Право громадян на свободу передбачено в Загальній декларації прав людини й гарантовано Конституцію та законодавством України.
Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян України на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. При цьому ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
Форми суспільної активності громадян виражено в діяльності їх різних об'єднань, тому поняття "об'єднання громадян" є узагальнюючим, що відбиває різноманітність цих форм у реальному житті суспільства.
Діяльність об'єднань громадян носить найрізноманітніший характер, її може бути спрямовано на участь у розробленні державної політики, розвиток науки, культури, відродження духовних цінностей, розв'язання конкретних соціальних проблем окремих категорій і груп громадян, здійснення благодійної діяльності, охорону навколишнього природного середовища, обумовлено спільністю професійних та інших інтересів громадян тощо.
Одним із критеріїв класифікації об'єднань громадян може слугувати мета їх діяльності. Так, у Законі України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. наведено чітке визначення різновидів об'єднань громадян - політичних партій і громадських організацій. У свою чергу згідно із Законом України "Про політичні партії в Україні" політичною партією визнається зареєстроване відповідно до закону добровільне об'єднання громадян - прихильників відповідної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яка має за мету сприяння формуванню и вираженню політичної волі громадян, участі у виборах та інших політичних заходах.
На відміну від політичної партії, громадською організацією е об'єднання громадян, створене для задоволення й захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих,, національно-культурних, спортивних та інших інтересів.
Найповнішу характеристику об'єднань громадян дозволяє дати їх класифікація за організаційно-правовими властивостями, згідно з якими виділяють:
масові об'єднання громадян (політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, добровільні товариства, професійні спілки тощо);
органи громадської самодіяльності (народні дружини по охороні громадського порядку);
органи громадського самоврядування (ради й колективи мікрорайонів, домові, вуличні комітети та ін).
Об'єднання громадян можуть класифікуватися і за масштабами діяльності. Згідно з цим критерієм можна виділити об'єднання громадян, які діють у масштабах усієї держави, масштабах окремих адміністративно-територіальних одиниць та їх частин, а також об'єднання громадян, діяльність яких носить міжнародний характер і поширюється на територію не тільки України, а й інших держав. При цьому політичні партії діють тільки в державному масштабі. Масштаб діяльності органів громадської самодіяльності та органів громадського самоврядування обмежений кордонами конкретних адміністративно-територіальних одиниць.
Об'єднанням громадян притаманні ознаки, що відрізняють їх від державних організацій. При цьому можна виділити загальні ознаки, характерні для всіх об'єднань громадян, а також окремі специфічні ознаки, властиві тим чи іншим об'єднанням громадян.
До загальних ознак слід віднести:
1) добровільність об'єднання. Це відображено в добровільності вступу та виходу з об'єднання громадян, методах роботи, сутністю яких є досягнення певної мети внутрішньо-організаційними методами, особливих формах примусу, з яких найвищою є виключення із членів об'єднання громадян;
2) організаційні заходи, якими в діяльності об'єднань громадян виступають самоврядування та саморегуляція;
3) відсутність у об'єднань громадян внаслідок їх природи державно-владних повноважень (за винятком випадків, коли держава делегує окремі повноваження такого роду й закріплює їх законодавчо, наприклад, закріплення за громадськими інспекторами охорони природи права складати протоколи про адміністративне правопорушення).
Окремими ознаками, притаманними окремим об'єднанням громадян, є:
1) членство в об'єднанні та відносини членства, що випливають звідси;
2) обов'язковість участі членів об'єднання громадян у його роботі та створенні матеріальної бази об'єднання шляхом внесення членських внесків;
3) наявність статуту об'єднання громадян. У діяльності об'єднань громадян здебільшого відсутні комерційні цілі або одержання прибутку. Виняток становить лише діяльність кооперативних організацій. Крім того, допускається господарська або інша комерційна діяльність об'єднань громадян для виконання їх статутних завдань і цілей.
Взаємовідносини держави та об'єднань громадян носять виключно правовий характер. Це проявляється в законодавчому закріпленні правового статусу об'єднань громадян низкою нормативно-правових актів. Основними серед них є Закон України "Про об'єднання громадян", а також закони України "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про професійні спілки, їх права та гаранта діяльності". Діяльність деяких об'єднань громадян, у тому числі кооперативних організацій, комерційних фондів, органів громадської самодіяльності, регулюють відповідні законодавчі акти.
Порядок создания, регистрации (легализации) и деятельности общественных организаций определяют соответствующие акты законодательства Украины [19]:
Закон Украины от 16 июня 1992 года № 2460-ХІІ "Об объединениях граждан" [3], с изменениями и дополнениями, внесенными Законами Украины от 11 ноября 1993 года N 3582-II, от 18 ноября 1997 года N 642/97-ВР, от 13 мая 1999 года N 655-XIV, от 21 декабря 2000 года N 2171-III, от 11 июля 2001 года N 2651-III, от 3 апреля 2003 года N 662-IV, от 15 мая 2003 года N 762-IV, от 4 февраля 2005 года N 2424-IV, от 8 сентября 2005 года N 2852-IV, от 9 февраля 2006 года.
Закон Украины от 1 декабря 1998 года № 281-ХІV "О молодежных и детских общественных организациях" [2] с изменениями и дополнениями, внесенными Законом Украины от 19 октября 2006 года № 271-V.
Постановление Кабинета Министров Украины от 26 февраля в 1993 г. N 140 "Об утверждении Положения о порядке легализации объединений граждан" с изменениями и дополнениями, внесенными постановлениями Кабинета Министров Украины от 19 апреля 1993 года N 280, от 16 октября 1998 года N 1640, от 13 июля 2001 года N 840, от 18 августа 2005 года N 769, от 18 января 2006 года N 25.
Постановление Кабинета Министров Украины от 26 февраля в 1993 г. N 143 "О порядке проведения и размерах сбора за регистрацию объединений граждан" с изменениями и дополнениями, внесенными постановлениями Кабинета Министров Украины от 22 февраля 1994 года N 113, от 8 июня 1996 года N 621, от 7 марта 1998 года N 283, от 13 июля 2001 года N 840, от 18 августа 2005 года N 769, от 31 мая 2006 года № 768.
Постановление Кабинета Министров Украины от 26 февраля в 1993 г. N 144 "О порядке регистрации символики объединений граждан" с изменениями и дополнениями, внесенными постановлениями Кабинета Министров Украины от 22 февраля 1994 года N 113, от 8 июня 1996 года N 621, от 7 марта 1998 года N 283.
Постановление Кабинета Министров Украины от 26 февраля в 1993 г. N145 "О порядке регистрации филиалов, отделений, представительств и других структурных ячеек общественных (неправительственных) организаций зарубежных государств в Украине" с изменениями и дополнениями, внесенными постановлениями Кабинета Министров Украины от 22 февраля 1994 года N 113, от 7 марта 1998 года N 283, от 27 декабря 2001 года N 1758.
Согласно статье 15 Закона Украины "Об объединениях граждан" и пункта 3 "Положения о порядке легализации объединений граждан", утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26 февраля 1993 года № 140, регистрирующему органу подается заявление установленного образца, подписанное не менее чем тремя основателями объединения граждан или их уполномоченными представителями. Их подписи должны быть удостоверены в установленном порядке.
К заявлению прилагаются [19]:
1) устав (положение) в двух экземплярах. Устав должен содержать:
название объединения граждан (полное, а также сокращенное) его статус и юридический адрес;
цель и задачи объединения граждан;
условия и порядок приема в члены объединения граждан, выбытие из него;
права и обязанности членов (участников) объединения;
порядок образования и деятельности уставных органов объединения, местных ячеек и их полномочия;
источники поступления и порядок использования средств и другого имущества объединения, порядок отчетности, контроля, осуществления хозяйственной и другой коммерческой деятельности, необходимой для выполнения уставных задач;
порядок внесения изменений и дополнений в уставной документ объединения;
порядок прекращения деятельности объединения и решения имущественных вопросов, связанных с его ликвидацией.
В уставном документе могут быть предусмотрены другие положения, которые касаются особенностей создания и деятельности объединения граждан, в частности, нужно учитывать требования [19]:
статьи 3 Закона Украины "О государственной регистрации юридических лиц и физический лиц - предпринимателей", согласно которой объединения граждан получают статус юридического лица лишь с момента их государственной регистрации в порядке, установленном Законом;