримінальної справи здійснюється за загалінїі-мй правилами за обов'язковою участю захисника і прокурора.
Участь у судовому розгляді особи, стосовно якої розглядається справа, не обов'язкова і може мати місце лише в тому випадку, якщо цьому не перешкоджає характер його захворювання. Аналіз практики підтверджує, що виклик такої особи в суд здійснюється дуже рідко. Тим часом, якщо дана особа не втратила спроможності правильно сприймати, запам'ятовувати і відтворювати фактичні дані, його показання можуть мати важливе доказове значення.
Суд у рамках судового слідства всебічно досліджує всі докази. Ніякі докази, включаючи висновки експертів, не мають заздалегідь встановленої сили. Експерти можуть бути допитані в залі суду. Ек-сперта-психіатра суд викликає у випадках, коли висновки експертизи неповні або непереконливі, коли виникає необхідність поставити перед експертом додаткові запитання.
По закінченні судового слідства свою думка висловлюють прокурор і захисник. Останнього слова особі, стосовно якої ведеться розгляд, не надається. Вона не має статусу підсудного.
Вислухавши думку прокурора і захисника, суд направляється в кімнату для нарад, де вирішує такі питання:
Чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого пз-рушена справа і ведеться судовий розгляд?
Чи вчинене це діяння особою, стосовно якої розглядається справа?
Чи винна особа у вчиненні злочину?
Чи вчинене даною особою вказане діяння в стані неосудності або чи в дійсності вона занедужала на душевну хворобу, яка виключає застосування покарання, після вчинення злочину?
Чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме?
Рішення суду (постанова судді) про застосування примусових заходів медичного характеру виноситься тоді, коли буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння дійсно мало місце, воно вчинене дійсно особою, стосовно якої розглядається справа, ця особа діяла в стані неосудності або після вчинення злочину захворіла на душевну хворобу, що виключає можливість її покарання.
Стаття 420. Питання, які вирішуються судом у справах про застосування примусових заходів медичного характеру
Заслухавши думку прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена справа;
2) чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа;
3) чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
4) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.
(Стаття 420 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2670-Ш (2670-14) від 12.07.2001)
Стаття 421. Рішення суду в справах про застосування примусових заходів медичного характеру Коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння з стані неосудності або обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, зиносить ухвалу, а суддя — постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, з зазначенням яких саме. Коли суд визнає непотрібним застосовувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова).